p-ISSN 2308-5258 e-ISSN 2308-1996

www.seanewdim.com
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

p-ISSN 2308-5258 e-ISSN 2308-1996

VII(61), Issue 210, 2019 Nov.

SCIENCE AND EDUCATION A NEW DIMENSION

https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61

Philology

www.seanewdim.com
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Editorial board
Editor-in-chief: Dr. Xénia Vámos
Honorary Senior Editor:
Jenő Barkáts, Dr. habil. Nina Tarasenkova, Dr. habil.
Andriy Myachykov, PhD in Psychology, Senior Lecturer, Department of Oleg Melnikov, Doctor of Science in Pedagogy, Belarusian State
Psychology, Faculty of Health and Life Sciences, Northumbria University, University, Belarus
Northumberland Building, Newcastle upon Tyne, United Kingdom Perekhrest Alexander, Doctor of Science in History, Prof. habil., Bohdan
Edvard Ayvazyan, Doctor of Science in Pedagogy, National Institute of Khmelnitsky National University in Cherkasy, Ukraine
Education, Yerevan, Armenia Riskeldy Turgunbayev, CSc in Physics and Mathematics, associated
Ferenc Ihász, PhD in Sport Science, Apáczai Csere János Faculty of the professor, head of the Department of Mathematical Analysis, Dean of the
Universityof West Hungary Faculty of Physics and Mathematics of the Tashkent State edagogical
Ireneusz Pyrzyk, Doctor of Science in Pedagogy, Dean of Faculty of University, Uzbekistan
Pedagogical Sciences, University of Humanities and Economics in Roza Uteeva, Doctor of Science in Pedagogy, Head of the Department of
Włocławek, Poland Algebra and Geometry, Togliatti StateUniversity, Russia
Irina Malova, Doctor of Science in Pedagogy, Head of Department of Seda K. Gasparyan, Doctor of Science in Philology, Department of
methodology of teaching mathematics andinformation technology, English Philology, Professor and Chair, Yerevan State University,
Bryansk State University named after Academician IG Petrovskii, Russia Armenia
Irina S. Shevchenko, Doctor of Science in Philology, Department of ESP Sokuriaynska Liudmyla, Doctor of sociological science. Prof. Head of
and Translation, V.N. Karazin Kharkiv National University, Ukraine Department of Sociology. V.N. Karazin Kharkiv National University,
partment of Psychology, Faculty of Health and Life Sciences, Ukraine
Northumbria University, Northumberland Building, Newcastle upon Svitlana A. Zhabotynska, Doctor of Science in Philology, Department of
Tyne, United Kingdom English Philolgy of Bohdan Khmelnitsky National, University of
Kosta Garow, PhD in Pedagogy, associated professor, Plovdiv University Cherkasy, Ukraine
„Paisii Hilendarski”, Bulgaria Tatyana Prokhorova, Doctor of Science in Pedagogy, Professor of
László Kótis, PhD in Physics, Research Centre for Natural Sciences, Psychology, Department chair of pedagogics andsubject technologies,
Hungary, Budapest Astrakhan state university, Russia
Larysa Klymanska, Doctor of Political Sciences, associated professor, Tetiana Hranchak, Doctor of Science Social Communication, Head of
Head of the Department of Sociology and Social Work, Lviv Polytechnic department of political analysis of the Vernadsky National Library of
National University, Ukraine Ukraine
Liudmyla Sokurianska, Doctor of Science in Sociology, Prof. habil., Valentina Orlova, Doctor of Science in Economics, Ivano-Frankivsk
Head of Department of Sociology, V.N. Karazin Kharkiv National National Technical University of Oil and Gas, Ukraine
University Vasil Milloushev, Doctor of Science in Pedagogy, professor of
Marian Wloshinskі, Doctor of Science in Pedagogy, Faculty of Departament of Mathematics and Informatics, Plovdiv University „Paisii
Pedagogical Sciences, University of Humanities and Economics in Hilendarski”, Plovdiv, Bulgaria
Włocławek, Poland Veselin Kostov Vasilev, Doctor of Psychology, Professor and Head of the
Melinda Nagy, PhD in Biology, associated professor, Department of department of Psychology Plovdiv University „Paisii Hilendarski”,
Biology, J. Selye University in Komarno, Slovakia Bulgaria
Alexander Perekhrest, Doctor of Science in History, Prof. habil., Bohdan Vladimir I. Karasik, Doctor of Science in Philology, Department of
Khmelnitsky National University of Cherkasy, Ukraine English Philology, Professor and Chair, Volgograd State Pedagogical
Nikolai N. Boldyrev, Doctor of Science in Philology, Professor and Vice- University, Russia
Rector in Science, G.R. Derzhavin State University in Tambov, Russia Volodimir Lizogub, Doctor of Science in Biology, Head of the
Oleksii Marchenko, Doctor of Science in Philosophy, Head of the department of anatomy and physiology of humans andanimals, Bohdan
Department of Philosophy and Religious Studies, Bohdan Khmelnitsky Khmelnitsky National University of Cherkasy, Ukraine
National University of Cherkasy, Ukraine Zinaida A. Kharitonchik, Doctor of Science in Philology, Department of
Olga Sannikova, Doctor of Science in Psychology, professor, Head of the General Linguistics, Minsk State LinguisticUniversity, Belarus
department of general and differential psychology, South Ukrainian Zoltán Poór, CSc in Language Pedagogy, Head of Institute of Pedagogy,
National Pedagogical University named after K.D. Ushynsky, Odesa, Apáczai Csere János Faculty of the Universityof West Hungary
Ukraine

Managing editor:
Barkáts N.

© EDITOR AND AUTHORS OF INDIVIDUAL ARTICLES

The journal is published by the support of Society for Cultural and Scientific Progress in Central and Eastern Europe
BUDAPEST, 2015
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Statement:

By submitting a manuscript to this journal, each author explicitly confirms that the manuscript meets the highest
ethical standards for authors and co-authors. Each author acknowledges that fabrication of data is an egregious
departure from the expected norms of scientific conduct, as is the selective reporting of data with the intent to mislead
or deceive, as well as the theft of data or research results from others. By acknowledging these facts, each author
takes personal responsibility for the accuracy, credibility and authenticity of research results described in their
manuscripts. All the articles are published in author's edition.

THE JOURNAL IS LISTED AND INDEXED IN:

INDEX COPERNICUS: ICV 2014: 70.95; ICV 2015: 80.87; ICV 2016: 73.35; ICV 2018: 90.25
GOOGLE SCHOLAR

CROSSREF (DOI prefix:10.31174)

ULRICHS WEB GLOBAL SERIALS DIRECTORY

UNION OF INTERNATIONAL ASSOCIATIONS YEARBOOK

SCRIBD

ACADEMIA.EDU
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

CONTENT

Стратегії англо-українських перекладів мовного втілення еталонів порівнянь у художньому

тексті
Е. Д. Ахмедова............................................................................................................................................. 7
Національний менталітет та мовна картина світу як складові когнітивної лінгвістики
К. В. Ангеловська.......................................................................................................................................... 10
The theoretical basics of studying ancient historiographical biography
F. Dovbyshchenko......................................................................................................................................... 14
Народнопоетичні виміри оповідань П. Куліша
М. Х. Гуменний, В. Ю. Гуменна................................................................................................................... 21
Метафорические репрезентанты понятия «день» в поэзии Ф. И. Тютчева
И. А. Каменева............................................................................................................................................. 25
Думка у думці як форма невласне-прямого мовлення в художній прозі Маргарет Дреббл
І. Б. Кауза..................................................................................................................................................... 29
Поетична картина світу в українській народній пісні. Наймитська та заробітчанська лірика
Л. М. Копаниця............................................................................................................................................ 33
Міждисциплінарний підхід до вивчення звукозображальності
І. В. Малинюк............................................................................................................................................... 38
Динамика терминологизации и детерминологизации в политическом дискурсе эпохи
глобализации
Е. Н. Медведь, А. А. Ходцева, Е. Н. Вашист............................................................................................. 41
Моделі комунікативної ситуації «Бесіда друзів»
Р. Мусаєва.................................................................................................................................................... 49
Поетичний інтертекст у прозових енкоміях Горгія та Ісократа
А. С. Поліщук (Шадчина) ........................................................................................................................... 52
Реконструкція діахронійного ядра концепту Good (на матеріалі індоєвропейських,
прагерманських і давньоанглійських першозначень)
Н. О. Стефанова.......................................................................................................................................... 58
Методологія поетико-наратологічного аналізу казкових етнонаративів (на матеріалі
австралійських художніх текстів для дітей)
А. О. Цапів................................................................................................................................................... 63
Object control interpretations with volitional verbs in infinitive complexes of Early Modern English
O. M. Tuhai................................................................................................................................................... 70
Новела Ольги Кобилянської «Некультурна» як складова гуцульського тексту
М. М. Васильчук........................................................................................................................................... 77
Конотація як лінгвістичне явище: дефініція, типологія, властивості та структура
Ю. О. Зайченко............................................................................................................................................. 81
Навчання іноземних мов: евристичні технології у дистанційній освіті
І. Зайцева, Т. Плохута................................................................................................................................. 86
Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Стратегії англо-українських перекладів мовного втілення еталонів

порівнянь у художньому тексті
Е. Д. Ахмедова
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, Україна
Corresponding author. E-mail: elvira.akhmedova.96@gmail.com

Paper received 25.10.19; Revised 05.11.19; Accepted for publication 10.11.19.

https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61-01
Анотація. У статті встановлюються кореляції між способами / трансформаціями і стратегіями англо-українського перекладу
позначення еталонів порівнянь (загальнолюдських, лінгвокультурних лінгвосубкультурних та індивідуальних) у художньому
тексті. З’ясовано, що стратегія відтворення когнітивної моделі порівняння переважно реалізується буквальним перекладом укупі
з частковими граматичними трансформаціями, стратегія заміни – граматичними трансформаціями у взаємодії з лексичною кон-
текстуальною заміною, стратегія усунення – спрощенням граматичної структури оригіналу і опущенням компонентів порів-
няння, стратегія створення – цілісним перетворенням.
Ключові слова: еталон порівняння, когнітивна модель, переклад, стратегія.

Вступ. Виявлення стратегій перекладу мовного вті- і перекладу і визначають їх структуру, семантику та пра-
лення еталонів порівняння у художньому тексті є од- гматику. Комунікативний аспект забезпечується спря-
нією з найбільш актуальних проблем сучасного перек- мованістю на встановлення стратегій перекладу верба-
ладознавства. У загально науковому смислі еталон ви- льного втілення культурних еталонів порівнянь, які по-
значають як "мірило, зразок для порівнювання з чим не- яснюють прийняті перекладацькі рішення – спо-
будь" [1]. Лінгвокультурологи також тлумачать культу- соби/трансформації перекладу.
рний еталон як одиницю виміру властивостей і якостей Відповідно, мета дослідження полягає у з’ясуванні
предметів, об'єктів, явищ, ситуацій [6, с. 44], мірило, у когнітивних моделей, що стоять за способами / трансфо-
відповідності з яким оцінюються феномени [4, с. 311], і рмаціями англо-українських перекладів вербального
підкреслюють, що лінгвокультурні еталони порівняння втілення еталонів порівняння у художньому тексті і
відображають національне світосприйняття і відтак їх встановленні стратегій їх перекладу.
мовне втілення не може не складати труднощів для пе- Матеріал дослідження охоплює 300 англомовних
рекладу. З іншого боку, у контексті когнітивного перек- порівнянь, вилучених із роману Д. Тартт "Таємна істо-
ладознавства виникає проблема стратегій відтворення рія" [16], та їх переклад українською мовою, виконаний
еталонів порівняння різної природи – від загальнолюд- Б. Стасюком [10] (усі приклади у статті подаються за за-
ських – до індивідуальних, авторських. значеними джерелами).
Аналіз публікацій за темою. Теоретико-методологі- Методи дослідження включають структурно-семан-
чну основу більшості перекладацьких досліджень порі- тичний перекладацький аналіз – встановлення способів
вняння складає поєднання системоцентричної ("мова / трансформацій перекладу та когнітивний перекладаць-
оригіналу – мова перекладу") та текстоцетричної кий аналіз – виявлення та співставлення когнітивних
("текст оригіналу – текст перекладу") концепцій перек- моделей порівняння в оригіналі та перекладі і встанов-
ладу. У теорії англо-українського перекладу основи пе- лення перекладацьких стратегій відтворення / заміни /
рекладознавчого аналізу порівняння закладені Р.П. Зо- усунення / створення когнітивної моделі (за методикою,
рівчак, яка виявила способи відтворення англійських запропонованою Л. Коваленко та А. Мартинюк [12]).
компаративних фразеологічних одиниць українською Результати та їх обговорення. На мовному рівні
мовою (віднайдення у мові-рецепторі повних або част- еталон порівняння втілюється субстантивним компоне-
кових еквівалентів англомовного фразеологізму, фразе- нтом багатокомпонентних конструкцій, які будуються
ологічне калькування та фразеологічна перефраза) і за моделлю [А є як В], де А – об’єкт, який порівнюється
провела їх критичний аналіз [3]. Ці положення розвива- / суб’єкт, а В – об’єкт, з яким порівнюють / джерело по-
ються в спеціальних дослідженнях, присвячених перек- рівняння / об’єкт. У структурі порівняння еталон є еле-
ладацькому аналізу англо-українських перекладів анг- ментом В. Мовними маркерами порівняння в англійсь-
ломовних компаративних одиниць Н.І. Кушиної [5], кій і, відповідно, українській мовах є сполучники like /
Т.О. Цепенюк [11], О.О. Молчко [7], А.В. Тарасової [9] as / as if – як / наче / немов / мов / ніби.
та ін. У когнітивному ракурсі порівняння осмислюється,
Теоретико-методологічну основу нашого дослі- дякуючи Дж. Лакоффу і М. Джонсону, які у другій по-
дження складає діяльнісна концепція перекладу, ("автор ловині ХХ століття запропонували теорію когнітивної
оригіналу – автор перекладу"), обґрунтована в роботах метафори, завдяки якій метафору, а згодом й інші мовні
О.В. Ребрія, де переклад тлумачиться як "продуктивна стилістичні тропи, віднесли до таких понять як мислення
(само)рефлективна творча діяльність перекладача" [8, с. та дія, а не лише до слів. Метафору тлумачать як "розу-
82]. Ця концепція дозволяє поєднати когнітивні та ко- міння і відчування однієї речі в термінах іншої" [13, c. 5]
мунікативні аспекти перекладацької діяльності і, відпо- і зазначають, що метафора є продуктом когнітивної опе-
відно, перекладацького аналізу. Когнітивний аспект ре- рації мапування, де одна концептуальна структура (кон-
алізується у проведенні перекладознавчого аналізу на цепт/домен цілі) ідентифікується в термінах іншої стру-
рівні когнітивних моделей та когнітивних операцій, які ктури (домена джерела) [13, c. 6; 15, с. 210].
стоять за мовними / мовленнєвими виразами оригіналу Порівняння, як і метафора, є когнітивною структу-
рою, продуктом когнітивної операції уподібнення

7
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

об’єктів. Когнітивні моделі метафори і порівняння різ- Терстона Гавелла з «Острова Ґілліґана»); індивідуаль-
няться за ступенем експліцитності і виражаються про- них (A sliver of moon, like the white crescent of a thumbnail,
позиціями [А є B] та [А є як B за ознакою С]. Відповідно, floated in the dim. – У сутінках сплив сріблястий, схожий
на відміну від метафори, на мовному / мовленнєвому рі- на біле півколо нігтя місяць). Іншою можливістю є тра-
вні порівняння має маркери, які експлікують судження нсформація порівняння з експліцитного в імпліцитне на
про порівнювані об’єкти. тлі зміни граматичної структури оригінального вислов-
Порівнюючи метафору і порівняння, О.В. Живчик лення: breath was loud in my ear and her cheek was like
використовує образ-схему "джерело – шлях – ціль", за- ice – Мене оглушило її хрипке дихання, а миттю пізніше
значаючи, що у когнітивній моделі метафори компонент обличчя торкнулася її крижана щока. Перекладач зго-
"шлях", який забезпечує зв'язок між "джерелом" та ртає порівняння у прикметник-атрибут, проте воно, як і
"ціллю", перебуває за межею мовних явищ, у той час як оригінальне висловлення, відбиває когнітивну модель,
у порівнянні компонент "шлях" вже не виходить за де крига є загальнолюдським еталоном низької темпера-
межу мовних явищ, а навпаки з'єднує "джерело" та тури. В іншому прикладі порівняння із загальнолюдсь-
"ціль", інакше кажучи, поєднує початковий пункт ким еталоном перекладено з використанням оксимо-
шляху думки з кінцевим. За допомогою "шляху" ство- рона: The IV was like ice in my veins – Голка крапельниці
рюється зв'язок між двома об'єктами, які між собою у пекла крижаним холодом. За допомогою трансформації
житті ніяк не пов'язані. У конструкції порівняння цю фу- смислового розвитку еталон порівняння не лише збере-
нкцію виконують структурно-семантичні мовні мар- жено (холод тут є еталоном перцептивного стимулу,
кери [2, с. 444]. який може заподіяти біль), але й створено більш яскра-
Під час аналізу англомовних порівнянь ми звернули вий образ, що викликає емоційне сприйняття стану ге-
увагу на те, що еталони порівняння різняться за ступе- роя.
нем конвенціональності, що дозволяє поділити їх на: Стратегія заміни еталону порівняння переважно ре-
1) загальнолюдські – укорінені у свідомості більшості алізується за допомогою контекстуальної заміни імен-
людей, незалежно від їх соціо- та лінгвокультурної на- ника на позначення еталона зі зміною граматичної стру-
лежності (disposable as a plastic cup – в будь-якій лінгво- ктури порівняння. Наприклад, it was like a country from a
культурі пластиковий стаканчик слугує еталоном речі, dream – країна навколо здалася казковою. Важко пояс-
що майже нічого не варта); нити, чому перекладач вдався до заміни загальнолюдсь-
2) лінгвокультурні, поділювані більшістю представ- кого еталона і "країна мрії" перетворилася на "казкову
ників певної лінгвокультури і, як правило, лінгвокуль- країну", а порівняння – з експліцитного на імпліцитне,
турно марковані (drunk like a fish – п’яний як чіп); згорнуте в прикметник-епітет, адже перекладач не був
3) лінгвосубкультурні, притаманні представникам пе- обмежений структурними особливостями мови перек-
вного соціуму, сформованого в межах тієї чи іншої лін- ладу. Український прикметник казковий/-а має буква-
гвокультури за різними параметрами: сім’я, професія, льне значення "пов'язаний з казками; згадуваний у каз-
конфесія, локація, інтереси тощо (для того, щоб зрозу- ках" і переносне – "надзвичайний, дивний, таємничий"
міти вираз he dressed like Alfred Douglas, де прецедентна [1]. В оригіналі ж йдеться про враження героя від місце-
особистість Альфред Дуглас є еталоном елегантності, вості, де йому випало навчатися, про яку він мріяв і куди
потрібно знати, що це ім’я англійського письменника кі- прагнув скоріше потрапити. Відтак переклад не зовсім
нця 19 початку 20 сторіччя, який був відомим денді; та- точно відбиває семантику оригіналу, виражену порів-
кими знаннями може володіти літературознавець або нянням.
людина, що цікавиться літературою / модою відповід- Стратегія усунення еталону порівняння втілюється
ного періоду); різними способами / трансформаціями, які переважно
4) індивідуальні, які базуються на досвіді певної лю- зумовлені певними структурно-семантичними обме-
дини, у нашому випадку – автора художнього твору (the женнями в мові перекладу, що не дозволяють перекла-
letters didn't even look like letters but something else, дачеві буквально відтворити порівняння. Наприклад: the
indecipherable, bird footprints on sand). sky was like lead and the clouds were racing – небо, яким
За результатами когнітивного перекладацького ана- мчали хмари, набувало свинцевого кольору. Перекладач
лізу англо-українських перекладів порівнянь нами було уникає буквального відтворення порівняння зі загально-
встановлено такі перекладацькі стратегії: відтворення / людським еталоном (небо було як свинець), вдаючись до
заміна / усунення / створення еталону порівняння. граматичної трансформації та обираючи описовий пере-
Стратегія відтворення еталону порівняння перева- клад, який адекватно передає зміст англомовного висло-
жно втілюється дослівним перекладом із збереженням влення, оскільки іменник свинець відбиває різні власти-
або частковою зміною граматичної структури порів- вості відповідного металу (свинець – "важкий м'який
няння (перестановкою членів речення) зі застосуванням легкоплавкий метал синювато-сірого кольору" [1]), а в
словникових відповідників іменників на позначення оригіналі йдеться, насамперед, про колір неба. Інший
еталонів: загальнолюдських (like a French chef on a TV приклад ілюструє втрату порівняння із лінгвокультур-
commercial – немов справжній французький шеф-кухар ним еталоном: Won't do a thing after school but drink like
на телебаченні; made him look like a cross between a a fish and go to parties – Після занять напивається й гу-
student prince and Jack the Ripper – перетворювала його ляє. Хоча в українській мові існує можливість для ціліс-
на покруча студента княжого роду і Джека-Різника); ного перетворення порівняння за допомогою еквівален-
лінгвокультурних (he's strong as an ox – Генрі дужий, тного ідіоматичного виразу (напивається як чіп), перек-
наче віл); лінгвосубкультурних (He sounded like Thurston ладач спрощує структуру оригінального речення, опус-
Howell on 'Gilligan's Island – знову мовив Банні тоном каючи порівняння, і передаючи лише його загальний
зміст. Разом з порівнянням втрачається й притаманна

8
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

цьому тропу образність і тісно пов’язана з образністю порівняння переважно реалізується буквальним перек-
емотивність мовлення. ладом із частковими трансформаціями граматичної
Стратегія створення еталону порівняння реалізу- структури, пов’язаними із аналітичною природою анг-
ється цілісним перетворенням, наприклад: I was really лійської мови і синтетичною української, що, відпо-
drunk – Я був п’яний як чіп. Перекладач вдається до ці- відно, зумовлює фіксований і вільний порядок сліду-
лісного перетворення, відтворюючи стилістично нейт- вання членів речення; стратегія заміни – граматичними
ральне висловлення за допомогою фразеологізму-порів- трансформаціями із контекстуальною заміною; страте-
няння. В цілому передаючи семантику оригіналу, він на- гія усунення – спрощенням граматичної структури ори-
дає їй дещо іншого прагматичного наповнення, знижу- гіналу і опущенням компонентів порівняння; стратегія
ючи стилістичний регістр мовлення. створення – цілісним перетворенням.
Висновки. Проведений аналіз дозволяє встановити Перспективи дослідження пов’язуємо із залученням
певні кореляції між способами / трансформаціями і більшого об’єму емпіричного матеріалу та із застосу-
стратегіями перекладу. Стратегія відтворення еталону ванням кількісного і статистичного аналізу.
ЛІТЕРАТУРА
1. Академічний тлумачний словник української мови: [в 11 т.]. 8. Ребрій О.В. Сучасні концепції творчості у перекладі. Харків:
Київ: "Наукова думка", 1970-1980. ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2012. 376 с.
2. Живчик О.В. Диференційні риси та когнітивна модель сло- 9. Тарасова А.В. Відтворення англійських компаративних фра-
вотвірного порівняння. Актуальні проблеми слов’янської зеологізмів інтенсифікаторів в українських перекладах: ав-
філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство. 2009. тореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата філол.
Вип. XXII. С. 440-447. наук: спец. 10.02.16 "Перекладознавство". Дніпропет-
3. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча ровськ, 2017. 20 с.
категорія (на матеріалі перекладів творів української літера- 10. Тартт Д. Таємна історія. Харків: Книжковий клуб "Клуб Сі-
тури англійською мовою). Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, мейного Дозвілля", 2017. 560 с.
1983. 175 с. 11. Цепенюк Т.О. Відтворення авторських перетворень компа-
4. Красных В.В. "Свой" среди "чужих": миф или реальность? ративних фразеологічних одиниць інтенсифікуючого зна-
Москва: ИТДГК "Гнозис", 2003. 375 с. чення українською мовою. Studia Methodologica: науковий
5. Кушина Н.І. Відтворення етномовного компонента українсь- збірник. Тернопіль: ТНПУ, 2011. Вип. 32. С. 67-71.
ких народних казок в англомовних перекладах: автореф. 12. Kovalenko L., Martynyuk A. English container metaphors of
дис. на здобуття наук. ступеня кандидата філол. наук: спец. emotions in Ukrainian translations. Advanced Education. 2018,
10.02.16 "Перекладознавство". Київ, 1998. 17 с. Вип.10. P. 190–197.
6. Маслова В.А. Лингвокультурология: учеб. пособие для студ. 13. Kövecses, Z. Metaphor: A practical introduction. Oxford: Ox-
высш. учеб. заведений. Москва: Издательский центр "Ака- ford University Press, 2002. 285 p.
демия", 2001. 203 с. 14. Lakoff G., Johnson M. Metaphors we live by. London: The Uni-
7. Молчко О.О. Художнє порівняння як категорія перекладо- versity of Chicago Press, 2003. 192 p.
знавства (на матеріалі української та англійської мов): дис. 15. Lakoff, G. The contemporary theory of metaphor. Metaphor and
на здобуття наукового ступеня канд. філол. наук: спец. thought. Cambridge: Cambridge University Press, 1993. P.202–
10.02.16 – "Перекладознавство." Львів. нац. ун-т ім. І. 251.
Франка. Львів, 2015. 256 с. 16. Tartt D. The Secret history. New York: Vintage, 2015. 576 p.
REFERENCES
1. Academic Dictionary of Ukrainian: [in 11 volumes]. Kyiv: Nau- (in Ukrainian and English): Dissertation for awarding the degree
kova Dumka, 1970-1980. of Candidate of Philology: Speciality 10.02.16 – "Translation
2. Zhyvchyk O.V. Differential features and cognitive model of sim- Studies". Ivan Franko National University of Lviv. Lviv, 2015.
ile. Actual Problems of Slavic Philology. Series: Linguistics and 256 p.
Literary Studies. 2009. Вип. XXII. С. 440-447. 8. Rebrii O.V. Modern concepts of creativity in translation.
3. Zorivchak R.P. Phraseological unit as a translation category (on Kharkiv: V.N. Karazin Kharkiv National University, 2012. 376
the material of translations of Ukrainian literature into English). p.
Lviv: Publishing House of Lviv Polytechnic National Univer- 9. Tarasova A.V. Reproduction of English comparative phraseolo-
sity, 1983. 175 p. gisms of intensifiers in Ukrainian translations: Dissertation ab-
4. Krasnykh V.V. "Welcomed" among "strangers": Myth or reality? stract for awarding the degree of Candidate of Philology: Speci-
Moscow: ITDGK "Gnozis", 2003. 375 p. ality 02.10.16 "Translation Studies". Dnipropetrovsk, 2017. 20
5. Kushyna N.І. Reproduction of ethnographic component of p.
Ukrainian folk tales in English translations: dissertation abstract 10. Tartt D. The secret history. Kharkiv: Knyzhkovyi klub "Klub
for awarding the degree of Candidate of Philology: Speciality Simeinoho Dozvillia", 2017. 560 p.
02.10.16 "Translation Studies". Kyiv, 1998. 17 p. 11. Tsepeniuk T.O. Reproduction of the author's transformations of
6. Maslova V.A. Linguocultural studies: a study guide for students comparative phraseological units of intensifying meaning in
of higher education institution. Moscow: Publishing Center Ukrainian. Studia Methodologica: a scientific collection. Ter-
"Akademiya", 2001. 203 p. nopil: TNPU, 2011. Vol. 32. P. 67-71.
7. Molchko O.O. Artistic simile as a category of translation studies
Strategies of English-Ukrainian translations of verbal instantiation of simile etalons in fiction
E. D. Akhmedova
Abstract. The present article sets out correlations between methods / transformations and strategies of the English-Ukrainian translation
of simile etalons (universal, linguacultural, linguasubcultural and individual) verbalisations in fiction. It finds that the strategy of recon-
struction of the simile cognitive model is mainly realised by literal translation together with partial grammatical transformations; the strat-
egy of substitution – by grammatical transformations in interaction with lexical contextual change; the strategy of elimination – by simpli-
fication of the grammatical structure of the source text and omitting the simile components; the strategy of creation – by a holistic trans-
formation.
Keywords: cognitive model, simile etalons, strategy, translation.

9
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Національний менталітет та мовна картина світу

як складові когнітивної лінгвістики
К. В. Ангеловська
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського, м. Одеса
Corresponding author. E-mail: djefik7@ukr.net
Paper received 17.10.19; Revised 25.10.19; Accepted for publication 29.10.19.
https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61-02
Анотація. У статті досліджується мовна картина світу в контексті сучасної лінгвістичної науки. Розглянуто різні підходи до ви-
значення та аналізу мовної картини світу крізь призму мовних та культурно-національних особливостей. Акцентується увага на
розмежуванні понять мовної та концептуальної картини світу. З’ясовано значення і функції мовної картини світу.
Ключові слова: мовна картина світу, концептуальна картина світу, комунікативна, когнітивна, емоційна, інтерпретація.

