Content-Length: 737122 | pFad | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B7%D1%96%D1%8F

Азія — Вікіпедія Перейти до вмісту

Азія

Редагувати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Азія (значення).
Азія
Положення континенту на Земній кулі (ортогональна проєкція)
Географічне положення
Крайні точки: 
 ⮝ північнамис мис Челюскін
77°43′ пн. ш. 104°18′ сх. д. / 77.717° пн. ш. 104.300° сх. д. / 77.717; 104.300
 ⮟ південнамис Піай
1°16′ пн. ш. 103°30′ сх. д. / 1.267° пн. ш. 103.500° сх. д. / 1.267; 103.500
 ⮜ західнамис Баба
39°29′ пн. ш. 26°04′ сх. д. / 39.483° пн. ш. 26.067° сх. д. / 39.483; 26.067
 ⮞ східнамис Дежньова
66°05′ пн. ш. 169°40′ зх. д. / 66.083° пн. ш. 169.667° зх. д. / 66.083; -169.667
Часові поясивід UTC+02:00 до UTC+12:00
Територія
Загальна площа44 614 500 квадратний кілометр (1-ше)
 • островів2 700 000 км²
Довжина узбережжя69 900 км
⯅ Найвища точкаДжомолунгма (8848 м)
⯆ Найнижча точкарівень вод Мертвого моря (-420 м)
Середні висоти950 м
Найдовша річкаЯнцзи (6300 км)
Найбільше озероКаспійське море[a] (371 000 км²)
Населення
Чисельність4 164 252 000 (1-ше)
Густота87 осіб/км²
Назва мешканців[[Народи Азії|азійці]]
Найпоширеніші мови
 
Найбільші міста
 
Економіка
ВВП номінальний34,39 трлн USD (2020) (1-ше)
 • за ПКС63,35 трлн USD (2020) (1-ше)
 • на душу населення7850 USD (2020) (4-те)
Країни
Незалежні49 + 6
Залежні6
ІнтеграціяСНД, АТЕС, СААРК, АСЕАН
CMNS: Азія у Вікісховищі

А́зія — найбільша за площею (близько 44,5 мільйонів км²) і за населенням частина світу, розташована у Східній півкулі (за невеликими винятками). Разом з Європою утворює материк Євразія. Площа Азії становить 8,7 % від загальної площі поверхні Землі (або 30 % від суходолу), кількість населенням близько 4,7 млрд (на 2021 рік), що становить 60 % від населення Землі. У 20 столітті населення Азії зросло майже в чотири рази.[1]

Азія, за даними Британської енциклопедії[2] та Національного географічного товариства[3], займає 4/5 суші Євразії (західну частину займає Європа) і розташована на схід від Суецького каналу, Егейського, Чорного і Каспійського морів, річки Урал (за іншою версією, річки Емби) та Уральських гір і на південь від Кавказьких гір (або Кумо-Маницької западини), а також Каспійського і Чорного морів.

Етимологія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Походження Азії

Найімовірніше назва континенту походить від давньоассирійського слова асу — схід. Можна порівняти: Оз (міфічна країна), ост, Ассирія, Ашшур, айсор.

З часом традиційне географічне поняття Азія суттєво змінювалося за своїм обсягом і змістом. Саме поняття виникло в античну епоху, коли суцільні природні кордони у вигляді Середземного, Егейського та Мармурового морів наштовхували фінікійців та греків на протиставлення країн Заходу (Ереб) та Сходу (Асу). З часом назва Азія поширилася на південь — на Аравійський півострів та на північ — на Кавказ та скіфські степи. Впродовж середньовіччя східну межу Європи все більше посували на схід — спершу межею був Дністер, потім Дніпро та Дон. Петер-Сімон Паллас наприкінці XVIII століття запропонував проводити межу по Уральських горах, Загальному Сирту та Ергенях. В XIX столітті почали вважати кордоном вододіл Уральських гір. Багато суперечок свого часу спричинило питання межі між Європою й Азією на Кавказі. Є дві версії: по Кумо-Маницькій западині або по гірському хребту Великого Кавказу (за деякими даними — ще південніше, по річках Кура і Аракс[4]).

