Азія
А́зія — найбільша за площею (близько 44,5 мільйонів км²) і за населенням частина світу, розташована у Східній півкулі (за невеликими винятками). Разом з Європою утворює материк Євразія. Площа Азії становить 8,7 % від загальної площі поверхні Землі (або 30 % від суходолу), кількість населенням близько 4,7 млрд (на 2021 рік), що становить 60 % від населення Землі. У 20 столітті населення Азії зросло майже в чотири рази.[1]
Азія, за даними Британської енциклопедії[2] та Національного географічного товариства[3], займає 4/5 суші Євразії (західну частину займає Європа) і розташована на схід від Суецького каналу, Егейського, Чорного і Каспійського морів, річки Урал (за іншою версією, річки Емби) та Уральських гір і на південь від Кавказьких гір (або Кумо-Маницької западини), а також Каспійського і Чорного морів.
Найімовірніше назва континенту походить від давньоассирійського слова асу — схід. Можна порівняти: Оз (міфічна країна), ост, Ассирія, Ашшур, айсор.
З часом традиційне географічне поняття Азія суттєво змінювалося за своїм обсягом і змістом. Саме поняття виникло в античну епоху, коли суцільні природні кордони у вигляді Середземного, Егейського та Мармурового морів наштовхували фінікійців та греків на протиставлення країн Заходу (Ереб) та Сходу (Асу). З часом назва Азія поширилася на південь — на Аравійський півострів та на північ — на Кавказ та скіфські степи. Впродовж середньовіччя східну межу Європи все більше посували на схід — спершу межею був Дністер, потім Дніпро та Дон. Петер-Сімон Паллас наприкінці XVIII століття запропонував проводити межу по Уральських горах, Загальному Сирту та Ергенях. В XIX столітті почали вважати кордоном вододіл Уральських гір. Багато суперечок свого часу спричинило питання межі між Європою й Азією на Кавказі. Є дві версії: по Кумо-Маницькій западині або по гірському хребту Великого Кавказу (за деякими даними — ще південніше, по річках Кура і Аракс[4]).
Азія відокремлена від Північної Америки Беринґовою протокою, від Африки — Суецьким каналом і Червоним морем, від Європи — протокою Дарданелли, Мармуровим морем, протокою Босфор і Чорним морем; умовний континентальний кордон з Європою проходить берегом Каспійського моря, річкою Урал (або Емба), східними схилами Уральських гір. Площа Азії разом з поверхнею Каспійського моря становить 44,4 млн км², або близько 30 % поверхні суходолу Землі; найбільша меридіанна протяжність 8400 км, широтна — 8590 км. Берегова лінія розчленована (довжина 62 тис. км); є численні півострови (Аравійський, Індостан, Індокитай, Мала Азія, Таймир) і острови (архіпелаги: Малайський, Філіппінський, Японський).
Кордон між Азією та Океанією проводять через Малайський архіпелаг. Термін Південно-Східна Азія та Океанія, що з'явився в 19-ому столітті, з моменту свого створення мав абсолютно різні географічні значення. Океанія ніколи не вважалася частиною Азії. Головним чинником у визначенні того, які острови Малайського архіпелагу належать до Азії, було розташування колоніальних володінь різних імперій (не тільки європейських). Льюїс і Віґен зауважували, що «звуження Південно-Східної Азії до її нинішніх кордонів було, таким чином, поступовим процесом».[5]
Азія — найконтрастніша за відмітками абсолютних висот частина світу. В Азії розташована найвища вершина Землі Джомолунґма (Еверест — 8848 м) і найглибша западина — Маріанська (10924 м). Поблизу Азії розташована низка глибоких западин Світового океану, наприклад, Курило-Камчатська (9717 м) і Філіппінська (10265 м). На її території розташоване найглибше озеро світу — Байкал (глибина до 1620 м) і озеро Мертве море, рівень якого на 392 м нижчий від рівня моря, а також Турфанська улоговина (-154 м). Середня висота Азії — 950 м. Близько 75 % поверхні Азії становлять гори і височини між Середземним морем й узбережжям Тихого океану; в центральній частині Азії найвищі на Землі гори (Гімалаї, Каракорум, Гіндукуш), високо розташовані нагір'я (Тибет, Хентей), а також великі улоговини (Кашґарська, Джунґарська); розлогі низовини в північно-західній частині (Західносибірська, Туранська) і прибережній зоні (Маньчжурська, Велика китайська, Індо-Гангська). Безстічні простори, переважно пустельні улоговини, займають 37 % поверхні Азії.