Вступ. Ще в XIX ст. в працях Гумбольдта та його послі- Узагальнюючи існуючі в сучасній лінгвістичній науці
довників – неогумбольдтіанців Л. Вайсгербера, Й. Тріра, погляди на поняття «мовна картина світу», можна сфор-
Б. Уорфа з’являється метафора “мовна картина світу”, мувати положення про те, що у кожній культурі існують
яка в наш час стала важливим концептом сучасних мо- так звані національно – специфічні компоненти культур,
вознавчої та літературознавчої наук. Поняття “картина тобто саме те, що створює проблеми міжкультурної
світу” широко використовується на сучасному розвитку комунікації. Також доведено, що подолання мовного
представниками різних наук – філософії, психології, бар’єру не вирішує проблеми забезпечення ефективності
культурології, гносеології, когнітології, лінгвістики спілкування між представниками різних культур. Для
тощо, які намагаються надати йому термінологічного цього потрібно подолати бар’єр культурний. Саме тому,
статусу. національну мову розглядають як національну мовну
Короткий огляд публікацій. З багатьох наукових картину світу, беручи до уваги культурно-філософський
аспектів( лінгвістичного, філософського, історичного, підхід до мови як до “дому буття духу” [12, с. 184] конк-
пізнавального) вказана проблема є актуальною. Дослі- ретного народу, розуміючи, що національна мова є “не
дження цієї проблеми дає можливість з’ясувати специ- тільки однією з кодових систем спілкування та зберіган-
фічні риси національного світосприйняття й національ- ня інформації, а й неповторним результатом розумово-
ного складу мислення на всіх своїх рівнях, а також уяв- емоційної та духовної творчості конкретного народу,
лення про мовну картину світу та її роль у міжкультур- його колективним органом самопізнання власної культу-
ній комунікації. На сьогоднішній день з конкретної про- ри на фоні просторово-часового континуума” [12, с. 185].
блеми існують такі наукові праці, як «Актуальні напря- Мовна картина світу репрезентується, насамперед, на
ми сучасної лінгвістики (аналітичний огляд) (1999) лексичному матеріалі. Зокрема, так вважають такі вчені,
О.Селіванової, «Мовна картина світу ‒ як особливий як І.О. Голубовська, П.М. Грабовий, С.А. Мартосов,
спосіб репрезентації образу світу у свідомості людини» Ю.Л. Мосенкіс, Л.О. Ставицька та О.С. Фурса та багато
(2003) Кубрякової Є.З., «Функціональна топологія кон- інших. Розгорнуте уявлення про мовну картину світу та
цептів як одиниць культури» (2004) Іващенко В., «Язык. її роль у соціальному пізнанні та поведінці виникає тіль-
Культура. Познание» (1996) Вежбицької А., «Язык и ки в сучасності, відзначає М.О. Шигарєва, яка пов’язує
философия культуры» (1985) Гумбольдта В. та інші. це явище зі зростанням ролі мас в історії, підвищенням
Мета статті ‒ з’ясувати своєрідність мовної картини значення ідеології в управлінні масами, виділенням
світу крізь призму мовних та культурно-національних індивідуальності масової людини і пропонується розг-
особливостей. лядати мовну картину світу у варіантах загального (на-
Матеріали і методи. У статті були проаналізовані ціональна мова і, відповідно, національно-мовна картина
наукові праці вчених-мовознавців під кутом зору конк- світу), окремого (мовлення соціальної групи), одинично-
ретної проблеми і зроблені відповідні висновки. У статті го (мовлення особистості). Узуальна (національно-
був застосований метод лінгвостилістичного аналізу. мовна) картина виконує функцію узагальнюючого конс-
Результати та їх обговорення. Сучасна лінгвістика трукта, оскільки, як слушно зазначає О.О. Селіванова,
трактує мовну картину світу досить поліаспектно. З «відображає картини світу певних угрупувань людей –
погляду дослідниці А. Вежбицької [7, с. 116], національ- носіїв однієї мови, об’єднаних територіально, а також за
но-культурна специфіка ментальності та характер етносу іншими ознаками та психічними властивостями (осві-
знаходять своє вираження не лише на лексико- тою, професією, статтею, ерудованістю, темпераментом,
семантичному, а й на морфологічному та синтаксичному характером тощо)» [10, с. 134].
рівнях мовної структури. Такої ж точки зору дотриму- Поняття «картина світу» належить до фундаменталь-
ється і В. М. Телія [12, с. 174], яка вважає, що мовна них наукових понять. Вона виражає найсуттєвіші харак-
картина світу створюється не лише фарбами конкретної теристики людини, її буття. Картина світу як глобальний
лексики та опредмечуванням процесуальних значень, образ постійно формується в процесі контактування
але й “...використанням синтаксичних конструкцій, які людини з навколишнім середовищем та іншими члена-
первісно відображають відношення між елементами ми соціуму. Картина світу об’єктивується у мові, обра-
дійсності, що сприймається предметно...” [12, с. 180]. зотворчому мистецтві, музиці, ритуалах, різноманітних
Отже, мова моделює специфічні риси національного соціокультурних стереотипах поведінки людей.
світосприйняття і національного складу мислення на Термін «картина світу» вперше був застосований на
всіх своїх рівнях. межі ХІХ-ХХ ст. фізиком В.Герцом як сукупність внут-

10
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

рішніх образів зовнішніх об’єктів, що служать для виве- рюють концептосферу, то мовна картина світу існує у
дення логічних суджень відносно поведінки цих об’єктів вигляді значень мовних знаків, які утворюють сукупний
[1, с. 84]. семантичний простір мови.
Образ світу, втілений у мові, відповідає поняттю «мо- Сучасні уявлення про мовну картину світу у викладі
вна картина світу» (за термінологією американських Ю.Д.Апресяна виглядають таким чином. Кожна мова
когнітивістів – «концептуалізація світу, вміщена в мові»). віддзеркалює певний спосіб сприйняття та концептуалі-
«Будь-яка мова, – розмірковував В.Гумбольдт, позна- зації світу. Відображені в ній значення створюють ціліс-
чаючи окремі предмети, насправді творить: вона формує ну систему поглядів, свого роду певну колективну філо-
для народу, який є її носієм, картину світу» [8, с. 412]. софію, яка стає обов’язковою для всіх носіїв мови. Влас-
Погляди Гумбольдта сприйняли і розвинули неогу- тивий певній мові спосіб концептуалізації дійсності –
мбольджіанці. Розвиваючи його ідеї, Л.Вайсберг, пред- частково універсальний, частково національно-
ставник неогумбольджіанської лінгвістики, робить ви- специфічний, тому носії різних мов можуть бачити світ
сновок, що в основу мовознавства повинні бути покла- по-різному, крізь призму своїх мов [4, с.43].
дені такі головні положення: 1) мова виступає як серед- Теоретичне обґрунтування проблеми сприйняття сві-
ня ланка, де відбувається синтез внутрішнього світу ту у формі мовної картини світу дає Б.О.Серебреников у
людини та оточуючої її зовнішньої дійсності; 2) мовоз- роботі «Роль людського чинника в мові. Мова і картина
навство ґрунтується на світорозумінні, що здійснюється світу». Її автор бачить концептуальну модель світу бі-
через рідну мову [8, с. 413]. Л. Вайсберг вважає мову льшою за мовну. Картина світу – це те, яким малює світ
творінням нації, в якому знайшов своє відображення людина в своїй уяві, – феномен більш складний, ніж
процес пізнання всіх поколінь. Мова – духовний світ, що мовна картина світу [11, с. 9].
постає перед конкретною людиною як щось об’єктивне, Г.А.Уфімцева, російський мовознавець, зазначає, що
але стосовно до пізнаваного – суб’єктивним, односто- концептуальна модель світу містить інформацію, подану
роннім. Суб’єктами мовної картини світу є носії мови, в поняттях, а в основі мовної моделі світу лежать знання,
оскільки картина світу є способом його пізнання, а отже, закріплені в семантичних категоріях, складених зі слів і
результатом когнітивної діяльності людей, відображен- словосполучень, по-різному структурованих у межах
ням результатів діяльності свідомості (за Гумбольд- певного поля тієї чи іншої конкретної мови. Основою
том)[8, с. 414]. Для українського мовознавства величез- вербальної, мовної картини світу є репрезентація загаль-
ну роль відіграли праці О.О.Потебні, який розвинув ідеї ної картини світу за допомогою мови.
Гумбольдта і водночас впритул підійшов до тих питань, С.Є.Нікітіна розуміє під концептуальною картиною
які поставила американська когнітивна антропологія. світу не лише систему основних логічних категорій, які
Ще одним джерелом «мовної картини світу» є амери- є універсальними. На «нижніх поверхах» концептуаль-
канська етнолінгвістика та її гіпотеза лінгвістичної від- ної картини світу неодмінно, на її думку, знайдуть від-
носності Сепіра-Уорфа, за якою не тільки тип мови биття національні особливості світовідчуття, світо-
залежить від типу культури, у межах якої він постав, а й сприймання і світорозуміння.
тип культури, зумовлений тим типом мови, в якому вона Ю.М. Караулов підкреслює, що картину світу визна-
розвинулася і функціонує. чають наукове знання та мовна специфіка, а межі між
Отже, мовна картина світу – це «спосіб віддзеркален- мовною і концептуальною моделями світу здаються
ня реальності у свідомості людини, що полягає у сприй- вченому хисткими, невиразними[9, с. 47].
нятті цієї реальності крізь призму мовних та культурно- Дослідники мовної картини світу наголошують на та-
національних особливостей, притаманних певному мов- ких її особливостях: кожен народ має певні відмінності у
ному колективу, інтерпретація навколишнього світу за своїй мовній картині світу. Мовна картина світу є вто-
національними концептуальними канонами» [8, с. 420]. ринною за своєю природою, антропоморфною за спря-
В свідомості людей, які належать тому чи іншому наці- мованістю. В.М.Телія уявляє мовну картину світу як
ональному колективу, складається та передається із інформацію, розсіяну по всьому концептуальному кар-
покоління в покоління свій образ картини світу, касу й пов’язану з формуванням самих понять за допо-
об’єктивної навколишньої дійсності. Картина світу, на могою маніпулювання мовними значеннями. Науковець
думку багатьох лінгвістів, – вихідний глобальний образ відзначає, що мовна картина світу не має чітких меж,
світу, який репрезентує сутнісні властивості світу в тому її місце щодо концептуальної моделі світу не може
розумінні її носіїв, лежить в основі світогляду людини та бути визначене як периферія[13, с. 264].
є результатом усієї її духовної активності. «Картина Концептуальна картина світу засобами мови перетво-
світу – створений людиною суб’єктивний образ рюється у мовну. Концептуальна картина світу і мовна
об’єктивної дійсності – це не дзеркальне відображення різняться засобами створення: перша використовує по-
світу, а завжди певна його інтерпретація» [8,с. 421]. няття і уявлення, а друга – мовні одиниці. Таким чином,
У лінгвокультурології розмежовують мовну і концеп- наявність невербальних засобів вираження в концептуа-
туальну картини світу. Концептуальна картина світу – льній картині світу і лінгвістичних засобів творення
це не лише система понять про сукупність реалій до- загальних рис та національних особливостей мовної
вкілля, а й система смислів, втілена в ці реалії через картини світу є принциповою відмінністю між ними.
слова – концепти. Концептуальна картина світу є значно Характеризуючи мовну картину світу, мовознавці
ширшою, ніж мовна, тому що в її створенні беруть уч- відзначають її особливе значення і функції: мова забез-
асть різні типи мислення. печує потреби суспільства у спілкуванні та пізнанні. На
Мовна картина світу – це система взаємопов’язаних виконання цього завдання і спрямовані функції, які вона
мовних одиниць, що відбиває об’єктивний стан речей виконує. Основними функціями є комунікативна, когні-
довкілля і внутрішнього світу людини. Якщо концепту- тивна, мислеформотворча, репрезентативна, емоційна,
альна картина світу існує у вигляді концептів, що утво- експресивна та імператив-на.

11
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Кожна мовна одиниця зорієнтована на концептуаль- тю навколишнього світу. Дане поняття також:
ний простір довкілля, стаючи мовленнєвим виявом того – пропонує класифікацію елементів дійсності;
чи іншого фрагмента. Та оскільки концептуальна карти- – запроваджує прийоми аналізу дійсності (пояснює
на світу (а отже й її фрагменти) – явище динамічне, а не причини явищ та подій, прогнозує розвиток явищ та
статичне, то мовні одиниці, що її відображають, зазна- подій);
ють усіляких перетворень і набувають концептуальних – впорядковує чуттєвий та раціональний досвід пев-
значень, що розширюють семантичне поле того чи іншо- ної особи для його збе-реження в свідомості, пам’яті [5,
го мовного знака. В результаті останній функціонує часто с. 52].
не просто як слово-номінація з одним чи кількома лінгвіс- Національна когнітивна картина світу, з одного боку,
тичними значеннями, а як слово – культурний концепт. є дещо абстрактною, а з іншого – когнітивно-
Суб'єктом або носієм картини світу можуть бути і ок- психологічною реальністю, що спостерігається в мис-
рема людина, і соціальні чи професійні групи, і етнона- ленні, пізнавальній діяльності народу, в його поведінці –
ціональні або релігійні спільноти [12, с. 174]. Проведені фізичній та вербальній. Національна картина світу спо-
дослідження виявили, що, наприклад, «уявлення про стерігається в однаковій поведінці народу в стереотип-
щастя та ієрархія життєвих цінностей можуть помітно них ситуаціях, у загальних уявленнях народу про дійс-
розходитися не тільки у різних народів та культур, а й у ність, у висловленні «загальних думок» [5, с. 53].
представників різних поколінь або різних субкультур у Національна мовна картина світу (далі – НМКС) – це
межах однієї культури, одного народу». Головна причи- зафіксоване в лексиці відповідної мови специфічне ба-
на цього – це наявність у різних народів, етносів і субку- чення (тобто логічне осмислення, відчуття й оцінюван-
льтур та й, мабуть, у кожної людини своєї особистої ня) реального світу й усього, що привноситься в нього
картини світу, відповідно до особливостей якої кожна людською свідомістю. Існує така кількість НМКС, скі-
людина й поводить себе так чи інакше. Таким чином льки існує мов, кожна з яких відображає унікальний
можна стверджувати, що існує й субкультурна картина результат багатовікової роботи колективної етнічної сві-
світу [12, с. 180]. домості над осмисленням й категоризацією буття людини.
Субкультурна картина світу – це своєрідна картина Неповторність кожної НМКС стає очевидною лише
світу, властива будь-якій соціальній спільноті – від нації на фоні інших таких же НМКС, тому зіставлення й ана-
або етносу до соціальної чи професійної групи або ок- ліз їх універсальних та ідеоетнічних компонентів викли-
ремої особи. Більш того, кожному історичному періоду кає неабиякий науковий інтерес. Актуальною стає про-
відповідає своя картина світу. Іншими словами, будь-яке блема інтелектуального засвоєння поглядів на світ, які
досить велике людське співтовариство має диференці- напрацьовуються іншими народами в інших умовах та
йовані картини світу як по горизонталі (різні соціальні під впливом інших факторів.
групи сучасників), так і по вертикалі: картини світу є не Національна мовна картина світу є результатом відо-
чимось застиглим, сталим, а історично мінливим проце- браження колективною свідомістю етносу зовнішнього
сом пристосування до мінливих реалій [12, с. 184]. Так, світу в процесі свого історичного розвитку одночасно з
наприклад, картина світу військового відрізняється від пізнанням цього світу. Зовнішній світ та свідомість – це
картини світу його сучасника-селянина. Але точно так два фактори, котрі породжують мовну картину світу
само сьогоднішній селянин або військовий сприймає будь-якої національної мови [6, с. 2].
світ зовсім не так, як представники цих же соціальних Лінгвістичні когнітивні структури «безпосереднім
груп сто років тому. Розрізняються картини світу й чином беруть участь у формуванні мовної картини світу,
представників різних релігій: у католика та православ- в той час як «матеріалом» формування (концептуальної)
ного, у мусульманина та буддиста. Безпосередня карти- картини світу є в першу чергу феноменологічні когніти-
на світу містить як змістовне, концептуальне знання про вні структури. Останні мають (чи можуть мати) верба-
дійсність, так і сукупність ментальних стереотипів, які льну оболонку, тобто йдуть у парі з лінгвістичними
визначають розуміння та інтерпретацію тих чи інших когнітивними структурами» [2, с. 125].
явищ дійсності. Таку картину світу ми називаємо когні- Мова є найважливішим засобом формування та існу-
тивною, так як вона є результатом когніції (пізнання) вання знань людини про світ. Відображаючи у процесі
дійсності й виступає як результат діяльності когнітивної діяльності об’єктивний світ, людина фіксує результати
свідомості та базується на сукупності впорядкованих пізнання в слові. Вся ж система знань, набутих як особи-
знань – концептосфери [12, с. 195]. сто, так і внаслідок навчання, утримується у довгостро-
Н. М. Лебедєва зазначає: «Наша власна культура на- ковій пам’яті людини за допомогою концептів або мен-
дає нам когнітивну матрицю для розуміння світу, тобто тальних прообразів. Концептуалізація або понятійна
«картину світу» [12, с. 21]. класифікація – це один з найважливіших процесів пізна-
Під когнітивною картиною світу розуміємо менталь- вальної діяльності людини, що полягає в усвідомленні
ний образ дійсності, сформований когнітивною свідомі- інформації, яка надходить до людини та призводить до
стю людини чи певного народу в цілому, який є резуль- утворення концептів, концептуальних структур та всієї
татом як прямого емпіричного віддзеркалення дійсності концептуальної системи у мозку (психіці) людини.
органами відчуттів, так і свідомого рефлексивного відо- Кожен народ по-своєму розчленовує фрагменти світу
браження дійсності в процесі мислення [5, с. 52]. та по-своєму називає їх. Формується світ тих, хто гово-
Таким чином, можна зробити висновок, що когнітив- рить цією мовою, тобто формується мовна картина світу
на картина світу – це сукупність концептосфери та сте- як сукупність знань про світ, що фіксується у лексиці,
реотипів свідомості, котрі задаються певною культурою граматиці, фразеології.
чи субкультурою. Між картиною світу, як віддзеркаленням реального
Когнітивна картина світу у свідомості особистості є світу, та мовною картиною світу, як фіксацією цього
досить системною та впливає на сприйняття особистіс- зображення, існують складні відносини. Картина світу

12
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

може бути представлена за допомогою просторових цілісну систему поглядів, свого роду колективну філосо-
(верх – низ, правий –лівий, схід – захід, далекий – близь- фію, яка є обов’язковою для всіх носіїв мови [5,с.45].
кий), часових (день – ніч, зима – літо), кількісних, етніч- Tермін мовна картина світу є метафорою, тому що в
них та інших параметрів. На її формування впливають дійсності специфічні особливості національної мови, в
мова, природа та ландшафт, виховання, освіта та інші яких зафіксовано унікальний суспільно-історичний
соціальні фактори, традиція тощо. Мовна картина світу досвід певної національної спільноти людей, створюють
не існує поряд із специфічними картинами світу (хіміч- для носіїв цієї мови не якусь іншу, неповторну картину
ною, фізичною тощо), вона їм передує та формує їх, світу, яка відрізняється від об’єктивно існуючої, а лише
тому що людина здатна розуміти світ і саму себе завдяки специфічне «забарвлення» цього світу, зумовлене націо-
мові, в якій закріплюється суспільно-історичний досвід нальною значущістю предметів, явищ, процесів, вибір-
– як загальнолюдський, так і національний. Останній ковим ставленням до них, яке породжується специфікою
визначає специфічні особливості мови на всіх її рівнях. діяльності, способу життя та національної культури
У силу специфіки мови у свідомості її носіїв виникає даного народу. Kартина світу, яку можна назвати знан-
певна мовна картина світу, через призму якої людина ням про світ, знаходиться в основі індивідуальної й
бачить світ [3, с. 46]. суспільної свідомості, що зумовлює природність того,
Висновки. Мовна картина світу формує тип ставлен- що система соціально-типових позицій, відношень,
ня людини до світу (природи, тварин, самої себе як еле- оцінок знаходить знакове відображення в системі націо-
мента світу), визначає норми поведінки людини в світі. нальної мови та бере участь у конструюванні мовної
На думку Ю. Д. Апресяна, будь-яка природна мова відби- картини світу. Треба також підкреслити, що зовнішній світ
ває певний спосіб сприйняття й організації (концептуалі- і свідомість людини – це два основних фактори, які фор-
зації) світу. Висловлені в ній значення складаються у певну мують мовну картину світу будь-якої національної мови.
ЛІТЕРАТУРА
1. Абрамович Г.Л. Введение в литературоведение/Г.Л. Абрамо- Русские словари, 1997. – 410 с.
вич. ‒М.: Наука, 1979. ‒ 138 с. 8. Гумбольдт В. Язык и философия культуры/В.Гумбольдт. –
2. Алефиренко Н.Ф. Поэтическая энергия слова. Синергетика М.: Прогресс, 1985. – 451 с.
языка, сознания и культуры/Н.Ф. Алефиренко. ‒ М.: 9. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность/Ю.Н.
Academia, 2002. ‒ 194 с. Караулов. ‒ М.: Наука, 1987. ‒ 261 с.
3. Алефиренко Н.Ф. Спорные проблемы семантики/Н.Ф. Але- 10. Селіванова О.О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики
фиренко. ‒ М.: Гнозис, 2005. ‒ 326 с. (аналітичний огляд) / Олена Олександрівна Селіванова. – К.:
4. Апресян Ю. Д. Эмоциональная система. Образ человека по Фітосоціоцентр, 1999. – 148с.
данным языка: попытка системного описания/Ю. Д. Апре- 11. Серебренников Б.А. К проблеме «язык и мышление»(всегда
сян//Вопросы языкознания. – 1995. – № 1. – С. 37–65. ли мышление вербально?)/ Б.А. Серебренни-
5. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов/О.С. ков//Сравнительное лингвистическое языкознание. ‒ 1977. ‒
Ахманова. ‒ М.: Советская энциклопедия, 1966. ‒ 607 с. №1. ‒ С. 9-17.
6. Бабаева Е.В. Лексическое значение слова как способ выра- 12. Телия В.Н. Метафоризация и ее роль в создании языковой
жения культурно-языкового концепта/Е.В. Бабае- картины мира / В.Н. Телия // Роль человеческого фактора в
ва//Языковая личность: культурные концепты: сб. науч. языке: язык и картина мира. – М.: Наука, 1988. – С. 173–204.
тр./ВГПУ, ПМПУ. ‒ Волгоград-Архангельск: Перемена, 13. Телия В.Н. Русская фразеология: семантический, прагмати-
1996. ‒ С. 25-33. ческий и лингвокультурологический аспекты/В.Н. Телия. ‒
7. Вежбицкая А. Язык, культура и познание/А.Вежбицкая. – М.: М.: Школа “Языки русской культуры”, 1996. ‒ 284 с.
REFERENCES
1. Abramovich G.L. Introduction to literary criticism /G.L. Vezhbitskaya. ‒ M.: Russian dictionaries, 1997. ‒ 410 p.
Abramovich. ‒ M.: Nauka, 1979. ‒138 p. 8. Humboldt V. Language and philosophy of culture/V. Humboldt. ‒
2. Alefirenko N.F. The poetic energy of the word. Synergetics of M.: Progress, 1985. ‒ 451 p.
language, consciousness and culture /N.F. Alefirenko. ‒ M.: 9. Karaulov Yu.N. Russian language and linguistic personality /
Academia, 2002. ‒ 194 p. Yu.N. Karaulov. ‒ M.: Nauka, 1987. ‒ 261 p.
3. Alefirenko N.F. Controversial problems of semantics / N.F. 10. Selivanova O.O. Actual tendencies of current linguistics (analitic
Alefirenko. ‒ M.: Gnosis, 2005. ‒326 p. review)/ Olena Oleksandrіvna Selіvanova. ‒ K.:
4. Apresyan Yu. D. The emotional system. The image of a person Phytosociocenter, 1999. ‒ 148p.
according to the language: an attempt to describe the system / 11. Serebrennikov B.A. To the problem of “language and thinking”
Yu. D. Apresyan // Questions of linguistics. ‒ 1995. ‒ No. 1. ‒ P. (Is thinking always verbal?) / B.A. Serebrennikov // Comparative
37–65. linguistic linguistics. ‒ 1977. ‒ No. 1. ‒ P. 9-17.
5. Akhmanova O.S. Dictionary of linguistic terms / O.S. 12. Telia V.N. Metaphorization and its role in creation of a linguistic
Akhmanova. ‒ M.: Soviet Encyclopedia, 1966. ‒ 607 p. picture of the world /V.N. Telia // The role of the human factor in
6. Babaeva E.V. The lexical meaning of the word as a way of language: language and picture of the world. ‒ M.: Nauka, 1988.
expressing a cultural and linguistic concept /E.V. Babaeva ‒ P. 173–204.
//Language personality: cultural concepts: collection of scientific 13. Telia V.N. Russian phraseology:semantic, pragmatic and
books/ VGPU, PMPU. ‒ Volgograd-Arkhangelsk: Peremena, linguocultural aspects / V.N. Telia ‒ M.: School “Languages of
1996. ‒ P. 25-33. Russian Culture”, 1996. ‒ 284 p.
7. Vezhbitskaya A. Language, culture and cognition /A.
National mentality and linguistic picture of the world as components of cognitive linguistics
K. V. Angelovska
Abstract. The article examines the linguistic picture of the world in the context of modern linguistic science. Different approaches to
defining and analyzing the linguistic picture of the world through the prism of linguistic and cultural-national features are considered.
Emphasis is placed on the distinction between the concepts of the linguistic and conceptual picture of the world. The meanings and functions
of the linguistic picture of the world have been found out.
Keywords: linguistic picture of the world, conceptual picture of the world, communicative, cognitive, emotional, interpretation.

13
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

The theoretical basics of studying ancient historiographical biography

F. Dovbyshchenko
Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ukraine
Corresponding author. E-mail: fedir.dovbyshchenko@gmail.com

Paper received 27.09.19; Revised 12.10.19; Accepted for publication 16.10.19.

https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61-03
Abstract. The present article is an attempt to summarize the theoretical achievements which allow to analyze narratives within the
methods of narratology, reader-response criticism, Euclid’s theory of the golden ratio and Aristotle’s concept of the peripeteia. In
particular, the analysis of the ancient histories, as this article argues, can be conducted not only to understand the level of their factual
reliability, but also to describe their possible impact on contemporary readers or listeners. It is also stressed in the present article that
the narrative structure of histories is a perspective object of study, for it may reflect that of the ancient tragedy.
Keywords: narrative strategies, narrative, narratology, reader-response criticism, peripeteia, golden ratio, ancient
historiographical biography.

Introduction. The specificity of studying ancient bio- are fundamental for any type of narrative writings. Narra-
graphical historiography is that traditional Quellen- tology is the theory of narrative texts. According to M.
forschung itself turns to be not enough for an adequate in- Zubrycka, it is “a theoretical discipline studying narrative
terpretation of the content of such texts. A characteristic genres, systematization of the narrative types and plot
treat of the ancient historiographical biography is a blurring structure” [7, p. 799]. In other words, “it treats the nature,
of the boundaries between fiction and non-fiction. A recip- forms and functioning of the narrative” [7, p. 799]. More-
ient’s comprehension of such texts necessitates, besides over, narratology is not only to represent the theory of the
source studies, to engage the information about their narra- narrative, but also to explain how it forms our comprehen-
tive structure which makes a text reveal its real semantic sion of the world: “Narratology studies the ways in which
charge. Not only must the analysis of historiographical the narrative structures our comprehension of cultural arti-
writings evaluate them as historical sources, but also con- facts and the world which surrounds us”.
sider them as acts of narration. The basics of the structuralism were laid out in F. de
A review of publications on the subject. The present Saussure’s “Course in General Linguistics” (1916), but
article will treat the works which, from the author’s point while the latter worked mainly in the realm of linguistics,
of view, best fit its main goal, i.e. help to find out the best C. Levi-Strauss was the first to apply his sign theory to eth-
way to describe the narrative structure of the ancient histo- nology (“The elementary structures of kinship”, 1949). His
riographical biographies. In narratology, this will be contribution consists in the fact that he was the first to for-
mainly the works of Cl. Lévi-Strauss [27], Cl. Bremond mulate a hypothesis that “the culture has a structure similar
[1], E. Benveniste [17], O. Tkachuk [13], W. Schmid [15], to that of the language” (“Structural anthropology”, 1958)
O. Kovalov [9, 10], G. Genette [20, 21], W. Booth [18], V. [27, p. 79].
Vinogradov [2] and L. Dolezel [19]. In reader-response French structuralists have chosen literary works as the
criticism, the ideas of W. Iser [8, 24] and R. Ingerden [23] object of their study. They applied, like C. Levi-Strauss did
will be summarized. There appears also a need to pay at- it in ethnology, the sign model of F. de Saussure. Thus, the
tention to the theory of the ancient tragedy (Aristotle’s “Po- main idea of the structuralists was to reveal a constant sign
etics” [28]) and of the golden ratio (Euclid’s “Elements” model in the text – which they called “the structure”. They
[22]). based the study on the previous attempts of the formalists,
Goals. The present article aims to present the scheme of namely on V. Propp’s theory about a constant set of func-
studying ancient historiographical biographies. In particu- tions of folktale characters (“Morphology of the folktale”,
lar, the paper is an attempt to describe the specifics of the 1928). They also paid attention to his comprehension of the
narrative structure of the ancient historiographical texts. tale as a temporal sequence made by 31 subsequent con-
All ancient historiographical narratives make use of rhetor- stant functions [3, p. 156–157].
ical and narrative strategies [29], and the scope of this arti- As C. Bremond stresses it, “… the need emerges to ex-
cle will be to propose a possible way to study the narrative pand Propp’s method to all the types of tales and to the to-
structure of the ancient historical biography. tality of narrative genres. In this respect, one must discuss
Materials and methods. Considering the above under- the applicability of Propp’s model within the general nar-
standing of the ancient historiographical biographies, it rative grammar” [1, p. 475]. C. Bremont, thus, uses the
seems helpful to involve into the present study narratolog- model proposed by F. de Saussure in studying narratives.
ical theory, works of the reader-response criticism, Aristo- He claims that “structural studies on the narratives can be
telian “Poetics” and Euclidean “Elements” which make it divided into two groups referring to different aspects of the
possible to describe the narrative structure of such a spe- message narrated: the history told and the discourse which
cific kind of texts as the ancient historiographical biog- tells” [1, p. 475]. Thus, C. Bremont grounded the possibil-
raphy is. As for the methods of the study, they are struc- ity to analyze narratives in the field of structuralism, which
tural-systemic, observation, analysis and synthesis. previews treating the text as a system of signs, each of
The basics of narratology. Ancient historiographical which is a relation between signifier and signified, that
biographies obey the rules of constructing narratives which means, in the occurrence of the narrative text, discourse

14
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

and narrative [13, p. 34, 128]. The structure of the narrative

text, thus, can be conditionally described as follows:

The scheme illustrates the concepts that need further ex- sure’s formula to the text. The narrative is treated as a “tell-
planation [26, p. 16, 20, 227, 233; 16, p. 533].1 ing (as an act and an object, a product and a process, a
Discourse is an “expression plan of the narrative which structure and a structuring) of one or more real or fictive
is opposed to content or narration. While a story (diegesis) events told by one, two or few narrators to one, two or few
is “what”, i.e. what is told, the discourse is how it is told” narratees” [13, p. 73]. The narrative may be represented in
[13, p. 34]. E. Benveniste in “Problems of General Linguis- different environments (literature, music, theater, cinema,
tics” (1966) puts discourse as “each expression that pre- painting, etc.). The modern comprehension of the narrative
views the presence of a speaker and a listener, the intention has been formed by structuralists who distinguished narra-
of the first to impact the latter in some way” [17, p. 242]. tive and descriptive texts. W. Schmid stresses the main
Narration is a “content plan of the narrative as opposed treat of the narrative texts which he claims to be an even-
to the expression plan”, it “always engages temporal se- tuality [14, p. 10]. Y. Lotman defines an event as “a char-
quence…, that turns to be its most characteristic treat”, in- acter’s shift outside the semantic field” [12, p. 272]. Thus,
volving at least one modification, a shift from one state ex- one can conclude that narrative texts must contain a rela-
isting in t0 to another one situated in tn [13, p. 119, 84]; ac- tion of events, a shift from state A to state B, which are
cording to C. Bremont it is “a story told” as opposed to their main characteristics.
“discourse which tells” [1, p. 475]. W. Schmid [15, p. 21] proposes the following classifi-
Narration and discourse are both the components of the cation of texts following S. Chatman:
narrative playing the role of a sign, if one applies Saus-

Narrative texts are characterized by eventuality, and tell described in the text by the author, whose addressee is the
a story. The narrator is a key figure of communication in reader. Unlike the narrator or narratee, the two instances in
narrative texts – “he who narrates in the text” [13, p. 83]. question exist in the real world: the author is a concrete
According to M. Zubrycka, the narrator is “a voice, he who person whose existence is not limited by the text. As O.
is responsible for the narration act, representing an action Tkachuk puts it, “a real author is never to be confused with
as a true story” [7, p. 799]. He belongs not to the real world, a narrator, for he is neither proper to the narrative nor is he
but to the textual one, and tells a story to the other part of deduced from it” [13, p. 6]. A reader, similarly to an author,
the textual world, the narratee. The latter is an addressee of is a person who receives the author’s message and, he too,
the narrator, to whom he appeals [20, p. 226]. exists outside the text [15, p. 41]. The binary communica-
The narratives contain a binary communication struc- tion structure which takes place in the narrative text can be
ture, for both narrator and narratee take part of the world described as follows [15, p. 35]:

1
Kemezis 2014, 16, 20, 227, 233: to understand the ancient historiog- discordance between the form and the content of the texts fits the fictional
raphy, one must ask not “What is written?”, but “How is ts written?”. The nature of the ancient historiography. See also Asirvatham 2017, 533.