Географія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Географія Азії та Природа Азії

Азія відокремлена від Північної Америки Беринґовою протокою, від Африки — Суецьким каналом і Червоним морем, від Європи — протокою Дарданелли, Мармуровим морем, протокою Босфор і Чорним морем; умовний континентальний кордон з Європою проходить берегом Каспійського моря, річкою Урал (або Емба), східними схилами Уральських гір. Площа Азії разом з поверхнею Каспійського моря становить 44,4 млн км², або близько 30 % поверхні суходолу Землі; найбільша меридіанна протяжність 8400 км, широтна — 8590 км. Берегова лінія розчленована (довжина 62 тис. км); є численні півострови (Аравійський, Індостан, Індокитай, Мала Азія, Таймир) і острови (архіпелаги: Малайський, Філіппінський, Японський).

Кордон між Азією та Океанією проводять через Малайський архіпелаг. Термін Південно-Східна Азія та Океанія, що з'явився в 19-ому столітті, з моменту свого створення мав абсолютно різні географічні значення. Океанія ніколи не вважалася частиною Азії. Головним чинником у визначенні того, які острови Малайського архіпелагу належать до Азії, було розташування колоніальних володінь різних імперій (не тільки європейських). Льюїс і Віґен зауважували, що «звуження Південно-Східної Азії до її нинішніх кордонів було, таким чином, поступовим процесом».[5]

Рельєф

[ред. | ред. код]
Фізична карта Азії

Азія — найконтрастніша за відмітками абсолютних висот частина світу. В Азії розташована найвища вершина Землі Джомолунґма (Еверест — 8848 м) і найглибша западина — Маріанська (10924 м). Поблизу Азії розташована низка глибоких западин Світового океану, наприклад, Курило-Камчатська (9717 м) і Філіппінська (10265 м). На її території розташоване найглибше озеро світу — Байкал (глибина до 1620 м) і озеро Мертве море, рівень якого на 392 м нижчий від рівня моря, а також Турфанська улоговина (-154 м). Середня висота Азії — 950 м. Близько 75 % поверхні Азії становлять гори і височини між Середземним морем й узбережжям Тихого океану; в центральній частині Азії найвищі на Землі гори (Гімалаї, Каракорум, Гіндукуш), високо розташовані нагір'я (Тибет, Хентей), а також великі улоговини (Кашґарська, Джунґарська); розлогі низовини в північно-західній частині (Західносибірська, Туранська) і прибережній зоні (Маньчжурська, Велика китайська, Індо-Гангська). Безстічні простори, переважно пустельні улоговини, займають 37 % поверхні Азії.

Особливість Азії — вервечка острівних дуг, що становлять її східне обрамлення. Для багатьох ділянок східного узбережжя Азії характерний активний вулканізм, воно входить до так званого Тихоокеанського вогняного кола.

У Північній Азії (Сибір) є виходи викопного льоду. На півдні Азії є коралові утворення.

Клімат

[ред. | ред. код]
Докладніше: Клімат Азії

Клімат від субполярного та полярного на крайній півночі до тропічного, дуже вологого на південному сході і тропічного, дуже сухого на південному заході, на більшості території різко континентальний; на півночі тундра і зона хвойних лісів тайги (район вічної мерзлоти), в центральній та південно-західній частині степи, що переходять в напівпустелі та пустелі, на південному сході мусонні та тропічні ліси.

Корисні копалини

[ред. | ред. код]
Докладніше: Корисні копалини Азії, Геологія Азії та Металогенія Азії

Незважаючи на значну площу і різноманітність природних умов Азія займає 1-е місце серед інших континентів тільки за запасами нафти, природного газу, руд олова і самородної сірки, а також з видобутку нафти і олов'яних руд. Слабка продуктивність надр континенту і низька концентрація гірничої промисловості пояснюються не тільки особливостями геологічної будови, але і недостатньою геологічною вивченістю, несприятливим географічним положенням, відсутністю необхідної інфраструктури і низьким рівнем розвитку економіки у багатьох країнах Азії. Мінерально-сировинна база і гірнича промисловість Азії, за винятком запасів і видобутку нафти в країнах Перської затоки і олова в Східній Азії, не відрізняються високою концентрацією виробництва. Вугільна промисловість континенту за рівнем виробництва поступається Північній Америці і Західній Європі, а за концентрацією видобутку, крім них, ще й Австралії і Південній Африці. Нафтогазовидобувний район Західної Азії — найбільший у світі центр з видобутку і експорту нафти; загалом Азія дає близько 45-50 % загального видобутку нафти, який здійснюється на сучасному технічному рівні. Аналогічний стан в оловодобувній промисловості займають країни Східної Азії, але в цьому випадку технічний рівень виробництва вельми строкатий: від сучасних потужних драг на прибережних площах до напівкустарного видобутку (старателі) з невеликих розсипів. З інших видів мінеральної сировини виділяються марганцеві руди в Індії і хромові руди в Туреччині, вольфрамові руди в Південній Кореї і країнах Східної Азії, фосфорити і самородна сірка в Західній Азії. Серед країн Азії можна віднести до найбільших і досить універсальних за видобутком мінеральної сировини Росію, Індію і Китай, а до числа країн зі значним, мінерально-сировинним потенціалом, порівняно розвиненою гірничою промисловістю — Туреччину, Філіппіни, Іран та Індонезію.