Особливість Азії — вервечка острівних дуг, що становлять її східне обрамлення. Для багатьох ділянок східного узбережжя Азії характерний активний вулканізм, воно входить до так званого Тихоокеанського вогняного кола.
У Північній Азії (Сибір) є виходи викопного льоду. На півдні Азії є коралові утворення.
Клімат від субполярного та полярного на крайній півночі до тропічного, дуже вологого на південному сході і тропічного, дуже сухого на південному заході, на більшості території різко континентальний; на півночі тундра і зона хвойних лісів тайги (район вічної мерзлоти), в центральній та південно-західній частині степи, що переходять в напівпустелі та пустелі, на південному сході мусонні та тропічні ліси.
Незважаючи на значну площу і різноманітність природних умов Азія займає 1-е місце серед інших континентів тільки за запасами нафти, природного газу, руд олова і самородної сірки, а також з видобутку нафти і олов'яних руд. Слабка продуктивність надр континенту і низька концентрація гірничої промисловості пояснюються не тільки особливостями геологічної будови, але і недостатньою геологічною вивченістю, несприятливим географічним положенням, відсутністю необхідної інфраструктури і низьким рівнем розвитку економіки у багатьох країнах Азії. Мінерально-сировинна база і гірнича промисловість Азії, за винятком запасів і видобутку нафти в країнах Перської затоки і олова в Східній Азії, не відрізняються високою концентрацією виробництва. Вугільна промисловість континенту за рівнем виробництва поступається Північній Америці і Західній Європі, а за концентрацією видобутку, крім них, ще й Австралії і Південній Африці. Нафтогазовидобувний район Західної Азії — найбільший у світі центр з видобутку і експорту нафти; загалом Азія дає близько 45-50 % загального видобутку нафти, який здійснюється на сучасному технічному рівні. Аналогічний стан в оловодобувній промисловості займають країни Східної Азії, але в цьому випадку технічний рівень виробництва вельми строкатий: від сучасних потужних драг на прибережних площах до напівкустарного видобутку (старателі) з невеликих розсипів. З інших видів мінеральної сировини виділяються марганцеві руди в Індії і хромові руди в Туреччині, вольфрамові руди в Південній Кореї і країнах Східної Азії, фосфорити і самородна сірка в Західній Азії. Серед країн Азії можна віднести до найбільших і досить універсальних за видобутком мінеральної сировини Росію, Індію і Китай, а до числа країн зі значним, мінерально-сировинним потенціалом, порівняно розвиненою гірничою промисловістю — Туреччину, Філіппіни, Іран та Індонезію.
Азія має другий за величиною номінальний ВВП серед усіх континентів після Європи, але найбільший за паритетом купівельної спроможності. Станом на 2010 рік, найбільшими економіками Азії є Китай, Японія, Індія, Південна Корея та Індонезія. Згідно з Global Office Locations 2011, Азія домінує як місце офісів компаній — 4 з 5 верхніх сходинок займають міста в Азії: Гонконг, Сінгапур, Токіо і Шанхай (на четвертому місці Лондон). Близько 68 відсотків міжнародних компаній має офіс в Гонконзі.[6]
Наприкінці 1990-х і початку 2000-х років, економіка КНР[7] та Індії зростала дуже швидко, із середньорічним темпом зростання понад 8 %. До інших країн Азії з дуже високими темпами зростання відносяться Малайзія, Індонезія, Пакистан, Таїланд, В'єтнам, Монголія, Узбекистан, Кіпр і Філіппіни, а також багаті корисними копалинами країни, як Казахстан, Туркменістан, Іран, Бруней, Об'єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Саудівська Аравія, Бахрейн і Оман.