15
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

As one can see, the narratorial communication is a part grounded on some philosophy, the introduction of the nar-
of the author’s one; it is related to the world depicted by an rator and his narration [15, p. 74]. Thus, all the textual
author, for, as will follow, the narrator, his imaginary ad- symptoms expressing the authorial intent or giving an idea
dressee and the message transmitted to him are imagined of the author’s conception must be referred to the level of
by the author. the abstract author.
The model of the communication structure of the narra- The abstract reader is “an essential of the recipient’s im-
tive text described above is two-leveled.2 According to W. age that the concrete author meant, that is, the author’s im-
Schmid, “one can add the third level if the characters nar- age of the recipient which is installed in the text via indica-
rated are at the same time a narrating instance” [15, p. 39]. tory signs” [15, p. 70]. W. Iser, the founder of reader-re-
Thus, characters are a part of the world the narrator relates. sponse criticism, calls him an “implied reader”: “the im-
At this point, a consideration of all the components of the plied reader is deprived of a real existence, for he embeds
triple structure of the narrative is desirable. the integrity of the preliminary reference points the fiction
The Real author and the real reader exist outside the text provides to its readers as a condition of reception. It fol-
as independent subjects. Nevertheless, they compose for lows that the implicit reader is based not on a kind of em-
themselves a kind of an image of each other: the author’s pirical understratum, but on the text’s structure itself” [24,
imagination creates an image of the reader and vice versa. p. 60]. W. Schmid divides the abstract reader into ideal re-
These two images cannot exist outside a literary work, for cipient and supposed addressee. The first is an instance
they emerge in the readers’ thoughts through the text one which comprehends completely the text via its facture. His
writes or reads. The concept of the author’s image was values and aesthetic norms are pre-defined by the writing.
firstly elaborated by V. Vinogradov in his work “On the The ideal recipient fully agrees with the author’s concep-
fiction” [2]. Later it was studied by B. Korman, J. tion. The supposed addressee is, on the contrary, the in-
Mukarovsky, M. Cervenka, J, Slawinski, A. Okopien- stance targeted by the abstract author. His ethical, aesthetic
Slawinska. Western criticism admitted the term proposed and moral orientations are taken into account by the author
by W. Booth – the implied author [18, p. 70–71]. Accord- who structures the writing. It is preferred to distinguish the
ing to W. Booth, it is an image of an author created by a abstract reader and narratee, for the latter is a personality
reader, one of the most powerful impact factors on the who is sensitive to ethical phenomena. The abstract reader
reader [18, p. 70–71]. In terms of G. Genette, “the author has first of all a certain aesthetic point of view [15, p. 61–
one imagines (auteur impliqué, idée de l’auteur) is no more 62].
than what the text tells us about him” [21, p. 102]. We will The abstract reader and the abstract author take part of
accept the term of W. Schmid claiming that “the abstract the communication structure of the narrative as a separate
author is a signified of all the indictive signs of the text that communication level studied within the whole literary
denote the addresser; ... an anthropomorphous source of all work. It contains component levels such as an imaginary
the acts of creation, an embodiment of intentionality in the world, a narrated world, and a cited world (that of the char-
text” [15, p. 73]. The abstract author may be distinguished acters). The categories described may be illustrated by the
via some characteristics: the fiction of events and situa- scheme which follows [15, p. 40]:
tions, characters and actions, the algorithm of actions

Legend: To understand what the narrative strategy is, some basic

CA – concrete author FR – fictive reader concepts concerning it need to be clarified.
: – creates AR – abstract reader G. Genette in “Discours du récit” has elaborated the
AA – abstract author SA – supposed addressee concept of focalization which is analogous to the “point of
FN – fictive narrator IR – ideal recipient
– directed toward CR – concrete reader
view” (O. Kovalov, though, rejects such an identification
Ch1, Ch2 – characters claiming that the focalization previews limitation of narra-
tive information in accordance with a certain point of view
[9, p. 73–74]. G. Genette considers the focalization as “a

2
A. Kemezis [26, p. 11] speaks in fact about the necessity to distinguish
authorial and narratorial communication in the ancient historiography.

16
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

limitation of the field, i.e. a choice of narrative information The degree of the narrator’s presence in the texts of Xeno-
referred to as what is called an “omniscience” [20, p. 203]. phon and Herodian will be also treated in the present arti-
The scholar postulates three degrees of focalization: cle.
The terms of “primary narrator”, “secondary narrator”
zero focalization internal focaliza- external focalization
tion and “tertiary narrator” were proposed by B. Romberg [30,
A narrator possesses A narrator speaks A narrator tells less than p. 63]. One of the characters can become a narrator while
a more profound only about what a a character knows. retelling a story. In this case he is called a secondary nar-
knowledge than a character also rator. If this story includes itself an embedded narrative, its
character, he knows knows. subject is a tertiary narrator as related to the main narrative.
more than any char- The degree of diegeticness is one of the most important
acter. treats of the narrator. The concept of διήγησις as a narration
The narration is con- The narration is The narration is con- is mentioned in Plato [25, 45.3.396]. G. Genette [20, p.
ducted from the om- conducted from ducted from the point of 278–279] means by “diegetic narrator” “he who is related
niscience narrator’s the character’s view of an objective nar-
to the story told”. According to W. Schmid, “the diegetic
point of view. point of view. rator who has not any ac-
cess to the character’s narrator is the one who narrates about himself as a figure
consciousness. in diegesis. The non-diegetic narrator tells about other fig-
ures” [15, p. 81]. The original meaning of the word
In accordance with this scheme, G. Genette defined two ἐξήγησις (explanation, interpretation) is conserved in its
possible status of narrator, i.e. the positions the narrator oc- narratological aspect: the exegesis is a narration plan which
cupies relatively to his narration [20]: previews auxiliary commentaries, judgments, clarifica-
1. External status is characterized by the use of the third tions [15, p. 81]. Thus, diegeticness or non-diegeticness of
person. In this way the external narrator is introduced. the narrator is his immediate presence or absence as a char-
external objective status: the narrator remains outside acter in the world he narrates.
the story and does not utter any personal commentary dur- The diegeticness of the narrator may be of various de-
ing narration; grees. G. Genette [20, p. 253–254] proposes a classification
external subjective, implied status, where the narrator is of diegeticness degrees:
not concerned with the story, but recurs to personal com-
mentaries;
zero status (omniscient narrator).
2. Internal status causes the use of the first person and
introduces the internal narrator into the narration. 1. Narrator is absent from the story.
The typology of the narrator as a structural component 2. Uninvolved eyewitness.
of communication in the narrative is not restricted to the 3. Eyewitness-protagonist.
status criterion. The analysis of narrator types interested 4. Secondary character.
plenty of scholars, namely P. Lubbock, N. Friedman and 5. One of the main characters.
W. Füger. W. Schmid systemized their achievements. In 6. The principal character (narrator-protagonist).
his scheme [15, p. 78], the typology of the narrator is put Let one consider the concept of the narrative strategy.
as follows: As O. Kovalov puts it, “the concept of strategy as applied
Criteria Types of a narrator to the narrative means a certain organization of poetics (a
mode of expression explicit-implicit system of expressive means of the narrative) in order to
diegeticness diegetic-non-diegetic provide a kind of influence on a reader” [9, p. 55]. The
framing degree primary-secondary-tertiary scholar stresses in his other work that “the concept of nar-
presence degree strongly present-hardly present rative strategy came to linguistics from sociology and pre-
personality personal-impersonal views considering literature as a kind of social productive
anthropomorphism anthropomorphic-non-anthropomorphic activity” [10, p. 7]. Thus, one will call the narrative strategy
homogeneity homogeneous-heterogeneous the means of influencing the reader. They are innumerable,
estimation expression objective-subjective but one can distinguish several of them which are typical.
awareness omniscient- limited in knowledge These are omniscience formulae, the “mind reading” de-
Space omnipresent – limited in space vice, “text-in-text” device, recurring narrative and some fo-
introspection remains outside or inside cusing devices [9, p. 77, 90, 93, 104, 111].
professionalism professional-unprofessional
The basics of the reader-response criticism. As it has
reliability reliable-unreliable
been shown in the previous section, narrative texts have a
The first three criteria represented on the scheme need double structure of communication, i.e. the authorial and
further explanation. The first one is the narrator’s mode of narrator’s one, and the latter is incorporated into the first as
expression which can be explicit and implicit. L. Dolezel a part of the world depicted. Thus, the author’s stand is to
was one of the first to distinguish narrator’s and character’s be studied at the authorial communication level. The text
text in the narrative [19]. The scholars paid attention to is always a result of cooperation of an addresser and an ad-
how two texts interfere and how the narrator is involved in dressee of the message, of the author and the reader [10, p.
the character’s speech and vice versa. In such cases, the 168]. According to M. Kolchauer, the authorial stand is a
narrator can express his own point of view via one of the construct created by a reader on the base of the text [11, p.
characters using his language peculiarities or without 73]. The study of authorial stand and intents is impossible
changing the style of narration [15, p. 197]. Thus, the nar- without applying theoretical achievements of the reader-
rator can express his point of view explicitly or implicitly. response criticism.

17
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Reader-response criticism or reception theory is a theo- process of reading a configurative meaning of the text is
retical current founded and developed by the representa- formed being only a part of some integrity [8, p. 357]. The
tives of the Constance school, namely H.-R. Jauss and W. consistence shaped by a reader is in conflict with plenty of
Iser, in the late 60s. Reader-response criticism stresses an other possibilities to realize the text which it tries to exter-
active reader’s role in the process of cognition and realiza- minate. Thus, “the configurative meaning of the text is also
tion of a literary work. H.-R. Jauss elaborated the “horizon accompanied by alien associations which do not coincide
of expectations” concept, while W. Iser analyzed a phe- with preliminary illusions” [8, p. 357]. In the process of
nomenological aspect of reading. The reader-response crit- hesitation between illusions and alien associations the
icism considers the meaning as a cooperation of an author reader forms his own aesthetic experience. In such a case
and a reader, as an “experience effect, but not as a codified he is making an act of reproduction which is necessary to
information” [7, p. 804–805]. consider an object as a piece of art. In this way the relations
In his paper called “The reading process: a phenomeno- between the reader and the text are formed. They include
logical approach”, W. Iser claims the presence of two poles three aspects [8, p. 362]:
within a text: the artistic and the aesthetic. The first con- the process of anticipation and retrospection;
cerns a text created by an author, and the latter indicates its the sequence of development of the text as life events;
realization by a reader. This kind of realization makes the the impressions invoked by the similarity of textual and
text “live” and turns it into a literary work. “The conver- life experience.
gence of a text and a reader initiates the existence of a lit- On the basis of the theoretical argumentation of the
erary work” [8, p. 349]. According to R. Ingarden, the reader-response criticism cited above, one can conclude
world represented in the literary work is built on the inten- that there exists the line of author and the line of reader. At
tional phrase correlation: “The phrases are connected in their crossing, the existence of a literary work takes place.
different ways and create more complex unities of meaning It can be depicted on the schemes that follow:
which reveal various structures and result in an emergence
intentional phrase correlation
of tales, novels, dialogues, plays, scientific theories… As a
pre-intents
result one obtains a complex world possessing all the com- the line of author lacunas
ponents conditioned in one way or another, with all the var- (text) uncertainty elements
iations which can occur in these parts – these are purely (unwritten text)
intentional correlations of phrases”. The totality of those reader’s identification with that what he reads
intentional correlations is called by R. Ingarden “the world
represented in the writing” [23, p. 29]. filling out lacunas at one’s own option = reading dy-
W. Iser also mentions E. Husserl’s thesis about the pre- namics
anticipation + retrospection = real dimension of the
intents, that is, “expectations of what is to come” incorpo-
text – turning the text into a form of reader’s experi-
rated in separate phrases [8, p. 352]. Based on these pre- ence
suppositions, W. Iser stresses the existence of the real di- Reader’s aesthetic experience/reader’s life experi-
mension of the text formed by the text and the reader’s im- ence (before filling the lacuna the reader thinks on
agination [8, p. 353]. Thus, the reading is a creative process the ground of his aesthetic experience proposed by
which is far from a simple perception of the writing [8, p. the text)
353]. reader’s aesthetic experience (imagination) is
If the following phrase does not correlate with that what the line of formed by:
the reader waited for, a blockade takes place in his con- the reader uncertainty elements;
(creative lacunas of the text
sciousness. R. Ingarden called it a lacuna. The reader fills process) forms of reader’s activity:
it out at his own option, and this act represents a dynamic
images created by imagination;
of reading. Anticipation and retrospection are the phases of anticipation and retrospection;
the text: the reader is constantly anticipating that what will consistence
be referred to in the text and recalls what is already read. reader’s completion of the choice act which forms a
Anticipation and retrospection call to living a real dimen- Gestalt (image) of the text = that is a configurative
sion of the text [8, p. 355]. The reality created by a reader meaning of the text (individual meaning which is a
is different from his own one. The author creates elements result of reducing polysemic variations to the only
of uncertainty in the text, because the real image is not possible interpretation)
demonstrated to the reader. These elements, along with the configurative meaning of the text is possible due to:
textual lacunas, form the reader’s imagination. A Gestalt reader’s expectations;
illusions building;
of the text is created. It includes the following components:
accompaniment of the alien associations
images created by the reader’s imagination; (hesitation between one’s own illusions and alien as-
anticipation and retrospection;3 sociations forms finally the aesthetic experience of
consistence – a process of grouping together all the as- the reader
pects of the text [8, p. 356].
The gestalt is formed due to the reader’s expectation and Theoretical achievements of the reader-response criti-
creation of illusions which help “the text experience to be cism are applicable in the case of narrative texts, for one
read”. The gestalt is not the very meaning of the text. In the

3
H. Sidebottom [31, p. 2819–2820] postulates the multitude of such de-
vices in Herodian. They enhance, on the one hand, the author’s control
over the plot, and, on the other hand, the reader’s activity.

18
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

can try to understand the essentials of the authorial com- λέγω δὲ ἁπλῆν μὲν πρᾶξιν ἧς γινομένης ὥσπερ ὥρισται
munication there as well as the ways of its interpretation by συνεχοῦς καὶ μιᾶς ἄνευ περιπετείας ἢ ἀναγνωρισμοῦ ἡ
a reader preplanned in the text. μετάβασις γίνεται, πεπλεγμένην δὲ ἐξ ἧς μετὰ
As one can observe, narratology and reader-response ἀναγνωρισμοῦ ἢ περιπετείας ἢ ἀμφοῖν ἡ μετάβασίς ἐστιν.
criticism give way to a comprehensive analysis of histori- ταῦτα δὲ δεῖ γίνεσθαι ἐξ αὐτῆς τῆς συστάσεως τοῦ μύθου,
ographical narratives which goes far beyond the Quellen- ὥστε ἐκ τῶν προγεγενημένων συμβαίνειν ἢ ἐξ ἀνάγκης ἢ
forschung. They are the key for the understanding of mes- κατὰ τὸ εἰκὸς γίγνεσθαι ταῦτα: διαφέρει γὰρ πολὺ τὸ
sages laid out in historiographical writings, let them ad- γίγνεσθαι τάδε διὰ τάδε ἢ μετὰ τάδε. ἔστι δὲ περιπέτεια μὲν
dress the events’ contemporaries or future generations. ἡ εἰς τὸ ἐναντίον τῶν πραττομένων μεταβολὴ καθάπερ
Nevertheless, practical studies [4, 5] show that, in the case εἴρηται, καὶ τοῦτο δὲ ὥσπερ λέγομεν κατὰ τὸ εἰκὸς ἢ
of ancient historiographical biographies, the analysis in the ἀναγκαῖον [28, 1452a].
frames of narratology and reader-response criticism is un- In this fragment, Aristotle introduces the concept of per-
sufficient, for the level of authorial communication is latent ipeteia, i.e. the action’s change into its opposite. The three
in such works. Writings which focus on one concrete his- conditions, as Aristotle puts it, are necessary for the trag-
torical person will be structured in a way different from that edy to achieve its goal (to impress spectators). If one unites
of universal or local histories. Their epic structure, as our these statements, one can deduce that the tragedy is divided
studies mentioned above argue, obeys the rules of con- into three parts (the beginning, the middle part and the
structing dramatic works. That is why it appropriate to ex- end). The peripeteia must come between the middle and the
amine the theory of the ancient tragedy elaborated by Ar- end (that is, between the moments where something is still
istotle in his “Poetics” and to the Euclidian doctrine of the happening and where nothing happens) and is a critical mo-
golden ratio. The studies of concrete historiographical bi- ment after which the action turns into its opposite.
ographies (that of Xenophon and Herodian [ibid.]) prove These treats of the ancient tragedy are also present in
certainly that the moment of peripeteia in such text coin- historical biographies, in particular, that of Xenophon and
cides with that of the golden ratio described in Euclidian Herodian, as is shown in [4, 5]. Introducing the elements
theory, as it does in the ancient tragedy. This means that of the tragedy into a history belongs to the sphere of the
both theories (that of Aristotle and Euclid) treat the same authorial communication and may thus be studied in the
problem and are mutually complementary. frames of narratology.
The peripeteia and the golden ratio. The present anal- Considering the above, one can make certain conclu-
ysis employs the term of peripeteia introduced by Aristotle. sions which concern the study of the ancient historical bi-
In a tragedy, peripeteia (a moment of the highest tension in ography:
the stage action, after which the events develop in a pre- 1. The current state of narratology allows the scholars to
determined and irreversible direction) is always accompa- engage its theoretical achievements within the analysis of
nied by that what has been called the “golden ratio” in ancient historiographical texts. In this respect, the detection
mathematics, according to Euclid [22, 6. def.3]. It is an and distinction of the authorial and narratorial communica-
equal relation of the whole to its greater part and of the tion is the most precious discovery.
greater part to the lesser part. One can compare some char- 2. The study of the narrative strategy necessitates mod-
acteristic utterances from Aristotle’s “Poetics”: eling and the distinction between authorial and narratorial
ἐπεὶ δὲ οὐ μόνον τελείας ἐστὶ πράξεως ἡ μίμησις ἀλλὰ communication.
καὶ φοβερῶν καὶ ἐλεεινῶν, ταῦτα δὲ γίνεται καὶ μάλιστα 3. The method of reader-response criticism is crucially
[καὶ μᾶλλον] ὅταν γένηται παρὰ τὴν δόξαν δι᾽ ἄλληλα: τὸ useful while studying the structure and the strategy of the
γὰρ θαυμαστὸν οὕτως ἕξει μᾶλλον ἢ εἰ ἀπὸ τοῦ αὐτομάτου narrative. A distinction between the line of the author and
καὶ τῆς τύχης, ἐπεὶ καὶ τῶν ἀπὸ τύχης ταῦτα θαυμασιώτατα the line of the reader helps to determine potential possibil-
δοκεῖ ὅσα ὥσπερ ἐπίτηδες φαίνεται γεγονέναι [28, 1452а]. ities of realization of pre-intents declared in the text.
Thus, the tragedy achieves its purpose when an unex- 4. The present article postulates the structural similari-
pected action instills sympathy and fear, when something ties between the ancient tragedy and historiographical bi-
turns unexpectedly to be the consequence of another. ography and proposes to engage the theoretical achieve-
κεῖται δὴ ἡμῖν τὴν τραγῳδίαν τελείας καὶ ὅλης πράξεως ments of the studies of ancient drama, namely the concepts
εἶναι μίμησιν ἐχούσης τι μέγεθος: ἔστιν γὰρ ὅλον καὶ of peripeteia and golden ratio, into the analysis of the an-
μηδὲν ἔχον μέγεθος. ὅλον δέ ἐστιν τὸ ἔχον ἀρχὴν καὶ μέσον cient biographies. Thus, one can study the ancient histori-
καὶ τελευτήν. ἀρχὴ δέ ἐστιν ὃ αὐτὸ μὲν μὴ ἐξ ἀνάγκης μετ᾽ ography considering its eclectic narrative structure.
ἄλλο ἐστίν, μετ᾽ ἐκεῖνο δ᾽ ἕτερον πέφυκεν εἶναι ἢ γίνεσθαι: 5. As practical studies show, a latent level of authorial
τελευτὴ δὲ τοὐναντίον ὃ αὐτὸ μὲν μετ᾽ ἄλλο πέφυκεν εἶναι communication exists potentially in ancient historiograph-
ἢ ἐξ ἀνάγκης ἢ ὡς ἐπὶ τὸ πολύ, μετὰ δὲ τοῦτο ἄλλο οὐδέν: ical biographies. It seems to be detectable through the col-
μέσον δὲ ὃ καὶ αὐτὸ μετ᾽ ἄλλο καὶ μετ᾽ ἐκεῖνο ἕτερον. δεῖ lision of the levels of narratorial and authorial communica-
ἄρα τοὺς συνεστῶτας εὖ μύθους μήθ᾽ ὁπόθεν ἔτυχεν tions at the very moment of the golden ratio. This collision
ἄρχεσθαι μήθ᾽ ὅπου ἔτυχε τελευτᾶν, ἀλλὰ κεχρῆσθαι ταῖς coincides with the moment of peripeteia in the text.
εἰρημέναις ἰδέαις [28, 1450b]. 6. As a result, the procedure of studying historiograph-
The ancient tragedy is a complete and integral action ical biographies which aims at revealing and adequate in-
and consists of the beginning, the middle part and the end terpretation of their hidden content must be based on four
(the node, the development of the action, and the denoue- piles: the narratological theory, the ideas of the reader-re-
ment). sponse criticism, Aristotelian concept of peripeteia and Eu-
clidian theory of the golden ratio.

19
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

ЛИТЕРАТУРА
1. Бремон К. Структурное изучение повествовательных текс- 14. Успенский Б. А. Поэтика композиции: Структура художе-
тов после В. Проппа // Семиотика: Антология / Сост. Ю.С. ственного текста и типология композиционной формы. –
Степанов. Изд. 2-е, испр. и доп.. – М.: Академический М.: Искусство, 1970. – 256 с.
Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2001. – С. 472–480. 15. Шмид В. Нарратология. – М.: Языки славянской куль-
2. Виноградов В.В. О художественной прозе. – М., Л.: Госу- туры, 2003. – 312 с.
дарственное издательство, 1930. – 193 с. 16. Asirvatham, S.R. Chapter 30. Historiography // The Oxford
3. Греймас А.-Ж. Размышления об актантных моделях // Фра- Handbook to the Second Sophistic / Ed. by D. Richter, W.
нцузская семиотика: От структурализма к постструктура- Johnson. – Oxford: Oxford University Press, 2017. – P. 530–
лизму / Пер. с фр. и вступ. ст. Г.К. Косикова. – М.: Изда- 546.
тельская группа «Прогресс», 2000. – С. 153–170. 17. Benveniste, E. Problèmes de linguistique générale. – Paris:
4. Довбищенко Ф.В. Комунікативна структура І книги трак- Éditions Gallimard, 1966. – 356 p.
тату Геродіана «Історія після Марка Аврелія» // Мовні і 18. Booth, W. The Rhetoric of Fiction. 2nd ed. – Chicago: Uni-
концептуальні картини світу, вип. 1 (52), 2015. – С. 242– versity of Chicago Press, 1983. – 552 p.
253. 19. Dolezel L. Narrative Modes in Czech Literature. – Toronto:
5. Довбищенко Ф.В. Авторська наративна стратегія в І книзі University of Toronto Press, 1973. – 162 p.
твору Ксенофонта “Виховання Кіра” // Studia linguistica, 20. Genette, G. Discours du récit. – Paris: Éditions Du Seuil, 1972.
вип. 13, 2018. – С. 71–91. – 448 p.
6. Зубрицька М. Передмова // Антологія світової літературно- 21. Genette, G. Nouveau discours du récit. – Paris: Éditions Du
критичної думки ХХ ст. / підг. текстів, прим., упор. М.Зу- Seuil, 1983 – 128 p.
брицька. Львів: Літопис, 2001. – С. 15–33. 22. Heiberg, I.L. Euclidis Elementa. Edidit et Latine interpretatus
7. Зубрицька М. Термінологічний словник // Антологія світо- est. – Lipsiae: B.G. Teubneri, 1883–1885. – 693 p.
вої літературно-критичної думки ХХ ст. / підг. текстів, 23. Ingarden, R. Vom Erkennen des literarischen Kunstwerks. –
прим., упор. М.Зубрицька. Львів: Літопис, 2001. – С. 786 – Tübingen: Max Niemeyer, 1968. – 533 p.
813. 24. Iser, W. The reading process: a Phenomenological Approach.
8. Ізер В. Процес читання, феноменологічне наближення // // New Literary History, 3. – Р. 279–299.
Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / 25. Jowett B., Campbell L. Plato’s Republic. The Greek Text Ed-
підг. текстів, прим., упор. М.Зубрицька. Львів: Літопис, ited, with Notes and Essays. – Oxford: Oxford University
2001. – С. 349–367. Press, 1894. – 416 p.
9. Ковалев О.А. Нарративные стратегии в литературе (на ма- 26. Kemezis, A.M. Greek Narratives of the Roman Empire under
териале творчества Ф.М. Достоевского): монография / the Severans: Cassius Dio, Philostratus and Herodian. Greek
О.А. Ковалев. – Барнаул: Изд-во Алт. ун-та, 2009. – 198 с. culture in the Roman world. – Cambridge – New York: Cam-
10. Ковалев, О.А. Нарративные стратегии в творчестве Ф.М. bribge University Press, 2014. – 354 p.
Достоевского [Текст] : монография / О.А. Ковалев. – Бар- 27. Lévi-Strauss, C. Anthropologie structurale. – Paris: Pion,
наул : Изд-во Алт. ун-та, 2011. – 316 с. 1958. – 480 p.
11. Кольхауэр М. Роман и идеология. Точки зрения // Новое 28. Lucas, D.W. Aristotle: Poetics. Introduction, Commentary
литературное обозрение. – 1995. – № 14. – С. 72–86. and Appendixes. – Oxford: Oxford University Press, 1968. –
12. Лотман Ю.М. Структура художественного текста // Лот- 341 p.
ман Ю.М. Об искусстве. – СПб.: «Искусство – СПБ», 1998. 29. Romberg, B. Studies in the Narrative Technique of the First-
– С. 14–285. Person Novel. – Stockholm: Almqvist & Wiksell, 1962. – 379
13. Ткачук О.М. Наратологічний словник. – Тернопіль: Ас- p.
тон, 2002. – 173 с. 30. Sidebottom, H. Herodian’s Historical Methods and
Understanding of History // ANRW, II.34.4, p. 2775–2836.

REFERENCES
1. Bremont C. The structural study of narrative after V. Propp // 8. Iser W. The reading process: a phenomenological approach //
Semiotic: Anthology / Ed. Y. Stepanov. 2nd ed., corr. and The anthology of the world’s literary criticism in the 20th cen-
compl. – M.: Akademicheskiy Proekt; Yekaterinburg: De- tury / ed. by М. Zubrytska. Lviv: Litopys, 2001. – P. 349–367.
lovaya Kniga, 2001. – p. 472–480. 9. Kovalov O. Narrative strategies in literature (a case study of the
2. Vinogradov V. On the fictional prose. – М., L.: Gosudarstven- works of F. Dostoevsky): monograph / О. Kovalov. – Barnaul:
noye izdaniye, 1930. – 193 p. Izd-vo Alt. un-ta, 2009. – 198 p.
3. Greimas A.-J. Thoughts on tha actant models // French semi- 10. Kovalov О. Narrative strategies in the works of F. Dostoevsky
otic: From structuralism to poststructuralism / Transl. from Fr. [Text] : monograph / О. Kovalov. – Barnaul: Izd-vo Alt. un-ta,
and intr. by G. Kosikov. – М.: «Progress» publishing group, 2011. – 316 p.
2000. – P. 153–170. 11. Kolchauer M. Novel and ideology. Points of view // New lit-
4. Dovbyshchenko F. The structure of communication of the Book erary review. – 1995. – № 14. – P. 72–86.
one of Herodian’s treaty ‘‘The History of the Roman Empire” 12. Lotman Y. The structure of a fictional text // Lotman Y. On
// Lingual and Conceptual Images of World, 1 (52), 2015. – P. the art. – SPb.: «Iskusstvo – SPb», 1998. – P. 14–285.
242–253. 13. Tkachuk O. The dictionary of narratology. – Ternopil: Aston,
5. Dovbyshchenko F. Authorial narrative strategy in Cyropaedia’s 2002. – 173 p.
Book one // Studia linguistica, 13, 2018. – С. 71–91. 14. Uspenskiy B. The poetics of composition: The structure of a
6. Zubrytska М. Preface // The anthology of the world’s literary fiction and the typology of an artistic form. – М.: Iskusstvo,
criticism in the 20th century / ed. by М. Zubrytska. Lviv: Lito- 1970. – 256 p.
pys, 2001. – P. 15–33. 15. Schmid W. Narratology. – М.: Yazyki slavyanskoy kultury,
7. Zubrytska M. Terminological dictionary // The anthology of the 2003. – 312 p.
world’s literary criticism in the 20th century / ed. by М.
Zubrytska. Lviv: Litopys, 2001. – P. 786 – 813.

20
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Народнопоетичні виміри оповідань П. Куліша

М. Х. Гуменний, В. Ю. Гуменна
Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського, м. Одеса
Corresponding author. E-mail: pavlyuknadya@gmail.com

Paper received 17.10.19; Revised 02.11.19; Accepted for publication 05.11.19.

https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61-04
Анотація. Стаття присвячена дослідженню народнопоетичних традицій у прозі П. Куліша, пошуків нової форми його опо-
відань та оригінального індивідуального стилю. З’ясовано, своєрідні фольклорні вкраплення у заголовки оповідань та вплив
на них пісенно-думової народної творчості. Проаналізовано особливості мовленнєвої структури оповідань, кваліфікуюча
лексика та її роль у тематологічній інтерпретації в руслі авторської позиції. Досліджено ключові слова оповідань, що слу-
гують узагальненими формами образної свідомості, виявлено їх вплив на метафоричну і філософсько-моральну сутність
творів. З’ясовано закономірність функціонування фольклорних елементів у структурі оповідань письменника та їх роль в
ідейно-тематичному аспекті. Крім того, вивчено, етнографічний контекст через осмислення обрядів і звичаїв та закономір-
ності впливу прозового жанру на характер освоєння фольклорних традицій.
Ключові слова: фольклорні традиції, етнографічний контекст, обряди, звичаї, поетична стилістика, стильові принци-
пи.