Історія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Історія Азії
Докладніше: Хронологія європейських досліджень Азії

Культура

[ред. | ред. код]
Докладніше: Культура Азії

Економіка

[ред. | ред. код]
Докладніше: Економіка Азії
Сінгапур має один з найбільш пожвавлених портів світу і четвертим за обсягами форексний ринок.

Азія має другий за величиною номінальний ВВП серед усіх континентів після Європи, але найбільший за паритетом купівельної спроможності. Станом на 2010 рік, найбільшими економіками Азії є Китай, Японія, Індія, Південна Корея та Індонезія. Згідно з Global Office Locations 2011, Азія домінує як місце офісів компаній — 4 з 5 верхніх сходинок займають міста в Азії: Гонконг, Сінгапур, Токіо і Шанхай (на четвертому місці Лондон). Близько 68 відсотків міжнародних компаній має офіс в Гонконзі.[6]

Наприкінці 1990-х і початку 2000-х років, економіка КНР[7] та Індії зростала дуже швидко, із середньорічним темпом зростання понад 8 %. До інших країн Азії з дуже високими темпами зростання відносяться Малайзія, Індонезія, Пакистан, Таїланд, В'єтнам, Монголія, Узбекистан, Кіпр і Філіппіни, а також багаті корисними копалинами країни, як Казахстан, Туркменістан, Іран, Бруней, Об'єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Саудівська Аравія, Бахрейн і Оман.

У своїй книзі Світова економіка: Тисячолітня перспектива історик економіки Ангус Медісон пише, що Індія була найбільшою економікою світу протягом двох останніх тисячоліть до нашої ери.[8][9] Китай був найбільшою і найрозвиненішою економікою на Земній кулі протягом більшої частини записаної історії,[10][11][12][13] до моменту, аж в середині 19 століття його обігнала Британська імперія (не враховуючи Індії). Протягом кількох десятиліть наприкінці XX століття найбільшою економікою в Азії і другою за величиною у світі була Японія, яка перегнала Радянський Союз (вимірюючи чистим матеріальним продуктом) в 1986 році і Німеччину в 1968 році (не враховуючи кількох наднаціональних економік, таких як Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА, NAFTA) або Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС, APEC). У 2010 році, Китай обігнав Японію і став другою за величиною економікою у світі.

В кінці 1980-x і початку 1990-х років, ВВП Японії (перерахований за поточним курсом єни), майже дорівнював сумарному ВВП решти країн Азії.[джерело?] У 1995 році економіка Японії на один день майже зрівнялася з США як найбільша економіка світу внаслідок рекордно високого рівня японської валюти (79 єн/долар США). Економічне зростання в Азії від Другої світової війни до 1990-х років були зосереджені в Японії, а також у чотирьох країнах Тихоокеанського регіону — Південній Кореї, Тайвані, Гонконзі і Сінгапурі — відомих як азійські тигри, які в даний час мають статус розвинутих країни та найвищий ВВП на душу населення в Азії.[14]

Мумбаї є одним з найгустіше населених міст на континенті, центром туризму та інфраструктури, відіграє важливу роль в економіці Індії

Прогнозується, що Індія обжене Японію за номінальним ВВП в 2020 році.[15] За ВВП на душу населення, як номінальним, так і ПКС, Південна Корея стане другою країною Азії до 2025 року, обігнавши Німеччину, Велику Британію та Францію. За статистикою МВФ у 2010 році, тайванський ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності склав $34743, що перевищую аналогічний показник Фінляндії, Франції та Японії.[джерело?] На думку Goldman Sachs, у 2027 році Китай стане найбільшою економікою світу.

