Content-Length: 389814 | pFad | http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D1%96%D0%BF-%D1%85%D0%BE%D0%BF

Трип-хоп — Вікіпедія Перейти до вмісту

Трип-хоп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Тріп-хоп)
Трип-хоп
Стилістичні походження
Походження
Кінець 1980-х, початок 1990-х,
Бристоль
Англія
Типові інструменти
Барабани, бас, синтезатори
Інші теми
Альтернативний хіп-хоп • неосоул • ню-джаз • ейсид-джаз • чилаут

Трип-хоп (англ. trip hop), (іноді використовується як синонім «давнтемпо»[1]) — музичний жанр, що виник на початку 1990-х років у Великій Британії, особливо в Бристолі.[2] Його описують як психоделічне поєднання хіп-хопу та електроніки з повільним темпом і атмосферним звучанням,[3][4][5] часто з елементами джазу, соулу, фанку, реґі, дабу, R&B та інших форм електронної музики, а також семплами із саундтреків до фільмів та інших еклектичних джерел.[6]

Стиль виник як більш експериментальний варіант брейкбіту на брістольській музичній сцені кінця 1980-х — початку 1990-х років,[7] увібравши в себе впливи джазу, соулу, фанку, дабу та репу.[8] Його першопрохідцями були такі гурти, як Massive Attack, Tricky та Portishead.[9] Вперше цей термін з'явився в 1994 році в статті журналу Mixmag про американського продюсера DJ Shadow.[10] Трип-хоп досяг комерційного успіху в 1990-х роках і був описаний як «альтернативний вибір Європи в другій половині 90-х».[7]

Особливості

[ред. | ред. код]

Загальна музична естетика включає важкий басовий барабанний біт,[11] часто використовуючи уповільнені зразки брейкбіту, схожі на стандартні біти хіп-хопу 1990-х років, що надає жанру психоделічнішого та мейнстрімнішого відчуття.[11] Вокал у трип-хопі часто жіночий і має характеристики різних стилів співу, включаючи R&B, джаз та рок. Жіночий вокал у трип-хопі може частково пояснюватися впливом таких жанрів, як джаз і ранній R&B, в яких вокалістки були поширенішими. Однак є й помітні винятки: Massive Attack[12] та Groove Armada співпрацювали з вокалістами і чоловіками і жінками, Tricky часто виступає у власних проєктах разом з Мартіною Топлі-Берд,[13] а Кріс Корнер використовував вокал для пізніших альбомів Sneaker Pimps.[14]

Трип-хоп також знаний своїм меланхолійним звучанням. Частково це може бути пов'язано з тим, що деякі гурти надихалися постпанком;[15] Tricky та Massive Attack грали кавер-версії та використовували семпли пісень Siouxsie and the Banshees та The Cure. Tricky відкрив свій другий альбом Nearly God версією «Tattoo», прото-трип-хоп піснею Siouxsie and the Banshees, яка була записана у 1983 році.[16]

У треках трип-хопу часто використовують родес-піано, саксофони, труби, флейти, а також нетрадиційні інструменти, як-от терменвокс і меллотрон. Трип-хоп відрізняється від хіп-хопу темою і загальним тоном. На відміну від гангста-репу та його жорстких текстів, трип-хоп пропонує більш звукову атмосферу під впливом експериментальних фолк- та рок-гуртів сімдесятих, таких як Джон Мартін,[17] у поєднанні з інструментальним хіп-хопом, скретчингом на вертушці та ритмами брейкбіту. Можна сказати, що трип-хоп, який у певному сенсі розглядають як оновлення ф'южн 1990-х років, «перевершує» гардкор-реп та тексти з атмосферним підтекстом, щоб створити м'якший темп.[18]

Історія

[ред. | ред. код]

Кінець 1980-х — 1991: Витоки

[ред. | ред. код]

Термін «трип-хоп» вперше з'явився у пресі в червні 1994-го.[10] Енді Пембертон, музичний журналіст, який писав для Mixmag, використав його для опису «In/Flux», синглу американського продюсера DJ Shadow та британського гурту RPM, підписаного з лейблом Mo' Wax Records.[19][20]

У Бристолі хіп-хоп почав просочуватися у свідомість субкультури, яка вже добре вивчила ямайські форми музики. Діджеї, МС, бі-бої та графіті-художники об'єдналися в неформальні саундсистеми.[21] Як і піонерські команди діджеїв з Бронксу Кул Герк, Afrika Bambataa та Grandmaster Flash, ці саундсистеми забезпечували музикою вечірки в громадських місцях, часто в економічно неблагополучних районах, звідки походили деякі з їхніх учасників. Бристольські діджеї саундсистем, що значною мірою спиралися на ямайський даб, зазвичай використовували спокійний, повільний і важкий барабанний біт («давнтемпо»).