Вступ. Близькість творчості П. Куліша до фольклору, відання», до другого – «Ідилія» і до третього – «Спо-
до народної мови не раз відзначалась і в критиці, і в минки старого діда». Своєрідні фольклорні вкраплен-
деяких наукових збірниках останнього часу про твор- ня свідчать про прагнення письменника через певну
чість письменника і про окремі його твори та поетич- стилізацію створити оповідання в дусі пісенно-
ні збірки. У літературознавчих статтях часто підкрес- думової народної творчості. Закономірності прозово-
люється естетична спорідненість його оповідань з го жанру впливають на характер освоєння фольклор-
фольклором, переважно художня образність. Автори них традицій.
конкретної статті зосереджують увагу на тих прозо- Звернення П. Куліша до уснопоетичних засобів ці-
вих творах, в яких особливо яскраво проявилась своє- лком виправдане художньо, оскільки зумовлене його
рідна індивідуальність письменника у творчому за- прагненням передати колорит епохи, краю, способу
своєнні народнопоетичних традицій. життя, народу, мови героїв. Для наочності наведемо
Короткий огляд публікацій. У літературознавчій типові прислівно-приказкові вислови, замовляння або
практиці окремі напрацювання в дослідженні народ- заклинання: «Скине оком – наче до тебе заговорить, а
нопоетичних традицій у прозі П. Куліша крізь призму заговорить – наче заграє» [4, с. 157], «Дай їй, Господи,
літературно-художніх аспектів вже маємо. У працях всі митарства пройти та й не зупинитись» [4, с. 156],
Є. Нахліка «Концепція людини в романтичних опові- «Бодай вас, безталанночки! – каже було бабуся. – Хоч
даннях П. Куліша» (1986), «Не список з натури, а би ви матіркам своїм одкрилися, хоч би одну людину
самовладний мир…» (1994), С. Ковпік «Духовність ви коло себе з щирим серцем та з добрим розумом
драматургії Пантелеймона Куліша» (2004), В. Неділь- мали!» [4, с. 161], «як горох при дорозі» [4, с. 172],
ко «Місце П. Куліша в українській культурі» (1992), «вискочать з рук, як мило в воду» [4, с. 173], «судже-
Л. Чикур «Історіософські мотиви лірики М. Костома- ної й конем не об’їдеш» [4, с. 169], «весілля весіллям
рова, П. Куліша та Т. Шевченка» (2015) та деяких заломити, місяця сонцем загасити» [4, с. 159] та інші.
інших на конкретному історико-літературному мате- Наявність в оповіданнях стилістичних фольклор-
ріалі проаналізовано різні аспекти творчої спадщини них одиниць цілком доречна і художньо оправдане
П. Куліша. Але окреслене питання потребує подаль- прагнення автора передати колорит усної народної
шого ґрунтовного вивчення. мови та епохи.
Мета статті – осмислення народнопоетичних засо- У тексті оповідань помічаємо декілька фрагментів
бів у прозі П. Куліша, пошуків нової форми його опо- пісень:
відань та індивідуального стилю.
Матеріали і методи. Об’єктом дослідження є опо- «Ішли дружечки у три рядочки,
відання П. Куліша «Гордовита пара», «Орися» та Ориночка та й попереду!..» [4, с. 158].
«Січові гості». Специфічним завданням статті визна- Або: «Перебийніс просить немного
чені і методи дослідження – істторико-генетичний та Сімсот козаків з собою.
історико-функціональний. Рубає мечем голови з плечей,
Результати та їх обговорення. Способи звернення А решту топить водою.
до народнопоетичних традицій в оповіданнях широкі «Ой пийте, ляхи, води калюжі,
і розмаїті. Вони віддзеркалились на пошуках нової Води калюжі болотянії,
форми оповідання (новелістична будова твору) й ори- А що пивали по тій Вкраїні
гінального художньо-конденсованого стилю. Меди та вина ситнії» [4, с. 177].
Вибираючи заголовки для своїх оповідань – «Гор- Або: «Ішла дівчина через бір,
довита пара», «Орися», «Січові гості» – автор вносить А на їй сукня в вісім піл.
до них певні уточнення: до першого – «Бабусине опо- Як стала сукня сіяти,

21
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Стала діброва палати» [4, с. 159]. об’єднаний єдністю певної мети, сприймається як
окремий герой творів.
Дві пісні мають народний характер, а третя створе- Народна стихія, що органічно входила в мислення
на автором на народній пісенно-поетичній основі. письменника, віддзеркалилася в художній образності
Одна з пісень співвідноситься з відповідною повісту- його творів: у «Гордовитій парі», наприклад, прояви-
вальною ситуацією, а дві інші звучать в устах окре- лася майже пряма цитація народних пісень; народні
мих персонажів (дідуся і дівчат). Усі три фрагменти вислови – приказки, прислів’я – органічно вплетені в
пісень органічно вписуються в сюжет, створюючи в яскраву, емоційно-забарвлену мову діда, бабусі, авто-
оповіданнях емоційно-психологічний фон. Крім того, ра або інших персонажів. Орієнтуючись у своїй худо-
сюжетні функції цих пісень виражені досить відверто. жній практиці на живу розмовну мову народу, актив-
Пісні, передані автором у стилі народнопоетичних но використовуючи скарбницю народної мови – усну
мотивів, представлені в тексті як самостійні (інгредіє- поетичну творчість, П. Куліш тим самим досягав афо-
нти) повістувальні одиниці. ристичності висловлювань персонажів, лаконічності
П. Куліш відображає обряди і звичаї (весілля, зару- стилю, виразності характерів. Доречно звернутися до
чини) не як декоративну стилізацію, а як повістуваль- думки відомого філософа А. Зіся, який писав: «Літе-
ну необхідність – в етнографічному контексті. Етног- ратура розширює арсенал своїх виражальних засобів –
рафічна оснащеність оповідань цілком виправдана користується символічними узагальненнями, метафо-
автором, також надає їм національного колориту. ричною мовою, спирається на фольклор тощо» [3, с.
Правий літературознавець, стверджуючи думку про 97].
те, що «літературна творчість відрізняється від фоль- Індивідуальна майстерність оповідачів (бабусі й ді-
клорної сукупністю історично зумовлених естетичних да) проявляється в їх умінні передати традиційний
ознак і не лише способом пізнання і відтворення дійс- сюжет, уміло співвідносячи канонічні зображальні
ності, але й принципами художнього добору й типіза- засоби з нормами живої розмовної мови, в оперуванні
ції життєвих явищ, майстерністю створення персона- окремими реалістичними деталями казкового повісту-
жів, формою абстрактного мислення, творчою індиві- вання, в прагненні виразити в оповіді особисті погля-
дуальністю» [2, с. 112]. ди і моральні принципи.
Значну семантико-стилістичну функцію виконують Здавалося б, і мовна, і сюжетно-композиційна пое-
епітети фольклорного походження в романтичних тика оповідань прагне одночасно до спрощених форм.
оповіданнях П. Куліша. Фольклорні епітети завжди Однак це не зовсім так. Реальна основа в аналізованих
широко використовувались у словесному мистецтві (у оповіданнях дещо ускладнена казковими образами і
фольклорі й літературі) і були одним із важливих мотивами, основаними на народних звичаях.
засобів у поетичній стилістиці (Веселовський О. М.). Безпосередній вплив традицій народного казкового
Для романтичного стилю своїх оповідань митець епосу проявляється перш за все в сюжетній основі
творчо використав народнопоетичну мову. Функції оповідань, яка була цілком необхідна як своєрідна
епітетів у стилі романтичних творів П. Куліша структура, що витримувала всю вагу авторського
зв’язані з ідеалізацією та контрастністю у вираженні повістування. Якщо простежити за тим, як і в чому
почуттів героїв і автора, у відображенні різних життє- виразився вплив поетики казок на сюжет, то необхід-
вих ситуацій і картин. Наприклад: «Сотник верхи, но буде дослідити перш за все мотиви, теми, що скла-
сивий як голуб, у золотому жупані, в собольовій шап- дають сюжет.
ці з оксамитним зеленим верхом, а кінь під ним сі- Оповідання П. Куліша «Гордовита пара» та «Січові
рий» [4, с. 159]. Або: «Виглянув у вікно із світлиці гості» цілком занурені в минулі події і розкривають їх
молодий козак: їде в двір віз старими кіньми, із ста- у саморусі. Ознаки нашого часу виявляються в таких
рим сивим погоничем; зелена трава волочиться по випадках ніби розчиненими в художньому повісту-
боках…; а із-за сивої бороди старого Гриви, із-за білої ванні. Причому достовірність описаних фактів опові-
зими червоніє літо – повен віз дівчат у квітках да в дач не гарантує, бо його повістування видається бі-
намисті» [4, с. 169]. Або: «…ходили… гайдамаки: той льшою мірою видуманим, витоки якого знаходяться у
у червоному, той у жовтому, той у блакитному…» [4, фольклорі. Ознаки певного часу вгадуються в погля-
с. 178] та ін. дах письменника, в особливостях жанру й поетики
Перш за все відзначимо, що епітети введені в мову оповідань, у відборі метеріалу, в повороті теми, в
оповідача (бабусі, діда), слугують засобом портретної характері соціальної й моральної проблематики.
характеристики, показують різноманітні психологічні Цікаво, що автор ніби приховується за видуманими
переживання персонажів, виражають відношення розповідачами: бабусею і дідом. Але він цілком поді-
автора до них. П. Куліш зумів створити індивідуальні ляє акценти їхньої розповіді про життя українців,
образи, інколи діаметрально-протилежні один одному відтворюючи колорит епохи, досвід не одного поко-
за змістом. Під впливом фольклору в оповіданнях ління українського народу.
митця розвиваються деякі літературно-романтичні Значна кількість сторінок оповідання «Січові гості»
стильові принципи. присвячена подіям гайдамацького руху, проникнуті
Масові народні сцени як художній прийом образ- лірично-казковою інтонацією, витоки якої беруть свій
ного вираження почуттів і переживань, настроїв і початок у глибинах народної архаїчної, художньої
бажань народу майстерно використовував П. Куліш в свідомості. Безпосередньо виражене авторське став-
оповіданнях «Гордовита пара», «Орися» та «Січові лення до відображеного представлено в П. Куліша
гості». Перед читачем своєрідний колектив, складною взаємодією багатьох національно-художніх

22
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

традицій: усного поетичного епосу, літературного душевних станів діючих осіб, до характеристики по-
ліризованого письма тощо. чуттів через їх зовнішнє враження, до виразних дета-
У цьому зв’язку важливо підкреслити, яке серйозне лей, обставин тощо. Тяжіння прозаїка до експресив-
місце у прозі П. Куліша належить традиційному для ної, емоційно забарвленої мови в багатьох випадках
української літератури мотиву пам’яті безкомпроміс- акцентує його увагу до окремого слова, якому нада-
ного гайдамацького руху. Пам’ять про гайдамацькі ється особливе інтонаційне і змістове значення.
події – це спільна властивість національної поетичної Діалоги також відіграють важливу роль у сюжетно-
свідомості. композиційній системі оповідань П. Куліша. Діалоги,
Надзвичайно важливу роль у підсиленні образності як правило, виражають в оповіданнях настроєність
оповіді (бабусі, діда чи автора), її звукового значення співбесідників на одну хвилю – практично-побутову,
відіграють повторення одного або декількох слів, розсудливу, інтимну тощо. У спільній для розмови
риторичні оклики або запитання, анафорична конст- темі поступово розкриваються нові грані й аспекти,
рукція фраз [1, с. 91]. Наприклад: «Бог їх знає, яке там виявляються також тотожні або різні точки зору пер-
слово між ними бовкнуло, тільки він засумував тяжко, сонажів.
трохи, кажуть, сам собі смерті не заподіяв, а далі – Діалоги оповідань індивідуалізуються залежно від
постривай же – взяв та й прихиливсь до вбогої сиро- психічних станів персонажів, їхніх особливостей та
ти, до Орини безталанної! А та собі – постривай же – задуму митця. Крім того, справжнє функціонування
та й переказала сотникові: приїзди за рушником» [4, с. мова виявляє в діалозі, через який можна простежити
161]. Або: «Бодай вас, мої безталанночки! – каже було мовну манеру персонажів оповідань.
бабуся. – Хоч би ви матіркам своїм одкрилися, хоч би У художній манері П. Куліша образи персонажів є
одну людину ви коло себе з щирим серцем та з з доб- компонентом описів самої природи, її гармонії. На-
рим розумом мали!..» [4, с. 161]. приклад, в оповіданні «Гордовита пара» дія розпочи-
Повторення, супроводжувані риторичними запи- нається в зимовий період, співзвучний за своєю атмо-
таннями та окликами, сприяють чіткості ритму та сферою настроям бабусі, а герої – Маруся і Прохор, –
емоційності інтонації. Повторювані сполучники й гинуть у річці в літній період. А в оповіданні «Січові
сполучні слова ніби розділяють мовленнєвий потік на гості» домінуючою є літня спека, що символізує (від-
ритмічні імпульси, що надають йому певної фолькло- далено) гайдамацький рух. Цей прийом надає повіс-
рної стихії. Співвіднесеність їх із запитаннями та туванню враження «безпосереднього бачення сцени».
окликами активізують читачів. Важливо, що автор вводить у повістування оповідачів
Нарешті, ліризм повістування досягається також (діда і бабусю), які розповідають від імені народу,
використанням у фіналах окремих фрагментів рито- тобто є особами узагальненими. Помічаємо для пись-
ричних запитань та окликів: VII розділ оповідання менника прагнення досягати максимальної ефектив-
«Гордовита пара» закінчується: «Нехай Господь од ності від будь-якого повістувального прийому.
такого боронить всякого чоловіка хрещеного… Бодай Оповідання П. Куліша з ліричним началом не втра-
би лучче такого й не чувати! [4, с. 160]; ХІІ розділ чають широкого епічного й філософського аспекту,
завершується: «Нехай їх уже Господь хоч на тім світі якому в значній мірі сприяють традиційні для літера-
не розлучає!» [4, с. 162]; у фіналі VI розділу опові- тури пейзажні картини. Авторське повістування надає
дання «Орися» автор коментує: «Се Божа слава, а не оповіданням особливого ліризму. Простота і природ-
молодиця! Що, якби хто дотепний змалював її так, як ність, властиві фольклору, пронизують цей пейзаж-
вона єсть, із маленькою дитинкою на руках! Що б то настрій. Ці пейзажі мають і певне психологічне нава-
за картина була!» [4, с. 170] та інші. нтаження, підкреслюючи глибокі душевні пережи-
П. Куліш продовжує в оповіданнях фольклорні вання героїв.
традиції, дотримуючись певних канонів романтизму в Пейзаж незмінно бере участь у розвитку сюжету
українській літературі, зокрема, він вводить у мову оповідань прозаїка. Часто він вказує на місце дії, що
персонажів лише загальновідомі розмовні моделі в має важливе значення для розкриття вчинків героїв.
патетичному аспекті. Особливого колориту його опо- Пейзажний синтаксис поєднує в собі фарби і звуки,
віданням надають типові для фольклорної традиції слугує приводом для розкриття своєрідності мовлення
риторичні звороти, оклики, що не потребують комен- персонажів, їх поведінки.
тарів. Суттєва особливість оповідань П. Куліша полягає в
Важливе місце в структурі оповідань П. Куліша тому, що сама їх структура не допускає однозначного
займають діалоги і монологи. Діалого-монологічне й прямолінійного відображення дійсності, акцентації
мовлення персонажів сприяє поглибленому розумін- уваги на позитивних чи негативних її сторонах, зро-
ню їх характерів, розкриттю взаємовідносин і зв’язків зуміти її сенс і задум автора можна лише зіставляючи
між ними. Дуже часто навіть невелика репліка персо- явища дійсності у всьому їх суперечливому розмаїтті.
нажа свідчить про певні риси його характеру. Моно- Цілком очевидно, що фольклорна традиція одержа-
логи його героїв часто перериваються авторським ла в творчості П. Куліша високе художнє осмислення.
повістуванням, мова пиьсменника переходить у внут- Тут фольклорний матеріал входить в сюжети опові-
рішнє мовлення героя, відбувається своєрідний синтез дань, і в структуру образів у дещо трансформованому
автора і його героїв. вигляді, що, однак, не нівелює позитивного зв’язку
Монологи в оповіданнях є засобом психологічного між літературною і фольклорною системами.
аналізу. Психологічна спростережливість прозаїка Ідейно-естетична функція фольклору і характер ви-
проявляється в умінні показати почуття і дії персона- користання його художніх засобів у різних творах П.
жів. Письменник вдається до авторського переказу Куліша обумовлені залежністю від їх жанрово-

23
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

стильових і тематичних особливостей. В оповіданнях повістування з народно-побутового аспекту в план

митця фольклор використовується творчо, як особли- піднесений, ліричний.
вий елемент, причому в різноманітних жанрових ви- Фольклорні елементи в новелах П. Куліша сприя-
дах. ють своєрідності кожної з них, і в кожній новелі важ-
Висновки. Досліджуючи жанр оповідання П. Ку- ливу композиційну та ідейно-художню роль відігра-
ліша можна відзначити, що в домінуючих образах ють поетичні рефрени, що формуються в стрункі
відчувається благотворний вплив народно-пісенних композиційні системи, що слугують одним із основ-
мотивів. Це проявляється не лише в структурі образів, них прийомів конденсованого письма в новелах; вони
але й у самому повістуванні про них. У їхньому мов- за художньою образністю і художнім призначенням
ленні чітко наявні ритм і методика народної пісні. У надзвичайно різноманітні й у всіх випадках зв’язані з
зв’язку з цим помічаємо органічну трансформацію фольклорною поетикою.

ЛІТЕРАТУРА
1. Античные теории языка и стиля. – М. – Л.: ОГИЗ – 3. Зись А. Я. Философия и современный литературный про-
Соцэкгиз, 1936. – 341 с. цесс // Вопросы философии. – 1984. – № 2. – С. 96-97.
2. Гуменний Микола. Поетика романного жанру Олеся Гон- 4. Куліш П. Чорна рада. – К.: Школа, 2008. – 352 с.
чара: проблеми типологій: монографія. – К.: Акцент,
2005. – 240 с.

REFERENCES
1. Ancient theories of language and style. – M. – L .: OGIZ – 3. Zis A. Ya. Philosophy and the modern literary process //
Sotsekgiz, 1936. – 341 p. Questions of philosophy. – 1984. – № 2. –P. 96-97.
2. Humennyi M. Poetics of O. Gonchar’s novel genre: problems 4. Kulish P. The Black Council. – K .: School, 2008. – 352 p.
and typologies. – K.: Aktsent, 2005. – 240 p.

Folk-poetic dimensions of P. Kulish's stories

M. Kh. Humennyi, V. Yu. Humenna
Abstract. The article is devoted to the study of folk-poetic traditions in P. Kulish's prose, the search for a new form of his stories and
the original individual style. The folklore intrusions into the headlines of the stories are found out and the influence of the folk songs
on them is analyzed. The peculiarities of the narrative structure of narratives, the qualifying vocabulary and its role in the thematic
interpretation in line with the author's position are analyzed. The key words of stories, which serve as generalized forms of imagina-
tive consciousness, are investigated, their influence on the metaphorical and philosophical and moral nature of the works is revealed.
The regularity of the functioning of folklore elements in the structure of the stories of the writer and their role in the ideological-
thematic aspect are clarified. In addition, the ethnographic context was studied through an understanding of rituals and customs and
patterns of influence of the prose genre on the nature of the development of folk traditions.
Keywords: folk traditions, ethnographic context, rituals, customs, poetic stylistics, style principles.

24
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Метафорические репрезентанты понятия «день» в поэзии Ф. И. Тютчева

И. А. Каменева
старший преподаватель кафедры иностранных языков Харьковский национальный университет
городского хозяйства им. А. Н. Бекетова
Corresponding author. E-mail: marinakameneva2005@gmail.com

Paper received 19.10.19; Revised 27.10.19; Accepted for publication 03.11.19.

https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61-05
Аннотация. Статья посвящена анализу языковой репрезентации понятия «день» в когнитивном аспекте. Актуальность
статьи определяется важностью исследования языка поэзии Ф.И. Тютчева и прежде всего семантики понятия «день», кото-
рые приобретают дополнительные значения и интерпретации. Новизна работы заключается в проведении системного анали-
за метафорических средств, которые поэт использует для описания дня. В статье проанализированы поэтические тексты
Ф.И. Тютчева с целью выявления в них метафор. Семантический анализ метафор основывался на данных лексикографиче-
ских источников. Как показывает анализ поэтических текстов, в поэзии Ф.И. Тютчева понятие «день» употребляется во всех
его значениях. Рассмотренные основные языковые метафоры, которые часто встречаются в его поэтических текстах, позво-
ляют представить целостную картину презентации понятия «день». Понятие «день» в поэзии Ф.И. Тютчева эксплицируется
в метафорах день – тишина, день – дремота, день – свет; день вечереет, скудеющий день, лениво дышит полдень мглистый,
молчит сомнительно восток. На основе проведенного анализа выявлено, что доминирующими являются глагольные мета-
форы, благодаря которым поэт передает динамику движения, а также плавность. Различные метафорические репрезентации
понятия «день» становятся важным элементом языковой картины мира Ф.И. Тютчева.
Ключевые слова: метафора, когнитивная структура, понятие «день», языковые средства.

Метафорические понятия отражают особенности солнца; 2) сутки; 3) промежуток времени в пределах

индивидуально-авторского мышления поэта, являют- календарных суток, характеризуемый чем-либо, пред-
ся средствами моделирования окружающего мира. назначенный для чего-либо, занятый чем-либо; 4)
В поэзии Ф.И. Тютчева к основным метафорам от- человеческая жизнь или промежуток времени, кото-
носится метафорическая модель, включающая бинар- рый она занимает [4]; 5) мн. время, период [3].
ную оппозицию день vs ночь, которая, в свою оче- Содержание метафорического понятия «день» в
редь, распадается на составляющие компоненты. В поэзии Ф.И. Тютчева образуют следующие репрезен-
поэзии Ф.И. Тютчева данная модель объективируется танты (языковые и речевые метафоры) и ассоциаты,
в понятиях «день» и «ночь», расширяющие свое зна- которые представлены на семантическом и когнитив-
чение и приобретающие антропоморфные свойства ном уровнях. В общем контексте тютчевского творче-
или характеристики. ства «день» воспринимается не просто как опреде-
Целью статьи является рассмотрение языковой со- ленный и объективный временной отрезок, а как со-
ставляющей понятия «день» метафорической модели держащий все ассоциативные коннотации понятия
«день vs ночь», совмещающей в себя различные ха- «день». По Ф.И. Тютчеву, смена дня ночью – «смена
рактеристики. видимости подлинностью» [1], все, что происходит
В нашем исследовании мы придерживаемся кон- днем (печаль, радость, тревога), поглощает ночная
цепции Ю.В. Кравцовой, согласно которой метафори- бездна.
ческое понятие представляет собой «сложное мен- Основное значение понятия «день» как “светлая
тальное образование» и в его содержание входят все часть суток” представляется в поэзии Ф.И. Тютчева
языковые (узуальные метафоры, зафиксированные в по-разному: как единица времени, как материальный
толковых словарях), речевые репрезентанты (оккази- «сгусток» света и пространства, как стихия.
ональные метафоры, выявленные в процессе изучения День у Ф.И. Тютчева изображен разными времен-
поэтических текстов) и ассоциаты – когнитивные ными отрезками: утро, полдень и вечер. Мир пере-
признаки, их языковая реализация [2, с.149]. ходных состояний занимает значительное место в его
Понятие «день» и его репрезентанты (языковые и поэзии. Миг наступления утра Ф.И. Тютчев запечат-
речевые метафоры), а также ассоциаты достаточно лел в ярких красках, когда природа погружена в со-
ярко представлены в поэтических текстах стояние ожидания нового дня:
Ф.И. Тютчева и дают полную картину индивидуаль- Лазурь небесная смеется,
но-авторского представления о данном времени су- Ночной омытая грозой,
ток. Мы полагаем, что структура метафорического И между гор росисто вьется
понятия зависит от значимости когнитивных призна- Долина светлой полосой («Утро в горах»).
ков метафорической проекции в поэзии В приведенном стихотворении лазурь небесная –
Ф.И. Тютчева. Основу метафорического понятия со- это метафорическая замена номинации утро. Глаго-
ставляют Достаточно часто использованные поэтом лом смеется поэт наделяет данную метафору антро-
репрезентанты, периферию – индивидуально- поморфными качествами. Указанный глагол исполь-
авторские когнитивные признаки, которыми наделя- зуется для передачи радости наступления нового дня.
ются номинации. Поэт предвосхищает момент восхода солнца, поэтому
Согласно толковым словарям русского языка, по- утро начинается медленно. В стихотворении «Молчит
нятию «день» свойственны следующие языковые сомнительно Восток…» поэт также прослеживает
значения: 1) светлая часть суток от восхода до захода

25
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

мгновения перехода от ночи к первым солнечным И всю природу, как туман,

лучам: Дремота жаркая объемлет («Полдень»).
Молчит сомнительно Восток, Изображаемый Ф.И. Тютчевым полдень выходит за
Повсюду чуткое молчанье… рамки времени. Вневременность ситуации подчерки-
Чуть-чуть белеет темя гор… вается повторами адвербиальной лексемы лениво,
Смотрите полоса видна, использованием антропоморфных глаголов дышит,
И, словно скрытной страстью рдея, катится, тают, объемлет, дремлет. Ассоциации и
Она все ярче, все живее – параллели, связанные с образами мглы и тумана под-
Вся разгорается она – черкивают беспредельность расширяющегося про-
Еще минута, и во всей странства.
Неизмеримости эфирной Семантика субстантива дремота в данном контек-
Раздастся благовест всемирный сте подвергается трансформации и выражает не толь-
Победных солнечных лучей…(«Молчит сомнитель- ко глубины человеческой души, а также тайны кос-
но Восток…»). мического мира и земной природы. В дремотном мире
В начале стихотворения преобладает лексика с се- жизнь отражается в поэтических образах – сравнени-
мой ‘сна, покоя’, лексемы с семантикой “тишина” ях (природа, как туман), метафорах (дышит полдень
молчит, чуткое молчанье употреблены метафориче- мглистый, катится река, тают облака, дремота
ски, при этом происходит одушевление природного объемлет). Растянутость, медлительность протекания
явления. В приведенном контексте также наблюдает- дневного промежутка показано с помощью сравнения,
ся переход от описания акустической атмосферы к а более динамичное протекание данного времена
цветовой. Нарастающий динамизм наступления утра отрезка представлено метафорой, как сжатым сравне-
подчеркивается благодаря использованию форм гла- нием. Образ дремоты у Ф.И. Тютчева встречается и
голов несовершенного вида настоящего времени при описании осеннего вечера:
(смотрите, возникает, разгорается), а результат Осенней позднею порою
этого процесса представлен глаголом будущего вре- Люблю я Царскосельский сад,
мени – раздастся. Внимание поэта, сосредоточенное Когда он тихой полумглою
на медленном процессе появления солнечных лучей, Как бы дремотою объят…
заполняющих незримость небесного пространства, И белокрылые виденья,
резко переключается с одного временного плана на На тусклом озера стекле,
иной. Глагол рдеть с семантикой “мерцание”, кото- В какой-то неге онеменья
рый в форме деепричастия рдея контекстно связан со Коснеют в этой полумгле
словом полоса и страсть, получает дополнительное Ложатся сумрачные тени
метафорическое расширение: “алеть, краснеть” и Октябрьских ранних вечеров,
“усиливаться, разгораться”. И сад темнеет, как дуброва («Осенней позднею
Нужно отметить, что использование глагольного порою »).
будущего времени отнюдь не характерно для поэта. В Описание тишины осеннего вечера создается сме-
данном же произведении у Ф.И. Тютчева момент ной слов разных частей речи, но содержащих сему
временнόго перехода ассоциируется с торжественным ‘тишина': тихий, дремота, объят, онеменье; изобра-
звоном как символом победы дня над ночью, с жение господствующей полумглы создается словами:
наступлением нового дня (раздастся благовест, пе- полумгла, тусклый, темнеет, виденья. Выражения
рифраза незримость эфирная). Само по себе слово осенняя поздняя пора, октябрьские ранние вечера
благовест передает восторг, вызываемый красотой и также несут в себе сему ‘полумглы’. Перед нами ста-
грандиозностью солнечных лучей. В создании карти- тическая картина, поддерживающая сему ‘тишина’
ны наступления утра большую роль играют эпитеты, своей статикой (неподвижностью). Антропоморфные
выраженные именами прилагательными всемирный глаголы дремотою объят, коснеют, ложатся су-
(благовест), победных (солнечных лучей). При этом мрачные тени передают состояния тишины, покоя и
используются перифразы для передачи перспективы отсутствие света (полумгла). Только глагол темнеет
пространства верха: неизмеримость эфирная (небес- метафорически осмысливается как легкое движение,
ное пространство) и раздастся благовест всемирный которое едва заметно, и напоминает о наступлении
победных солнечных лучей (восход солнца). Автор ночи.
приравнивает лучи к звукам, которые заполняют со- Ключевые слова, передающие процесс перехода от
бой пространство: лучей победных, благовест всемир- дня к вечеру, имеют значение “угасания, исчезнове-
ный. Происходит слияние световых и звуковых эф- ния” и составляют достаточно большой синонимиче-
фектов и достигается создание ощущения торжества ский ряд: вечереть, темнеть, гаснуть, потухать,
над тьмой и тишиной. исчезать, таять, догорать, скудеть, меркнуть,
Передавая моменты перехода из одного состояния бледнеть. Представления о переходном периоде вре-
в другое, поэт как бы замедляет время, растягивает мени базируются на активном использовании поэтом
его. Так, в стихотворении «Полдень» создается образ антропоморфных метафор.
дремотного состояния мира и остановившегося вре- Концептуализация дня как “светлой части суток”
мени: происходит с помощью синонимического ряда солнце,
Лениво дышит полдень мглистый, свет. Так, величие и значимость солнца как природ-
Лениво катится река… ного явления подчеркивается словосочетанием свети-
Лениво тают облака. ло дня:

26
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Уже великое небесное светило, роде – осень и вечер. Именно в эти периоды в приро-
Лиюще с высоты обилие и свет («На новый 1816 де господствуют полутона (туманная и тихая лазурь),
год»), движение замедляется, о чем свидетельствует отсут-
Уж солнца раскаленный шар ствие глаголов, передающих динамику. Яркость кра-
С главы своей земля скатила, сок слегка приглушается создающими полупрозрач-
И мирный вечера пожар ную дымку эпитетами: темный, легкий. Для изобра-
Волна морская поглотила («Летний вечер»). жения картины осенней природы Ф.И. Тютчев ис-
Композиция стихотворения построена на метафо- пользует прием синтаксического сгущения, соединяя
рах: солнца раскаленный шар, земля скатила, мирный воедино различные средства художественной вырази-
вечера пожар, волна морская поглотила. Это харак- тельности: градацию (ущерб, изнеможенье), олице-
терная особенность многих композиций поэтических творение (томный шепот листьев), метафоры (злове-
произведений Ф.И. Тютчева. В стихотворении поэт щий блеск, улыбка увяданья), эпитеты (умильная,
фиксирует смену пространственных кадров и одно- кроткая, стыдливая, туманная). Светлость осеннего
временно воспроизводит последовательность событий вечера метафоризируется благодаря номинативной и
благодаря употреблению антропоморфных глаголов адъективной лексике: блеск и пестрота, туманный и
(скатила, поглотила). Природа выступает воплоще- тихий, порывистый и ясный, что также указывает на
нием всего живого, она гармонично сменяет день и отсутствие движения.
каждую перемену встречает радостно. Осенний вечер насыщен разнообразными по струк-
В художественном мире, созданном туре и значению эпитетами, обозначающих признаки
Ф.И. Тютчевым, слышнее становится таинственная (зловещий блеск и пестрота дерев), цветовые харак-
жизнь природы, скрытая при ярком дневном свете, теристики (багряных листьев), состояния (грустно-
движении и шуме. В поэтических образах дремоты сиротеющей). Контрастные эпитеты – умильная, та-
динамика изменения состояния (наступления суме- инственная прелесть и зловещий блеск, туманная и
рек) сменяется динамикой внутренней жизни при тихая лазурь и порывистый, холодный ветр – очень
неподвижности внешней картины. выразительно передают переходное состояние приро-
Таким образом, на семантическом уровне в поэзии ды: прощание с осенью и предчувствие зимы.
Ф.И. Тютчева языковые метафоры используются при В этом произведении поэт сопоставляет природу и
описании переходных периодов: утро-полдень-вечер: человека, что является характерной особенностью его
молчит сомнительно Восток – лениво дышит пол- поэзии: кроткая улыбка увяданья – божественная
день мглистый – ложатся сумрачные тени. Поэт стыдливость страданья. В начале поэт рисует кар-
часто активизирует стершуюся форму общепоэтиче- тину природы, а в конце стихотворения проводит
ской метафоры, используя дополнительную лексику. аналогию с человеком. Состояние природы и чувства
Отметим, что день в поэзии Ф.И. Тютчева представ- лирического героя в этом стихотворении подчеркива-
лен и в других значениях, которые указаны в толко- ется при помощи использования приема аллитерации
вых словарях. и создается эффект падающих листьев (багряных
В поэтическом языке Ф.И. Тютчева слово день мо- листьев томный шепот), свежее дыхание ветра (по-
жет выступать в значении “жизнь”. То, как человек рывистый, холодный ветр).
проживает свою жизнь, поэт передает метафориче- В стихотворении «День вечереет, ночь близка…»
скими глаголами уходить, протекать, исчезать в поэт также изображает в начале картину природы, а в
значении “умирать”: конце проводит аналогию с человеком. Поэт исполь-
Как уходят клубы дыма, зует традиционные метафоры день вечереет, вечере-
Так уходят наши дни («Поминки»), ет день, где день – “зрелость”, вечер – “старость”.
Твой ранний день протек («Урания»), День вечереет, ночь близка,
Прекрасный день его на Западе исчез («Прекрас- Длинней с горы ложится тень,
ный день его на Западе исчез…»). На небе гаснут облака…
Так, в стихотворении «Осенний вечер» описывает- Уж поздно. Вечереет день
ся осенняя природа, жизнь которой угасает. Исполь- Но мне не страшен мрак ночной,
зуя эпитеты, выраженные адъективами, тихий, том- Не жаль скудеющего дня, –
ный, кроткий, поэт проводит параллель между жиз- Лишь ты, волшебный призрак мой
нью природы и жизнью человека, где глубоко рас- Лишь ты не покидай меня!.. («День вечереет, ночь
крывает душевное состояние увядающего, подобно близка…»).
осенней природе, человека: Для описания вечера Ф.И. Тютчев часто в своих
Есть в светлости осенних вечеров стихотворениях прибегает к глаголам с семантикой
Умильная, таинственная прелесть: “отсутствие света” темнеть, гаснуть, потухать,
Зловещий блеск и пестрота дерев, исчезать, таять, меркнуть, вечереет, которые мета-
Багряных листьев томный, легкий шелест, форически переосмысляются и как закат жизни чело-
Туманная и тихая лазурь века. Эпитет скудеющий используется для метафори-
Над грустно-сиротеющей землею… и на всем ческого изображения уходящего дня, когда длинней
Та кроткая улыбка увяданья, становятся тени и гаснут облака. В данном примере
Что в существе разумном мы зовем наблюдается переход причастия в адъектив, посколь-
Божественной стыдливостью страданья («Есть в ку признак по действию трансформируется в каче-
светлости осенних вечеров»). ственную характеристику.
Здесь соединяются два состояния угасания в при-

27
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

День в поэтическом творчестве Ф.И. Тютчева раз- всех словарных значениях, содержащих ассоциатив-
бит на временные промежутки: утро-день-полдень- ные коннотации данного понятия. На когнитивном
вечер, которые употребляются как в прямом, так и в уровне день репрезентирован в терминах движения
метафорическом значении. благодаря использованию глагольной лексики. Инди-
Метафоры понятия «день» ярко представлены в видуально-авторские метафоры поэта отражают реле-
поэзии Ф.И. Тютчева и раскрывают полную картину вантные для него образно-ассоциативные представле-
индивидуально-авторского представления о дне. На ния.
семантическом уровне понятие «день» предстает во

ЛИТЕРАТУРА
1. Зунделович Я.О. Этюды о лирике Ф.И. Тютчева. М.1971. ник наукових праць. Вип.1 (13. К.: Вид-во НПУ ім.
167с. М.П. Драгоманова. 2018. С.148-163.
2. Кравцова Ю.В. Метафорическая концептуализация мира в 3. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М. 1988. с. 616.
поэзии и прозе Б. Пастернака // Слов’янські мови: збір- 4. Первый толковый БЭС. СПб.: Норинт. М.: РИПОЛ клас-
сик. 2006. 2144с.

