Повість про Ґендзі
«Повість про Ґенджі»[1] (яп. 源氏物語, げんじものがたり, «Ґе́нджі моноґата́рі») — пам'ятка класичної японської літератури, ліричний твір жанру моноґатарі періоду Хей'ан. Створений між 1001 і 1005 роками. Складається з 54 розділів-сувоїв. Авторство приписують придворній пані, письменниці і поетесі Мурасакі Шікібу.
Основу твору складає розповідь про яскраві любовні пригоди принца Хікару Ґенджі та його муки в похилому віці як розплату за гріхи молодості. Повість проникнута популярними буддистькими ідеями того часу: невідворотністю карми і відповідальностю за скоєне в попередніх і теперішньому життях.
Згідно з оцінками літературознавців, є найкращим твором в жанрі моноґатарі(переклад: повість), а також найбільшим шедевром японської літератури за обсягом, структурою, глибиною змісту та передачею душевних переживань персонажів. Повість справила величезний вплив на творчість письменників і поетів Японії пізніших часів.
Є обов'язковою для вивчення у японській середній і вищій школах на уроках державної мови.
Повість складається з 54 сувоїв.
| Сувій | Японська назва | Українська назва | Короткий переказ |
|---|---|---|---|
| 1 | Kiritsubo (яп. 桐壺) | Павільйон Павлоній | |
| 2 | Hahakigi (яп. 帚木) | Дерево-мітла | |
| 3 | Utsusemi (яп. 空蝉) | Пуста шкаралупа цикади | |
| 4 | Yūgao (яп. 夕顔) | Вечірній лик | |
| 5 | Wakamurasaki (яп. 若紫) | Юна Мурасакі | |
| 6 | Suetsumuhana (яп. 末摘花) | Шафран | |
| 7 | Momiji no Ga (яп. 紅葉賀) | Свято червоних листків | |
| 8 | Hana no En (яп. 花宴) | Свято квітів | |
| 9 | Aoi (яп. 葵) | Мальви | |
| 10 | Sakaki (яп. 榊) | Священне дерево Сакакі | |
| 11 | Hana Chiru Sato (яп. 花散里) | Сад, де опадають квіти | |
| 12 | Suma (яп. 須磨) | Сума | |
| 13 | Akashi (яп. 明石) | Акасі | |
| 14 | Miotsukushi (яп. 澪標) | ||
| 15 | Yomogiu (яп. 蓬生) | В заростях полину | |
| 16 | Sekiya (яп. 関屋) | ||
| 17 | E Awase (яп. 絵合) | ||
| 18 | Matsukaze (яп. 松風) | ||
| 19 | Usugumo (яп. 薄雲) | ||
| 20 | Asagao (яп. 朝顔) | ||
| 21 | Otome (яп. 乙女) | ||
| 22 | Tamakazura (яп. 玉鬘) | ||
| 23 | Hatsune (яп. 初音) | ||
| 24 | Kochō (яп. 胡蝶) | ||
| 25 | Hotaru (яп. 螢) | ||
| 26 | Tokonatsu (яп. 常夏) | ||
| 27 | Kagaribi (яп. 篝火) | ||
| 28 | Nowaki (яп. 野分) | ||
| 29 | Miyuki (яп. 行幸) | ||
| 30 | Fujibakama (яп. 藤袴) | ||
| 31 | Makibashira (яп. 真木柱) | ||
| 32 | Mume ga E (яп. 梅枝) | ||
| 33 | Fuji no Uraba (яп. 藤裏葉) | ||
| 34 | Wakana: Jō (яп. 若菜上) | ||
| 35 | Wakana: Ge (яп. 若菜下) | ||
| 36 | Kashiwagi (яп. 柏木) | ||
| 37 | Yokobue (яп. 横笛) | ||
