Сальні залози (лат. glandulae sebacea) — залози зовнішньої секреції, що розташовуються на шкірі людини. Належать до голокринових залоз[1]. Виділяють секрет — шкірне сало. Найбільшого розвитку сягають у період статевого дозрівання під впливом статевих гормонів (тестостерону у чоловіків, прогестерону в жінок). Як і потові, забезпечують тонкий малюнок шкіри: утворені потовими залозами борозенки формують на поверхні шкіри трикутники і ромби, у кутах яких розміщені заглиблення, що є устями фолікулів волосся. Величина трикутників і ромбів залежить від кількості і розташування фолікул: чим щільніше вони розташовані, тим меншими є трикутники і ромби.

4. — Сальні залози

У середній частині обличчя (ніс, частина чола, що прилягає до нього, щоки, у жінок підборіддя, верхня і нижня губи) рельєф шкіри пористий, оскільки там розміщуються найбільші сальні залози, а чим крупніші вивідні протоки сальних залоз, тим шкіра рельєфніша.

Функціонування та фізіологія

ред.

Функціонування сальних залоз плода починається вже на 20-му тижні вагітності, із їхнього секрету утворюється сироподібна змазка.

Сальні залози функціонують так: накопичений у їхніх вивідних протоках секрет протидіє тиску вже виділеного секрету сальної залози, що знаходиться на поверхні, і рогового жиру, виробленого шкірним покривом в результаті процесів ороговіння. Це стимулює звільнення залози від секрету та її подальшу секреторну діяльність. Навпаки, протидія рогового жиру і вже виділеного секрету викликає припинення вироблення жиру сальною залозою. Але більш імовірно, що виділення секрету відбувається постійно.

З моменту видалення жиру з поверхні шкіри 50 % його первинного обсягу відновлюється протягом години, а повне відновлення відбувається протягом 3-4 годин. Чим більша залоза, тим більшу кількість секрету і з більшою інтенсивністю вона продукує. Так, найбільше секрету виділяється на чолі.

Виділення сального секрету має циркадний ритм: у більшості досліджуваних максимальна секреція спостерігається між 9 і 12 годинами.

На інтенсивність виділення і характер секрету впливає температура: якщо вона висока, секрет розріджується (точка плавлення жиру становить 30 °C) і стікає з ділянок з високою секрецією на ділянки з низькою секрецією. Зволожена шкіра підвищує швидкість стікання жиру (по вологій шкірі жир тече зі швидкістю 3,3 см/сек, а на сухій шкірі його швидкість дорівнює нулю). Таким чином, підвищене потовиділення сприяє секреції сальних залоз і виробленню рогового секрету.

Функціонування сальних залоз перебуває в прямій залежності від стану нервової системи: посилене функціонування парасимпатичної нервової системи призводить до гіпертрофії та гіперфункції сальних залоз; підвищення тонусу симпатичної нервової системи пригнічує функцію сальних залоз; емоційна напруга підсилює їх секрецію.

Діяльність сальних залоз залежить також від стану ендокринної системи. Так, у період статевої зрілості сальні залози посилено функціонують — найбільша кількість секрету виділяється у віці від 18 до 30 років. Місцеве введення прогестерону й тестостерону активізує, а естрогену — зменшує діяльність сальних залоз; під дією фолікуліну також розвивається атрофія сальних залоз.

На анатомо-фізіологічних властивостях сальних залоз істотно позначається і вік. Передусім атрофуються найдрібніші сальні залози, пов'язані з фолікулом волоса, потім — середні і, нарешті, секреторні частки вільних сальних залоз. Після 40 років кількість і активність сальних залоз значно зменшується, причому деградація придатків помітніша в жінок: жировиділення в них починає зменшуватися з 40-45 років і до 60-80 років становить 30-50 % від максимального рівня. У чоловіків зменшення секреції сальних залоз настає пізніше, відбувається повільніше і не настільки, як у жінок.

Функції

ред.

Пом'якшують волосся та поверхню шкіри. Захищають шкіру від пилу та мікроорганізмів, а також перешкоджають її висиханню.

Література

ред.
  1. Владимиров В., Зудин Б. Кожные и венерические болезни: Атлас. — М.: Медицина, 1980. — 288 с.
  2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законодавчих та нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств внутрішньої торгівлі. — К., 2004. — 304 с.
  3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри людини. — К.: Здоров'я, 1965. — 304 с.
  4. Кольгуненко Й. Й. Основы геронтокосметологии. — М.: Медицина, 1974. — 224 с.
  5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. — М.: Косметика й медицина, 2003. — 224 с.
  6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. — М., 2001. — 176 с.
  7. Новая косметология. — М.: Косметика й медицина, 2002.
  8. Озерская О. С. Косметология. — СПб.: Искусство России, 2002. — 416 с.
  9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под редакцией Л. В. Новиковой. — М., 1999—2000.
  10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А. Розентула: — М.: Медицина, 1964. — 336 с.
  11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология: Атлас-справочник. 3-є издание. — М.: Практика, 1999. — 1088 с.
  12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Косметология: Теория й практика. — Прага: MAKSDORF, 2002.
  13. «Les Nouvelles Esthetiques». — М.: Космопресс, 2000—2004.
  14. Rassner G. und Steinert U. Dermatologie. Lehrbuch imd Atlas. — Urban&Shwarzenberg, 1992. — 384 s.

Примітки

ред.
  1. Придатки кожи. www.rusmedserver.ru. Архів оригіналу за 19 жовтня 2011. Процитовано 16 липня 2016. (рос.)
pFad - Phonifier reborn

Pfad - The Proxy pFad of © 2024 Garber Painting. All rights reserved.

Note: This service is not intended for secure transactions such as banking, social media, email, or purchasing. Use at your own risk. We assume no liability whatsoever for broken pages.


Alternative Proxies:

Alternative Proxy

pFad Proxy

pFad v3 Proxy

pFad v4 Proxy