У своїй книзі Світова економіка: Тисячолітня перспектива історик економіки Ангус Медісон пише, що Індія була найбільшою економікою світу протягом двох останніх тисячоліть до нашої ери.[8][9] Китай був найбільшою і найрозвиненішою економікою на Земній кулі протягом більшої частини записаної історії,[10][11][12][13] до моменту, аж в середині 19 століття його обігнала Британська імперія (не враховуючи Індії). Протягом кількох десятиліть наприкінці XX століття найбільшою економікою в Азії і другою за величиною у світі була Японія, яка перегнала Радянський Союз (вимірюючи чистим матеріальним продуктом) в 1986 році і Німеччину в 1968 році (не враховуючи кількох наднаціональних економік, таких як Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА, NAFTA) або Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС, APEC). У 2010 році, Китай обігнав Японію і став другою за величиною економікою у світі.
В кінці 1980-x і початку 1990-х років, ВВП Японії (перерахований за поточним курсом єни), майже дорівнював сумарному ВВП решти країн Азії.[джерело?] У 1995 році економіка Японії на один день майже зрівнялася з США як найбільша економіка світу внаслідок рекордно високого рівня японської валюти (79 єн/долар США). Економічне зростання в Азії від Другої світової війни до 1990-х років були зосереджені в Японії, а також у чотирьох країнах Тихоокеанського регіону — Південній Кореї, Тайвані, Гонконзі і Сінгапурі — відомих як азійські тигри, які в даний час мають статус розвинутих країни та найвищий ВВП на душу населення в Азії.[14]
Прогнозується, що Індія обжене Японію за номінальним ВВП в 2020 році.[15] За ВВП на душу населення, як номінальним, так і ПКС, Південна Корея стане другою країною Азії до 2025 року, обігнавши Німеччину, Велику Британію та Францію. За статистикою МВФ у 2010 році, тайванський ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності склав $34743, що перевищую аналогічний показник Фінляндії, Франції та Японії.[джерело?] На думку Goldman Sachs, у 2027 році Китай стане найбільшою економікою світу.
В Азії існує кілька геополітичних та економічних блоків, з яких найрозвиненішим є Асоціація держав Південно-Східної Азії (ASEAN), до якої входять 10 країн регіону.
Азія є найбільшим континентом у світі, вона багата природними ресурсами, такими як нафта, ліс, вода, мідь і срібло, можливостями вилову риби та вирощування рису. Виробництво в Азії традиційно найсильніше у Східній та Південно-Східної Азії, зокрема, Китаї (КНР), Тайвані, Південній Кореї, Японії, Індії, на Філіппінах і в Сінгапурі. За кількістю транснаціональних корпорацій продовжують домінувати Японія і Південна Корея, але все більших успіхів досягають КНР та Індія. Багато компаній з Європи, Північної Америки, Південної Кореї і Японії оперують в країнах Азії, щоб скористатися з її надлишку дешевої робочої сили і відносно розвиненої інфраструктури.
За даними Citigroup 9 з 11 Глобальних генераторів зростання (т. зв. країн 3G) знаходяться в Азії, що обумовлено зростанням населення і доходів. Це Бангладеш, Китайська Народна Республіка, Індія, Індонезія, Ірак, Монголія, Філіппіни, Шрі-Ланка і В'єтнам[16] Азія має чотири основні фінансові центри: Токіо, Гонконг, Сінгапур та Шанхай. Великими роботодавцями в Індії та на Філіппінах стають Центри обробки викликів (англ. Call center) і аутсорсингові бізнес-центри у зв'язку з наявністю великих ресурсів висококваліфікованих фахівців та англомовних співробітників. Широке використання аутсорсингу допомагає зростанню Індії та Китаю як фінансових центрів. Завдяки своїй великій і надзвичайно конкурентоспроможній індустрії інформаційних технологій, Індія стала головним центром аутсорсингу.[джерело?]
У 2010 році в Азії було 3,3 мільйони мільйонерів (людей з чистою вартістю маєтку понад 1 млн дол. США за винятком вартості їх будинків), лише трохи менше, ніж в Північній Америці (3,4 мільйони мільйонерів). У 2009 році Азія (без Близького Сходу) вперше обігнала за цим показником Європу.[17]
Нижче наведено список азійських країн з поданим валовим внутрішнім продуктом за 2010 рік за офіційним урядовим курсом обміну (номінальний ВВП) і за паритетом купівельної спроможності (ПКС) у 2010 році. Дані Міжнародного валютного фонду[18] (щоб розгорнути натисніть [показати]).