В Азії існує кілька геополітичних та економічних блоків, з яких найрозвиненішим є Асоціація держав Південно-Східної Азії (ASEAN), до якої входять 10 країн регіону.

Азія є найбільшим континентом у світі, вона багата природними ресурсами, такими як нафта, ліс, вода, мідь і срібло, можливостями вилову риби та вирощування рису. Виробництво в Азії традиційно найсильніше у Східній та Південно-Східної Азії, зокрема, Китаї (КНР), Тайвані, Південній Кореї, Японії, Індії, на Філіппінах і в Сінгапурі. За кількістю транснаціональних корпорацій продовжують домінувати Японія і Південна Корея, але все більших успіхів досягають КНР та Індія. Багато компаній з Європи, Північної Америки, Південної Кореї і Японії оперують в країнах Азії, щоб скористатися з її надлишку дешевої робочої сили і відносно розвиненої інфраструктури.

За даними Citigroup 9 з 11 Глобальних генераторів зростання (т. зв. країн 3G) знаходяться в Азії, що обумовлено зростанням населення і доходів. Це Бангладеш, Китайська Народна Республіка, Індія, Індонезія, Ірак, Монголія, Філіппіни, Шрі-Ланка і В'єтнам[16] Азія має чотири основні фінансові центри: Токіо, Гонконг, Сінгапур та Шанхай. Великими роботодавцями в Індії та на Філіппінах стають Центри обробки викликів (англ. Call center) і аутсорсингові бізнес-центри у зв'язку з наявністю великих ресурсів висококваліфікованих фахівців та англомовних співробітників. Широке використання аутсорсингу допомагає зростанню Індії та Китаю як фінансових центрів. Завдяки своїй великій і надзвичайно конкурентоспроможній індустрії інформаційних технологій, Індія стала головним центром аутсорсингу.[джерело?]

У 2010 році в Азії було 3,3 мільйони мільйонерів (людей з чистою вартістю маєтку понад 1 млн дол. США за винятком вартості їх будинків), лише трохи менше, ніж в Північній Америці (3,4 мільйони мільйонерів). У 2009 році Азія (без Близького Сходу) вперше обігнала за цим показником Європу.[17]

ВВП за країнами

[ред. | ред. код]

Нижче наведено список азійських країн з поданим валовим внутрішнім продуктом за 2010 рік за офіційним урядовим курсом обміну (номінальний ВВП) і за паритетом купівельної спроможності (ПКС) у 2010 році. Дані Міжнародного валютного фонду[18] (щоб розгорнути натисніть [показати]).