| 38 | Suzumushi (яп. 鈴虫) | ||
| 39 | Yūgiri (яп. 夕霧) | ||
| 40 | Minori (яп. 御法) | ||
| 41 | Maboroshi (яп. 幻) | ||
| X | Kumogakure (яп. 雲隠) | ||
| 42 | Niō Miya (яп. 匂宮) | ||
| 43 | Kōbai (яп. 紅梅) | ||
| 44 | Takekawa (яп. 竹河) | ||
| 45 | Hashihime (яп. 橋姫) | ||
| 46 | Shī ga Moto (яп. 椎本) | ||
| 47 | Agemaki (яп. 総角) | ||
| 48 | Sawarabi (яп. 早蕨) | ||
| 49 | Yadorigi (яп. 宿木) | ||
| 50 | Azumaya (яп. 東屋) | ||
| 51 | Ukifune (яп. 浮舟) | ||
| 52 | Kagerō (яп. 蜻蛉) | ||
| 53 | Tenarai (яп. 手習) | ||
| 54 | Yume no Ukihashi (яп. 夢浮橋) |
- Ґенджі
- Леді Кіріцубо
- Імператор Кіріцубо
- Судзаку
- Леді Кокіден
- Фуджіцубо
- Омуйобу
- Лівий міністр
- Правий міністр
- То но Чюджьо
- Аой
- Кі но Камі
- Ійо но Суке
- Уцусемі
- Чюджьо
- Коґімі
- Нокіба но Оґі
- Кореміцу
- Юґао
- Укон
- Леді Рокуджьо
- Мурасакі
- Шьонаґон
- Кітаяма но Амаґімі
- Принц Хьобу
У романі використано 514 танка різних поетів епохи Хей'ан. Серед авторів: Фуджівара но Канесуке, Кі но Цураюкі, Ісе, Арівара Наріхіра, Мотойоші-шінно, Ошікочі но Міцуне, Мінамото Шітаґо, Саканоуе но Коренорі, Фуджвара но Коретада, Кі но Томонорі, Ума Куніхіто, Соджьо Хенджьо, Фуджівара но Наоіко, Шіроме, Соне Йошітада, Монобе Йошіна, Сосей-хоші, Фуджівара Санеакіра-шю, Сестра Оно но Комачі, Мати Мінамото-но Аріцуна, Ое но Чісато, Оварі-но Хамануші, Фуджівара но Тошіюкі
Українською мовою твір був перекладений повністю 2022 року. У хрестоматії «Японська література» (2010) розміщено переклад глави «Вітер у соснах» Ю. В. Осадчої[2]. В
Видавництво «Фоліо» опублікувало переклад твору українською мовою в серії «Бібліотека світової літератури». У перекладі Івана Дзюба вийшли: Повість про Ґенджі. Книга 1, 1-20 розділи. (2018), Повість про Ґенджі. Книга 2. Розділи 21-38. (2020) та останні розділи 2022 року.
Англійською мовою роман перекладався п'ять разів: Суемацу Кентьо (1882)[3], Артуром Вейлі (1926—1933)[4], Едвардом Сайденстікером (1976)[5], Гелен Маккаллоу (1994, уривки)[6], Ройаллом Тайлером (2001)[7]. Чеською мовою твір переклав Карел Фіала (чеськ. «Pribeh Prince Gendziho»[8]).
- Повість про Генджі (1951), режисер Кодзабуро Йошімура
- Нова повість про Генджі (1961), режисер Кадзуо Морі
- Повість про Генджі (1966), режисер Кон Ічікава
- Повість про Генджі (1987), аніме, режисер Гісабуро Сугії. Фільм не показує всію історію, а охоплює перші 12 глав.
- Genji Monogatari Sennenki (2009), аніме-серіал за мотивами твору режисера Осаму Дедзакі.
- Повість про Генджі (2011), режисер Ясуо Цурухаші (Yasuo Tsuruhashi).