REFERENCES
1. Zundelovych YA.O. Étyudy o lyryke F.Y. Tyutcheva. naukovykh pratsʹ. Vyp.1 (13. K.: Vyd-vo NPU im. M.P.
M.1971. 167s. Drahomanova. 2018. S.148-163.
2. Kravtsova YU.V. Metaforychna kontseptualizatsiya svitu v 3. Ozhehov S.I. Slovatsʹka rusʹka mova. - M. 1988. s. 616.
poeziyi ta probi B. Pasternaka // Slovshynsʹka mova: zbirnyk 4. Pervyy tolkovyy BÉS. SPb.: Norynt. M.: RYPOL klassyk.
2006. 2144s.

Metaphoric representants of the concept «day» in F. I. Tyutchev’s poetry

I. A. Kamienieva
Abstract. The article is devoted to the analysis of the linguistic representation of the notion ‘day’ in the cognitive aspect. The world
of nature and the world of man in the poetry of F.I. Tyutchev are combined with the help of an anthropomorphic metaphor. The
relevance of the article is determined by the importance of studying the Tyutchev’s poetry language and the semantics of the notion
‘day’, which acquire additional meanings and interpretations. The novelty of the work is to analyze the metaphorical means that the
poet uses to describe the day. The article analyzes the poetic texts in order to identify metaphors in them, which main values are
cognitive structures of notion ‘day’. The semantic analysis of metaphors was based on data from lexicographic sources. As the analy-
sis of poetic texts shows, in Tyutchev's poetry the notion ‘day’ is used in all its meanings. Metaphorical representation of the notion
‘day’ in F.I. Tyutchev poetry reflects the main features of his work and is involved in creating poetic picture of the world. The article
describes the main language expressions that represent the individual author's metaphors associated with the day element. The basic
linguistic metaphors, which are often found in his poetic texts, allow us to present a holistic picture of the concept «day». The con-
cept «day» in the Tyutchev’s poetry is explicated in the metaphors: day – silence, day – nap, day – light. Based on the analysis, it has
been revealed that verbal metaphors are dominant, thanks to which the poet conveys the dynamics of movement, as well as smooth-
ness. Various metaphorical representations of the concept «day» become an important element of the linguistic picture of Tyutchev’s
world.
Keywords: metaphor, cognitive structure, the concept «day», language.

28
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Думка у думці як форма невласне-прямого мовлення в художній прозі

Маргарет Дреббл
І. Б. Кауза
Національний університет «Лвівська політехніка»
Corresponding author. E-mail: irynakauza1989@gmail.com

Paper received 23.10.19; Revised 03.11.19; Accepted for publication 05.11.19.

https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61-06
Анотація. Досліджено авторські модифікації думки у думці як форми невласне-прямого мовлення у романах британської
письменниці постмодерністської прози Маргарет Дреббл. Авторські модифікації феномену думки у думці як форми невлас-
не-прямого мовлення у романах М. Дреббл виступають яскравим засобом вираження інтенцій автора і проаналізувавши
романи письменниці ми можемо стверджувати, що М. Дреббл слідує традиції британського постмодернізму, основаному на
історизмі, а безпосередній аналіз контекстуалізованих фрагментів думки у думці дає нам можливість стверджувати, що її
романи можуть бути охарактеризовані як соціально-побутові та соціально-психологічні.
Ключові слова: думка у думці (ДуД), автор-письменник, авторські інтенції, нарація.

Постановка проблеми та аналіз останніх дослі- Опрацювання поняття комунікативної структури

джень та публікацій. Аналіз невласне-прямого мов- романів М. Дреббл вимагає особливої уваги до фігури
лення, що здавна вивчається у західноєвропейській та продуцента тексту – авторки художнього твору, яка
українській лінгвістиці, охоплює складну проблема- визначає не тільки сюжет і долі придуманих нею пер-
тику кореляцій суб’єктних планів нарації (Баллі сонажів, але і форми подачі цієї інформації. При цьо-
Ш.,(1) Бехта І.,(4, 5) Ковтунова І.,(8) Кожевникова му, авторка по-різному «проявляється» в тексті своїх
Н.,(9) Кусько Е.,(12) Бенфілд А.,(16) Мангонг Л.,(21) романів: вона може безпосередньо вступати в діалог з
Флюдернік М.,(19) Ян М.,(20) Мак Гейл Б.,(23) Шле- читачем або намагатися грати роль неупередженого
нкер Ф.(24, 25) та інші). Їхні роботи демонструють спостерігача, може асоціювати себе з одним з персо-
чітко виражений інтерес до наративу як до організо- нажів більше, ніж з іншими і т.д.
ваної певним чином оповіді, а художній текст розгля- Мета статті. Дослідити авторські модифікації ду-
дається як надзвичайно важлива ланка спілкування – мки у думці як форми невласне-прямого мовлення у
літературної комунікації. Його обов’язкова ознака – романах Маргарет Дреббл.
суб’єктна багаторівневість, поліфонія нарації та внут- Виклад основного матеріалу. Підкреслюючи зна-
рішня діалогізація. План нарації виступає мовно- чну важливість автора в художній прозі, В. В. Вино-
художнім прийомом з широким спектром зображува- градов справедливо зауважує, що образ автора - «це
льних можливостей, починаючи з репродукції сприй- не простий суб'єкт мовлення, найчастіше він навіть не
няття, точки зору персонажа і закінчуючи фрагмента- представлений на структурі художнього тексту. Це
ми його дискурсу – лексикою, фразеологією, синтак- концентроване втілення суті твору, що об'єднує всю
сичними структурами, вкрапленими в на рацію [5, с. систему мовних структур персонажів у їх співвідно-
332]. Останнє слугує гіпержанром, що охоплює різно- шенні з автором чи наратором і через них є ідейно-
види сюжетно-наративних висловлень, оформлених стилістичним осередком, фокусом цілого »[8, с. 118].
різними формами презентації дискурсу, НПМ і нещо- Як влучно стверджує М. М. Бахтін, автору відомо
давно виявленою І. Бехтою ДуД зокрема. Воно є ком- все, що знають його герої, що вони бачать, чують, про
бінацією мисленнєво-мовленнєвих процесів персона- що думають. Автору відомо навіть те, чого вони не
жів. знають, що їм недоступно, «і в цьому завжди певному
Поштовхом для сучасних досліджень способів ре- і стійкому надлишку бачення і знання автора по від-
продукції персонажного дискурсу та суміжних з ним ношенню до кожного героя і знаходяться всі моменти
явищ у художньому тексті й надалі продовжують завершення цілого - як героїв, так і спільних подій їх
слугувати ідеї Бахтіна М.[2] та Виноградова В.[8], а життя, тобто цілого твору»[2, с. 16]. Більше того,
спалах наукового інтересу до способів репродукції автор може вступати в різноманітні стосунки зі свої-
персонажного дискурсу першочергово пов'язаний з ми героями, спілкуватись з ними. Але при цьому він
невпинним перебігом процесів у художній літературі, повинен знаходитися на кордоні створюваного ним
яка безперервно вдосконалює та розвиває багатомані- світу як його активний творець. Якщо автор вторг-
тні форми поєднання у тексті «різних голосів» [5, с. неться в твір, він може зруйнувати його естетичну
333]. Спостерігаємо певні кореляції способів репро- стійкість [2, с. 176].
дукції персонажного дискурсу (ДуД зокрема) з вини- З. Я. Труфанова небезпідставно стверджує, що об-
кненням нових принципів побудови дискурсу нарато- раз автора, будучи провідною категорією в ієрархії
ра і персонажів у художніх англомовних романах М. категорій тексту, визначає відбір і ранжування мов-
Дреббл. Її романи характеризуються тенденцією до них засобів і, отже, засобом формування цієї категорії
нівелювання кордонів між нараторам та персонажем – є весь план вираження тексту. Картина світу, предста-
людина сприймається як найвища цінність, а отже, її влена в художньому тексті, виявляється пропущеною
думки та почуття, здатність до рефлексії стають без- через призму індивідуальної свідомості автора [15].
посереднім об’єктом художньо-естетичного пізнання Образ автора, поняття якого в лінгвопоетиці, текс-
дійсності. толінгвістиці та стилістиці належить до складних,

29
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

контроверсійних і водночас термінологічно перспек- охарактеризувати її романи як соціально-побутові та

тивних [17, c. 15]. Термін образ автора – багатогран- соціально-психологічні.
ний і складається з низки взаємопов’язаних понять, В процесі передачі ДуД в авторській розповіді ли-
центральним серед яких є автор-письменник, який ше називаються ті інтелектуальні процеси та зміни
створює власну концепцію твору, виробляє стратегію емоційної сфери, які відбуваються в свідомості пер-
нарації. Існуючи в художньому світі опосередковано, сонажа. У цьому випадку увага автора сконцентрова-
через призму нараторів, сюжетно-композиційну по- на не стільки на змісті внутрішнього мовлення героя,
будову, він спрямовує свою енергію до читача цього скільки на тих процесах, які це внутрішнє висловлю-
твору, а читач, у свою чергу, виокремлює з тексту вання створюють. Для цього використовується широ-
реконструйований образ авторської ідеї і через нього кий спектр перформативними і мисленнєво-
виходить на автора-письменника. мовленнєвих дієслів, а також абстрактні іменники зі
Автор-письменник – це позатекстова наративна ін- значенням думки.
станція, яка дає змогу досягнути адекватності висло- Варто зазначити, що в романах М. Дреббл досить
ву, визначається з оповідною ситуацією, з типом на- рідко зустрічаються перформативні дієслова think,
ратора та похідним від нього типом нарації, домогти- suppose, ask, say, cry і т. д. Зазвичай для опису ДуД
ся потрібного перфомансу, добрати відповідні «сти- персонажів романів використовуються дієслова, що
льові засоби» (мовлення автора, персонажа, способи характеризують мисленнєво-мовленнєві процесии з
передачі їхніх думок і внутрішнього світу загалом), точки зору їх тривалості, інтенсивності, зв'язності,
зрештою, створити такий сюжетно-композиційний психічного стану персонажа, теми його роздумів. Це
скелет, який би відображав авторську ідею, адресова- такі дієслова, як reflect, wonder, doubt, promise,
ну читачеві [22, с 32-39]. У своїх романах М. Дреббл explain, discuss, debate, occur, calculate і більш рідкісні
виробляє власну точку зору, якої й дотримується в - soliloquise, meditate. Наприклад:
системі викладу інформації в певних творах. Інколи, (1) She also knew that some of her preferences were
вона може говорити свідомо не від себе, а мати по- base in the extreme, and that her affection for Peter de
двійну точку зару, тобто розкриваючи мислення пер- Salis sprang at the first most ignobly from his delightful
сонажів з допомогою використання ДуД, авторка name. She liked him, too, for being a poet, and for taking
може дивитись з декількох різних позицій. her out to things, but she often wondered whether her
Небезпідставно, дослідники визначають стиль М. interest in his poetry were not as superficial as her inter-
Дреббл як постмодерністський [25], адже попри свою est in his name. [30]
індивідуальну манеру викладу, вона є яскравою пред- У приладовому пасажі 1, використовуючи дієслова,
ставницею особливого наративного художнього сти- що виражають розумові процеси для вербалізації
лю загалом, що дає підстави говорити про те, що по- прихованого мислення персонажа спрямованого до
будова точки зору у романах письменниці відбуваєть- спроб розібратись у власних почуттях, авторка розк-
ся в межах панівної літературної традиції. риває читачеві істинну природу головного персонажа-
Н. Кожевникова вважає образ автора і образ адре- жінки, яка слідуючи популярним трендам того часу
сата основними текстоутворювальними категоріями, хоче адаптуватись та реалізуватись у бажаному сере-
що цілком логічно, адже образ автора визначає осно- довищі, використовуючи авторитет іншої особи чоло-
вні елементи структури тексту: тему, ідею, компози- вічої статі. Таким чином, М. Дреббл демонструє своє
цію, відбір і організацію мовних засобів і т.д. Саме ставлення до невиправданих феміністичних прагнень
авторський задум, авторська інтенція є організуючим жінок у дні, описані у романі.
початком у тексті, що визначає все інше. Дослідник Типовим прийомом для передачі ДуД в авторській
вважає не випадковим вибір різних видів оповідачів, оповіді у романах письменниці є поєднання дієслів
адже вони служить одній з форм відображення образу думки з абстрактними іменниками тієї ж семантичної
автора. Крім того, в тексті відбивається лексика авто- групи. Такий тип розповіді дає авторці ширші можли-
ра, його знання про світ, система оцінок. Все це вті- вості в описі внутрішнього стану героя, найтонших
люється в системі тексту і інтерпретується адресатом. нюансів його емоційної сфери, всіх «поворотів» його
За словами дослідника, саме адресату призначений свідомості. Для прикладу:
текст в розрахунку на його творче сприйняття. Кате- (2) At once, as she sat with a cup of coffee, alone, it
горія адресата дуже важлива, оскільки вона «обумов- crossed her mind, nervously, uneasily, that it was not
лює вибір автором загальної комунікативної стратегії Gabriel himself after all that she wanted, but marriage to
і тактики, обумовлює відбір і організацію мовних Gabriel: as Gabriel’s wife she would have been irrevoca-
засобів»[9, с. 25]. bly attached, safe, strapped, labeled, bound and fixed,
Авторські модифікації ДуД як форми невласне- never to be lost again, and where after all should she find
прямого мовлення у романах М. Дреббл виступають better than Gabriel himself? Nowhere, nowhere, she
яскравим засобом вираження інтенцій автора, адже knew; there was nothing more to look for: he was what
розкриваючи імпліцитні думки (які завжди є правди- she wanted, and she had him, and he did not belong to
вими) своїх пресонажів автор рефлектує дійсну кар- her, and she did not want him to belong to her. She was
тину того, що відбувається у тексті. Проаналізувавши now sure in her considerations, she did not know what
романи письменниці ми можемо стверджувати, що М. she wanted. [30]
Дреббл слідує традиції британського постмодернізму, У вищенаведеному прикладі простежуємо резуль-
основаному на історизмі, а безпосередній аналіз кон- тати розмірковувань і власних роздумів персонажів
текстуалізованих фрагментів ДуД у комбінації з ін- про стани та дії. Тут реєструємо синтаксичні структу-
шими формами внутрішнього мовлення спонукає нас ри, які розкривають уміння персонажів зіставляти

30
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

власні думки, міркування, всебічно зважувати кроки, surprised to see her: he could well have known it, for the
роблячи певні висновки в симбіозі з іншими персо- evening had been arranged some days ago, and she knew
нажними мовленнєвими формами. У прикладі that all the family were in daily contact; they would ring
вирізняємо заглиблення у власні думки задля подаль- each other constantly, all over the country, at vast ex-
ших життєвих кроків. У цьому варіанті відображено pense. It seemed dangerous to assume that he might have
результати роздумів персонажів, які можуть зобража- wished to see her; it seemed to be a notion that verged on
ти обриви міркувальної логіки, присутність незвичних madness, as so many of her notions in the past have done,
логічних зв’язків, заплутування. or if not upon madness, then upon some colossal, crazy,
Наведений прикладовий пасаж демонструє інтен- optimistic hope. And yet other hopes just as crazy had in
цію автора надати читачеві доступ до глибин мислен- the past been fulfilled, so why not this one?[30]
ня персонажа. Використовуючи репрезентативні ком- Другий тип – це поєднання ДуД з іншими формами
поненти та підсилюючи їх прислівниковими емфати- ендофазного мовлення з можливістю переходу у ек-
чними вкрапленнями (it crossed her mind, nervously, зофазну форму і навпаки. Така комбінація сприяє
uneasily), М. Дреббл наголошує на нестабільності та підсиленню поліфонічної нарації і розкриває багато-
спонтанності мислення персонажа, що свідчить про голосся художнього твору. Наслідком вдалого поєд-
недостовірність її попередніх висловлювань, про де- нання та кореляції форм ендофазного невласне-
ліберативну оманливу презентацію мислення персо- прямого мовлення створюється ефект переміщення
нажа з метою провокації роздумів та глибшої залуче- призми сприйняття без порушення формальної бага-
ності читача до розуміння твору. Авторка вдається топлановості, що в свою чергу змінює темп на рації,
також до прийому риторичних запитань, де персонаж сприяє розвиткові сюжету, являючи собою довільно
подумки ставить собі питання і одразу відповідає на побудовану структуру, в якій події розташовані у
нього, що свідчить про сумніви та переживання, які формі специфічного судження – історії. Наприклад:
присутні в свідомості персонажа, незважаючи на її (4) And she thought, a little aggrieved: I do think
зовнішній спокій та впевненість. Cleila might have told me, how could she assume that I
Висновки та пропозиції. Аналізуючи авторські knew her mother’s maiden name? Or does everyone know
модифікації ДуД ми прийшли до висновку, що М. such things but me? Of course they don’t, and she should
Дреббл вдається до двох типів залучення ДуД у нара- have known that if anyone didn’t, it would be me. This is
цію: what she said to herself, but at the same time she was
1. Контекстуальні форми оповіді наратора + alarmed, faintly alarmed by the implication that everyone
ДуД; did know such things. She had a long way, still, to go.
2. Контекстуальні форми оповіді наратора + [31]
ДуД + симіод. Чергування форм репродукції ендофазного невлас-
Перший тип – це «чисті» ДуД, не оточені іншими не-прямого мовлення фбо переходи від ендофазних до
формами внутрішнього мовлення. Вони вживаються екзофазних форм і навпаки, як наведено у пасажах 3 і
автором з метою підсилення реакції персонажа на 4, зумовлені різними причинами, наприклад, прагнен-
попереднє висловлювання і відповідно провокують ням автора допомогти читачеві сприймати інформа-
додаткову увагу з боку читача. Вони також допома- цію, не втомлюючи його одноманіттям викладу. От-
гають ідентифікувати серед усієї поданої інформації же, зовнішньо об’єктивний характер нарації порушу-
дійсне ставлення персонажа до неї, його глибинні ється чітко вираженим зближенням голосу наратора з
емоції, переживання, які він не має можливості або голосом зображуваного персонажа, що уможливлює
бажання виразити відкрито. Для прикладу: читача проникнути у психологічні сфери творчості М.
(3) And Clara’s first thought, upon seeing him, was Дреббл і в естетичні задуми її романів.
that he had known she was there, for he did not seemed

ЛІТЕРАТУРА
1. Балли, Ш. Общая лингвистика и вопросы французского дования: дис. Доктора дилол. Наук: 10.02.04. Л., 1982.,
языка/Шарль Баллі. - Москва, 2001. – 416 с. 339 с.
2. Бахтін М. Висловлювання як одиниця мовленнєвого спіл- 8. Ковтунова И. И. Проблема несобственно-прямой речи в
кування/Михайло Бахтін // Антологія світової літератур- трудах В. В.Виноградова // Вопр. языкознания. – 2002. –
но-критичної думки ХХ ст. [за ред. М.Зубрицької]. ― №1. – С. 65-71.
Львів: Літопис, 2001. ― С. 406―415. 9. Кожевникова, Н. А. (2002). „Чужая речь” в изображении
3. Беневист Э. Общая лингвистика/Э. Беневист ; [пер. с Ф. М. Достоевского. Вестник МГУ. Сер. 19. Лингвистика
фр./общ. ред., вступ. ст. и коммент. Ю.С. Степенова]. – и межкультурная коммуникация. № 1. С. 120 – 130.
[2-е изд., испр. и доп]. – М.: Высш. шк., 1984. – 319 с. 10. Комаров, А. С. (2010). Конструкции, вводящие чужую
4. Бехта, І. А. (2010). Оповідний дискурс в англомовній ху- речь, в художественном тексте: дис.... канд. филол.
дожній прозі: типологія та динаміка мовленнєвих форм: наук: спец 10.02.04 – германские языки. М., 214 с.
дис. … д-ра філол. наук: спец. 10.02.04 – германські мо- 11. Красных В. В. (2003). «Свой» среди «чужих»: миф или
ви. Л., 390 с. реальность? М., 375 с.
5. Бехта, І. А. (2013). Авторське експериментаторство в 12. Кусько К. Я. Проблемы языка современной художе-
англомовній прозі ХХ століття. Л., 268 с. ственной прозы НПР в литературе ГДР. – Львов: Вища
6. Блох, М. Я. & Сергеева, Ю. М. (2011). Внутренняя речь в школа, 1980.
структуре художественного текста. М., 180 с. 13. Максимова, Н. В. (2006). „Чужая речь” как коммуника-
7. Головенко Ю. А. Основные принципы структурно- тивная категория: автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-
семантической организации текста и методика ее иссле- ра филол. наук: спец 10.02.01 – русский язык. СПб., 41 с.
14. Солганик Г. Я. (2002). Стилистика текста. М., 256 с.

31
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

15. Труфанова, И. В. (2001). Прагматика несобственно- 23. McHale, B. (1978). Free Indirect Discourse: A Survey of
прямой речи: автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра фи- Recent Account. A Journal of Descriptive Poetics and Theory
лол. наук: спец 10.02.04 – германские языки. Н. of Literature. № 3. P. 249 – 287.
Новгород, 41 с. 24. Schlenker, P. (2003). 'A Plea for Monsters', Linguistics &
16. Banfield, A. (1982). Unspeakable Sentences. Narration and Philosophy 26: 29-120
representation in the language of fiction. L., 331 p. 25. Schlenker, P. Context of Thought and Context of Utterance
17. Cappelen, H. & Lepore, E. (1997). Semantic Theory and (A Note on Free Indirect Discourse and the Historical
Indirect Speech. ProtoSociology. №10, Р. 4 –18. Present). Mind & Language, 2004. ijn_00000463
18. Cohn, D. (1978). Transparent Minds. Narrative Modes for 26. Michael F. Harper (2014). Culture in Crisis: The English
Presenting Consciousness in Fiction. Princeton, 323 p. Novel in the Late Twentieth Century.
19. Fludernik, M. (1993). The fictions of language and the lan- 27. Sanders, J. & Redeker, G.(1996). Perspective and the Repre-
guages of fiction: the linguistic representation of speech and sentation of Speech and Thought. Worlds and Grammar.
consciousness. – L., P. 309 – 311. Chicago, 317 p.
20. Jahn, M. (1992). Contextualizing Represented Speech and 28. Tannen, D. (2007). Talking voices. Repetition, dialogue, and
Thought. Journal of Pragmatics. № 17. P. 347 – 367. imagery in conversational discourse. Cambridge, 245 p.
21. Manggong, L. (2017). Analysis of Free Indirect Discourse 29. Vandelanotte, L. (2009). Speech and Thought Representation
Narratives in the Works of Austen, Joyce, and Kingston in English: A Cognitive-Functional Approach. Berlin, N.Y.,
https://www.researchgate.net/publication/323388153 401 p.
22. Marnette, S. (2005). Speech and Thought Presentation in
French. Concepts and strategies. Amsterdam, 397 p.
ДЖЕРЕЛА
30. Margaret Drabble. Jerusalem The Golden (electrnic source).
31. Margaret Drabble. The Pure Gold Baby (electrnic source).

REFERENCES
1. Bally, S. General linguistics and issues of the French 8. Kovtunova II The problem of non-direct speech in the works
language/Charles Bally. - Moscow, 2001. - 416 p. of VV Vinogradov // Vopr. linguistics. - 2002. - №1. - P. 65-
2. Bakhtin M. Speech as a unit of speech 71.
communication/Mikhail Bakhtin // Anthology of world 9. Kozhevnikov, NA (2002). "Alien speech" in the image of F.
literary-critical thought of the twentieth century. [edit] M. Dostoevsky. MSU Bulletin. Avg. 19. Linguistics and
M.Zubrytska]. - Lviv: Chronicle, 2001. - P. 406―415. Intercultural Communication. No. 1. P. 120 - 130.
3. Benevist E. General Linguistics/E. Benevist; [trans. with 10. Komarov, A. S. (2010). Constructions introducing another's
fr./total ed., introduction. Art. and comment. Yu.S. speech in an artistic text: dis.... Cand. philol. Sciences:
Stepenova]. - [2nd ed., Ed. and extra]. - M.: Higher. 1984. - Special 10.02.04 - Germanic languages. M., 214 p.
319 p. 11. V.V Krasnykh (2003). "Yours" among "strangers": myth or
4. Bechta, I. A. (2010). Narrative discourse in English-language reality? M., 375 p.
prose: typology and dynamics of speech forms: diss. … Dr. 12. Kusko K. Ya. Problems of the language of contemporary
Philol. Sciences: Special. 02/10/04 - Germanic Languages. artistic prose of the NDP in the literature of the GDR. - Lviv:
L., 390 p. High School, 1980.
5. Bechta, I. A. (2013). Author experimentation in twentieth- 13. Maximova, N. V. (2006). "Alien speech" as a
century English prose. L., 268 p. communicative category: author. diss. on the nipple. scientist.
6. Bloch, M. E. & Sergeeva, Y. M. (2011). Inner speech in the steppe. Dr. Philol. Sciences: Special 10.02.01 - Russian. St.
structure of artistic text. M., 180 p. Petersburg, 41 p.
7. Golovenko Yu. A. Basic principles of the structural-semantic 14. Solganik G. E. (2002). Text styling. M., 256 p.
organization of the text and the method of its research: diss. 15. Trufanov, IV (2001). The pragmatics of non-direct speech:
Doctor Dilol. Sciences: 10.02.04. L., 1982, 339 p. author. diss. on the nipple. scientist. steppe. Dr. Philol.
Sciences: Special 10.02.04 - Germanic languages. N.
Novgorod, 41 p.

Thought in Thought as a Form of Free-indirect Speech in Margarette Drabble’s Novels

I. B. Kauza
Abstract. The author's modifications of thought in thought as a form of free-indirect speech in the novels of British postmodern
prose writer Margarette Drabble are investigated. The author's modifications of the thought phenomenon in thought as a form of free-
indirect speech in M. Drabble's novels serve as a vivid means of expressing the author's intentions, and by analyzing the novels of the
writer we can claim that M. Drabble follows the traditions of British postmodernism, the analysis of contextualized thought in
thought gives us the opportunity to claim that her novels can be characterized as social and socio-psychological.
Keywords: Thought in Thought, author-writer, authorial intentions, narration.

32
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Поетична картина світу в українській народній пісні.

Наймитська та заробітчанська лірика
Л. М. Копаниця
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м.Київ, Україна
Corresponding author. E-mail: lubovkopanytsya12@gmail.com

Paper received 21.10.19; Revised 02.11.19; Accepted for publication 05.11.19.

https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61-07
Анотація. У статті в контексті еволюції пісенних традицій висвітлено історію та своєрідність тематичних циклів української соціа-
льно-побутової пісні в різноманітності змісту та форми, законів художнього мислення, психологічних і прагматичних функцій ус-
ної поезії у відтворенні реалістичної конкретики життя представників різних соціальних груп, демонстрації їхнього світосприйнят-
тя і світовідчуття.
Ключові слова: соціально-побутова лірика, тематичні цикли,, мотив, ліричний герой, світосприйняття, дійсність.