Країна ВВП (номінал)
млн. USD 		ВВП (ПКС)
млн. USD 		ВВП (ПКС) на особу
USD 		Регіон
Афганістан Афганістан 16,631 29,616 1,000 Південна Азія
Азербайджан Азербайджан 52,166 90,074 8,634 Західна Азія
Вірменія Вірменія 8,830 17,086 6,400 Західна Азія
Бахрейн Бахрейн 21,733 29,663 37,200 Західна Азія
Бангладеш Бангладеш 105,402 257,545 1,600 Південна Азія
Бутан Бутан 1,397 3,785 5,600 Південна Азія
Бруней Бруней 11,963 19,925 51,800 Південно-Східна Азія
 Бірма 35,646 76,240 1,197 Південно-Східна Азія
Камбоджа Камбоджа 11,360 29,811 2,000 Південно-Східна Азія
КНР КНР 6 998,257 11 711,708 7,518 Східна Азія
Кіпр Кіпр 22,752 23,017 28,381 Західна Азія
Східний Тимор Східний Тимор 0,616 3,062 2,600 Південно-Східна Азія
Грузія Грузія 11,234 22,194 4,500 Західна Азія
Гонконг Гонконг 226,485 322,486 45,736 Східна Азія
Індія Індія 1 847,966 4 679,392 3,417 Південна Азія
Індонезія Індонезія 706,735 1 029,884 3,900 Південно-Східна Азія
Іран Іран 337,901 818,653 11,200 Західна Азія
Ірак Ірак 84,136 115,330 3,600 Західна Азія
Ізраїль Ізраїль 201,254 218,490 29,500 Західна Азія
Японія Японія 5 885,872 4 319,432 32,817 Східна Азія
Йорданія Йорданія 27,129 34,617 5,000 Західна Азія
Казахстан Казахстан 129,757 193,261 11,434 Центральна Азія
Північна Корея Північна Корея 28,000 40,000 1,900 Східна Азія
Південна Корея Південна Корея 1 007,084 1 459,246 30,200 Східна Азія
Кувейт Кувейт 117,316 138,099 38,293 Західна Азія
Киргизстан Киргизстан 4,444 11,772 2,162 Центральна Азія
Лаос Лаос 6,341 15,689 2,435 Південно-Східна Азія
Ліван Ліван 39,149 59,906 15,331 Західна Азія
Макао Макао 22,100 18,470 59,451 Східна Азія
Малайзія Малайзія 218,950 412,302 14,603 Південно-Східна Азія
Мальдіви Мальдіви 1,433 1,755 5,483 Південна Азія
Монголія Монголія 5,807 10,252 3,727 Східна Азія
Непал Непал 15,108 35,231 1,250 Південна Азія
Оман Оман 53,782 78,100 26,197 Західна Азія
Пакистан Пакистан 164,792 464,711 2,789 Південна Азія
Філіппіни Філіппіни 199,591 351,370 3,725 Південно-Східна Азія
Катар Катар 126,518 149,995 88,232 Західна Азія
Росія Росія 1 884,079 2 222,957 15,807 Північна Азія
Саудівська Аравія Саудівська Аравія 434,440 619,826 23,742 Західна Азія
Сінгапур Сінгапур 217,377 291,712 57,238 Південно-Східна Азія
Шрі-Ланка Шрі-Ланка 48,241 104,124 5,103 Південна Азія
Сирія Сирія 59,633 105,324 5,108 Західна Азія
Тайвань Тайвань 426,984 810,487 34,743 Східна Азія
Таджикистан Таджикистан 5,578 14,529 1,907 Центральна Азія
Таїланд Таїланд 312,605 584,768 8,643 Південно-Східна Азія
Туреччина Туреччина 729,051 960,511 13,392 Західна Азія
Туркменістан Туркменістан 27,960 35,883 6,597 Центральна Азія
ОАЕ ОАЕ 239,650 186,908 36,973 Західна Азія
Узбекистан Узбекистан 37,724 85,363 3,022 Центральна Азія
В'єтнам В'єтнам 101,987 275,639 2,793 Південно-Східна Азія
Ємен Ємен 30,023 63,329 2,595 Західна Азія

Населення

[ред. | ред. код]
Докладніше: Населення Азії
Зміни населення
Рік Населення Зміна
1500 243 000 000 —
1700 436 000 000 +79.4%
1900 947 000 000 +117.2%
1950 1 402 000 000 +48.0%
1999 3 634 000 000 +159.2%
Джерело: "UN report 2004 data" (PDF).

Азія є найбільш заселеним континентом світу. Тут на 30 % суходолу планети мешкає 60 % людства. За оцінками Відділу народонаселення ООН у 2011 році населення Азії становило 4,21 млрд і зростало на понад 1 % (46 млн) на рік[19]. Темпи зростання населення коливаються від −0,05 % в Японії до понад 3 % в Катарі, Афганістані, Іраку і Ємені. Левова частка приросту населення в абсолютних числах припадає на Індію (понад 17 млн) та Китай (6 млн).

Демографічний центр континенту розташований у районі Індостанського субконтиненту, це зони інтенсивного сільського господарства (вирощування рису), дельти Гангу з Брахмапутрою, Іраваді. В Індонезії більшість населення концентрується на острові Ява з родючими вулканічними ґрунтами (більше 700 осіб/км²)[20]. Сільське населення Південно-Західної Азії зосереджене вздовж передгір'їв Леванту, Ельбрусу, у межиріччі Тигру і Євфрату. Досить висока густота населення на узбережжі Перської затоки, що пов'язано з видобутком нафти. У Східній Азії на берегах Японського моря густота населення від 300 осіб/км² (Японські острови) до 500 осіб/км² (Південна Корея)[20]. Високогірні простори та пустелі незаселені або мало заселені, суворі кліматичні умови також завадили заселенню північних регіонів Азії, особливо Сибір і Далекий Схід Росії, середня густота населення Росії — 8,7 особи/км²[20].

Населення переважно жовтої та білої (на заході) рас.