Бристольська команда Wild Bunch стала однією з тих звукових систем, які надали міжнародному феномену місцевий відтінок, допомігши народитися фірмовому бристольському звучанню трип-хопу, який часто називають «бристольським саундом».[21] До складу Wild Bunch та її однодумців у різний час свого існування входили МС Едріан «Tricky Kid» Тоуз, графіті-художник і автор текстів Роберт «3D» Дель Наджа, продюсер Джонні Долар, а також діджеї Неллі Хупер, Ендрю «Mushroom» Воулз і Грант «Daddy G» Маршалл. Наприкінці 1980-х років, коли в Бристолі дозрівала хіп-хоп сцена, а музичні тенденції розвивалися в напрямку ейсид-джазу та хаузу,[22] золота ера звукової системи почала добігати кінця. The Wild Bunch підписали контракт на запис і перетворилися на Massive Attack,[23] основний колектив, що складався з 3D, Mushroom і Daddy G, зі значним внеском Tricky Kid (незабаром скорочений до Tricky), Dollar і Hooper, які займалися продюсуванням, разом з іншими вокалістами, що змінювалися на ротаційній основі.[23]

Інший вплив мала звукова система Tackhead Гарі Клейла. Клейл часто працював з колишнім вокалістом The Pop Group Марком Стюартом,[24] який експериментував зі своїм гуртом Mark Stewart & the Maffia, що складався з нью-йоркських сесійних музикантів Скіпа Макдональда, Дага Вімбіша та Кейта Леблана, які були частиною хауз-бенду лейблу Sugarhill Records.[25] Музика, спродюсована Едріаном Шервудом, поєднувала в собі хіп-хоп, експериментальний рок і даб, і була схожа на ранню версію того, що згодом перетворилося на трип-хоп. 1993 року Кірсті МакКолл випустила пісню «Angel», один з перших прикладів перетину жанру з поп-музикою, гібрид, який домінував у хіт-парадах наприкінці 1990-х років.

1991—1997: Прорив у мейнстрім

[ред. | ред. код]
Massive Attack, британський трип-хоп гурт, який допоміг вивести жанр у мейнстрім у 1990-х роках[26]

Перший альбом Massive Attack Blue Lines вийшов у 1991 році з величезним успіхом у Великій Британії.[27] Blue Lines широко розглядався як перший великий прояв унікального британського хіп-хоп руху, але хітовий сингл альбому «Unfinished Sympathy» та інші треки не вважалися хіп-хоп піснями у традиційному розумінні, попри схожість у методах виробництва, таких як використання ритмів на основі семплів. Продюсером альбому виступив Долар, Шара Нельсон (R&B співачка) взяла участь в оркестровій «Unfinished», а зірка ямайських танцювальних залів Горас Енді записав вокал на кількох інших треках, як і протягом усієї кар'єри Massive Attack.[28] Massive Attack випустили свій другий альбом Protection в 1994 році. Хоча Tricky залишився в меншій ролі, а Хупер знову виступив продюсером, плідна сцена танцювальної музики початку 1990-х вплинула на запис, і його сприйняли як ще значніший відхід від епохи Wild Bunch.

У червневому номері британського журналу Mixmag за 1994 рік музичний журналіст Енді Пембертон використав термін «трип-хоп» для опису інструментального хіп-хоп треку «In/Flux», синглу 1993 року від DJ Shadow із Сан-Франциско, та інших подібних треків, що вийшли на лейблі Mo' Wax, які в той час грали в лондонських клубах. За словами Пембертона, «In/Flux», з його змішаним темпом, семплами художнього читання, струнними, мелодіями, химерними шумами, виразним басом і повільними бітами, створював у слухача враження музичного трипу.[29] Однак, незабаром дабові, джазові, психоделічні, електронні текстури Massive Attack, що сягають корінням у техніку семплювання хіп-хопу, але перекочували в багато стилів, були описані журналістами як шаблон однойменного жанру.

Tricky, провідний трип-хоп виконавець

У 1993 році ісландська музикантка Б'єрк випустила альбом Debut, продюсером якого виступив учасник гурту Wild Bunch Неллі Хупер.[30] Альбом, хоча і був оснований на хауз-музиці «four on the floor», містив елементи трип-хопу і вважається одним з перших альбомів, що ввів електронну танцювальну музику в мейнстрім поп-музики.[31][32] Вона підтримувала зв'язок з андеграундною електронною музичною сценою Лондона і мала романтичні стосунки з трип-хоп музикантом Tricky. Б'єрк продовжила займатися трип-хопом у своєму альбомі Post 1995 року, співпрацюючи з Tricky та Howie B. Альбом Homogenic 1997 року був описаний як вершина трип-хоп музики.[33]

Трип-хоп наблизився до піку своєї популярності у 1994 та 1995 роках, а такі виконавці, як Howie B та Earthling, зробили значний внесок у його розвиток. Незалежний лейбл Ninja Tune, заснований дуетом Coldcut, значно вплинув на звучання трип-хопу в Лондоні та за його межами завдяки таким проривним виконавцям, як DJ Food, 9 Lazy 9, Up, Bustle & Out, Funki Porcini та The Herbaliser. Цей період також ознаменувався дебютом двох гуртів, які разом з Massive Attack визначили брістольську сцену на довгі роки.

У 1994 році Portishead, тріо у складі співачки Бет Гіббонс, Джеффа Барроу та Адріана Атлі, випустило свій дебютний альбом Dummy. Їхній бекграунд багато в чому відрізнявся від Massive Attack: одним з основних впливів на Portishead були саундтреки до фільмів 1960-х і 1970-х.[34] Тим не менш, Portishead розділяли скретч-естетику, засновану на джазових семплах, ранніх Massive Attack (з якими Барроу недовго працював під час запису Blue Lines), а похмурий, тендітний вокал Гіббонс також приніс їм широке визнання. 1995 року Dummy отримав Mercury Music Prize як найкращий британський альбом року,[35] що дало трип-хопу як жанру найбільшу популярність. Музику Portishead також широко наслідували, аж до того, що вони дистанціювалися[36] від трип-хоп лейблу, який вони ненавмисно допомогли популяризувати, а Барроу заявив: «Весь цей трип-хоп був нісенітницею. Його розробили люди в Лондоні, а люди в Бристолі просто мусили з цим миритися».[37]

Tricky також випустив свій дебютний сольний альбом Maxinquaye у 1995 році, який отримав велике визнання критиків. Альбом був записаний переважно у співпраці з Марком Сондерсом. Tricky використовував шепітну, часто абстрактну лірику потоку свідомості, віддалену від гангста-реп хвалькуватості американської хіп-хоп сцени середини 1990-х років. Ще більш незвично, що в багатьох сольних піснях на Maxinquaye було мало власного голосу Tricky: їх співала його тодішня кохана, Мартіна Топлі-Берд, зокрема, вона переосмислила пісню реп-гурту Public Enemy 1988 року «Black Steel in the Hour of Chaos», тоді як інші пісні були чоловічо-жіночими дуетами, що розповідали про секс і кохання у непрямий спосіб, наклавши на них подекуди дисонуючі семпли. Протягом року Tricky випустив ще два повноформатні альбоми, хоча вони не здобули такої ж популярності, як у його бристольських сучасників Massive Attack і Portishead.[38] Однак завдяки співпраці з Б'єрк він вплинув на поп і альтернативний рок, і створив велику культову фан-базу.

