на

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

Вимова

• • МФА: [na]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

I прийм. Уживається із знах. і місц. відмінками. Сполучення з прийм. на виражають:

Просторові відношення:

1. із знах. і місц. в. Уживається для позначення предмета: а) на якого з метою розміщення спрямовується дія (знах. в.); б) на якому розташовується, міститься хто-, що-небудь (місц. в.). ‖ із знах. в. Уживається для позначення предмета, який служить опорою для кого-небудь. ‖ із знах. в. Уживається для позначення предмета, на якого спрямовується дія з іншого об'єкта. ‖ із знах. і місц. в. Уживається для позначення особи, предмета: а) на яких щось надягається, накладається і т. ін. (знах. в.); б) які одягнені у щось, покриті чим-небудь (місц. в.). ‖ із знах. в. Уживається для позначення предмета, який ніби є центром якої-небудь особливості, стану і на якого спрямована дія.
2. із знах. і місц. в. Уживається для позначення предмета, місця, простору: а) у межі яких спрямована дія (знах. в.); б) у межах яких відбувається дія (уживається паралельно з прийм. "в", діал. – замість прийм.; в) (місц. в.). ‖ із знах. в. Уживається для позначення місця, простору, що є кінцевим пунктом руху. ‖ із знах. в. Уживається для позначення напряму руху або якої-небудь іншої дії. ‖ із знах. в. Уживається для позначення предмета, що є орієнтиром у визначенні руху (з відтінком об'єктних відношень). ‖ із знах. і місц. в. Уживається для позначення місця, сфери діяльності або заняття: а) куди спрямована дія (знах. в.); б) де відбувається дія (місц. в.). ‖ із знах. в. Уживається для позначення предмета, до якого обернений або на якого спрямований інший предмет. ‖ із знах. в. Уживається для позначення предмета, з яким стикаються або до якого наближаються під час руху.
3. з місц. в. Уживається для позначення місця, на якому перебуває предмет, відбувається дія або на яке поширюється певний стан. ‖ Уживається для позначення географічних понять, де відбувається яка-небудь дія, поширюється певний стан. ‖ Уживається для позначення об'єкта, який змінює свій зовнішній вигляд. ‖ Уживається для позначення предмета, в межах якого ніби проявляється той чи інший душевний стан. ‖ Уживається при іменниках, які уточнюють, конкретизують місце перебігу дії. ‖ Уживається для позначення предмета, на якому є якесь зображення. ‖ Уживається для позначення ситуації, середовища, де відбувається дія. ◆ Комора на сало. Prat͡si Vseukraïnsʹkoho naukovo-doslidnoho instytutu torhivli, Том 1 Ukraïnsʹkyĭ naukovo-doslidnyĭ instytut torhivli [1931 261] ◆ Комора на готовий продукт. Prat͡si Vseukraïnsʹkoho naukovo-doslidnoho instytutu torhivli, Том 1 Ukraïnsʹkyĭ naukovo-doslidnyĭ instytut torhivli [1931 261]
4. з місц. в. Указує на знаряддя дії.
5. з місц. в. Уживається для позначення місця покарання людини.
6. з місц. в. Уживається для позначення предмета, на якому щось тримається, який є опорою для чого-небудь.
7. з місц. в. Уживається для позначення тла, на якому хто-, що-небудь вирізняється.
8. з місц. в. Уживається для позначення меж поширення чиєї-небудь дії.
   Часові відношення:
9. із знах. в. Уживається для позначення часу, коли відбувається якась дія. ‖ Уживається для позначення строку, що на нього поширюється результат певної дії. ‖ Уживається для позначення часу, строку, що настає після чого-небудь. ‖ із знах. і місц. в. Уживається для позначення періоду чийого-небудь життя після зрілості. ‖ із знах. і місц. в. Уживається для позначення конкретно не визначеного відтинка часу (перев. у сталих словосполученнях). ‖ з місц. в. Уживається для позначення відтинка часу, в межах якого щось відбувається.
10. з місц. в., розм. Уживається для позначення відтинка часу, протягом якого відбувається дія (уживається паралельно з прийм. "в").
    Обставинні відношення:
11. із знах. і місц. в. Уживається для позначення способу дії, особливостей її перебігу. ‖ з місц. в. Уживається для позначення засобу пересування. ‖ з місц. в. Уживається для позначення мови як засобу спілкування між людьми. ◆ Та якою «щасливою» почувалася колишня вчителька, коли нарешті прийняли її на працю , 1977 // «Свобода» Джерело — http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1977/Svoboda-1977-122.pdf.
12. із знах. і місц. в. Уживається для позначення умов, обставин: а) що викликають якусь дію (знах. в.); б) що супроводжують дію, пов'язані з нею (місц. в.).
13. із знах. і місц. в. Уживається для увиразнення характеру, способу дії предмета (перев. у порівняльних словосполученнях).
14. з місц. в. Уживається для позначення стану або становища, у якому хтось перебуває.
15. з місц. в. Уживається в прислівникових словосполученнях, вказуючи на супровідні обставини дії.
16. з місц. в. Вказує на обмеження асортименту вживаної їжі.
17. з місц. в. Уживається з назвою ознаки, за допомогою якої визначається якість якого-небудь предмета (уживається паралельно до синтаксичних конструкцій з "на + знах. в.").
18. із знах. в. Уживається для позначення оцінки якоїсь дії, стану.
    Відношення мети:
19. із знах. в. Уживається для позначення мети, з якою відбувається дія. ‖ Вказує на емоційну оцінку якоїсь дії, явища. ‖ Вказує на призначення особи або предмета. ‖ Вказує на конкретне призначення якоїсь дії. ‖ Вказує на виявлення глибокої пошани до кого-небудь, відданості якійсь справі (значення прийменника на близьке до значення прийменника "в"). ‖ уживається для позначення заперечення чого-небудь перед сл. чорт, біс, дідько і т. ін. (у знач. навіщо, для чого). ‖ Уживається для позначення предмета, для якого щось призначається.