Токіо — найбільша агломерація Японії та світу

Рівень урбанізації від понад 90 % (Сінгапур, Кувейт, Ізраїль) до 10 % (Непал, Оман, Камбоджа, Бутан);[джерело?] найбільші міські агломерації: Токіо, Ґуанчжоу, Сеул, Шанхай, Делі, Мумбаї (Бомбей), Маніла.[21]

Східна Азія має найвищі темпи зростання Індексу розвитку людського потенціалу[22] (ІРЛП), досягши майже вдвічі вищого за середній приросту за останні 40 років, відповідно до аналізу звітів про охорону здоров'я, освіту і даних про доходи. КНР, друга у світі за величиною приросту з 1970 року, є єдиною країною зі списку «10 найшвидших», яка досягла це передусім за рахунок зросту доходів, а не досягнень в галузі здоров'я або освіти. Дохід на душу населення в Китаї за останні чотири десятиліття збільшився у вражаючі 21 рази, що видобуло сотні мільйонів людей з бідності. Тим не менш, Китай не був серед найкращих у регіоні за підвищенням відвідуваності шкіл і тривалості життя.[23]

Непал, інша країна зі списку «10 найшвидших», досягла прогресу з 1970 року, в основному, за рахунок охорони здоров'я та освіти. У даний час (2010-і) очікувана тривалість життя є на 25 років більшою, ніж в 1970-х роках. Понад чотири з кожних п'яти дітей шкільного віку в Непалі відвідують початкову школу, у порівнянні з лише кожним п'ятим 40 років тому.[23] Японія і Південна Корея займають найвищі місця серед азійських країн (місце 11 і 12 у світі, знаходяться в групі «дуже високого рівня людського розвитку»), далі йдуть Гонконг (21) і Сінгапур (27). Афганістан (155 з 169 країн, що оцінювалися) посів найнижчу сходинку серед азійських країн.[23]

Регіони

[ред. | ред. код]
Регіони Азії:
Докладніше: Список держав та залежних територій Азії ‎

Можна виділити такі великі частини Азії:

Мови

[ред. | ред. код]
Докладніше: Мови Азії

Азія є батьківщиною кількох мовних сімей і багатьох мовних ізолятів. Більшість азійських країн більш ніж на одну мову, яка є рідною для населення. Наприклад, відповідно до Ethnologue, в Індонезії говорять більш ніж 600 мовами, в Індії понад 800-ами, на Філіппінах більше сотнею. Багато мов і діалектів використовується в різних провінціях Китаю.

Офіційні мови:

Релігія

[ред. | ред. код]

Азія є колискою сучасних великих релігій: християнства, юдаїзму, буддизму, індуїзму та ісламу.

Див. також

[ред. | ред. код]
Азія
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
n: Новини у Вікіновинах?
voy: Азія у Вікімандрах?
CMNS: Файли у Вікісховищі?