Хоча такі гурти, як Portishead і Sneaker Pimps, не були настільки популярними в США, вони мали помірний ефір на альтернативних рок-станціях по всій країні.[39]

1997—2010: Продовження успіху та нові напрямки

[ред. | ред. код]
Б'єрк, артистка, яка часто використовує трип-хоп у своїй музиці[40][41][42]

Після початкового успіху трип-хопу в середині 1990-х років серед артистів, які створили власні інтерпретації жанру, були Archive, Baby Fox, Bowery Electric, Esthero, Morcheeba, Sneaker Pimps, Anomie Belle,[43] Alpha, Jaianto, Mudville і Cibo Matto та Lamb. Ці артисти включили трип-хоп в інші жанри, включаючи ембієнт, соул, IDM, індастріал, дабстеп, брейкбіт, драм-н-бейс, ейсид-джаз і нью-ейдж. Перше друковане використання терміна «посттрип-хоп» було в жовтні 2002 року в статті The Independent, і було використано для опису гурту Second Person.[44]

Трип-хоп також вплинув на виконавців інших жанрів, зокрема Gorillaz, Emancipator, Nine Inch Nails, Travis, Пі Джей Гарві,[45] How to Destroy Angels,[46] Бет Ортон, The Flaming Lips, Bitter: Sweet, Beck, The xx і Deftones.[47] Кілька треків на альбомі австралійської поп-співачки Кайлі Міноуг Impossible Princess 1997 року також демонструють вплив трип-хопу.[48] Різні видатні виконавці та гурти, такі як Джанет Джексон,[49] Мадонна,[50] Б'єрк,[51][52][53] та Radiohead,[54] також зазнали впливу цього жанру. Трип-хоп породив кілька піджанрів,[55] в тому числі іллбієнт (трип-хоп на основі дабу, який поєднує ембієнт та індастріал-хіп-хоп).

Трип-хоп продовжував впливати на видатних митців у 2000-х роках. Норвезький авангардний гурт Ulver включив трип-хоп до свого ембієнт/електронно-джазового альбому Perdition City. Атмосферний рок-гурт Antimatter включив деякі елементи трип-хопу у свої перші два альбоми. Австралійський композитор Роб Дуган запропонував суміш трип-хоп бітів, оркестрової музики та електроніки. RJD2 починав свою кар'єру як діджей, але в 2001 році почав випускати альбоми під лейблом Хайме Меліна Def Jux.[56] Альбом Zero 7 Simple Things, і, зокрема, його головний сингл «Destiny», був високо оцінений андеграундними слухачами і досяг значної популярності.[57] 2006 року Готьє дебютував зі своїм другим студійним альбомом, Like Drawing Blood. Пісні на альбомі містили низькотемпові хіп-хоп біти та баси в стилі даб, що нагадують трип-хоп.[58] Хіп-хоп гурти Zion I та Dub Pistols також продемонстрували сильний вплив трип-хопу.[59][60] Норвезька співачка та автор пісень Кейт Хавневік є класично освіченим музикантом, але також включає трип-хоп в свою творчість.[61]

Наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років трип-хоп досяг кросоверного успіху в Сполучених Штатах, його часто об'єднували з «електронікою». Пісні в стилі трип-хоп увійшли до саундтреків до фільмів цієї епохи, таких як Матриця. Багато продюсерів, які не були виконавцями трип-хопу, також зазнали його впливу в цей час. Деніел Накамура, він же Dan the Automator, випустив два альбоми, які були значною мірою натхненні трип-хопом. Його альбом 2000 року Deltron 3030[62] був концептуальним альбомом про репера з майбутнього, зображеного Del the Funky Homosapien. 2001 року вийшов його сайд-проєкт Lovage та альбом Music to Make Love to Your Old Lady By,[63] за участі спеціальних гостей Майка Паттона, Prince Paul, Maseo, Деймона Алберна та Afrika Bambaataa. Проривний альбом британського продюсера Fatboy Slim, Halfway Between the Gutter and the Stars,[64] став його найбільш комерційно успішним релізом. Інший гурт, що зазнав значного впливу трип-хопу, Elsiane, випустив свій перший альбом Hybrid у 2007 році, створивши "м'яку, гіпнотичну атмосферу, що використовувалася у 90-х роках такими гучними іменами, як Massive Attack, Portishead та ін.[65]

2010 — дотепер

[ред. | ред. код]