- Опера
- За мотивами Повісті про Генджі була написана опера, написана протягом 1999 року композитором Мікі Мінору і вперше виконана в наступному році в оперному театрі Сент-Луїса. Лібрето англійською мовою написав Колін Грем, потім лібрето було перекладено японською.
- ↑ Інші назви: «Ґенджі но моноґатарі» (яп. 源氏の物語, げんじのものがたり, «Повість про Ґенджі»), «Хікару Ґенджі моноґатарі» (яп. 光源氏物語, ひかるげんじものがたり, «Повість про Хікару Ґенджі»), «Мурасакі но моноґатарі» (яп. 紫の物語, むらさきのものがたり, «Повість Мурасакі Шікібу»). Скорочені варіанти: «Ґенґо» (яп. 源語, げんご, «Повість про Мінамото»), «Шібун» (яп. 紫文, しぶん, «Тексти Мурасакі Шікібу»), «Ґенджі» (源氏, げんじ, «Ґенджі»).
- ↑ Японська література: Хрестоматія. Том I (VII—XIII ст.) / Упорядники: Бондаренко І. П., Осадча Ю. В. — Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. — стор. 446 — 463
- ↑ Suematsu, Kencho. The Tale of Genji. London: Trubner, 1882.
- ↑ Waley, Arthur. The Tale of Genji. A Novel in Six Parts by Lady Murasaki. 1926—1933.
- ↑ Seidensticker, Edward G. The Tale of Genji. New York: Alfred A. Knopf, 1976.
- ↑ McCullough, Helen Craig. Genji & Heike: Selections from The Tale of Genji and The Tale of the Heike. Stanford: Stanford University Press, 1994.
- ↑ Tyler, Royall. The Tale of Genji. New York: Viking, 2001
- ↑ Fiala, Karel. Pribeh Prince Gendziho. Vol. 1. Prague: Nakl. Paseka, 2002. 380 pp. ISBN 80-7185-452-2 Vol. 2, 2005, ISBN 80-7185-709-2.
- 池田亀鑑 『源氏物語入門 新版』, 社会思想社, 1957.
- 藤井貞和 『源氏物語入門』, 講談社, 1996.
- 『源氏物語辞典』/ 北山谿太編, 平凡社, 1957年.
- 『源氏物語図典』/ 秋山虔ほか編, 小学館, 1997.
- 『源氏物語ハンドブック』/ 秋山虔ほか編, 新書館, 1996.
- 『講座源氏物語の世界』全9巻 / 秋山虔ほか, 有斐閣, 1980—1984.
- 『源氏物語』与謝野 晶子訳：新字新仮名 (яп.)
- 角川文庫 全訳源氏物語(яп.)
- Конрад Н., Повесть о Гэндзи, блистательном принце // Восток, кн. IV, 1924;
- Повесть о Гэндзи (Гэндзи-моногатари): в 2 ч. / Перевод с яп. Соколова-Делюсина Т. Л. — Москва: «Восточная литература», 1993.
- Richard John Bowring, Murasaki shikibu, The Tale of Genji, Cambridge University Press, 2004, 106 p. (ISBN 978-0-521-53975-3)
- Miyeko Murase et Mitsuoki Tosa, The tale of Genji: legends and paintings, G. Braziller, 2001, 136 p. (ISBN 978-0-8076-1500-3)
- H. Richard Okada, Figures of Resistance: Language, Poetry, and Narrating in the Tale of Genji and Other Mid-Heian Texts, Duke University Press, 1991, 388 p. (ISBN 978-0-8223-1192-8)
- William J. Puette, The tale of Genji by Murasaki Shikibu: a reader's guide, Charles E. Tuttle, 1992, 196 p. (ISBN 978-0-8048-1879-7)
- Haruo Shirane, Envisioning the Tale of Genji: media, gender, and cultural production, Columbia University Press, 2008, 400 p.
- «Ґендзі-моноґотарі» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 250.