Вступ. Середовище найманих сільських робітників- ділля та Прикарпаття, яка зберегла чимало архаїчних
відхідників витворило свій пісенний репертуар. Викори- ознак і водночас зазнала впливів гомофонно-
стання терміну «наймитські та заробітчанські пісні» до гармонічного стилю пісенності західних слов’ян. Це
пісень бурлацьких, сирітсько-наймитських (відробітко- типово чоловічі пісні з розмахом і завзяттям, які темати-
вих, поденщицьких, строкарських), емігрант-ських пі- кою і стилем споріднені з чумацькими та козацькими
сень та пісень про заробітки на цукрових заводах і лива- піснями. В репертуарі заробітчанських пісень – це най-
рнях (своєрідних перших робітничих пісень) обумовле- давніші фольклорні твори, не регламентовані побутовим
но тим, що «наймитування» – один з найбільш давніх призначенням, що поширилися по всій українській пі-
термінів, який був поширеним ще у XVI–XVIII ст. З ево- сенній території, асимілюючи часові та регіональні на-
люцією суспільно-економічних відносин цей термін на- шарування [1, c.30].
повнився новим змістом і новими номінаціями історич- Мета цієї роботи – виявити суть світоглядних, психо-
них реалій. Так, наприклад, «заробітчанство» стало най- логічних та естетичних джерел заробітчанської ліричної
характернішим для XIX – початку XX ст. Водночас ви- поезії, визначити закономірності національної свідомос-
никнення наймитських та заробітчанських пісень у се- ті та історичних реалій в еволюції поетичного мислення,
лянському гурті й приналежність їх до чітко окресленого простежити словесно-поетичну сторону усної лірики і в
соціального середовища, яке спершу становили безземе- ході аналізу побачити природу української традиційної
льні та зубожілі сільські заробітчани, утікачі від поміщи- побутової пісні у генологічному аспекті.
ків, а згодом і широкі маси селянства, що зійшли на зли- Матеріали і методи. Об'єктом дослідження є україн-
дні – «відхідники», спричинило зародження окремого ська традиційна побутова лірична пісня [2; 3]. Предме-
циклу соціально-побутових або станових, за класифіка- том дослідження – теоретичні і практичні проблеми ви-
цією Філарета Колесси, пісень соціального спрямування. рішення типології жанру і принципів аналізу пісенного
Короткий огляд тематичних публікацій. Наймитсь- тексту.
ка та заробітчанська пісенність виростає із тієї самої Результати дослідження. Бурлацькі пісні – це тема-
системи народної поетичної творчості, в якій громадські тична група найдавніших за часом виникнення станових
справи та історична дійсність взаємодоповнюються, а пісень, які відображають умови життя, праці та психоло-
ціннісні ознаки є постійними. Про це свідчать дослі- гічний стан головного героя – бурлаки, бездомної, само-
дження зарубіжних і вітчизняних учених філологічного, тньої людини, здебільшого із селян-кріпаків. Бурлаки в
мистецтвознавчого та історико-етнографічного кіл (В. XVI–XIX ст. наймалися вантажниками, чорноробами в
Балушок, О. Гінда, В. Гнатюк, С. Грица, О. Дей, А. Іва- риболовецьких артілях на Дніпрі, Дунаї, Дністрі, Чор-
ницький, Ф. Колесса, Н. Колпакова, М. Костомаров, І. ному морі, а також на чумацьких промислах у багатіїв.
Рудченко, І. Франко, Л. Ященко та ін.). У площині музи- Якщо в російських бурлацьких піснях (вони ще назива-
чного тексту музична мова заробітчанських пісень, які в лися «струговськими»), що виникають з появою бурлац-
багатьох словесно-музичних збірниках XVIІІ–XIX ст. тва (XVI–XVII ст.), головним моментом є відтворення
називаються «звичайними», «світськими» піснями, на праці та побуту бурлаків-найманих селян, котрі тягли на
перший погляд, мало чим відрізняється від подібних до канатах завантажені баржі угору річкою (знаменита піс-
них за характером пісенних груп чи жанрів, оскільки ня «Дубинушка»), то українські бурлацькі та наймитські
музика не інтерпретує образів, а лише в узагальненій пісні майже не розрізняються за змістом, бо в Україні,
формі передає втілений в них смисл. Але основними як, до речі, і в Білорусі, бурлаками називали найманців-
критеріями музичної диференціації цієї групи пісень є батраків. Бурлаками найчастіше ставали соціально неза-
специфічні функції їх у житті й особливо співацькі тра- хищені люди – сироти, позбавлені домашнього осідку,
диції середовища, в якому вони побутували. Так, най- переслідувані владою кріпаки-втікачі тощо.
митсько-чумацькі, бурлацькі пісні, переважно з півдня Цикл бурлацьких пісень можна вважати початком за-
України та Поділля, з одного боку, пов’язані з дуже своє- робітчанського фольклору в Україні, невіддільного від
рідним стилем гуртового співу, що був, вважають музи- давніх відхожих промислів – чумацтва, рибальства, віз-
кознавці (А. Іваницький), найбільш розвинений на Ліво- ництва, бурлакування, які особливо поширилися в XVI–
бережжі і вплинув на манеру сольного виконання. З дру- XVIII ст. під впливом розвитку товарно-грошових відно-
гого боку, ця тематична група соціально-побутових пі- син та розшарування селянства, особливо після скасу-
сень пов’язана із співацькою традицією Західного По- вання кріпосництва 1861 року. Бурлацькі пісні виникли

33
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

серед окремішнього гурту мандрівних людей-заробітчан, об’єднує принцип: стереотипи того самого кола понять
зайнятих перевезенням продуктів у таких промислах, як творять текстову множинність. Крім цього, цілком мож-
соледобування, рибальство та ін. На думку Івана Рудчен- ливою є класифікація бурлацьких пісень за принципом
ка, українського фольклориста, етнографа, одного з пер- свідомісної суб’єктності як об’єктивованого способу
ших видавців народних пісень, власне подібні торгівці, вираження дійсності, що обумовила їх появу. Так, моно-
відомі ще з староруського періоду історії, започаткували логічні бурлацькі пісні – це твори переважно лірико-
чумацтво, яке не тільки успадкувало їхні звичаї, способи рефлективного характеру («Ох, нема гірш нікому, як бу-
торгівлі, а й навіть шляхи пересування [4, c. 4,13]. Істо- рлаці молодому», «Та не спав я нічку темненькую», «Ой
рик і фольклорист Микола Костомаров у праці «Об ис- я козак нещасливий», «Горе мені на чужині»). Групові
торическом значении русской народной поэзии» писав, бурлацькі пісні («Зійшло сонце під віконце», «Ой гук,
що бурлака – «близька чумаку особа в Малоросії. Зазви- мамцю, гук», «Зібралися всі бурлаки», «Ой наступила
чай бурлакою зветься бездомний хлопець, нетяга, проте чорна корова»), які, ймовірно, виникли у бурлацьких
в піснях південноруських з уявленням про бурлаку по- валках (на зразок чумацьких, об’єднаних під проводом
єднуються всілякі злидні, бідування і жалі» [5, с. 154]. отамана), – імперативні, демонструють колективну пси-
Що стосується пояснення походження й етимології сло- хологію. Таку класифікацію можна прийняти з одним
ва «бурлака», то мовознавець, етимолог і лексикограф застереженням: створювались бурлацькі пісні на основі
Макс Фасмер припускає татарське або волзько- традиційної лірики.
болгарське походження цього слова, що може означати: Розглянемо теми і образи бурлацьких пісень. Відомо,
«робітник на річкових суднах; селянин, котрий іде на що вже в найдавніших записах народної поезії (напри-
заробітки; дужий хлопець; нежонатий; волоцюга»; в клад, у пісні «Вчора була суботонька» із рукописного
українській мові – поденник, бездомний, волоцюга; в збірника середини XVIII ст., укладачем якого був україн-
угро-фінських мовах «purlakka» – означає робітник; у ський поет Іван Пашковський) виступає образ козака-
румунській мові «burlarc» – нежонатий [6, т. 1, с. 245- нетяги, бурлаки-наймита. Персонажів бурлацьких пісень
246]. – козака-бурлаку, чумака-бурлаку, бурлаку і його «славне
Як відомо, чумаки торгували не тільки сіллю, а й ри- товариство», отамана-батька бурлаченьків, «бідну»,
бою, хутром та іншими товарами, користувались на сво- «нещасну голоту», бурлаку-сіромаху, бурлаку молодого –
їх промислах найманою працею. Багаті чумаки відкупо- «сліпа доля» заводить на Дон, на Дунай, Волгу, в Крим,
вувалися від панщини, мали наймитів на власному полі Коломию, Станіслав, Тисьменицю – «у чужую сторіноч-
й у дорозі. Під час вимушеної зимівлі доглядати за вола- ку», де:
ми залишалися саме наймити. Щоб наймит добре догля- Ходили ж ми широкими степами
дав худобу, хазяїн-чумак давав йому паровицю волів на І темними, густими лісами,
виплат. Через п’ять років служби наймит ставав чума- Були ж ми й на синьому морі,
ком. Наймитування при таких валках і промислах перед- Тай зостались босі й голі.
хоплювало бурлакування, яке в широких масштабах роз- Медитативні за своїм характером бурлацькі пісні не
винулось значно пізніше, в часи закріпачення селян. Без- багаті на сюжети. Основу сюжетики й мотивів цього
земельні селяни тікали від поміщиків на вільні землі – в циклу становив селянський традиційний пісенний фонд.
Причерномор’я та Приазов’я, приєднувались до козаків, І у змісті, і у формі бурлацькі пісні мають багато спіль-
ішли на Запорозьку Січ, брали участь у боротьбі проти ного з козацькими та чумацькими піснями. Найпошире-
турецько-татарських нападників. У XVI–XVIII ст. бур- ніші теми та мотиви бурлацьких пісень: прагнення до
лацтво було тісно пов’язане з визвольними селянськими свободи, бідування на чужині, невимовна туга за роди-
рухами. Частина ж утікачів-безземельників наймалася на ною, нарікання на лиху долю, почуття безнадії, журба за
різні промисли. Організовувались навіть спеціальні гур- змарнованими літами, горе, смерть заробітчанина на
ти із сіроми, бурлаків – тафи, які займались ловлею, об- чужині. Осердя бурлацьких пісень складають твори про
робкою й торгівлею риби. Історик і фольклорист Ми- поневіряння втікачів від кріпаччини. Часто ця тема бур-
хайло Максимович розглядав бурлакування як частину лацьких пісень має центральний мотив – самота бурла-
козацького побуту. Він трактував його не тільки як «хо- ки.
лостое бездомовье», але й як відлучення від дому сімей- Поезія бурлаків найчастіше пов’язана з конкретним
них людей на всякого роду промисли [7, т. 2, с. 462]. По- соціальним життям бурлаки-сіромахи, заробітчанським
ряд із бурлаками, котрі служили заможним чумакам і на середовищем, трудовим побутом, соціальними інтереса-
промислах, у XVIII ст. на Запоріжжі з’являються так ми та прагненнями найманців. Все це детально опису-
звані аргати (від грецьк. – робота), які часто мандрують ють пісні, насичені конкретно-побутовими деталями:
до Криму, Молдавії та Валахії на заробітки. Козацька живе бурлака у чужих людей, старанно працює і коли
верхівка у своїх господарствах використовує найману «дробен дощик покрапляє», і коли «білий сніжок про-
працю зубожілих, посилає їх замість себе навіть на ка- трясає», їсть хліб з водою, спить «до порога головами»,
зенні роботи. встає «рано за волами», але терпить гніт. Герой бурлаць-
Тож не випадково «бурлака» у народних піснях кої пісні тільки й згадує, що своє минуле та матір, то
з’являється найчастіше там, де йдеться про бідування звертаючись до неї з докором, то ставлячи вже не до неї
найманців на чужині, про одинокість і сирітство, соціа- – до всього світу вічне питання гнаних і знедолених:
льну нерівність, жорстокість господарів, нарікання на «Доле моя, доле! ||Чом ти не такая? || Ой чом ти не
нещасливу долю. Тому в бурлацьких піснях можливим такая, як доля чужая?». А то й у розпачі проклинаючи
було успішно замінити слово «козак», «чумак» і навіть свою неньку: «Бодай-сь, мати, не сконала, || Що ти
«рекрут» на «бурлак», згідно з перевагою тієї чи іншої мене згодувала,|| Бодай-сь, мати, не зогнила,|| Що ти
теми або мотиву. Отже, цей тематичний цикл ліричних мене породила». Тож у піснях бурлацьких спостерігаємо
станових пісень, внутрішньо досить диференційованих, і за «обʼєктивною дійсністю», і за «дійсністю як по-

34
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

чуття». Природно, що основна колізія в піснях склада- валися у клечанні, – поглиблюють емоційну напругу
ється з протистояння людини та долі, в якому завжди твору. Від цього смислового ядра («життя – доля») бур-
перемагає біда. Найчастіше жене доля бурлаку «до лацького циклу народної лірики відштовхуються пісні
краю»: минає його молодість, розвієні його надії, журба «Стоїть корчма над болотом», «Нема гірше так нікому»,
його ссушила. Хоч і має він «родиноньку далеко від се- «Нема в світі так нікому», «Ішов бурлак йа з панщини,
бе», та «Ой чую я через люди || Цураються мене» – співа- гей, гей!», «Устань, дочко, устань, мати».
ється в пісні «Та летить орел понад морем». Уже попередні зауваги вказували на сприйняття бур-
В іншій, дуже поширеній бурлацькій пісні «Ви, луже- лацькими піснями багатьох мотивів інших станових пі-
чки, круті бережечки», тонко і реалістично відтворені сень, зокрема кріпацьких та наймитських. Зрештою,
почуття самотності, безнадійності, усвідомлення страче- поділ пісень на бурлацькі та наймитські є певною мірою
ного життя сіромахи: умовним. Проблематика тут подібна, хоча й більш дета-
Життя ж моє, життя бурлацкое, лізована в субʼєктному вимірі людини. Звісно, позиція
Так як ранняя роса: дійсності у вираженні драматичних моментів життя екс-
Що сонечко зійде, а вітер повіє, плуатованої людини визначає специфіку кріпацьких пі-
Роса на землю впаде, сень. Проте всі вони сповнені особливої гіркоти з приво-
Життя ж моє, життя бурлацкое, ду недолі, несправедливості, особистої залежності холо-
Так марно пропаде. пів від панів. Приміром, у одній із таких пісень («Ой
Широковідома бурлацька пісня «Та забіліли сніги» содома, пане брате, содома, содома!») одночасно подано
надзвичайно чутливо, щиро і проникливо передає внут- і сімейний побут, і громадянський побут в Україні за
рішній світ ліричного героя в поєднанні з природним часів кріпацтва, а в інших піснях («Із-за гори вітер віє»,
оточенням. Як правило, діада людина/природа у фольк- «Наступає чорна хмара») розгорнуто подається картина
лорному творі будується на принципах так званого пси- щоденного життя у покріпаченому селі, непомірних тру-
хологічного паралелізму – контрастного протиставлення дових обов’язків кріпаків, позбавлених навіть права в
або зіставлення картин природи з душевним, емоційним неділю ходити до церкви, показано бідність і злидні пок-
станом людини. Це добре видно в пісні «Та забіліли сні- ріпаченого села («Ой у неділю ранесенько»).
ги» на прикладі паралелі непривітної холодної природи, Дуже близька за своїм змістом до кріпацьких пісень
вкритої білим снігом «дібровоньки» і фізичного та емо- заробітчанська лірика а особливо наймитська, де теж
ційного стану ліричного героя, яка задає емоційний тон провідними є мотиви соціальної несправедливості, визи-
усьому твору. Пісня вже починається зображенням тра- ску, експлуатації, гіркої долі, страшних злиднів. Зреш-
гічної картини самотнього життя й поневірянь бурлаки, тою, тема соціальної недолі та протесту і зображення
передаючи в кожному рядку співчутливе ставлення до різних життєвих ситуацій – відхід в «чужу сторононь-
бездольного, в ній із скорботою розповідається про його ку», бідування на чужині в тяжкій роботі, знущання із
передчуття смерті: знедолених трударів – проходить через усі тематичні
Та забіліли сніги, Та заболіло тіло групи заробітчанських пісень. У кожній з них життя тру-
Забіліли білі, Бурлацькеє біле, дівників потрактоване через призму суспільних відносин
Ще й дібровонька. Ще й головонька. та художньо-образного сприйняття епохи, до якої вони
Ще й дібровонька. Ще й головонька належать. У кожній з них діє певний тип заробітчанина:
Ніхто не заплаче Ні брат, ні сестриця, бурлаки, наймита, строкаря, заробітчанина на плантаці-
По білому тілу, Ні отець, ні мати, ях, цукроварнях, ливарнях, заробітчанина-емігранта.
По бурлацькому. Ні жона його. Таким чином, усі тематичні групи заробітчанських пі-
Нарешті, тема самотності, марності прожитого життя сень єднають між собою типові «генетичні» мотиви пев-
в пісні «Та забіліли сніги» прочитується через доступний ного смислового навантаження: мотиви нещасливої долі,
зміст рослинної символіки («з клен-древа», «в вишневім мотив виїзду в «чужу сторононьку», мотив розлуки і,
саду», «під рябиною») та, зокрема, символіки кольору звичайно, мотив горювання. Їм безпосередньо передува-
(«забіліли сніги», «на жовтім пісочку») – найдавнішого ли семантично близькі мотиви з давніх ліричних пісень,
способу вираження реальності. Але в символі можуть весільної пісенності, голосінь, балад.
бути зібрано декілька значень. Словник символів дає Найпоширеніші теми наступної групи пісень – най-
витлумачення білого кольору, з одного боку, як асоціації митських – це лірична сповідь наймита, зображення
з життям і коханням, з іншого – зі смертю і похованням. умов побуту і соціального стану наймитів у селянських
Символічна функція білого кольору, який за природою господарствах, особливо після скасування панщини,
поглинає й нейтралізує інші кольори, в пісні «Та забіліли коли багато селянських родин, так званих дворових, за-
сніги» полягає в тому, щоб в емоційному плані організу- лишилися без землі або втратили її внаслідок різних об-
вати порядок переходу від одного враження до іншого, ставин, показ бідування найманих працівників на чужи-
від одного почуттєвого образу до іншого («забіліли сні- ні. Подібна тематика обумовлює основні мотиви най-
ги», «забіліли білі, ще й дібровонька», «по білому тілу», митських пісень: туга за рідним краєм, нарікання на до-
«бурлацькеє біле»). Домінування і постійний повтор бі- лю, тривожні думи про родину, жаль за змарнованим
лого кольору довершує картину порожнечі, крижаного життям. У циклі пісень про наймитство в заможних
мовчання – самоти сіроми («Ніхто не заплаче || По біло- сільських дворах прийнято вирізнювати чотири теми:
му тілу, || По бурлацькому») і, зрештою, – його смерті. про наймита-пастуха, про наймита-орача, про наймита-
Всі інші символи пісні – жовтий колір, що означає заве- приймака і наймита, що вислужив удовівну. Це справед-
ршення, кінець, а інколи і загибель, смерть; «рябина», ливо лише для змісту пісенних творів, тому що наймит-
яку, за традицією, висаджують на могилах; клен, яким пастух, наймит-орач чи наймит-приймак – той самий
українці на Трійцю прикрашають обійстя, стіни та стрі- селянин, тільки відірваний від рідних, від призвичаєних
хи хат, щоб душі померлої рідні приходили до хати і хо- умов життя, від праці на землі. Тому він страждає і бідує

35
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

більше, ніж представник соціуму зі сталим життєвим смерті («Ой не шуми, луже, з дібровою дуже»). Звідси й
статусом, а виражені в наймитських піснях почуття зав- такі часті в цих піснях звертання-апострофи героїв по
жди забарвлені в трагічні тони. Це – здебільшого тужли- допомогу – до матері, батька, сестер, братів.
ві ліризовані оповіді від третьої (рідше від першої) осо- Тема наймитства фігурує і в циклі жіночих наймит-
би, обернені в минуле, сконцентровані навколо теми ських пісень з сильним ліричним струменем – піснях
горювання, недолі й непримиренних соціальних супере- строкарських, які поповнили заробітчанський репертуар,
чностей («Да журба ж мене сушить», «Сидить пташок особливо у другій половині ХІХ ст. Здебільшого – це
на тополі», «Ой кувала зозуленька», «Ой зацвіла черем- монологи, що мають багато спільного з піснями-
шина коло перелазу», «Біда тому наймитові», «Ой немає звертаннями до матері та до роду у весільному обряді, а
гірш нікому», «Хто не служив зроду по багатих», «Ой також з піснями про жіночу долю із циклу родинно-
хто в службі не буває»). побутової лірики («А у полі широка долина», «Кажуть
Основний масив наймитських пісень дуже просто і мені кужіль прясти», «Ненько ж моя, голубонько», «Жу-
нехитро відображає всі сторони життя та побуту найми- рба, мамцю, журба моя», «Ой з-за гори високої», «Попід
та у дворі багача. Так, у піснях наймит скаржиться, що гору високую голуби літають»). Ця група пісень не бага-
пізно лягає, а рано встає: «А все ж не гуляю. || Ой прийде та за сюжетами, а головними мотивами жіночих наймит-
празник, святая неділя, || Нема волі оддихати». Від уто- ських пісень є: мотив нещасливої долі, змарнованої мо-
ми він падає з ніг, а люди кажуть, нібито він напився. лодості, безпросвітності, мотив звернення дочки до ма-
Яскравим прикладом можуть бути пісні «Вчора була тері з докором, що та віддала її між чужі люди. Жіноча
суботонька», «Ой, хто не служить», «Ой як наймали, наймитська пісенність успадкувала від весільних пісень
вговоряли». У пісні «Ой, хто не служить» перед слуха- поетичний вислів, пестливі епітети, алегоричні окрес-
чем пісні виведена відверта зневага багатіїв до бідного лення: скажімо, почуттів любові матері до дочки та доч-
наймита: він тяжко працює, спить під порогом, під соло- ки до матері («У неділю рано, як сонечко грало», «Ой
мою, в обід хазяїн ховає вареники, які їв сам, а наймитові матінко-вишня»). Іноді за принципом асоціативної ремі-
наказує дати: нісценції пісенний репертуар строкарських пісень буду-
Ой постав йому із-під лави борщу, ється не тільки на основі окремих смислових сюжетів із
Та нехай він похлище, весільної пісенності, а й на цілих фольклорних жанрах.
Та постав йому порожню макітру, Таким, наприклад, є цикл обжинкових пісень, які вико-
Та нехай він посвище. нувались строкарями під час польових робіт на цукро-
Недарма праця в господаря називається іноді панщи- вих, тютюнових плантаціях. Однак завдання дослідника
ною. Поширений у багатьох наймитських піснях опис будь-якого фольклорного твору полягає не тільки в роз-
вечері красномовно свідчить не тільки про скупість і пізнаванні джерела запозичень. Треба відповісти на пи-
зажерливість хазяїв (наймита годують недоїдками, суха- тання: яку мали силу для нового твору успадковані еле-
рями цвілими), а й принижене становище наймита. На- менти інших жанрів чи тематичних циклів і яку функцію
решті, наймит не може одружитися, бо за нього батьки вони отримали в новому тексті. Адже в процесі запози-
дочок не віддають. Натомість наймитів-бурлаків, котрі чення піснею певних фольклорних поетичних елементів
найчастіше були сиротами, приреченими на поневіряння їхнє «вписування» у нову пісенну структуру пояснюєть-
по чужих людях, можуть насильно віддати у рекрути ся не стільки тематичними і «життєвими» потребами, як
замість хазяйських синів, як стверджують пісні «Іде творчими надісторичними нормами уснопоетичної куль-
наймит із панщини, на волів гукає», «Ой зацвіла калино- тури.
нька близько перелазу», «Ой хто в службі не буває», «Да Типовим прикладом дії такого процесу є строкарські
тече річка да невеличка», «А хазяйський син рано пообі- пісні. Нагадаємо, вузлові сюжети строкарських пісень
да», «Ой у лузі при березі». пов’язані з темою зображення важких умов строку. Ця
Багатьма мотивами наймитські пісні переплітаються тема домінує у піснях «Ой у саду-винограду», «Ой кри-
із сирітськими, бо саме сиротам найчастіше доводилося кну я, крикну із строку додому», «Упав камінь та й ле-
йти в найми, а причиною наймитування нерідко була жить», «Хто в Рижові не бував». Проте всі надмірні пе-
кривда, якої вони зазнавали з боку мачухи, вітчима («Ой рерахування подробиць життя у наймах і непосильної
по ролі, по ролі», «Гей же! Допекло мені ходячи», «Гей праці, поетичний синтаксис і звертання до матері, які є
же, ой хто біди не знає», «Гей, гей! Та журба мене зсу- типовими для народної пісенності, – усе це насамперед
шила», «Налетіли журавлі»): художні засоби вираження емоційного стану героїні. У
– Ходи, мамо, додому, бо мені горе самому. такому значенні, як ми вже наголошували, головною
Уже мені мачуха головоньку змила, ознакою поетичної картини світу в наймицьких і заробі-
Головоньку змила, сорочину склала, тчанських піснях є переломлення якоїсь реальної ситуа-
Сорочину склала та й в найми прогнала: ції чи ментальної події до оповіді через призму героїв
– Ой іди в світ наймитувати творів. Звідси й оповідь, яка ведеться, наприклад, в жі-
Або йди шукай, де твоя мати. ночих строкарських піснях від першої особи, спрямова-
Звичайно, у багатому народнопісенному репертуарі на головним чином на відображення емоцій, думок, по-
немає пісні, у якій бурлака-наймит не нарікав би на свою чуттів і настроїв їхніх героїнь (пісні «Ой вийду я та на
долю, своє «горенько», на підневільну працю і нелюдсь- горушку», «Устану я, ненько», «Ой у саду-винограду»,
ку несправедливість. Свою долю наймит-сирота у пісні «Закувала зозуленька», «Ой горе нам, молодим», «А в
виражає плачем («Ой матінко-нене», «Брала дівка льон, неділю рано» та ін.). Одним словом, для розуміння зна-
льон», «Ой коби я маму мала», «Ой мамичко моя»), про- чення пісні важлива не стільки зовнішня ситуація чи
клинає свою гірку долю («Летить орел понад морем: ой подія, про які оповідає твір, скільки оцінка будь-якого
дай, море, пити», «Ой з-за гори кам’яної», «Ходжу, блу- порушення чи відхилення від звичаєвих, моральних,
джу понад берег, тяженько вздихаю»), шукає розради у етичних правил як причина дисгармонії фізичного і пси-

36
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

хічного стану (внутрішньої ситуації) того чи іншого пер- льше було поширене ходження «у строк».
сонажа: приниження («Ой біда, біда», «Ой хмариться, Висновки. Персонажі заробітчанської пісенності –
туманиться на велику тучу»), залежність від господаря, у узагальнені образи бурлак, наймитів, строкарів тощо.
якого наперед взяв гроші, нестерпність строкарського Здається, що цей висновок мав би означати, що через ці
життя: образи станова пісня віддзеркалює дійсність, подібно як
Ненько ж моя, пава, через свідомість і психологію певної соціальної групи –
Лучче б я пропала, суспільне буття. У такому випадку ми невимушено при-
Щоб я строків не служила, меншуємо самобутність соціально-побутової лірики й
Горенька не знала. послаблюємо своєрідність цього жанрового різновиду
Серед строкарських пісень є багато таких, що розпо- ліричних пісень, занадто міцно пов’язуючи фольклорні
відають про проводи дочки в «чужу стороночку», як твори з дійсністю. Натомість ці пісні виявляють не сті-
мати радить їй добре робити та годити людям, однак льки реалістичну конкретику життя та представників
нещаслива дочка тяжко поневіряється у наймах («У не- різних соціальних груп, як демонструють світосприй-
ділю рано», «Наряджала мати дочку», «У неділю рано, няття і світовідчуття, різні прояви людської натури, емо-
як сонечко грало»). Ці пісні побудовані переважно в діа- цій і настроїв. Іншими словами – образи бурлаки, най-
логічній формі, вони журливі, пройняті сумом і безпро- мита, кріпака, сторокаря правильніше розуміти не в ка-
світністю. Особливо виразною є пісня «У неділю рано тегоріях правди та факту, а в символічних категоріях.
синє море грало», записана Ф. Колессою та К. Мошин- Соціально-побутова пісенність хронологічно пізніша
ським на Поліссі: порівняно з календарно- та родинно-обрядовою поетич-
– Коли ж тебе, донько, Трава на помості. ною творчістю. Як жанровий різновид лірики вона по-
Сподіваться в гості? Росла трава, росла чинає складатися десь у XV–XVI ст. На цей час припа-
– Тоді мене, мати, Та й похилилася, дає творення основних тем, сюжетів, мотивів, образів,
Сподіваться в гості, Ждала, ждала мати дочки які існували й у пізніші періоди, трансформувались, пе-
Як виросте у світлоньці Та й зажурилася рероблюючись відповідно до нових обставин та інтере-
В інших строкарських піснях звучать уже традиційні сів соціальних груп. Заробітчанські пісні розвинулись на
для усної лірики докори матері на лиху долю («Ой маті- основі традиції, виробленої ще обрядовою та позаобря-
нко-вишня», «Ой матінко-зірко», «Чи я в тебе, моя мати, довою ліричною та епічною пісенністю, продовжуючи
йа хліб-сіль переїла», «Чи я у вас ненько»). І нарешті, та збагачуючи її. Це ліричні твори, де на перший план
мабуть, найважливіший висновок. На прикладі строкар- виступає ідейно-емоційне ставлення до події, до суспі-
ських пісень можна найвиразніше спостерігати загаль- льної дійсності – психологічний аналіз, а оповідальний
нофольклорне явище функціональної трансформації елемент відіграє підпорядковану роль. Утім, узяті в су-
давніх пісень. Адже група строкарських пісень і щодо купності, ці пісні з узагальненим відображенням суспі-
тексту, і щодо мелодії досить багата та розвинена, з ве- льних явищ і подій та узагальненими образами найбільш
ликим відгалуженням варіантів. Більшість варіантів насичені конкретними фактами й описами, дають широ-
строкарських пісень походить із Чернігівщини, Віннич- ку, правдиву картину історичного буття народу з багатс-
чини, Херсонщини, Полтавщини – з територій, де найбі- твом драматичних правдивих подробиць.

ЛІТЕРАТУРА
1. Грица С.Й. Наймитські та заробітчанські пісні // Наймитські логія: Вибрані праці з фольклористики й літературознавства.
та заробітчанські пісні. – К.: Наукова думка, 1975. – С. 9 – 44. – К.: Либідь, 1994. – С. 44 – 200.
2. Наймитські та бурлацькі пісні/Упоряд. С.Й. Грица, О.І. Дей, 6. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4-х
М.Г. Марченко. – К.: Наукова думка, 1975. – 516 с. т.: Пер. с нем. – 2-е изд., стереотип.– М.: Прогресс, 1986–
3. Наймитські та заробітчанські пісні/Упоряд. С.Й. Грица, 1987. – Т. І. – 586 с.
О.І.Дей, М.Г. Марченко. – К.: Наукова думка, 1975. – 575 с. 7. Максимович М. Заметка о бытовых песнях // Собрание сочи-
4. Рудченко И. Чумацкие народные песни. – К., 1874. нений М.А. Максимовича: В 3-х т. – К.: Типограф. аренд.
5. Костомаров М. Об историческом значении русской народной Е.Т. Керер, 1876 –1880. – Т.2. – 1877.
песни/М. Костомаров // Костомаров М.І. Слов’янська міфо-

REFERENCES
1. Gritsa S.Y. Naymitskaya and zarobchanskaya songs // song/M. Kostomarov // Kostomarov MI Slavic Mythology:
Naimitskaya and zarobchanskaya songs. – K.: Scientific Selected Works in Folklore and Literary Studies. – K.: Libid,
Thought, 1975. – p.9–44. 1994. – P. 44 – 200.
2. The mercenary and rebellious songs/Order. S.Y. Gritsa, O.I. Day, 6. Fasmer M. The etymological dictionary of the Russian language:
M.G. Marchenko. – K.: Scientific Thought, 1975. – 516 p. In 4 vols: Per. with him. – 2– nd ed., Stereotype. – M.: Progress,
3. The mercenary and earning songs/Order. S.Y. Gritsa, OI Day, 1986–1987. – T.I. – 586 p.
M.G. Marchenko. – K.: Scientific Thought, 1975. – 575 p. 7. Maksimovich M. A note on household songs // Collection of MA
4. Rudchenko I. Chumatsky folk songs. – K., 1874. works. Maximovich: In 3 volumes. – K.: Typographer. rentals.
5. Kostomarov M. On the historical significance of Russian folk E.T. Kehrer, 1876–1880. – Vol.2. – 1877.

Poetic picture of the world in Ukrainian folk song. The mercenary and earning lyrics
L. Kopanytsya
Abstract. Іn the context of the evolution of song traditions, the article highlights the history and originality of thematic cycles of Ukrainian
social and everyday song in a variety of content and form, laws of artistic thinking, psychological and pragmatic functions of oral poetry in
the reproduction of realistic specifics of life of representatives of different social groups, demonstrations of life.
Keywords: social and everyday lyrics, thematic cycles, motive, lyrical hero, worldview, reality.

37
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Міждисциплінарний підхід до вивчення звукозображальності

І. В. Малинюк
Київський національний лінгвістичний університет, Київ, Україна
Corresponding author. E-mail: irina.malinyuk@gmail.com

Paper received 18.10.19; Revised 29.10.19; Accepted for publication 03.11.19.

https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61-08
Анотація. Статтю присвячено дослідженню основних підходів до вивчення звукозображальності. Здійснено огляд науково-
поняттєвого апарату фоносемантики та психолінгвістики, охарактеризовано основні проблеми, якими займаються ці науки.
Ключові слова: Звукозображальна лексика, звуконаслідувальна, звукосимволічна, фоносемантика, психолінгвістика.