Причинні відношення:

1. із знах. в. Вказує на причину дії чи підставу для неї. ‖ Вказує на привід до чого-небудь. Об'єктні відношення:
2. із знах. в. Уживається для позначення особи чи предмета, які зумовлюють якусь дію (стан) або стосовно до яких ця дія (стан) виявляється.
3. із знах. в. Уживається для позначення осіб, предметів, явищ, з якими пов'язані якісь сподівання.
4. із знах. в. Уживається для позначення подібності суб'єкта й об'єкта між собою або відсутності ознак подібності в одного з них (перев. з сл. походити, скидатися, похожий, схожий).
5. із знах. в. Уживається для позначення об'єкта, на якого спрямована дія для оволодіння ним.
6. із знах. і місц. в. Уживається для позначення предмета, за допомогою якого відбувається дія. ‖ із знах. в. Уживається для позначення предмета, що є засобом для здійснення чого-небудь.
7. з місц. в. Уживається для позначення особи, предмета, за якими хто-, що-небудь значиться або які несуть певну відповідальність за когось, щось.
8. з місц. в. Уживається для позначення особи, предмета, на яких хтось спрямовує свій гнів, своє роздратування.
9. з місц. в. Уживається для позначення предмета, що становить інтерес для кого-небудь.
10. з місц. в. Уживається з назвою особи, з якою хто-небудь вступає в певні стосунки.
11. із знах. в. Уживається для позначення предмета, особи, колективу і т. ін., в інтересах яких щось відбувається.
12. із знах. в. Уживається для позначення професії, посади, звання, що їх хто-небудь здобуває, дістає і т. ін.
13. із знах. в. Уживається для позначення предмета, на якого що-небудь обмінюється, змінюється чи переходить.
    Означальні відношення:
14. із знах. в. Указує на якісну характеристику суб'єкта чи об'єкта. ‖ Указує на стан чийого-небудь здоров'я (перев. після прикм. слабий, хворий).
15. з місц. в. Уживається для позначення предмета, за допомогою якого виготовляється чи виробляється що-небудь.
16. з місц. в. Уживається для позначення речовини або матеріалу, з якого виготовлено предмет або його частину.
17. із знах. в. Уживається із вставними словами, що виражають ставлення до висловленого в реченні (на жаль, на гріх, на щастя, на лихо і т. ін.) або вказують, кому належить висловлена думка.
    Кількісно-означальні відношення:
18. із знах. в. Указує на міру, кількість, що визначають межі чого-небудь. ‖ Уживається для позначення частотності якої-небудь дії. ‖ Уживається для позначення кількості складових частин предмета. ‖ Уживається для позначення повноти виявлення дії або властивості певного предмета (у спол. із сл. весь, цілий і т. ін.).
19. з місц. в. Указує на кількість, рівень, віддалення, в межах яких відбувається що-небудь.
20. із знах. в. Указує на кількісну зміну чого-небудь унаслідок певної дії. ‖ Указує на кількісну різницю (з відтінком порівняння, зіставлення).
21. з місц. в., розм. Указує на численну кількість, множинність кого-, чого-небудь.

частка

Морфосинтаксичні ознаки

Частка.

Значення

1. розм. уживається в значенні, близькому до бери, візьми. ‖ Даю.

вигук

Морфосинтаксичні ознаки

Вигук.

Значення

1. уживається для вираження подиву: ну, ого.

вигук

Морфосинтаксичні ознаки

Вигук.

Значення

1. уживається для підкликання собаки.

Етимологія

Від ??

Переклад

на пове́рхні

Іспанськаes: sobre Італійськаit: su Англійськаen: on Болгарськаbg: на (bg) Грецькаel: πάνω (el) Данськаda: på (da) Естонськаet: peal (et) Китайськаzh: 上 (shàng) Латиськаlv: uz (lv) Литовськаlt: ant (lt) Нідерландськаnl: op (nl) Німецькаde: auf, an Польськаpl: na Португальськаpt: sobre (pt) Російськаru: на Румунськаro: pe Турецькаtr: üstünde (tr) Французькаfr: sur Фінськаfi: päällä (fi) Хорватськаhr: na (hr) Чеськаcs: na (cs) Шведськаsv: på (sv)

Джерела

• Словник УЛІФ: на
• Словник УЛІФ: на
• Словник УЛІФ: на
• Словник УЛІФ: на
• На // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Болгарська

Морфосинтаксичні ознаки

на

Прийменник.

Вимова

• • МФА: [na]
•  прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. на (аналог укр. слову)

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

на

Прийменник.

Вимова

• • МФА: [nə]
•  прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. на (аналог укр. слову)