Коли я ходжу по місті
На мене тиснуть люди,
Я бачу їхні руки,
Я бачу їхні губи
Я довго ходжу по місті,
Мене нервує небо,
То і не моє небо,
То і не твоє небо
(Приспів:)
Сонце на стінах,
Я там, де сонце на стелі,
Танцюю танець пінгвіна
Страшно веселий.
Я там, де сонце на стінах,
Я там, де сонце на стелі,
Танцюю танець пінгвіна
Страшно веселий
Мене тримають за руки
Шоб не робити то само
Мене нервують люди
Ті, шо думають мало
— «Танець пінгвіна» (хоча пісня вперше з'явилася в невиданому альбомі «Технофайт» 1993 року, подано текст 1998 року, що здобув найбільшу популярність)
На глибині зустрічаються всі,
Так ніби в морі місця нема,
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла.
Хтось не доплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води,
Бо стати героями тої війни
Дуже хотіли вони.
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів,
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів.
Здається, шо то було так давно,
Коли в руках тримаю цей альбом,
Нам було абсолютно все одно,
Не маючи нічого мати всьо.
За гроші не купити тільки час,
Він всіх нас методично поділив,
Когось він опустив, когось підняв,
А є на кого взагалі забив.
Заржавілим людям не поможеш ніяк, Зрозумій, добряк: пізно вже — ніяк![2] — «Добряк»
А моя країна — суцільна руїна, Як можна не любити свою землю аж так?..[2] — «Руїна»
Найбільша радість українця — дотягнути до завтра, Ми всі давно в окопах, хоча це не війна.[2] — «Руїна»
То є Львів, моє місто, не з простого тіста, Ліплений роками — друзями й ворогами.[2] — «То є Львів»
Знаєш, час втікає, як вода, І способу інакшого ми поки шо не знаєм, І набагато тихше тече життя ріка, Якщо ти свого друга часто зустрічаєш.[2] — «Лист до друга»