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Байкал — найбільше озеро (31 500 км²), що повністю лежить у межах континенту.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Like herrings in a barrel. The Economist. The Economist online, The Economist Group (Millennium issue: Population). 23 December 1999. Архів оригіналу за 4 січня 2010. Процитовано 17 березня 2012..
  2. ↑ Asia. eb.com, Encyclopædia Britannica. Chicago: Encyclopædia Britannica, Inc. 2006. Архів оригіналу за 18 листопада 2008. Процитовано 17 березня 2012.
  3. ↑ National Geographic Atlas of the World (вид. 7th). Washington, DC: National Geographic. 1999. ISBN 978-0-7922-7528-2. «Europe» (pp. 68-9); «Asia» (pp. 90-1): «A commonly accepted division between Asia and Europe is formed by the Ural Mountains, Ural River, Caspian Sea, Caucasus Mountains, and the Black Sea with its outlets, the Bosporus and Dardanelles.»
  4. ↑ How Is The Border Between Europe And Asia Defined?. WorldAtlas (амер.). Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 6 вересня 2020.
  5. ↑ Lewis та Wigen, 1997, с. 170—173
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 серпня 2011. Процитовано 17 березня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Five Years of China's WTO Membership. EU and US Perspectives on China's Compliance with Transparency Commitments and the Transitional Review Mechanism [Архівовано 31 жовтня 2015 у Wayback Machine.], Legal Issues of Economic Integration, Kluwer Law International, Volume 33, Number 3, pp. 263—304, 2006. by Paolo Farah [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.]
  8. ↑ The World Economy: Historical Statistics, Angus Maddison
  9. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 липня 2013. Процитовано 18 березня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ Professor M.D. Nalapat. Ensuring China's "Peaceful Rise". Bharat-rakshak.com. 11 вересня 2001. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 1 червня 2010. [Архівовано 2010-01-10 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Dahlman, Carl J; Aubert, Jean-Eric. China and the Knowledge Economy: Seizing the 21st century. WBI Development Studies. World Bank Publications. Eric.ed.gov. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 1 червня 2010.
  12. ↑ The Real Great Leap Forward. The Economist. Sept 30, 2004. The Economist. 30 вересня 2004. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 1 червня 2010.
  13. ↑ Chris Patten. Financial Times. Comment & Analysis: Why Europe is getting China so wrong. Accessed 30 January 2008. Архів оригіналу за 5 березня 2008. Процитовано 5 березня 2008. [Архівовано 5 березня 2008 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Rise of Japan and 4 Asian Tigers from. emergingdragon.com. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 1 червня 2010. [Архівовано 2010-04-22 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Commonwealth Business Council-Asia. Архів оригіналу за 28 липня 2007. Процитовано 12 квітня 2007. [Архівовано 28 липня 2007 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Philippine potential cited. sme.com.ph. 24 лютого 2011. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 1 березня 2011. [Архівовано 2011-04-24 у Wayback Machine.]
  17. ↑ World Wealth Report 2010 [Архівовано 6 квітня 2012 у Wayback Machine.]. capgemini.com (необхідна реєстрація)
  18. ↑ International Monetary Fund, World Economic Outlook Database, October 2010: Nominal GDP list of countries. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 8 квітня 2012.
  19. ↑ United Nations, Department of Economic and Social Affairs — Population Division, Population Estimates and Projections Section — World Population Prospects, the 2010 Revision. Архів оригіналу за 7 серпня 2011. Процитовано 19 березня 2012.
  20. ↑ а б в Кузик С. П., 2002.
  21. ↑ [1] [Архівовано 13 вересня 2018 у Wayback Machine.] Citypopulation
  22. ↑ Індекс розвитку людського потенціалу [Архівовано 20 лютого 2011 у Wayback Machine.] (англ.)(ісп.)(фр.)
  23. ↑ а б в 2010 Human Development Report: Asian countries lead development progress over 40 years (PDF). UNDP. Архів (PDF) оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 22 грудня 2010.

Література

[ред. | ред. код]
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  • Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.): навч. посіб. / В. А. Рубель. — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9.
  • Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. — ISBN 5-7707-2044-1. (рос.)
  • Регіонознавство: Азія, Африка й Латинська Америка: навч. посіб. / Головченко Володимир ; Дип. акад. України при М-ві закордон. справ України. — К. : Дип. акад. при МЗС України, 2013. — 343, [7] с. : іл., портр. — ISBN 978-617-7037-01-8
  • Чому Азії вдалося. Успіхи і невдачі найдинамічнішого регіону світу / Д. Стадвелл ; пер. з англ. О. Цехановська. — К. : Наш Формат, 2017. — 448 с. — (Світоглядна література). — ISBN 617-7279-71-5.
  • Lewis, Martin W.; Wigen, Kären (1997). The myth of continents: a critique of metageography. Berkeley and Los Angeles: University of California Press. ISBN 0-520-20743-2.
  • Ventris, Michael; Chadwick, John (1973). Documents in Mycenaean Greek (вид. 2nd). Cambridge: University Press.
  • (рос.) Синицын В. М. [2] / АН СССР. М-во геологии и охраны недр. Лаборатория геологии угля. — М.—Л. : Изд-во АН СССР. Ленингр. отд-ние, 1962. — 268 с. — 1400 прим. Архівовано з джерела 17 квітня 2021
  • (рос.) Синицын В. М. Древние климаты Евразии : [в 4 ч.]. — Л. : Изд-во ЛГУ, 1965-1970.
  • Страны мира. Справочник для эрудитов и путешественников./ Сост. С. Романцова — Харьков, 2005. — 159 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Азія&oldid=44061581








 ApplySandwichStrip

pFad - (p)hone/(F)rame/(a)nonymizer/(d)eclutterfier!      Saves Data!


--- a PPN by Garber Painting Akron. With Image Size Reduction included!

Fetched URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B7%D1%96%D1%8F

Alternative Proxies:

Alternative Proxy

pFad Proxy

pFad v3 Proxy

pFad v4 Proxy