Серед основних помітних трип-хоп релізів 2010-х років — Heligoland гурту Massive Attack, їхній перший студійний альбом за сім років; і A Bright Cold Day гурту Dutch у 2010 році, до якого входив Jedi Mind Tricks, продюсер Stoupe the Enemy of Humanity.[66][67]

Альбом DJ Shadow The Less You Know, the Better вийшов у 2011 році після широко розрекламованої презентації пісень, включаючи виступи на шоу Зейна Лоу на BBC Radio 1 і попередні прослуховування на концерті в Антверпені в серпні 2010 року.[68] Альбом отримав «загалом схвальні відгуки» на Metacritic, хоча дехто і критикував відсутність оригінальності у творчості музиканта. Сем Річардс з NME вважав, що альбом звучав «як робота людини, яка намагається пригадати, що спонукало її займатися музикою насамперед».

Альбом Beak під назвою Beak>> вийшов у 2012 році і отримав високі оцінки від журналістів, зокрема 8/10 від NME та журналу Spin.[69]

Лана Дель Рей випустила свій другий альбом Born to Die у 2012 році, який містив низку балад у стилі трип-хоп.[70] Альбом очолив чарти одинадцяти країн, включаючи Австралію, Францію, Німеччину та Велику Британію; за даними Міжнародної федерації фонографічної індустрії, станом на 2013 рік було продано 3,4 мільйона копій в усьому світі.[71]