Вступ. У зв’язку з посиленим інтересом до мотивова- фонетики (за планом вираження), семантики (за пла-
ності/немотивованості мовного знака (С. В. Воронін, ном змісту) та лексикології (за сукупністю цих планів)
А. М. Газов-Гінзберг, О. П. Журавльов, А. А. Калита, [1, с. 28]. Об’єкт фоносемантики − звукозображальна
В. І. Кушнерик, В. В. Левицький, О. О. Леонтьєв, Н. Л. (тобто звуконаслідувальна та звукосимволічна) си-
Львова, Ю. Л. Маленовський, Л. І. Мацько, А. Б. Ми- стема мови. Предмет фоносемантики − звукозобра-
хальов, О. В. Найдеш, Є. Д. Поліванов, Л. П. Про- жальна система мови в пантопохронії. Терміном “пан-
коф’єва, В. О. Скалічка, С. С. Шляхова, H. Müller, J. топохронія” (“пантопія” + “панхронія”) позначається
Orr, E. Sapir, І. К. Taylor, D. Westermann) у центрі лінг- сукупність двох підходів до розгляду мовних явищ вза-
вістичних досліджень постає звукозображальна сис- галі та явища звукозображення зокрема − підходу з по-
тема мови, зокрема її дві підсистеми − звуконаслідува- зицій “топічних”, тобто просторових, і підходу з пози-
льна (акустичний денотат) і звукосимволічна (неакус- цій “хронічних”, тобто часових. “Хронія” − точніше,
тичний денотат). “панхронія” ґрунтується на традиційному синхроніч-
Звуконаслідувальна лексика – це предмети, явища, ному й діахронічному аспектах, а також генетичному
процеси зовнішнього світу, які здатні продукувати аспекті. Під терміном “пантопія” слід розуміти розгляд
звуки. Іншими словами, фіксується закономірний мовних явищ як одного якого-небудь мовного ареалу,
зв’язок між фонемою слова і звуковою ознакою дено- так і будь-якої сукупності мовних ареалів, останнє пе-
тата, що лежить в основі номінації. редбачає типологічний розгляд мов [3, с. 99].
Звукосимволічна лексика відзначається наявністю Мету фоносемантики в загальному вигляді можна
закономірного, недовільного, фонетично мотивова- сформулювати як дослідження звукозображальної си-
ного зв’язку між фонемами слова і закладеною в ос- стеми мови, в деталізованому вигляді − як вивчення
нову номінації незвуковою ознакою денотата. Звуко- звукозображальної системи мови на емпіричному й
символічні слова (ідеофони, образні слова) здебіль- теоретичному рівнях і побудова загальної теорії цієї
шого позначають різноманітні види руху, світлові системи, що достатньо повно, послідовно й несупереч-
явища, форму, величину, віддаленість об’єктів, міміку, ливо пояснює складні явища й процеси звукозобра-
фізіологічний та емоційний стан людини. Денотатом ження в пантопохронії та наділена необхідними еври-
імені даної категорії є предмети, явища, процеси нав- стичними можливостями. “Мета фоносемантики, −
колишньої дійсності, не здатні до породження звуків стверджує С. В.Воронін, − це вивчення звукозобра-
[6, с. 40]. ження як необхідного) суттєвого, повторюваного і
Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, відносно стійкого недовільного фонетично (примарно)
що вивченню проблеми взаємозв’язку звуку та смислу мотивованого зв’язку між фонемами слова і покладе-
присвячено значну кількість праць вітчизняних та за- ною в основу найменування ознакою об’єкта − дено-
рубіжних лінгвістів. У плеяді зарубіжних науковців тата” [1, с. 22]. Отже, властивістю на основі якої кон-
важливе місце посідають Л. Хінтон, Дж. Охала, М. струюється ця система, є звукозображальність, або фо-
Магнус, А. М. Газов-Гінзберг, С. В. Воронін, О. П. Жу- нетична (примарна) умотивованість.
равльов, А. Б. Михальов, С.С. Шляхова, І. Ю. Пав- Звукозображальність − це властивість слова, що по-
ловська, Л. П. Прокоф’єва та інші. Серед українських лягає в наявності необхідного, суттєвого, повторюва-
науковців цією проблематикою займалися В. В. Ле- ного і відносно стійкого недовільного зв’язку між фо-
вицький, В. І. Кушнерик, А. А. Калита, Н. І. Львова. немами (непохідного) слова й покладеною в основу
Проте, незважаючи на значну кількість наукових праць, номінації ознакою об’єкта-денотата (мотивом). Якщо
чимало теоретичних і практичних аспектів проблема- фонетика, фонологія мають відношення до вивчення
тики залишаються дискусійними та потребують по- звука, семантика (семасіологія) − до вивчення зна-
дальших досліджень. чення (смислу), то фоносемантика займається тим, що
Мета. Аналіз основних підходів до вивчення звуко- традиційно називається “зв’язком між звуком і значен-
зображальності. ням” [1, с. 50].
Викладення основного матеріалу. У 1982 році мо- Основні завдання фоносемантики полягають у
нографія С. В. Вороніна “Основи фоносемантики”за- вирішенні таких важливих проблем, як особливості
декларувала важливі положення нової мовознавчої звукозображальної системи в цілому; звуконасліду-
науки, що зародилася на межі фонетики та семантики. вальна та звукосимволічна підсистеми, параметри,
Науковець зазначає, що фоносемантика сприймається класи і типи звучань; будова звукового денотата;
як наука, яка народжується та утверджується на стику універсальна класифікація звуконаслідувальних слів,

38
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

їх типологія; відображення ознак звукового денотата; процесами кодування та декодування, оскільки вони
звукозображальні функції фонем звуконаслідуваль- співвідносять стан повідомлень зі станом учасників ко-
ного слова; критерії виділення звукосимволічного мунікації” [9, с. 4].
слова; типологія звукосимволічних слів; відображення Американська психолінгвістика розглядає семанти-
ознак незвукового денотата; звукозображальні функції чний аспект звуків мови під різними кутами зору, які
фонем звукосимволічного слова; звукосимволізм у оперують терміном фонетичний символізм. Представ-
граматиці; звуконаслідування і звукосимволізм на ники теорії відношень, наприклад, стверджують, що
рівні тексту тощо. значення фонетичних форм мовних одиниць відповіда-
Систематизація знань є обов’язковою стадією у роз- ють референтним значенням цих одиниць. За асоціати-
витку фоносемантики, що забезпечує перелік тих за- вною теорією, завдяки мовному досвіду окремі слова
вдань, які необхідно буде вирішувати у майбутньому. створюють узагальнювальний ефект, який можна інте-
Нині накопичено певний теоретико - експерименталь- рпретувати як певне значення звукової оболонки слова
ний матеріал у цій галузі. який описується у різних ра- безвідносно до референта. Синестетична концепція
курсах і потребує системного аналізу для створення ці- звукового символізму передбачає аналіз відповіднос-
лісної картини функціонування фоносемантичних оди- тей між референтами і синестетичними ефектами, ви-
ниць у різних мовах світу. кликаними звуками мови.
Проблема дослідження взаємозв’язку “звук-зміст” Сучасні психолінгвісти будують свої докази на точ-
надзвичайно багатогранна й неоднозначно висвітлю- них психометричних та лінгвістичних експериментах
ється в психолінгвістиці. Термін психолінгвістика із застосуванням апарату теорії ймовірності та матема-
вперше використав американський психолог Н. тичної статистики. Так, Р. Браун і Р. Наттел [8, с. 441-
Пронко у статті “Мова та психолінгвістика” (1946 р.). 445], аналізуючи відгадування інформантами змісту
Проте це поняття отримало точний зміст і стало озна- антонімічних пар з невідомої для інформантів мови,
чати наукову теорію лише після Міжуніверситетського встановили, що, якщо фонетична оболонка (форма)
дослідницького семінару, організованого відомими слова відповідає його лексичному значенню, то ймові-
американськими психологами Дж. Кероллом та Ч. рність правильного відгадування статистично суттєво
Осгудом, а також відомим лінгвістом та етнографом Т. відрізняється від випадкового. Таким методом було до-
Сібеоком [4, с. 61-68]. У роботі цього семінару взяла сліджено багато мовних сімей, і виявилося, що їх мо-
участь велика кількість учених-фахівців з різних галу- жна об’єднати у групи за ознакою спільності фонетич-
зей лінгвістики та психології, зокрема, К. Вільсон, Дж. ного значення. А. Квінк досліджував моменти збігу
Касагранде, Е. Леннеберг, У. Леопольд, Дж. Лотц, Л. значення беззмістових, умовно створених звуко - ком-
Ньюмарк, Е, Уленбек, Д. Уокер. Ґрунтовним та суттє- плексів та асоціацій, які виникають у людини під час
вим виявився результат їх сумісної праці − книга під пред’явлення їй певного об’єкта [2, с. 111]. М. Майрон,
назвою “Психолінгвістика”. Нарис теорії та дослідни- ведучи пошук фонетичного символізму у різних мовах,
цьких проблем, у якій автори викладають теоретичні виявив, що при оцінці інформантами беззмістовних
основи психолінгвістичних досліджень, визначають складів результати корелюють. Однак результати цих
місце психолінгвістики серед інших наук і показують досліджень не остаточні. Вони більше характеризують
зв’язок між ними, а також окреслюють основні практи- психологічні аспекти звукової мови, аніж дають лінг-
чні завдання у галузі експериментального дослідження вістичний аналіз фонетичного значення; вивчають
мовленнєвих явищ і пропонують шляхи подальшої ро- лише окремі аспекти семантики звуків, а не систему
зробки відповідних проблем. Необхідно зазначити, що значень звуків мови щодо семантичної системи слів
книга мала великий успіх і стала потужним стимулом тощо [2, с.112].
для міждисциплінарних лінгвопсихологічних дослі- Дослідження процесів функціонування свідомості −
джень [7, с. 5]. психічних процесів, що складають психологічний ме-
Автори монографії спираються на будову процесу ханізм різних актів мовленнєвої діяльності, зокрема пі-
мовленнєвої комунікації за математичною теорією знавальних та мнестичних, здійснюється за допомогою
зв’язку. Ч. Осгуд безпосередньо пов’язує появу пси- психолінгвістичних методів. Їхніми основними влас-
холінгвістики з використанням методологічних схем тивостями вважаються тривалість та порядок здійс-
аналізу комунікації, створених у теорії інформації та нення різних пізнавальних (сенсорних, перцептивних,
кібернетиці. Указуючи на джерела формування в пси- розумових) і мнестичних (запам’ятовування, збере-
холінгвістиці уявлень про засоби аналізу (мовлен- ження, відтворення) процесів; особливості їхнього змі-
нєвого спілкування, процесів виробництва та сприй- сту, тобто обсяг і характер інформації, яка обробля-
няття мовлення, (мовленнєвого матеріалу, Ч. Осгуд не ється у процесі реалізації фонетичних, лексичних і гра-
випадково на першому місці називає модель процесу матичних компонентів мовленнєвих актів, адекват-
комунікації як схему аналізу мовленнєвого спілку- ність цієї інформації, усвідомлення та неусвідомлення
вання людей. За Ч. Осгудом, психолінгвістика, що до- процесів, їхній продуктивний і репродуктивний харак-
сліджує в межах теорії інформації процеси кодування тер, спрямованість пізнавальних процесів, увага та її
та декодування повідомлень, є складовою частиною властивості (розподіл і переключення) [5, с. 113-114].
теорії комунікації, у якій аналізується мовленнєве До методик, що ілюструють застосування психолінгві-
спілкування комунікантів: “Психолінгвістика вивчає ті стичних методів вивчення різних властивостей пізна-
процеси, у яких інтенції тих, хто говорить, перетворю- вальних і мнестичних процесів, на основі яких здійс-
ються у сигнали коду, прийнятого у даній культурі, і ці нюється мовленнєва діяльність на змістовному і фор-
сигнали перетворюються в інтерпретації тих, хто слу- мальному рівнях, відносять такі методи: асоціативний
хає. Іншими словами, психолінгвістика має справу з

39
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

експеримент, метод класифікації (“сортування”), ме- при встановленні семантичних зв’язків значень; при
тод суб’єктивного шкалювання, метод семантичного цьому найширше вживаними виявляються метод се-
диференціала (вербальний та невербальний), метод мантичного диференціала та асоціативний експери-
об’єктивного шкалювання, метод кластерування тощо. мент.
Важливою особливістю означених методів є їхнє ши- Висновки. Таким чином, у лінгвістиці звукозобра-
роке використання при семантичному аналізі значення жальна лексика постає предметом дослідження фоно-
слів або вивченні змісту когнітивних процесів у галузі семантики і психолінгвістики. Результативність сучас-
семантики. Додамо, що новонароджена фоносеман- них досліджень фоносемантизму полягає у розширенні
тика, у свою чергу, запозичила психолінгвістичні ме- та розвитку міждисциплінарних зв’язків фоносеман-
тоди дослідження, які активно застосовують лінгвісти тики та психолінгвістики.

ЛІТЕРАТУРА
1. Воронин С.В. Основы фоносемантики. Л.: Изд-во Ленин- 6. Почепцов Г.Г. Избранные труды по лингвистике: [моно-
градского ун-та. 1982. 224 с. графия] / Г.Г. Почепцов; [сост., общ. ред. и вступ. статья
2. Журавлев А.П. Звук и смысл: Кн. для внеклас. чтения уча- Ирины Шевченко]. – Винница: Новая книга, 2013. – 360 с.
щихся ст. классов. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Просвеще- 7. Психолингвистика за рубежом. − М.: Наука, 1972. − 188с.,
ние, 1991. – 160 с. с. 5.
3. Кушнерик В.І. Фоносемантизм: гіпотези і факти. – 8. Brown. R. Methods in phonetic symbolism experiments / Roger
Чернівці: Книги – ХХІ, 2008. – 420 с. Brown, Ronald Nuttall // Journal of Abnormal and Social Psy-
4. Нироп К. Звук и его значение // Сборник по теории поэти- chology, 1959. – Р. 441–445.
ческого языка. − М.: Прогресс. − 1916. − №1. − С. 61-68. 9. Osgood Ch., Suci G.J. and Tannenbaum P.H. The Measurement
5. Основы теории речевой деятелности / Под. ред. А.А. Лео- of Meaning, − Chicago, 1967. .− 346 р.
нтьева. − М.: Наука, 1974. − 368 с., с. 113-114.

REFERENCES
1. Voronin S.V. Fundamentals of phonosemantics. L.: Publishing 5. Fundamentals of the theory of speech activity / Edited by A.A.
house of Leningrad University. 1982. 224 p. Leontiev. - M.: Science, 1974. - 368 p.
2. Zhuravlev A.P. Sound and meaning: a book for extracurricular 6. Pocheptsov G.G. Selected works on linguistics: [monograph] /
reading for high school students. - 2nd ed., rev. and add. - M.: G.G. Pocheptsov; [compiled, general edition and introductory
Education, 1991. − 160 p. article by Irina Shevchenko]. - Vinnitsa: New book, 2013 .--
3. Kushnerik V.I. Phonosemantism: hypotheses and facts. - Cher- 360 p., P. 40.
nivtsi: Books - ХХІ, 2008. - 420 p. 7. Psycholinguistics abroad.- M .: Science, 1972.− 188s., P. 5.
4. Nirop K. Sound and its significance // Collection on the theory
of poetic language. – M.: Progress.− 1916. − No. 1.− P. 61-68.

An Interdisciplinary Approach to the Study of Sound Imitation

I. V. Malуnyuk
Abstract.The article is dedicated to the investigation of the main approaches to the study of phonetic symbolism. The article focuses
on the overview of research in the field of phonosemantics and psycholinguistics, outlines the scientific conceptual terms and the main
problems that phonosemantics and psycholinguistics deal with.
Keywords: phonetic symbolism, sound symbolism, sound imitation, phonosemantics, psycholinguistics.

40
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Динамика терминологизации и детерминологизации в

политическом дискурсе эпохи глобализации
Е. Н. Медведь, А. А. Ходцева, Е. Н. Вашист
Сумский государственный университет, г. Сумы, Украина
Corresponding author: E-mail: o.medvid@gf.sumdu.edu.ua
Paper received 07.10.19; Revised 21.10.19; Accepted for publication 26.10.19.
https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61-09
Аннотация. Статья изучает функциональные особенности политречей как части политического дискурса, их прагмо-лингвистиче-
ские характеристики, которые служат весомым и качественным показателем взаимодействия политика и общества. В целом лексика
политических речей является нормативной и отвечает публицистическому стилю, но политическим речам характерен специфиче-
ский подбор лексических и стилистических единиц с целью вербального воздействия на слушателя-избирателя, среди этих единиц
значительное место отводится терминологическим, использование которых в свою очередь является фактором постоянной актив-
ной динамики процессов терминологизации и детерминологизации языка. Рассмотренные в статье переводческие трансформации,
являющиеся потребностью общества глобализации и использующиеся в речах президентов США, часто приводят, как показывает
данное исследование, к детерминологизации, тем самым помогая сохранить прагматический потенциал специализированной тер-
минологии для понимания ее иноязычными реципиентами и достижения эффективности политической коммуникации.
Ключевые слова: политический дискурс, политречь, глобализация, терминологизация, детерминологизация, переводческая
трансформация.

В условиях возрастающей роли политики и переговор- Методология, которая использовалась во время дан-
ного процесса в мире все крепче становится осознание ного исследования включает следующие методы лингви-
того факта, что политический дискурс ─ проблема не стического анализа: 1) количественный ─ для определе-
только политическая, но и не в меньшей степени культур- ния динамики терминологического состава в политиче-
ная и лингвистическая. Политическая речь как проявле- ском дискурсе США; 2) словарный анализ ─ для опреде-
ние политического дискурса — это публичное выступле- ления денотативных и коннотативных компонентов лек-
ние, которое является эффективным средством для полу- сического значения, что позволяет объяснить факторы,
чения признания и демонстрации лидерства [1, с. 167]. которые обуславливают дальнейшие процессы термино-
Тексты политических речей имеют четкую структуру, логизации или детерминологизации; 3) компонентный
смысловую нагрузку и цели. Политическим речам также анализ ─ разложение семантики на малейшие составляю-
характерен специфический подбор лексических и стили- щие, воспроизводя таким образом семантическую це-
стических единиц с целью вербального воздействия на почку и отвечая на вопрос о факторах, которые обуслав-
слушателя, учитывая тот факт, что в наше время более, ливают переход той или иной лексической единицы в
чем когда-либо в политике, язык используется не только терминологический состава определенной отрасли или,
как инструмент формирования и выражения мысли, но наоборот, выход из перечня терминов, то есть узкоспеци-
как и способ ее сокрытия. В целом лексика политических ализированной лексики, имеющей ограниченную семан-
речей является нормативной и отвечает публицистиче- тику.
скому стилю, отличительной же их особенностью явля- Научной базой изучения политического дискурса, его
ется использование в них терминов и терминологических языковой составляющей послужили работы таких из-
словосочетаний, которые выходят за пределы лексикона вестных ученых, как А. Н. Баранов, Р. Блакар, М. В. Гав-
рядовых говорящих. Актуальность данного исследова- рилова, Т. А. ван Дейк, Е. Л. Доценко, Ж. Дюбуа, В. И.
ния обусловлена ростом значимости политического дис- Карасик, Ю. Н. Караулов, Е. С. Кубрякова, Дж. Лакофф,
курса в современном демократическом обществе как Г. Лассуэлл, Е. В. Переверзев, М. Пешё, М. В. Пименова,
фактора постоянной динамики процессов терминологи- Г. Г. Почепцов, П. Серио, Д. Таннен, А. П. Чудинов, Е. И.
зации и детерминологизации языка. Шейгал, Ф. Эделин и др.
Объектом исследования выступает политический Теоретическая значимость данной работы заключа-
дискурс США с широким спектром его ведущих функ- ется в детальном анализе, классификации терминологии
ций. Будучи основным отражением общественно - поли- разных сфер деятельности, которая используется полити-
тической жизни страны, он характеризуется использова- ками для осуществления эффективного влияния на сво-
нием специфической терминологии, которая, находясь его реципиента-избирателя, и исследовании динамики ее
под влиянием средств массовой информации, в совре- использования (частоты употребления) в политических
менном глобализированном обществе подвергается про- речах в период глобализации общества, что позволяет
цессу детерминологизации, чему в значительной степени определить значимость изучаемого аспекта не только в
способствует процесс перевода. Предметом является языкознании, но и в других социо-значимых науках.
изыскание лингвистических и экстралингвистических Практическая значимость работы состоит в том,
факторов динамики терминологического состава полити- что определены основные пласты политической терми-
ческого дискурса США, выяснение основных причин нологии, употребление которых чаще всего встречается в
процессов терминологизации и детерминологизации в речах политиков. Особое внимание обращено на пере-
переводе. водческие трансформации, применяемые при переводе
Материалом изучения проблемы стали англоязычные военной терминологии и бизнес-терминов. Осуществ-
тексты выступлений политиков США, взятые из архивов лена выборка способов перевода, которые эффективно
глобальной сети Интернет. интерпретируют значение терминов, способствуют об-
легчению работы переводчиков в сфере политического

41
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

дискурса, а также актуальны в процессе подготовки спе- ствовать. Главным отличием политического дискурса яв-
циалистов такого плана. ляется его ярко выраженная апелляция к ценностной си-
Теоретическая база исследования и дискуссия. Од- стеме, которая существует в определенном обществе [5,
ним из наиболее актуальных вопросов изучения полити- с. 153]. Ценностная ориентация обуславливает широкое
ческого дискурса является сегодня способность убеждать использование лексических единиц с оценочным значе-
и побуждать аудиторию к действиям с помощью языка и нием, применение особых стилистических приемов, по-
трактовка политического речевого воздействия как тако- ложительно ориентированных, что согласуется с идеоло-
вого, что потенциально означает власть или стремление к гической программой политических деятелей, где ис-
ней. Политический дискурс ─ это явление, с которым мы пользуемые ими лексические единицы обозначают, глав-
сталкиваемся каждый день. Ни один политический ре- ным образом, систему социо-политических ценностей,
жим не может существовать без коммуникации. Язык не- выраженных определенными терминологическими еди-
обходим для того, чтобы убеждать, передавать информа- ницами (freedom, choice, rights, democracy, etc.).
цию, отдавать приказы и тому подобное. Специфика по- Следует заметить, что условия развития человечества
литики, в отличие от других сфер человеческой деятель- на нынешнем этапе требует расширения сферы примене-
ности, заключается преимущественно в ее дискурсивном ния политической терминологии. Это объясняется тем,
характере: большинство политических действий явля- что граница между общеупотребительной и специальной
ются вещественными по своей природе [2, с. 54]. И по- терминологией стирается. Этот процесс обусловлен сле-
этому не случайно ряд ученых рассматривают политиче- дующими факторами.
скую деятельность как речевую. Борьба за власть явля- Во-первых, влияние политической терминологии на
ется основной темой и движущим мотивом этой сферы нормативный язык происходит на фоне доступности
общения. Поскольку эта борьба реализуется с помощью средств массовой коммуникации большому количеству
языка, а язык является промежуточным звеном между людей. Во-вторых, в связи с повышением уровня образо-
внешним миром и человеком, то существование лингви- ванности населения, его политической грамотности, уча-
стических исследований в рамках политической науки стием простых граждан в политических и общественных
становится неизбежным. организациях и движениях ─ сложные социальные поня-
Именно сегодня, когда все большее значение приобре- тия становятся доступными широким массам. В-третьих,
тают механизмы политического манипулирования, язык в результате тех или иных событий, которые происходят
начал приобретать еще более важное значение в полити- в общественной жизни, любые понятия общественных
ческой жизни общества, поскольку она является одним из наук могут выйти за рамки узкого значения. В. Дикманн
основных и непосредственных элементов манипулятив- [6], отмечает тесную связь состава политической терми-
ного процесса [3]. нологии со словарем общенародного языка. Он утвер-
Рассматривая влияние политики на общественное со- ждает, что нельзя говорить о формировании особого
знание как одного из крупнейших среди влияний других «специализированного» языка политики. Кроме того, В.
общественных явлений, текст политической речи рас- Дикманн выделяет еще и такую, по его мнению, главную
сматривается как инструмент возможных манипуляций особенность языка политики, как его тесная связь с гос-
общественным сознанием при осуществлении политиче- подствующей в обществе идеологией, то есть семантиче-
ской коммуникации. Существует значительное количе- скую детерминированность слов политического языка их
ство литературы, в которой утверждается, что речь может принадлежностью к терминологической системе опреде-
влиять и действительно влияет на политику. Например, ленной идеологии и их местом в данной системе терми-
М. Эдельман [4] утверждает, что политическая речь и нологии [7, с. 126].
есть политическая реальность, язык является интеграль- Петров В. В. отмечает, что политические термины пре-
ным элементом политической сцены — не просто ин- имущественно являются полифункциональными. Они,
струментом для описания событий, но и частью событий, не меняя радикально свой семантический статус, могут
он оказывает сильное влияние на формирование их зна- входить и в состав политических теорий, которые имеют
чения, способствуя оформлению политических ролей, более или менее упорядоченную логическую структуру,
определяющихся и политическими деятелями, и обще- и в состав газетно-политических и других текстов, и в со-
ством в целом [1, с. 165]. став повседневной речи. Таким образом, политическая
Политическую речь рассматривают как текст, конеч- терминология не отделяется резко в семантическом отно-
ным назначением которого является воздействие на со- шении от повседневной речи так, как это характерно для
знание аудитории, на ее выбор, жизненные позиции, мне- большей части естественнонаучной терминологии [7, с.
ния, убеждения. Учитывая тот факт, что политическая 125].
речь готовится заранее, то соответственно заранее можно Таким образом, под политическим языком нужно по-
предсказать действие вербальных средств, использован- нимать не какой-то специализированный язык, а опреде-
ных в речи. Также можно предусмотреть реакцию пуб- ленным образом организованный (сфокусированный) об-
лики на определенные языковые элементы влияния. щий язык или часть общего языка ─ прежде всего его лек-
Общение и взаимодействие между политиками и их сическую (терминологическую) часть, ─ которая наибо-
аудиторией, проще говоря, избирателями, может быть лее активно используется в политических текстах.
формальным и неформальным, проходить как частные Эксперимент и результаты. Чтобы проследить дина-
беседы или публичные выступления. Но в любом случае мику применения терминологических лексических еди-
речь политика должна быть очень убедительной. Ведь ниц в рамках политического дискурса обратимся к ана-
суть политики сводится к беседе, разговорам, к необхо- лизу речей Джорджа Уокера Буша в должности Прези-
димости убедить противоположную сторону сознательно дента США (2001 - 2009 гг.).
или бессознательно интерпретировать, оценивать, дей-

42
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

При анализе президентских выступлений Джорджа руют социо-политические, экономические и медицин-

Буша (мл.) отмечаем частоту употребления политиче- ские аспекты, характеризуя те или иные общественные
ской терминологии в четырех категориях: общеполити- явления данного этапа развития общества.
ческие, экономические, медицинские и социально-поли- Серьезные политические баталии, целью которых яв-
тические термины. После проведении количественных ляется борьба за власть и ее распределение, реализуются
подсчетов, становится очевидным, что первыми по ча- на практике при посредничестве политического дис-
стоте употребления оказываются социально-политиче- курса, манипулирующего сознанием с целью осуществ-
ские термины. Данная категория составляет 42% от об- ления скрытого влияния на выбор реципиента с помо-
щего количества терминов. Социально-политические щью языка, и давно применяются в сфере политической
термины отражают все сферы политического и обще- пропаганды [10, с. 26], а в период глобализации и на меж-
ственного устройства общества и лишены эмоционально- дународном уровне. Достижение этой цели, в первую
экспрессивной окраски. очередь, предусматривает отбор соответствующих язы-
Джордж Буш не разграничивает в своих речах людей ковых средств и организацию их таким образом, чтобы
по политическим, религиозным или иным предпочте- они сделали не просто адекватное, а правильное декоди-
ниям. Он объединяет народ в целом. рование сообщения на языке реципиента информации,
(1) So around the world, America is promoting human lib- что в первую очередь дает нам основание говорить о со-
erty, human rights, and humans dignity; Liberty is leading хранении определенной прагматической направленности
the world toward a new age when freedom belongs to nations; текстов политического дискурса при переводе.
Our nation is blessed to have citizens who volunteer to defend Чаще политические тексты создаются, как правило,
us in this time of danger (George W. Bush, 2009) [8]. для носителей определенной культуры, но в наш век гло-
Термины обозначают равенство обращения прези- бализации актуальным становится перевод их на другой
дента к своему народу, а также проявляют искреннее ува- язык, а переводчик сталкивается с рядом дополнитель-
жение и неравнодушие. ных проблем. Перевод как средство межкультурной ком-
Следующей категорией терминологии, применяемой муникации ─ это всегда речевое действие. Деятельност-
Джорджем Бушем, является общеполитическая термино- ный интерпретативний подход к пониманию процесса
логия. Процентное отношение данной категории состав- перевода, как отмечает профессор И.С. Шевченко, преду-
ляет 32%. Эти термины используются для обозначения сматривает в определенной степени реконструкцию пе-
понятий власти. реводчиком деятельности автора в течение порождения
(2) For eight years, it has been my honor to serve as your текста оригинала. В современных процессах межкуль-
president; The world will witness the vitality of American de- турной коммуникации переводу отведена значительная
mocracy; America has gone more than seven years without роль, причем все чаще перевод понимается как механизм
another terrorist attack on our soil (George W. Bush, 2009) репрезентации других культур. Переводчик выполняет
[8]. роль не вербального перекодировщика, а интерпретатора
Использованные Джорджем Бушем термины подчер- смыслового кода, заложенного в исходном тексте. Пере-
кивают демократизм направления его деятельности и по- водчик не просто передает единицы одного языка с помо-
литическое положение страны. щью средств другого языка, на самом деле он передает
Менее многочисленной является экономическая тер- функцию исходной единицы, выбирая для этого речевые
минология (19%). Это связано с тем, что президент в средства в языке перевода, которые выполняют анало-
своих выступлениях обращал меньше внимания на эко- гичную, скорее прагматическую, а не лингвистическую,
номические процессы США, но при этом периодически функцию, то есть способность вызывать у адресата опре-
обращался к важным моментам в экономической поли- деленное интеллектуальное или эмоциональное пережи-
тике страны. вание. Оптимальность перевода обусловлена не только
(3) Facing the prospect of financial collapse, we took de- значением алгоритмов другой культуры, но также пере-
cisive measures to safeguard our economy; We will restore сечением ментальных пространств автора исходного тек-
our economy to the path of growth; Every taxpayer pays ста и его переводчика [11]. Определенные трудности в
lower income taxes (George W. Bush, 2009) [9]. этом отношении вызывает политическая терминология,
Данный пример подтверждает заинтересованность ад- особенно если принять во внимание зависимость от ряда
ресанта в развитии экономики США и улучшении благо- терминов до соответствующих идеологических концеп-
состояния населения. ций. Широкое использование в политической речи тер-
К последней категории исследуемой политической минологических единиц предусматривает значительные
терминологии относим медицинскую терминологию фоновые знания переводчика.
(всего 7%). Джордж Буш не оставлял без внимания меди- Каждый из видов дискурса характеризуется не только
цинскую сферу США и подчеркивал, что правительство принадлежностью к определенной предметной области и
страны заботится не только о своих гражданах, но и не коммуникативной ситуации, но и определенным соответ-
стоит в стороне от проблем других стран. ствующим составом лексических единиц, которые в нем
(4) We are standing with dissidents and young democra- используются. Иными словами, тексты, составляющие
cies, providing AIDS medicine to bring dying patients back предметную основу соответствующего дискурса, будут
to life, and sparing mothers and babies from malaria; A new наполнены соответствующей отраслевой терминологией,
Medical prescription drug benefit is bringing peace of mind с одной стороны, и будут подчиняться нормам и прави-
to seniors and the disabled (George W. Bush, 2009) [9]. лам отбора и использования языковых единиц с учетом
Отмеченные выше количественные показатели свиде- жанрово-стилевых и прагматико-коммуникативных осо-
тельствуют не только о наличии терминологических лек- бенностей этого дискурса, с другой.
сических единиц в политических речах, но и актуализи- Фокусными темами в президентских речах Б. Обамы,
например, стали экономическое положение государства,