Країна | ВВП (номінал) млн. USD |
ВВП (ПКС) млн. USD |
ВВП (ПКС) на особу USD |
Регіон |
---|---|---|---|---|
Афганістан | 16,631 | 29,616 | 1,000 | Південна Азія |
Азербайджан | 52,166 | 90,074 | 8,634 | Західна Азія |
Вірменія | 8,830 | 17,086 | 6,400 | Західна Азія |
Бахрейн | 21,733 | 29,663 | 37,200 | Західна Азія |
Бангладеш | 105,402 | 257,545 | 1,600 | Південна Азія |
Бутан | 1,397 | 3,785 | 5,600 | Південна Азія |
Бруней | 11,963 | 19,925 | 51,800 | Південно-Східна Азія |
Бірма | 35,646 | 76,240 | 1,197 | Південно-Східна Азія |
Камбоджа | 11,360 | 29,811 | 2,000 | Південно-Східна Азія |
КНР | 6 998,257 | 11 711,708 | 7,518 | Східна Азія |
Кіпр | 22,752 | 23,017 | 28,381 | Західна Азія |
Східний Тимор | 0,616 | 3,062 | 2,600 | Південно-Східна Азія |
Грузія | 11,234 | 22,194 | 4,500 | Західна Азія |
Гонконг | 226,485 | 322,486 | 45,736 | Східна Азія |
Індія | 1 847,966 | 4 679,392 | 3,417 | Південна Азія |
Індонезія | 706,735 | 1 029,884 | 3,900 | Південно-Східна Азія |
Іран | 337,901 | 818,653 | 11,200 | Західна Азія |
Ірак | 84,136 | 115,330 | 3,600 | Західна Азія |
Ізраїль | 201,254 | 218,490 | 29,500 | Західна Азія |
Японія | 5 885,872 | 4 319,432 | 32,817 | Східна Азія |
Йорданія | 27,129 | 34,617 | 5,000 | Західна Азія |
Казахстан | 129,757 | 193,261 | 11,434 | Центральна Азія |
Північна Корея | 28,000 | 40,000 | 1,900 | Східна Азія |
Південна Корея | 1 007,084 | 1 459,246 | 30,200 | Східна Азія |
Кувейт | 117,316 | 138,099 | 38,293 | Західна Азія |
Киргизстан | 4,444 | 11,772 | 2,162 | Центральна Азія |
Лаос | 6,341 | 15,689 | 2,435 | Південно-Східна Азія |
Ліван | 39,149 | 59,906 | 15,331 | Західна Азія |
Макао | 22,100 | 18,470 | 59,451 | Східна Азія |
Малайзія | 218,950 | 412,302 | 14,603 | Південно-Східна Азія |
Мальдіви | 1,433 | 1,755 | 5,483 | Південна Азія |
Монголія | 5,807 | 10,252 | 3,727 | Східна Азія |
Непал | 15,108 | 35,231 | 1,250 | Південна Азія |
Оман | 53,782 | 78,100 | 26,197 | Західна Азія |
Пакистан | 164,792 | 464,711 | 2,789 | Південна Азія |
Філіппіни | 199,591 | 351,370 | 3,725 | Південно-Східна Азія |
Катар | 126,518 | 149,995 | 88,232 | Західна Азія |
Росія | 1 884,079 | 2 222,957 | 15,807 | Північна Азія |
Саудівська Аравія | 434,440 | 619,826 | 23,742 | Західна Азія |
Сінгапур | 217,377 | 291,712 | 57,238 | Південно-Східна Азія |
Шрі-Ланка | 48,241 | 104,124 | 5,103 | Південна Азія |
Сирія | 59,633 | 105,324 | 5,108 | Західна Азія |
Тайвань | 426,984 | 810,487 | 34,743 | Східна Азія |
Таджикистан | 5,578 | 14,529 | 1,907 | Центральна Азія |
Таїланд | 312,605 | 584,768 | 8,643 | Південно-Східна Азія |
Туреччина | 729,051 | 960,511 | 13,392 | Західна Азія |
Туркменістан | 27,960 | 35,883 | 6,597 | Центральна Азія |
ОАЕ | 239,650 | 186,908 | 36,973 | Західна Азія |
Узбекистан | 37,724 | 85,363 | 3,022 | Центральна Азія |
В'єтнам | 101,987 | 275,639 | 2,793 | Південно-Східна Азія |
Ємен | 30,023 | 63,329 | 2,595 | Західна Азія |
Зміни населення | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1500 | 243 000 000 | — |
1700 | 436 000 000 | +79.4% |
1900 | 947 000 000 | +117.2% |
