Лівобережна Україна
Лівобережна Україна | |
Країна | Україна |
---|---|
Розташовується на водоймі | Дніпро |
Лівобере́жна Украї́на — найменування частини України на лівому березі річки Дніпро у складі Російської імперії в другій половині XVII — XVIII століть, після Андрусівського перемир'я між Московським царством та Річчю Посполитою (1667 року). Називалася також Гетьманщиною[1].
До історичного регіону Лівобережної України входили території Чернігівської, Полтавської, лівобережної частини Київської й Черкаської областей, Київ з невеликим районом довкола нього на Правобережжі, а також північна частина Дніпропетровської області.
На Лівобережній Україні існувала автономна влада, засади якої склалися під час Визвольної війни українського народу (1648—1654) під проводом Богдана Хмельницького. Головою управління був гетьман, який формально вибирався на генеральній військовій раді. З адміністративної точки зору Лівобережна Україна поділялася на полки (10) і сотні, на чолі яких стояли полковники й сотники. Формально ці посади також були виборними, але фактично їх займали представники козацької старшини, що призначалися гетьманом з наступним затвердженням царським указом.
У 1722–1734 роках тимчасово, а 1764 року — остаточно гетьманське управління було ліквідоване, а його функції передані Малоросійській колегії. Впродовж 1764—1783 років козацький устрій був поступово інкорпорований до РІА. Обмежена автономія Лівобережної України зберігалася до 1781 року, коли вона була розділена на Чернігівське, Новгород-Сіверське й Київське намісництва; у 1796 році стала називатися Малоросійською губернією, розділеною 1802 року на Чернігівську й Полтавську губернії, які входили до Малоросійського генерал-губернаторства.
- ↑ Гуржій О. І. ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, Лівобережжя [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2009. — 790 с.: іл. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Livoberezhna_Ukraїna
- О. І. Гуржій. Лівобережна Україна, Лівобережжя // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 202. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Розчленування України на Лівобережну та Правобережну [Архівовано 22 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Борисенко В. Й. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині XVII ст. — К.: Наукова думка, 1986. — 264 с.
- Балушевич Т. А. Економічний розвиток Лівобережної України XVI - першої половини XVII ст.
- Вечерський В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України. Виявлення, дослідження, фіксація. — К., 2005
- Дядиченко В. А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII — початку XVIII ст. К., 1959
- Горобець В. М. Від союзу до інкорпорації: українсько-російські відносини другої половини XVII — першої чверті XVIII ст. К., 1995
- Горобець В. М. Українська козацько-гетьманська держава // Історія України в особах: Козаччина. — К.: Україна, 2000. — С. 5-30
- Гончарук Т. Г.. Дем'ян Многогрішний. — Харків: Фоліо, 2012
- Гуржій О. І. Українська козацька держава в другій половині XVII — XVIII ст.: кордони, населення, право. К., 1996.
- Гуржій О. І, Чухліб Т. В. Гетьманська Україна. — К., 1999. — 304 с. // Україна крізь віки. — Т. 8
- Мельник Л. Г. Боротьба за українську державність. 17 ст. — К., 1995. — 192 с.
- Мельник Л. Г. Гетьманщина першої чверті XVIII століття. К., 1997
- Панашенко В. В. Полкове управління в Україні (середина XVII — XVIII ст.). К., 1997
- Путро А. И. Левобережная Украина в составе Российского государства во второй половине XVIII века: Некоторые вопросы социально экономического и общественно-политического развития. К., 1988 (рос.)
- Романовский В. А. Перепись населения Левобережной Украины 1667 года, ее организация и критическая оценка. — Ставрополь, 1967 (рос.)
- Задніпров'я [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 459. — 1000 екз.
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |