людина як вільна людина по волі Божій, у якої в силу обставин з'явилися надзвичайні сили і здібності. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]◆ як божевільний промчався козак, пригнувшись до шиї коня, і, здавалось, хрипів з ним разом Михайло Коцюбинський [1]
людина, як вільна людина по волі Божій, волевиявлення якої у контексті ситуації сприймається негативно. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Тільки божевільний може відправитися на війну з цим світом , ◆ Хтось з натовпу прокоментував: “Од же божевільний, зараз спалиться, а потім думай гадай, що з його тілом робити”: “Так, точно, божевільний” - підхопив натовп. Тільки дим та вогонь було бачно через вікна хатиночки, думали вже що Сєвтух там й помер. Але через хвилину, вийшов божевільний, тримаючи на плечі хлопчика, а на руках немовля. Він одійшов од хати, обережно поклав дітей на землю, щось бубоніючи Михайло Васильченко [2], ◆ І Павлусь зареготався, неначе й справді божевільний Іван Нечуй-Левицький [3]
який має психічний розлад; психічнохворий. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3]◆ Тихович здригнувся, глянув на двір і стрівся очима з божевільним мош-Дімою М. М. Коцюбинський
позбавлений розумного змісту (про вчинки, думки і т. ін.). [≈ 7][≠ 7][▲ 7][▼ 7]◆ Голова гаряча в дівчини, і в голові такі божевільні складалися плани А. В. Головко
перен. дуже великий, сильний, надмірний ◆ Почне молитися [Параскіца] — і не може: якась сила душить за горло, проситься з грудей божевільним криком М. М. Коцюбинський[≈ 8][≠ 8][▲ 8][▼ 8]◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Від божеві́льний «психічнохворий», божеві́лець Я, божеві́льник «тс.», божеві́лля», божеві́льня «будинок для божевільних», божево́літи «втрачати розум», ст. божевольный (XVIII ст.); — рос.божево́льный «божевільний» (очевидно, з укр.);— власне українське складне утворення, ідо виникло на основі словосполучення божа воля; відображає релігійне уявлення про божевільних (юродивих) як виразників божої волі; Пор.рос.блаже́нный «божевільний».— Даль IV 669; Sadn.— Aitz. VWb. I 365.— Див. ще бог¹, во́ля.