1950 | 1 402 000 000 | +48.0% |
1999 | 3 634 000 000 | +159.2% |
Джерело: "UN report 2004 data" (PDF). |
Азія є найбільш заселеним континентом світу. Тут на 30 % суходолу планети мешкає 60 % людства. За оцінками Відділу народонаселення ООН у 2011 році населення Азії становило 4,21 млрд і зростало на понад 1 % (46 млн) на рік[19]. Темпи зростання населення коливаються від −0,05 % в Японії до понад 3 % в Катарі, Афганістані, Іраку і Ємені. Левова частка приросту населення в абсолютних числах припадає на Індію (понад 17 млн) та Китай (6 млн).
Демографічний центр континенту розташований у районі Індостанського субконтиненту, це зони інтенсивного сільського господарства (вирощування рису), дельти Гангу з Брахмапутрою, Іраваді. В Індонезії більшість населення концентрується на острові Ява з родючими вулканічними ґрунтами (більше 700 осіб/км²)[20]. Сільське населення Південно-Західної Азії зосереджене вздовж передгір'їв Леванту, Ельбрусу, у межиріччі Тигру і Євфрату. Досить висока густота населення на узбережжі Перської затоки, що пов'язано з видобутком нафти. У Східній Азії на берегах Японського моря густота населення від 300 осіб/км² (Японські острови) до 500 осіб/км² (Південна Корея)[20]. Високогірні простори та пустелі незаселені або мало заселені, суворі кліматичні умови також завадили заселенню північних регіонів Азії, особливо Сибір і Далекий Схід Росії, середня густота населення Росії — 8,7 особи/км²[20].
Населення переважно жовтої та білої (на заході) рас.
Рівень урбанізації від понад 90 % (Сінгапур, Кувейт, Ізраїль) до 10 % (Непал, Оман, Камбоджа, Бутан);[джерело?] найбільші міські агломерації: Токіо, Ґуанчжоу, Сеул, Шанхай, Делі, Мумбаї (Бомбей), Маніла.[21]
Східна Азія має найвищі темпи зростання Індексу розвитку людського потенціалу[22] (ІРЛП), досягши майже вдвічі вищого за середній приросту за останні 40 років, відповідно до аналізу звітів про охорону здоров'я, освіту і даних про доходи. КНР, друга у світі за величиною приросту з 1970 року, є єдиною країною зі списку «10 найшвидших», яка досягла це передусім за рахунок зросту доходів, а не досягнень в галузі здоров'я або освіти. Дохід на душу населення в Китаї за останні чотири десятиліття збільшився у вражаючі 21 рази, що видобуло сотні мільйонів людей з бідності. Тим не менш, Китай не був серед найкращих у регіоні за підвищенням відвідуваності шкіл і тривалості життя.[23]
Непал, інша країна зі списку «10 найшвидших», досягла прогресу з 1970 року, в основному, за рахунок охорони здоров'я та освіти. У даний час (2010-і) очікувана тривалість життя є на 25 років більшою, ніж в 1970-х роках. Понад чотири з кожних п'яти дітей шкільного віку в Непалі відвідують початкову школу, у порівнянні з лише кожним п'ятим 40 років тому.[23] Японія і Південна Корея займають найвищі місця серед азійських країн (місце 11 і 12 у світі, знаходяться в групі «дуже високого рівня людського розвитку»), далі йдуть Гонконг (21) і Сінгапур (27). Афганістан (155 з 169 країн, що оцінювалися) посів найнижчу сходинку серед азійських країн.[23]
Можна виділити такі великі частини Азії:
- Північно-Східна Азія (Росія).
