Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (1917—1922)
Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка Росси́йская Социалисти́ческая Федерати́вная Сове́тская Респу́блика | |||||
| |||||
| |||||
Гімн Робоча Марсельєза (1917—1918) Інтернаціонал (1918—1922) | |||||
Території РСФРР після 1920 року | |||||
Столиця | Петроград, Москва (з 1918) | ||||
Форма правління | Радянська республіка | ||||
Голова держави | |||||
- 1917 | Лев Каменєв | ||||
Історія | |||||
- Засновано | 7 листопада 1917 | ||||
- В СРСР | 30 грудня 1922 | ||||
- Ліквідовано | 30 грудня 1922 | ||||
|
Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (рос. Росси́йская Социалисти́ческая Федерати́вная Сове́тская Респу́блика), до 19 липня 1918 — Російська Радянська Республіка (рос. Росси́йская Сове́тская Респу́блика) — офіційна назва російської держави, утвореної більшовиками після захоплення влади шляхом збройного повстання проти Тимчасового Уряду Російської республіки у листопаді 1917 року (Жовтневий переворот).
Спочатку в Радянській Росії зберігали старий адміністративно-територіальний поділ, основними одиницями якого були губернії й області.
III Всеросійський з'їзд Рад проголосив федеративний устрій Радянської Росії, який було закріплено в Конституції РСФРР 1918 року[1]. Згідно з конституцією, Росія оголошувалася федерацією радянських національних республік (ст. 2); стаття 11 передбачала, що на засадах федерації в РСФРР входять автономні обласні спілки (союзи областей, «що відрізняються особливим побутом і національним складом»).
Однією з перших була Туркестанська Радянська Республіка, проголошена навесні 1918 року. У цей період виникли Терська, Кубано-Чорноморська, Донська й Таврійська Радянські республіки, які вважалися частинами Російської Федерації. Всі вони, крім Туркестанської РР, в 1918 р. припинили своє існування і не були відновлені[2][3].
У цей період виникають Західне, Уральське, Північне, Московське та інші обласні об'єднання. Зокрема, Московська область була федерацією 14-ти губернських рад, у кожної губернії була своя Рада народних комісарів, яка підпорядковувалася Московській обласній Раді Народних Комісарів. Ці об'єднання існували до 1919 року[2][3].
Також створювали державні утворення за національною ознакою. У другій половині 1918 року з'явилася така форма автономії, як трудова комуна, а з 1920 року починає широко застосовувати іншу форму автономії — автономна область. Наприкінці 1918 року утворили Трудову комуну Німців Поволжя. У 1919 році у складі РСФРР створюються Автономна Радянська Башкирська Республіка, а в 1920—1921 роках — Киргизька (Казахська) АРСР, Татарська, Дагестанська, Горська автономні республіки, Карельська трудова комуна, Чуваська, Калмицька, Марійська, Вотську (Удмуртська) автономні області. У 1921—1922 роках у складі РРФСР були утворені Якутська АРСР, а також автономні області: Карачаєво-Черкеська, Кабардино-Балкарська, Комі, Монголо-Бурятська[4].
Литвин М. Росія Радянська (Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка) і Західно-Українська Народна Республіка // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 349-351. ISBN 978-966-2067-65-1.
- ↑ Конституция РСФСР 1918 года. Глава 5, ст. 11.
- ↑ а б Глава 12. // История государства и права России. Учебник для вузов/ Под ред. Чибиряева С. А. — М. : Былина, 1998. — 412 с. (рос.)
- ↑ а б Гражданская война // Гросул В. Я. Образование СССР (1917—1924 гг.)[недоступне посилання з квітня 2019] — М. : ИТРК, 2007. (рос.)
- ↑ Конституционное право России: [Архівовано 10 березня 2018 у Wayback Machine.] учебник / Е. И. Козлова, О. Е. Кутафин. — М. : Юристъ, 2001. — С. 133. (рос.)