Після виходу EP2 у 2013 році музика FKA Twigs була описана у статті журналу Pitchfork як «трип-хоп нового часу», з «загрозливим підгрунтям, що нагадує Mezzanine гурту Massive Attack».[72]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Reighley, Kurt B. (January 2000). Peace Orchestra. CMJ New Music Monthly. № 77. ISSN 1074-6978.
  2. ↑ Goldman, Vivien (31 січня 2012). Local Groove Does Good: The Story Of Trip-Hop's Rise From Bristol. npr.org.
  3. ↑ Twells, John; Fintoni, Laurent (30 липня 2015). The 50 best trip-hop albums of all time. Fact. Процитовано 26 листопада 2023.
  4. ↑ Staff. Downtempo Music Guide: 5 Popular Downtempo Musical Acts. Masterclass. Процитовано 26 листопада 2023.
  5. ↑ Cinquemani, Sal (2 листопада 2002). Slant Magazine Music Review: DJ Shadow: Endtroducing... Slantmagazine. Slantmagazine.com. Процитовано 26 листопада 2023.
  6. ↑ Trip-hop | music. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 26 листопада 2023.
  7. ↑ а б Trip-Hop Electronic » Electronica » Trip-Hop. Explore: Trip-Hop. AllMusic. Архів оригіналу за 13 вересня 2012. Процитовано 26 листопада 2023. [Архівовано 2012-09-13 у Wayback Machine.]
  8. ↑ James Hannaham (17 квітня 2008). Did Portishead kill trip hop?. salon.com.
  9. ↑ Feature / When Bristol music went 'Out of the Comfort Zone'. Epigram.org.uk. 20 квітня 2019. Процитовано 26 листопада 2023.
  10. ↑ а б Michaelangelo Matos (25 серпня 2011). Genre busting: the origen of music categories. theguardian.com.
  11. ↑ а б Andersen, Ragnhild Brøvig (September 2005). Groove in trip-hop music (PDF). UIO.
  12. ↑ Massive Attack | Credits. AllMusic (амер.). Процитовано 26 листопада 2023.
  13. ↑ Martina Topley-Bird | Credits. AllMusic (амер.). Процитовано 26 листопада 2023.
  14. ↑ Sneaker Pimps | Credits. AllMusic (амер.). Процитовано 26 листопада 2023.
  15. ↑ The 10 best trip hop tracks, according to Nouvelle Vague's Marc Collin. Dummymag.com (амер.). Процитовано 26 листопада 2023.
  16. ↑ Siouxsie Sioux. RocknFolk.com. Архів оригіналу за 10 жовтня 2011. Процитовано 26 листопада 2023.
  17. ↑ Dombal, Ryan (29 січня 2009). Folk-Jazz Icon John Martyn, R.I.P. Pitchfork (амер.). Процитовано 26 листопада 2023.
  18. ↑ Andersen, Ragnhild Brøvig. Groove in trip-hop music (PDF). University of Oslo. Процитовано 26 листопада 2023.
  19. ↑ Pemberton, Andy (June 1994). «Trip Hop». Mixmag.
  20. ↑ Rick Snoman (10 вересня 2012). The Dance Music Manual. CRC Press. с. 294. ISBN 9781136115585.
  21. ↑ а б The story of the 'Bristol Sound' | British Council. Britishcouncil.org.il (англ.). Процитовано 26 листопада 2023.
  22. ↑ Wheaton, RJ (2001). Portishead's Dummy. Continuum. с. 14. ISBN 1441194495.
  23. ↑ а б Red Lines: Bristol, England. Red-lines.co.uk. Процитовано 26 листопада 2023.
  24. ↑ On-U Sound In The Area - Mark Stewart / Maffia biography. Skysaw.org. Процитовано 26 листопада 2023.
  25. ↑ SPIN September 1987. September 1987. Процитовано 26 листопада 2023.
  26. ↑ Ankeny, Jason. Massive Attack - Music Biography, Credits and Discography. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  27. ↑ Massive Attack: Out of the Comfort Zone. The British Library. Архів оригіналу за 22 квітня 2023. Процитовано 26 листопада 2023. [Архівовано 2023-04-22 у Wayback Machine.]
  28. ↑ Service (clouddataservice.co.uk), Cloud Data. Features. Honest Ulsterman. Процитовано 26 листопада 2023.
  29. ↑ Pemberton, Andy (June 1994). «Trip Hop». Mixmag.
  30. ↑ Cragg, Michael (5 липня 2013). Björk's Debut: celebrating 20 years of innovation. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 26 листопада 2023.
  31. ↑ Debut Turns 20. StereoGum. 3 липня 2013. Процитовано 26 листопада 2023.
  32. ↑ Bjork's 'Debut' Turns 20: Backtracking. Idolator.com. 12 липня 2013. Процитовано 26 листопада 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  33. ↑ Zercoe, Cole (21 листопада 2011). Second Look: Bjork – Homogenic. Beats per Minute. Процитовано 26 листопада 2023.
  34. ↑ Rogers, Jude (24 серпня 2019). 'Dummy wasn't a chillout album. Portishead had more in common with Nirvana'. The Observer (брит.). ISSN 0029-7712. Процитовано 26 листопада 2023.
  35. ↑ Oxley, Macon (1 листопада 2015). Mercury Winners : Portishead 'Dummy' (1995) (брит.). Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 26 листопада 2023. [Архівовано 2020-11-24 у Wayback Machine.]
  36. ↑ Reynolds, Simon (28 травня 1995). POP VIEW; Another City, Another New Sound. The New York Times. Процитовано 26 листопада 2023.
  37. ↑ Simpson, Dave (11 лютого 2008). Portishead. The Guardian. Процитовано 26 листопада 2023.
  38. ↑ Tricky comeback makes for trip-hop trilogy. The Guardian. 9 травня 2008. Процитовано 26 листопада 2023.
  39. ↑ Top Songs of 1997. Q101 Chicago Alternative. Процитовано 26 листопада 2023.