- Західна Азія (країни Близького Сходу: Кіпр, Туреччина, Сирія, Ліван, Ізраїль, Йорданія, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, Бахрейн, Катар, Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Оман, Ємен; країни Закавказзя: Азербайджан, Вірменія, Грузія; країни Середнього Сходу: Іран, Афганістан, Пакистан).
- Південна Азія (Пакистан, Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка, Бутан, Непал, Мальдіви).
- Південно-Східна Азія (М'янма, Таїланд, Малайзія, Сінгапур, Лаос, Камбоджа, В'єтнам, Філіппіни, Індонезія, Бруней, Східний Тимор).
- Центральна Азія (Узбекистан, Туркменістан, Киргизстан, Таджикистан, Казахстан, також Західний Китай, Монголія, Афганістан, Тибет).
- Східна Азія (Китайська Народна Республіка, Південна Корея, Північна Корея, Японія, Тайвань).
Азія є батьківщиною кількох мовних сімей і багатьох мовних ізолятів. Більшість азійських країн більш ніж на одну мову, яка є рідною для населення. Наприклад, відповідно до Ethnologue, в Індонезії говорять більш ніж 600 мовами, в Індії понад 800-ами, на Філіппінах більше сотнею. Багато мов і діалектів використовується в різних провінціях Китаю.
Офіційні мови:
- Азербайджан — азербайджанська
- Вірменія — вірменська
- Афганістан — пушту, дарі
- Бангладеш — бенгальська
- Бахрейн — арабська
- Бруней — малайська, англійська
- Бутан — Тибетський діалект дзонг-ке
- Східний Тимор — тетум, португальська
- В'єтнам — в'єтнамська
- Грузія — грузинська
- Ізраїль — іврит
- Індія — хінді та інші (див. мови Індії)
- Індонезія — індонезійська
- Йорданія — арабська
- Ірак — арабська
- Іран — фарсі
- Ємен — арабська
- Казахстан — казахська, російська
- Камбоджа — кхмерська
- Катар — арабська
- Кіпр — грецька, турецька
- Китай — китайська
- Корея Північна — корейська
- Корея Південна — корейська
- Кувейт — арабська
- Киргизстан — киргизька, російська
- Лаос — лаоська
- Ліван — арабська
- Малайзія — малайська
- Мальдіви — мальдівська
- Монголія — монгольська
- М'янма — бірманська
- Непал — непальська
- Об'єднані Арабські Емірати — арабська
- Оман — арабська
- Пакистан — урду
- Росія — російська
- Саудівська Аравія — арабська
- Сінгапур — англійська, китайська малайська тамільська
- Сирія — арабська
- Таджикистан — таджицька
- Таїланд — тайська
- Тайвань — китайська
- Туркменістан — туркменська
- Туреччина — турецька
- Узбекистан — узбецька
- Філіппіни — філіппінська, англійська
- Шрі-Ланка — сингальська, тамільська
- Японія — японська
Азія є колискою сучасних великих релігій: християнства, юдаїзму, буддизму, індуїзму та ісламу.
- Релігійний склад населення:
- Азербайджан — 93,4 % мусульмани-шиїти
- Афганістан — 85 % мусульмани-суніти, 15 % мусульмани-шиїти
- Бангладеш — 83 % мусульмани-суніти, 16 % індуїсти
- Бахрейн — 85 % мусульмани, 15 % християни, прихильники індуїзму і парсизму
- Бруней — 67 % мусульмани, 14 % буддисти, 8 % християни
- Бутан — 70 % буддисти, 25 % індуїсти
- Вірменія — приблизно 99 % християни (94 % відносять себе до ВАЦ, 4 % до РПЦ, також є вірмено-католики)
- В'єтнам- 55 % буддисти, 12 % сповідують даосизм, 10 % — католицизм. 23 % — іслам, протестантизм, язичництво
- Грузія — 65 % прихильники грузинської православної церкви, 10 % — російської православної церкви, 11 % — ісламу, 8 % — вірменської апостольської церкви
- Ємен — 53 % мусульмани-суніти, 46 % мусульмани-шиїти
- Ізраїль — 83 % юдеї, 13 % мусульмани, 2,4 % — християни, 1,6 % — друзи
- Індія — 83 % індуїзм, інші — іслам, християнство, сикхізм
- Індонезія — 87 % іслам, 6 % протестантизм, 3 % католицизм, 1 % індуїзм, 1 % буддизм
- Ірак — 60 % мусульмани-шиїти, 37 % мусульмани-суніти, 3 % християни
- Іран — 94 % мусульмани-суніти
- Йорданія — 96 % мусульмани-суніти
- Казахстан — 47 % мусульмани, 44 % православні, 2 % протестанти
- Камбоджа — 95 % буддисти, 5 % мусульмани, католики
- Катар — 95 % мусульмани-суніти
- Кіпр — 80 % православні, 20 % мусульмани-суніти
- Китай — поширені даосизм, християнство, буддизм, конфуціанство, іслам
- Корея Північна — 68 % атеїсти, 32 % сповідують чхондоїзм
- Корея Південна — 47 % буддисти, 48 % християни, 3 % конфуціанство
- Кувейт — 85 % мусульмани-суніти
- Киргизстан — 70 % мусульмани-суніти, 6 %православні
- Лаос — 60 % буддисти, 40 % язичники
- Ліван — 58 % мусульмани, 27 % християни
- Малайзія — 55 % мусульмани, 30 % буддисти
- Мальдіви — мусульмани-суніти
- Монголія — атеїзм, ламаїзм
- М'янма — 89 % буддисти, 4 % християни, 4 % мусульмани
- Непал — 90 % індуїзм, 5 % буддизм, 3 % іслам
- Об'єднані Арабські Емірати — іслам
- Оман — 75 % мусульмани-ібадити, а також суніти
- Пакистан — 97 % мусульмани, а також християни, буддисти, сикхи, парси
- Саудівська Аравія — мусульмани (ваххабіти, суніти, шиїти)
- Сінгапур — 30 % буддисти, 20 % християни, 18 % мусульмани, 15 % конфуціанство, даосизм
- Сирія — 90 % мусульмани, 10 % християни
- Східний Тимор — католики, прихильники місцевих вірувань
- Таджикистан — мусульмани
- Таїланд — 94 % буддисти, 4 % мусульмани християнство
- Тайвань — 93 % конфуціанство, буддизм, даосизм, 4,5 % християнство, менше 1 % іслам
- Туркменістан — 87 % мусульмани, 11 % християни
- Туреччина — мусульмани-суніти
- Узбекистан — 88 % мусульмани-суніти, 9 % православні
- Філіппіни — 83 % католики, 9 % протестанти, 5 % мусульмани, 3 % буддисти, язичники
- Шрі-Ланка — 69 % буддисти, 15 % індуїзм
- Японія — синтоїзм, буддизм, християнство
- ↑ Like herrings in a barrel. The Economist. The Economist online, The Economist Group (Millennium issue: Population). 23 December 1999. Архів оригіналу за 4 січня 2010. Процитовано 17 березня 2012..
- ↑ Asia. eb.com, Encyclopædia Britannica. Chicago: Encyclopædia Britannica, Inc. 2006. Архів оригіналу за 18 листопада 2008. Процитовано 17 березня 2012.
- ↑ National Geographic Atlas of the World (вид. 7th). Washington, DC: National Geographic. 1999. ISBN 978-0-7922-7528-2. «Europe» (pp. 68-9); «Asia» (pp. 90-1): «A commonly accepted division between Asia and Europe is formed by the Ural Mountains, Ural River, Caspian Sea, Caucasus Mountains, and the Black Sea with its outlets, the Bosporus and Dardanelles.»
- ↑ How Is The Border Between Europe And Asia Defined?. WorldAtlas (амер.). Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 6 вересня 2020.
- ↑ Lewis та Wigen, 1997, с. 170—173
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 серпня 2011. Процитовано 17 березня 2012.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Five Years of China's WTO Membership. EU and US Perspectives on China's Compliance with Transparency Commitments and the Transitional Review Mechanism [Архівовано 31 жовтня 2015 у Wayback Machine.], Legal Issues of Economic Integration, Kluwer Law International, Volume 33, Number 3, pp. 263—304, 2006. by Paolo Farah [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ The World Economy: Historical Statistics, Angus Maddison
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 липня 2013. Процитовано 18 березня 2012.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Professor M.D. Nalapat. Ensuring China's "Peaceful Rise". Bharat-rakshak.com. 11 вересня 2001. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 1 червня 2010. [Архівовано 2010-01-10 у Wayback Machine.]