  40. ↑ Thomas, Stephen (21 листопада 1965). Björk - Music Biography, Credits and Discography. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  41. ↑ Phares, Heather (13 червня 1995). Post - Björk : Songs, Reviews, Credits, Awards. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  42. ↑ Phares, Heather (22 вересня 1997). Homogenic - Björk : Songs, Reviews, Credits, Awards. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  43. ↑ Liu, Marian (28 October 2008). Anomie Belle brings politically conscious trip hop to the Tractor Sunday. The Seattle Times.
  44. ↑ Second Person. The Independent. 23 жовтня 2002. с. 12.
  45. ↑ Mike Boehm (27 вересня 1998). Four-Star Performers. Los Angeles Times. Polly Jean Harvey simultaneously falls back on the elemental blues grounding that sets her apart from most of her generation while zooming ahead into trip-hop and techno
  46. ↑ Trent Reznor's How to Destroy Angels Premiere First Track. Spinner. 4 травня 2010. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 26 листопада 2023. [Архівовано 2021-03-05 у Wayback Machine.]
  47. ↑ Sputnik Music Review. Sputnikmusic. 27 лютого 2005. Процитовано 26 листопада 2023.
  48. ↑ Kylie Minogue – Impossible Princess (album review). Sputnikmusic. 17 липня 2009. Процитовано 26 листопада 2023.
  49. ↑ Since acknowledging her capabilities for sensuality on the album "Janet, " Miss Jackson uses «The Velvet Rope» to explore her sexuality, including obsession, frustration and even coy allusions to sexual preference, layering her lyrics with fashionable trip-hop beats, overt sampling and trademark grooves. Elita Bradley (17 вересня 1998). Ushering back Janet Jackson 'Velvet Rope' singer due for another show; Pearl Jam also on tap. The Washington Times. с. M.2. ISSN 0732-8494.
  50. ↑ Rob Sheffield (2 квітня 1998). Ray Of Light Album Reviews. Rolling Stone. Процитовано 26 листопада 2023.
  51. ↑ Phares, Heather. Debut – Björk. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  52. ↑ Phares, Heather (13 червня 1995). Post – Björk. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  53. ↑ Phares, Heather (22 вересня 1997). Homogenic – Björk. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  54. ↑ Radiohead – OK Computer (album review). Sputnikmusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  55. ↑ Deruty, Emmanuel; Tardieu, Damien (3 лютого 2014). About Dynamic Processing in Mainstream Music. Journal of the Audio Engineering Society. 62 (1/2): 42—55. doi:10.17743/jaes.2014.0001. ISSN 1549-4950.
  56. ↑ Biography. TripHop-Music.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 листопада 2023.
  57. ↑ Tim DiGravina (12 червня 2001). Simple Things – Zero 7 : Songs, Reviews, Credits, Awards. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  58. ↑ O'Brien, Jon. Like Drawing Blood – Gotye : Songs, Reviews, Credits, Awards. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  59. ↑ Azpiri, Jon. Zion I – Music Biography, Credits and Discography. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  60. ↑ Bush, John. Dub Pistols – Music Biography, Credits and Discography. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  61. ↑ Kate Havnevik: Me EP Album Review and US Tour Dates. MuuMuse. 11 листопада 2009.
  62. ↑ Huey, Steve (23 травня 2000). Deltron 3030 – Deltron 3030 : Songs, Reviews, Credits, Awards. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  63. ↑ M.F. DiBella (6 листопада 2001). Lovage: Music to Make Love to Your Old Lady By – Lovage, Nathaniel Merriweather : Songs, Reviews, Credits, Awards. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  64. ↑ Bush, John (7 листопада 2000). Halfway Between the Gutter and the Stars – Fatboy Slim : Songs, Reviews, Credits, Awards. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  65. ↑ Martin, Andrew (4 вересня 2008). Elsiane: Hybrid. Pop Matters. Процитовано 26 листопада 2023.
  66. ↑ Bush, John (9 лютого 2010). Heligoland – Massive Attack : Songs, Reviews, Credits, Awards. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  67. ↑ AllMusic Review. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  68. ↑ Cooper, Sean. DJ Shadow – Music Biography, Credits and Discography. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  69. ↑ Phares, Heather (10 липня 2012). >> - Beak> : Songs, Reviews, Credits, Awards. AllMusic. Процитовано 26 листопада 2023.
  70. ↑ Sheffield, Rob (30 січня 2012). Born To Die – Album Reviews – Rolling Stone. Rolling Stone. Wenner Media. Процитовано 26 листопада 2023.
  71. ↑ IFPI Digital Music Report 2013 (PDF). IFPI.org. Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2013. Процитовано 26 листопада 2023. [Архівовано 2013-09-27 у Wayback Machine.]
  72. ↑ FKA twigs. Pitchfork. August 2013.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Трип-хоп&oldid=44224130








 ApplySandwichStrip

pFad - (p)hone/(F)rame/(a)nonymizer/(d)eclutterfier!      Saves Data!


--- a PPN by Garber Painting Akron. With Image Size Reduction included!

Fetched URL: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D1%96%D0%BF-%D1%85%D0%BE%D0%BF

Alternative Proxies:

Alternative Proxy

pFad Proxy

pFad v3 Proxy

pFad v4 Proxy