- ↑ Dahlman, Carl J; Aubert, Jean-Eric. China and the Knowledge Economy: Seizing the 21st century. WBI Development Studies. World Bank Publications. Eric.ed.gov. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 1 червня 2010.
- ↑ The Real Great Leap Forward. The Economist. Sept 30, 2004. The Economist. 30 вересня 2004. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 1 червня 2010.
- ↑ Chris Patten. Financial Times. Comment & Analysis: Why Europe is getting China so wrong. Accessed 30 January 2008. Архів оригіналу за 5 березня 2008. Процитовано 5 березня 2008. [Архівовано 5 березня 2008 у Wayback Machine.]
- ↑ Rise of Japan and 4 Asian Tigers from. emergingdragon.com. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 1 червня 2010. [Архівовано 2010-04-22 у Wayback Machine.]
- ↑ Commonwealth Business Council-Asia. Архів оригіналу за 28 липня 2007. Процитовано 12 квітня 2007. [Архівовано 28 липня 2007 у Wayback Machine.]
- ↑ Philippine potential cited. sme.com.ph. 24 лютого 2011. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 1 березня 2011. [Архівовано 2011-04-24 у Wayback Machine.]
- ↑ World Wealth Report 2010 [Архівовано 6 квітня 2012 у Wayback Machine.]. capgemini.com (необхідна реєстрація)
- ↑ International Monetary Fund, World Economic Outlook Database, October 2010: Nominal GDP list of countries. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 8 квітня 2012.
- ↑ United Nations, Department of Economic and Social Affairs — Population Division, Population Estimates and Projections Section — World Population Prospects, the 2010 Revision. Архів оригіналу за 7 серпня 2011. Процитовано 19 березня 2012.
- ↑ а б в Кузик С. П., 2002.
- ↑ [1] [Архівовано 13 вересня 2018 у Wayback Machine.] Citypopulation
- ↑ Індекс розвитку людського потенціалу [Архівовано 20 лютого 2011 у Wayback Machine.] (англ.)(ісп.)(фр.)
- ↑ а б в 2010 Human Development Report: Asian countries lead development progress over 40 years (PDF). UNDP. Архів (PDF) оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 22 грудня 2010.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.): навч. посіб. / В. А. Рубель. — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9.
- Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. — ISBN 5-7707-2044-1. (рос.)
- Регіонознавство: Азія, Африка й Латинська Америка: навч. посіб. / Головченко Володимир ; Дип. акад. України при М-ві закордон. справ України. — К. : Дип. акад. при МЗС України, 2013. — 343, [7] с. : іл., портр. — ISBN 978-617-7037-01-8
- Чому Азії вдалося. Успіхи і невдачі найдинамічнішого регіону світу / Д. Стадвелл ; пер. з англ. О. Цехановська. — К. : Наш Формат, 2017. — 448 с. — (Світоглядна література). — ISBN 617-7279-71-5.
- Lewis, Martin W.; Wigen, Kären (1997). The myth of continents: a critique of metageography. Berkeley and Los Angeles: University of California Press. ISBN 0-520-20743-2.
- Ventris, Michael; Chadwick, John (1973). Documents in Mycenaean Greek (вид. 2nd). Cambridge: University Press.
- (рос.) Синицын В. М. [2] / АН СССР. М-во геологии и охраны недр. Лаборатория геологии угля. — М.—Л. : Изд-во АН СССР. Ленингр. отд-ние, 1962. — 268 с. — 1400 прим. Архівовано з джерела 17 квітня 2021
- (рос.) Синицын В. М. Древние климаты Евразии : [в 4 ч.]. — Л. : Изд-во ЛГУ, 1965-1970.
- Страны мира. Справочник для эрудитов и путешественников./ Сост. С. Романцова — Харьков, 2005. — 159 с.
- Азія [Архівовано 24 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