43
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

внешняя и внутренняя политика США, военное участие в четко осознавал, что резкий вывод наших войск, реше-
конфликтах на Ближнем Востоке, вопросы семьи и моло- ние, принятое скорее конгрессом, а не нынешними реали-
дежи, экологии. В его словарном запасе ведущее место ями, не исправит ошибок администрации. (перевод ав-
принадлежит терминологической и профильной лексике, торский)
то есть Обама часто употребляет специальные слова или В современном переводоведении выделяют такие спо-
словосочетания для точного выражения понятий из лю- собы воспроизведения терминов ─ отбор лексического
бой области знаний ─ науки, техники, общественно-по- эквивалента, беспереводное заимствование (транскрип-
литической жизни, искусства, юриспруденции и пр. В ция/транслитерация), калькирование, трансформацион-
этом случае прослеживается большое желание показать ный перевод, описательный перевод.
высокий уровень эрудиции и сосредоточить внимание ре- Главным способом воспроизведения терминов воен-
ципиента именно на качестве профессионализма, таким ного дела, как показывает практика, является перевод с
образом убедить в своей правоте и безаппеляционности. помощью лексического эквивалента, то есть постоянного
В переводе, например, военно-специальной термино- лексического аналога, который точно совпадает со значе-
логии, типичной для речей президента Обамы в связи с нием данного слова. Термины, которые имеют эквива-
активным военным участием США на Ближнем Востоке, ленты в языке перевода, служат опорными пунктами в
важное значение имеет точность перевода, поскольку ма- тексте, от них зависит раскрытие значения других слов.
териал перевода может служить основой для принятия (1) The Taliban – a ruthless, repressive, and radical move-
важных решений и их анализа, проведения военных опе- ment that seized control of that country after it was ravaged
раций, военно-разведывательной деятельности, поэтому by years of Soviet occupation and civil war, and after the at-
адекватность перевода военно-специальных материалов tention of America and our friends had turned elsewhere
предполагает не просто точную передачу информации, (Barack Obama, 1 December, 2009) [15]. ─ Талибан ─ без-
но и тщательную передачу его структурной формы, по- жалостное, репрессивное и радикальное движение, за-
следовательности изложения материала и ряд других хватившее контроль над этой страной после того, как
факторов. она была разорена в годы советской оккупации и граж-
К военной лексике, которая встречается в речах Барака данской войны, а также тогда, когда внимание Америки
Обамы, относятся все слова и словосочетания, обознача- и наших союзников было сосредоточено на чем-то дру-
ющие военные понятия, то есть непосредственно связан- гом. (перевод авторский)
ные с вооруженными силами, военным делом, войной (2) Americans were originally persuaded by the President
(war, pipe bombs, ammunition, weapon, fight, terrorist, to go to war in part because of the threat of weapons of mass
counterterrorism, safety, army). destruction, and in part because they were told that it would
Профессиональная военная лексика распространена в help reduce the threat of international terrorism (Barack
основном в тех речах президента, которые посвящены че- Obama, November 20, 2009) [16]. ─ Сначала президент
ствованию данного вида деятельности. Так, обращаясь к убедил американцев пойти на войну частично из-за
солдатам горной дивизии как главнокомандующий во- угрозы оружия массового уничтожения, а также по-
оруженных сил США, Б.Обама использует следующую тому, что это поможет уменьшить угрозу междуна-
военную лексику: родного терроризма. (перевод авторский)
(1) The only reason I was able to make that decision was (3) We’re providing more helicopters, we’re providing
because I knew that we had the finest fighting force in the more intelligence and reconnaissance capabilities, more spe-
world, and that if I gave a command to our troops, they would cial operations forces, more armored vehicles that can save
be able to accomplish that mission. If we were focused and if lives (Barack Obama, 28 March, 2010) [17]. ─ Мы предо-
we were clear in terms of what we were going to try to accom- ставляем еще больше вертолетов, агентуру и оборудо-
plish, I knew that we could get it done (Barack Obama, June вание для разведки, еще больше специальных оператив-
23, 2011) [12]. ─ Единственная причина, почему я принял ных сил, еще больше бронетанковой техники, которая
такое решение, так это потому, что я знал, что у нас может спасти жизнь. (перевод авторский)
лучшие вооруженные силы в мире, и если бы я дал ко- Наряду с другими трансформациями наблюдаем при-
манду нашим войскам, они бы успешно завершили свою менение в переводе военной терминологии трансформа-
миссию. Если бы мы сосредоточились и если бы мы цию изъятия.
четко понимали, что мы собираемся завершить, я знаю, (1) Our broad mission is clear: We are going to disrupt
что мы точно это сделали бы. (перевод авторский) and dismantle, defeat and destroy al Qaeda and its extremist
(2) And yet, we have Al Qaeda and the Taliban regroup- allies. That is our mission (Barack Obama, 28 March, 2010)
ing in Afghanistan while we look the other way. We have a [17]. ─ Наша общая цель очень четкая: мы собираемся
war in Iraq that our own government’s intelligence says is уничтожить Аль-Каиду и ее экстремистских союзни-
serving as Al Qaeda’s best recruitment tool (Barack Obama, ков. Это наша миссия. (перевод авторский)
September 28, 2009) [13]. ─ И тем не менее, в то время, (2) It’s harder for them to move, it’s harder for them to
как мы сосредоточены на другом, в Афганистане проис- train and to plot and to attack, and all of that makes America
ходит перегруппировка Аль-Каиды и Талибана. Мы ве- safer (Barack Obama, 28 March, 2010) [17]. ─ Им все труд-
дем войну в Ираке, которую наше правительство назы- нее передвигаться, труднее тренироваться и наносить
вает лучшим способом вербовки для Аль-Каиды. (перевод удар, и все это делает Америку безопаснее. (перевод ав-
авторский) торский)
(3) But having visited Iraq, I'm also acutely aware that a Часто при переводе речей Барака Обамы на военную
precipitous withdrawal of our troops, driven by Congres- тематику возникает необходимость использования такой
sional edict rather than the realities on the ground, will not переводческой трансформации как добавление, что за-
undo the mistakes made by this Administration (Barack
Obama, June 21, 2016) [14]. ─ Но посетив Ирак, я также

44
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

ключается в уточнении военного термина, его конкрети- phase, direct-cost pricing, и лексикализованных словосо-
зации, и требует от переводчика дополнительных узуаль- четаний ─ means of production marketing, open-end long-
ных знаний. term contract, point-of-purchase materials, return on invest-
(1) And we’ll continue to work with Congress to make sure ment pricing. Перевод подобных терминологических еди-
that you’ve got the equipment that you need, particularly as ниц осуществляется с помощью таких межъязыковых
we complete our drawdown in Iraq (Barack Obama, 28 трансформаций, как лексические, лексико-семантиче-
March, 2010) [17]. ─ И мы продолжим работать с Кон- ские и лексико-грамматические. Задача переводчика за-
грессом, чтобы убедиться, что вы получили все необхо- ключается в правильном выборе того или иного способа
димое оборудование, особенно когда мы завершили про- в ходе процесса перевода, чтобы точно передать значение
цесс вывода американских войск из Ирака. (перевод ав- термина.
торский) Для исследования пласта бизнес-терминологии были
(2) As your Superintendent indicated, under our constitu- взяты речи действующего президента Соединенных
tional system my power as President is wisely limited (Barack Штатов Америки Дональда Трампа. Эксцентричный
Obama, May 28, 2014) [18]. ─ Как отметил ваш команду- миллиардер, который ломает все стереотипы респекта-
ющий офицер военной академии, согласно нашей кон- бельного политика и отказывается от всех принципов по-
ституционной системе, мои полномочия как президента литкорректности, в своих выступлениях часто исполь-
разумно ограничены. (перевод авторский) зует бизнес-термины, сфера которых является его основ-
(3) As General Petraeus mentioned, one year ago I or- ной деятельностью. Свой опыт успешного бизнесмена
dered additional troops to serve in this country that was the Дональд Трамп ярко демонстрирует в политических вы-
staging ground for the 9/11 attacks (Barack Obama, 3 De- ступлениях. Он использует такие термины, как money,
cember 2010) [19]. ─ Как отметил генерал Петреус, год business, regulations, trade rules, manufacturing, level
назад я отдал приказ создать новые военные отряды для playing field, over-budget, tax rate, cooperation, большин-
службы в этой стране, что стало плацдармом для тер- ство из которых уже давно прошли процесс детермино-
рористических актов 11 сентября 2001 года. (перевод логизации благодаря частоте их употребления.
авторский) В рамках исследования были отобраны соответствую-
Анализ исследуемого материала позволил отметить щие лексические трансформации, которые целесооб-
примеры воспроизведения терминов с помощью описа- разно применить при переводе профессиональной биз-
тельного перевода, что дает возможность четче истолко- нес-терминологии. Одним из самых простых приемов пе-
вывать те или иные ситуации. ревода термина является транскодирование, побуквенная
(1) Our troops are now preparing to make their final или поморфемная передача исходной лексической еди-
march across the border and out of the country (Barack ницы с помощью алфавита языка перевода.
Obama 17 December, 2011) [20]. ─ Сейчас наши войска го- (1) And spent trillions and trillions of dollars overseas
товятся в последний раз промаршировать и осмот- while America’s infrastructure has fallen into disrepair and
реть границы, прежде чем покинуть страну. (перевод decay (President Donald Trump, January 21, 2017) [22]. ─ И
авторский) потратили триллионы и триллионы долларов за рубе-
(2) Many will remain in the military and go on to the next жом, в то время как инфраструктура Америки пережи-
mission. Others will take off the uniform and become veter- вает упадок и разруху. (перевод авторский)
ans (17 December, 2011) [20]. ─ Большинство продол- Самым распространенным способом перевода бизнес-
жит свою военную службу и возьмется за следующую терминологии остается эквивалентный перевод, то есть
миссию. Другие же сдадут свою военную форму и ста- значение термина имеет полное соответствие в языке пе-
нут ветеранами. (перевод авторский) ревода.
(3) But this is a different kind of war. There will be no sim- (1) I've already imposed a five year lobbying ban on the
ple moment of surrender to mark the journey's end ─ no ar- executive branch officials and lifetime ban on lobbying for a
mistice (Barack Obama, 28 May, 2014) [18]. – Но это уже foreign government (President Donald Trump, February 18,
совсем другая разновидность войны. Там будет не так 2017) [23]. ─ Я уже ввел запрет на ведение лоббистской
просто капитулировать или сдаться в плен, чтобы деятельности на 5 лет для чиновников исполнительной
поставить точку ─ никаких временных перемирий. ветви власти, а также пожизненный запрет на лобби-
(перевод авторский) рование для иностранного правительства. (перевод ав-
Современный мир наполнен разнообразными событи- торский)
ями, вызывающими появление все новой специальной Эквивалентность перевода терминов на лексико-грам-
лексики, в частности терминологии сферы, которой не матическом уровне во многом зависит, например, от пра-
может не касаться политика ─ это, конечно, бизнес. Би- вильного определения значения префикса и обобщенного
полярность и комплексность являются важными харак- значения термина с тем или иным префиксом. В русском
терными чертами терминологии бизнеса. Под биполяр- языке есть приставочные соответствия, например: пре-
ностью подразумевается ее тесная связь с бытовой лекси- фикса со-(англ.) ─ префиксу со-(русск.), dis-(англ.) ─ раз-
кой (business, sell, buy), с одной стороны, и с чисто науч- (русск.), un-(англ.) ─ без-(русск.) и т. п.
ной и производственной терминологией, с другой (1) And to replace chaos and distrust with community and
(advertisement, commerce, psychology, economics, cooperation (President Donald Trump, February 18, 2017)
mathematical statistics, industry engineering, etc.) [21]. [23]. ─ И заменить хаос и недоверие миром и сотрудни-
Английская терминология бизнеса, как и подавляю- чеством. (перевод авторский)
щее большинство современных отраслевых терминоло- (2) We must build bridges of cooperation and trust — not
гических систем, состоит из лексических единиц двух ти- drive the wedge of disunity and, really, it’s what it is, division
пов: одно- и многокомпонентных образований ─ stone (President Donald Trump, February 28, 2017) [24]. ─ Мы
wall, product line, product development, business circle должны строить мосты сотрудничества и доверия ─

45
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

не заострять внимание на разъединении, ведь на самом лексическая трансформация конкретизации значения, в

деле, то, что мы имеем, это полное распределение. (пе- результате которой термин широкой семантики заменя-
ревод авторский) ется термином узкой семантики.
(3) They’ve been destroyed by companies moving out, go- (1) We are working to lower tax rates in the middle class
ing into Mexico, firing everybody. Unemployment through to reduce tax rates big league on businesses and to make our
the roof (President Donald Trump, September 16, 2016) [25]. tax code more fair and very simple for all Americans so it's
─ Они были уничтожены компаниями при выходе, пере- understandable by everyone (President Donald Trump, Feb-
бираясь в Мексику, увольняя каждого. Безработица за- ruary 18, 2017) [23]. ─ Мы работаем над тем, чтобы
шкаливает. (перевод авторский) уменьшить налоги для средних слоев населения и круп-
Такая трансформация, как калькирование, чаще при- ных предпринимателей, а также сделать наши усло-
меняется при переводе сложных слов (терминов) и может вия налогообложения более честными и проще для всех
использоваться как в отношении только одного из компо- американцев, чтобы эту систему мог понять каждый.
нентов сложного слова, так и всех компонентов. Кальки- (перевод авторский)
рование можно применять только тогда, когда образован- (2) You want fair trade deals and a level playing field. We
ное таким образом переводное соответствие не затраги- don't have a level playing field (President Donald Trump, Feb-
вает нормы употребления и сочетаемости слов в языке ruary 18, 2017) [23]. ─ Вы хотите честных торговых со-
перевода. глашений и одинаковых условий для всех. В нашей
(1) Steve Forbes stated that I was one of the greatest entre- стране не существует одинаковых условий. (перевод ав-
preneurs in the history of free trade (President Donald Trump, торский)
February 10, 2011) [26]. ─ Стив Форбс говорил, что я был К способам перевода бизнес-терминов необходимо
одним из самых выдающихся предпринимателей в исто- также отнести экспликацию или описательный перевод,
рии свободной торговли. (перевод авторский) который помагает вывести термин из сугубо специализи-
(2) We’re going to put our auto industry back to work. Al- рованной среды его употребления и ведет к детермино-
ready because of this new business climate, we are creating логизации. Данный прием применяют, когда небольшая
jobs that are starting to pour back into our country like we по форме лексическая единица языка оригинала заменя-
haven’t seen in many, many decades (President Donald ется более крупной ─ словосочетанием/лексической кон-
Trump, March 15, 2017) [27]. ─ Мы собираемся восстано- струкцией, что поможет точнее передать, объяснить зна-
вить работу нашей автоиндустрии. В связи с новым чение терминологической единицы.
бизнес-климатом мы уже создаем рабочие места, ко- (1) Yet while Hillary Clinton lives behind gates and walls
торые положительно влияют на нашу страну, чего мы and guards, and raises millions from hedge funds — you
не видели в течение многих десятилетий. (перевод ав- know look what she’s doing with these hedge funds, raising
торский) millions and millions (President Donald Trump, September
Трансформация перестановки слов применяется до- 16, 2016) [25]. ─ Однако, в то время как Хиллари Клинтон
статочно редко при переводе терминов. Суть пермутации живет за воротами, стенами, с охраной и поднимает
в том, что в процессе перевода лексические элементы миллионы из фондов, средства которых предназначены
многосоставной терминологической единицы с силу се- на случай комплексного инвестирования ─ вы посмот-
мантических либо грамматических норм языка перевода рите, что она делает с этими хедж-фондами, забирая
меняются местами, то есть меняют свою позицию на про- из них миллионы и миллионы. (перевод авторский)
тивоположную. Представленный ниже пример, взятый из речи До-
(1) We are going to enforce our trading rules and bring нальда Трампа, ярко иллюстрирует использование транс-
back our jobs, which are scattered all over the world (Presi- формаций транскодирования и описательного перевода
dent Donald Trump, March 15, 2017) [27]. ─ Мы собира- одновременно.
емся ввести наши правила торговли и вернуть наши ра- (1) It repeals hundreds of billions of dollars in Obamacare
бочие места, которые разбросаны по всему миру. (пере- taxes. It provides tax credits to purchase the care that is right-
вод авторский) fully theirs (President Donald Trump, March 15, 2017)
В процессе перевода терминологических единиц пере- [27]. ─ Это анулирует сотни миллиардов долларов в виде
водные соответствия могут появляться не только в ре- налогов программы «Обамакеа», реформы системы
зультате их поиска в словарях, но и за счет расширения здравоохранения президента Барака Обамы. Эта про-
значения, то есть его генерализации. В первом случае, в грамма предоставляет налоговые скидки на покупку
приведенном примере к термину business применен экви- «ухода», что и так принадлежит им по праву. (перевод
валентный способ перевода, а в другом ─ генерализовано авторский)
его значение. Переводческий прием смыслового развития является
(1) We’re going to protect the environment, we’re going to разновидностью приема контекстуальной замены, в ре-
protect people’s safeties, but, let me tell you, the regulation зультате которого переводным соответствием становятся
business has become a terrible business, and we’re going to лексические единицы, не являющиеся словарными экви-
bring it down to where it should be (President Donald валентами и подбирающиеся с учетом контекстуального
Trump, March 15, 2017) [27]. ─ Мы собираемся защи- значения термина ─ так называемое логическое развитие
щать окружающую среду, улучшать условия защиты значения переводимого слова.
населения, но, позвольте отметить, что управление (1) We’ve begun a dramatic effort to eliminate job-killing
бизнесом стало ужасным делом, и мы собираемся по- federal regulations like nobody has ever seen before (Presi-
ставить его на место. (перевод авторский) dent Donald Trump, March 15, 2017) [27]. ─ Мы начали ко-
Кроме этого, важно умение подобрать контекстуаль- лоссальную программу, которой никогда еще не было,
ные соответствия, которые не всегда фиксируются в сло- для ликвидации федеральных законов, приводящих к
варях. Одним из таких способов является переводческая уменьшению рабочих мест. (перевод авторский)

46
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

(2) Your deductibles have gone so high you can never use тельной частоты употребления лексических единиц, ко-
it (President Donald Trump, February 18, 2017) [23]. ─ От- торые бы представляли узко специализированную терми-
числения из ваших доходов уже настолько поднялись, нологию в политических речах президентов США. Такой
что вы даже не можете ими воспользоваться. (перевод шаг политиков в рамках выбора лексических единиц при
авторский) вербализации собственной интенции объясняется стрем-
(3) Hundreds of billions of dollars over-budget (President лением быть понятным максимальному количеству реци-
Donald Trump, February 18, 2017) [23]. ─ Лимит нашего пиентов. Тем не менее наличие терминологии, относя-
бюджета был превышен на сотни миллиардов долла- щейся к разным сферам социальной жизни, в политиче-
ров. (перевод авторский) ском дискурсе с учетом расширения политических связей
Крайним случаем такого способа перевода, как семан- на планете в период глобализации общества требует об-
тическое развитие, при переводе терминов является анто- ращения к ряду переводческих трансформаций, часто
нимический перевод, когда значение слова заменяется на влекущих за собой детерминологизацию, для адекват-
противоположное, а содержание терминологической ного выполнения перевода политического текста, в кото-
единицы остается в основном подобным. В данном при- ром используется специфическая терминологическая
мере был использован такой вид антонимического пере- лексика, так как каждый термин имеет собственную
вода как позитивация. смысловую и прагматическую нагрузку, ведь область об-
(1) And I will fight to end Obamacare and replace it — re- щественно-политических отношений, которую обслужи-
place it with something that makes sense for people in busi- вает данная терминология, охватывает не только внут-
ness and not bankrupt the country (President Donald Trump, ренние проблемы той или иной страны, но и область
February 10, 2011) [26]. ─ И я сделаю все возможное, внешних отношений. На фоне использования все более
чтобы искоренить реформу системы здравоохранения и эффективных средств коммуникации и связанное с этим
заменить ее ─ заменить ее чем-то выгодным для пред- взаимопроникновение культур обязывает помнить, что
принимателей и процветания Америки. (перевод автор- каждый язык развивается самостоятельно ─ в нем дей-
ский) ствуют собственные языковые реалии, возникают новые
Таким образом, отвечая на потребности общества, а понятия. Поэтому для правильной передачи значения не-
также с целью продемонстрировать свои профессиональ- знакомого и отсутствующего в словаре термина или тер-
ные знания в соответствующей области социальной минологического сочетания очень важно учитывать все
жизни, президенты активно оперирует в своем политиче- случаи его употребления в политическом тексте. Как по-
ском дискурсе профессиональной терминологией. Дан- казывает данное исследование, транскодирование англи-
ная лексика служит весомым и качественным показате- цизмов, характерных для разных сфер социо-научного
лем успешного влияния политика на аудиторию, к кото- использования, активно борется в русском языке, как ча-
рой он апеллирует. Рассмотреные выше переводческие сти славянской ветви языков структурно и семантически
трансформации, использующиеся в речах президентов, отличающегося от аналитического склада английского, с
часто приводят к детерминологизации, тем самым помо- приемами контекстуальной замены, что рано или поздно
гая передать прагматический потенциал специальной приводит к детерминологизации семантической струк-
терминологии для понимания ее иноязычными реципи- туры большого количества терминов в рамках функцио-
ентами и достижения эффективности политической ком- нирования политического дискурса в эпоху глобализа-
муникации. ции многих социальных процессов, в том числе и сугубо
Заключение. По результатам проведенного исследо- научных, что в свою очередь помогает адекватно декоди-
вания можно уверенно утверждать об отсутствии значи- ровать его прагматическую ценность.

ЛИТЕРАТУРА
1. Пашкевич О. А. Особливості вербальної маніпуляції у 7. Петренко В. В. Особливості визначення політичної мови //
політичних промовах державних секретарів США // Сту- Політичний менеджмент/гол. ред. Ю. Ж. Шайгородський.
дентські наукові записки. Серія «Філологічна». Вип. 2. №2. Київ: Інститут політичних і етнонаціональних до-
Острог: Національний університет «Острозька академія», сліджень ім. І.Ф. Кураса НАН Ураїни, 2007. С. 16–24.
2009. С.165−170. 8. Bush G. W. George W Bush’s Farewell Address. URL: http://mil-
2. Попова О.В. Лексико - семантична складова політичного мов- lercenter.org/president/washington/speeches/speech-3462 (дата
лення (на матеріалі передвиборчого дискурсу) // Наукові обращения: 15.12.2018).
праці Кам’янець – Подільського національного університету 9. Bush G. W. George W Bush’s Final Speech // The Telegraph: full
ім. Івана Огієнка: Філологічні науки. Випуск 32. Кам’янець – script. URL: http://www.telegraph.co.uk/news/world-
Подільський: Аксіома, 2013. С. 316–319. news/northamerica/ usa/4251301/George - W - Bushs – final –
3. Медведь Е.Н., Прокопенко А.В. Средства речевого воздей- speech – Full – transcript.html (дата обращения: 15.12.2018).
ствия политспичей // Текст. Язык. Человек: сборник научных 10. Заболоцький Ю.В. Лінгвопрагматичний аналіз передвибор-
трудов: в 2 ч./отв. ред. С.Б. Кураш [и др.]. Ч. 1. Мозырь: Мо- чих промов президента Сполучених Штатів Америки Барака
зырский государственный педагогический университет им. Обами // Наукові записки. Серія «Філологічна». Вип. 11.
И.П. Шамякина, 2011. С. 160–165. Острог: Вид-во Національного університету «Острозька ака-
4. Edelman M. Political Language. Academic Press Inc., L., демія», 2009. С. 25–35.
NY, 1977. 164 p. 11. Шевченко И.С. Герменевтический аспект перевода как вто-
5. Каліщук Д.М. Лінгвокультурні особливості перекладу полі- ричной метакоммуникации // Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна.
тичного дискурсу // Вісник Сумського державного універси- Вип. 609. Харків: Константа., 2003. С. 7–11.
тету. Серія «Філологічні науки». №11 (95). Т.1. Суми: Вид-во 12. Obama B. Remarks of the President to Soldiers of the 10th Moun-
СумДУ, 2006. С. 153–159. tain Division in Fort Drum, New York // The White House blog.
6. Dieckmann W. Sprache in der Politik. Ein-fuhrung in die Pragmatik 2011, June 23. URL: https://obamawhitehouse.archives.gov/reali-
und Semantik der politischen Sprache mit einem Literaturbericht tycheck/the-press-office/2011/06/23/remarks-president-soldiers-
zur 2.Aufl. Heidelberg: C. Winter Universitatsverlag, 1975. 147s. 10th-mountain-division-fort-drum-new-york. (дата обращения:
13.04.2019).

47
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

13. Obama B. Barack Obama’s Remarks on Homeland Security, Mil- 2011, December 17. URL: http://www.americanrheto-
itary Commission Legislation Statement. 2009, September 28. ric.com/speeches/barackobama/barackobamaweek-
URL: http://obamaspeeches.com/092-Military-Commission-Leg- lyaddress17dec2011.htm. (дата обращения: 23.04.2019).
islation-Obama-Speech. (дата обращения: 13.04.2019). 21. Гутиряк О. Англійські терміни бізнесу: основні словотвірні
14. Obama B. Barack Obama’s Floor Statement on Iraq Debate. моделі // Проблеми української термінології: збірник науко-
2016, June 21. URL: http://obamaspeeches.com/080-Iraq-Debate- вих праць. Львів: Вид. Львівської політехніки, 2012. – С. 34–
Obama-Speech.htm. (дата обращения: 23.04.2019). 37.
15. Obama B. President Obama's Speech on Afghanistan // ABC 22. Trump D. J. President Donald J. Trump Inaugural Address // CNN
News blog. 2009, December 1. URL: http://abcnews.go.com/Pol- Politics Official Website. 2017, January 21. URL: http://edi-
itics/full-transcript-president-obamas-speech-afghanistan-deliv- tion.cnn.com/2017/01/20/politics/trump-inaugural-address/ (дата
ered-west/story?id=9220661. (дата обращения: 23.04.2019). обращения: 28.06.2019).
16. Obama B. A Way Forward in Iraq Remarks, Chicago Council on 23. Trump D. J. President Donald Trump’s rally in Melbourne, Flor-
Global Affairs. 2009, November 20. URL: http://obamaspee ida // Vox blog [posted by Jacob Gardenswartz]. 2017, February
ches.com/094-A-Way-Forward-in-Iraq-Obama-Speech.htm. 18. URL: http://www.vox.com/2017/2/18/14659952/trump-tran-
(дата обращения: 12.05.2019). script-rally-melbourne-florida (дата обращения: 28.06.2019).
17. Obama B. Barack Obama’s Address to the Troops in Afghanistan 24. Trump D. J. President Donald J. Trump to Address a Joint Session
// American Rhetoric: online speech bank. 2010, March 28. of Congress for the First Time // White House blog. 2017, Febru-
URL: http://www.americanrhetoric.com/speeches/baracko- ary 28. URL: https://www.whitehouse.gov/the-press-of-
bama/barackobamatroopsafghanistan.htm. (дата обращения: fice/2017/02/28/remarks-president-trump-joint-address-congress
23.04.2019). (дата обращения: 28.06.2019).
18. Obama B. President Obama’s Commencement Address at West 25. Trump D. J. Donald Trump Speech in Miami, September 16 //
Point // The New York Times blog. 2014, May 28. URL: FatCheck: speeches. 2016, September 16. URL: http://transcripts.
https://www.nytimes.com/2014/05/29/us/politics/transcript-of- factcheck.org/donald-trump-speech-in-miami-sept-16/ (дата об-
president-obamas-commencement-address-at-west-point.html? ращения: 27.06.2019).
(дата обращения: 12.05.2019). 26. Trump D. J. Donald Trump’s Remarks on Trump Organization
19. Obama B. Barack Obama’s Address to Troops at Bagram Air Chairman and CEO at CPAC 2001. 2011, February 10. URL:
Base // American Rhetoric: online speech bank. – 2010, December http://www.p2012.org/photos11/cpac11/trump021011spt.html
3. URL: http://www.americanrhetoric.com/speeches/baracko- (дата обращения: 27.06.2019).
bama/barackobamabagra mairfield.htm. (дата обращения: 27. Trump D. J. Remarks by the President Donald Trump in Nash-
12.05.2019). ville, Tennessee // Shallow Nation blog. 2017, March 15. URL:
20. Obama B. Barack Obama’s Weekly Address Honoring Iraq War http://www. shallownation.com/2017/03/09/video-president-don-
Troops & Veterans // American Rhetoric: online speech bank. ald-trump-rallynashv ille-tennessee-weds-march-15-2017-nash-
ville-municipal-auditorium/ (дата обращения: 28.06.2019).

REFERENCES
1. Pashkevych, O. A. (2009) Osoblyvosti verbalnoi manipulatsii u Series "Philological Sciences". No. 11 (95). T.1. Sumy: SSU. pp.
politychnych promovach derzhavnych sekretariv SShA [Features 153–159.
of verbal manipulation in political speeches of the USA state sec- 7. Petrenko, V. V. (2007) Osoblyvosti vyznachennia politychnoi
retaries]. Students`ki naukovi zapysky: Seriya Filologichna — Stu- movy [Features of political language definition]. Politychnyi
dent`s scientific notes. The Philological Series. No. 2. Ostrog: Na- menedzhment — Political management: No 2. Kiev: Institute for
tional University «Ostrog Academy». pp. 165-170. Political and Ethno-National Studies named after I. F. Kuras, NAS
2. Popova, O. V. (2013) Leksyko-semantychna skladova politych- of Ukraine. pp. 16–24.
nogo movlennia [The Lexical - Semantic Component of Political 10. Zabolotsky, Yu. V. (2009) Lingvopragmatychnyi analiz peredvy-
Speech (on the Material of Election Discourse)]. Naukovi pratsi borchykh promov prezydenta Spoluchenykh Shtativ Ameryky
Kamianets-Podilskogo national`nogo universytetu im. Ivana Baraka Obamy [Linguopragmatic Analysis of USA President
Ogiyenka: Filologichni nauky — Scientific Works of Kamyanets Barack Obama's Election Speeches]. Naukovi zapysky: Seriya Fil-
- Podilsky Ivan Ogienko National University: Philological Sci- ologichna — Scientific Notes. The Philological Series. No. 11. Os-
ences. No. 32. Kamianets-Podilskyi: Axioma. pp. 316–319. trog: National University «Ostrog Academy». pp. 25–35.
3. Medved, Ye. N., Prokopenko, A. V. (2011) Sredstva rechevogo 11. Shevchenko, I. S. (2003) Germenevticheskii aspect perevoda kak
vozdeistviya politspichei [Means of Political Speech Impact]. vtorichnoi metakommunikatsii [Hermeneutic Aspect of Transla-
Tekst. Yazyk. Chelovek: sbornik nauchnykh rabot: v 2 T. — Text. tion as Secondary Metacommunication]. Visnyk KhNU im. V. N.
Language. Man: collection of scientific works: in 2 Vol. Vol. 1. Karazina — Bulletin of KhNU. named after V. N. Karazin. No.
Mozyr: Mozyr State Pedagogical University named after. I. P. 609. Kharkiv: Constanta. pp. 7–11.
Shamyakin. pp. 160–165. 21. Gutyriak, O. (2012) Angliiski terminy biznesu: osnovni slovot-
5. Kalischuk, D. M. (2006) Lingvokulturni osoblyvosti perekladu virni modeli [English business terms: the main word-building
politychnogo dyskursu [Linguocultural features of political models]. Problemy ukrainskoi terminologii – Problems of Ukrain-
discourse translation]. Visnyk Sums`kogo derzhavnogo univer- ian terminology. Lviv: Lvivs`ka Politechnica. pp. 34–37.
sytetu: Filologichni nauky — Bulletin of Sumy State University.

Dynamics of Terminologization and Determinologization in Political Discourse of Globalization Epoch

Ye. N. Medved, A. A. Khodtseva, Ye. N. Vashyst
Abstract. The article touches upon the problem, that is considered to be not only political, but also cultural and linguistic, that is political
discourse. Political speech as a manifestation of political discourse is a public action, an effective means to gain recognition and demonstrate
leadership. The texts of political speeches have a clear structure, pragmatic value and goals. Political speeches are also characterized by a
specific selection of lexical and stylistic units for the purpose of verbal influence on listeners. In general, the vocabulary of political speeches
is normative and corresponds to a journalistic style, but one of their distinctive features is the use of terminological units that go beyond the
lexicon of an ordinary speaker. The importance of this study is caused by the growing role of political discourse in modern global democratic
society as a factor of the constant dynamic processes within language terminologization and determinologization.
Keywords: political discourse, political speech, globalization, terminologization and determinologization, translational transformation.

48
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Моделі комунікативної ситуації «Бесіда друзів»

Р. Мусаєва
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків, Україна
Corresponding author. E-mail: rusalochka54@gmail.com

Paper received 26.10.19; Revised 05.11.19; Accepted for publication 08.11.19.

https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61-10
Анотація. Статтю присвячено побудові статичної та динамічної моделей комунікативної ситуації «Бесіда друзів». Запроваджений
у дослідженні когнітивно-комунікативний підхід дозволяє описувати ситуацію як типовий (стереотипний) зразок спілкування,
співвіднесений з ментальною моделлю наявною в свідомості комуніканта – ментальною репрезентацією. Статична модель відпо-
відає фрейму ситуації, де диференційною ознакою є роль учасника – ДРУГ. Динамічна модель кореспондує зі сценарієм, де пе-
редініціальна ініціальна фаза передбачує сприйняття іншого як ДРУГА, а наступні фази визначають підтипи ситуації (кооператив-
ний/ некооперативний) залежно від реалізованої учасником, ролі.
Ключові слова: комунікативна ситуація «Бесіда друзів», ментальна модель, статична модель (фрейм), динамічна модель
(сценарій).

Вступ. У фокусі нашого дослідження перебувають ролі, моделювання (для побудови моделей досліджуваної
вербально втілені суб’єктами взаємодії в комунікативній комунікативної ситуації).
ситуації «Бесіда друзів». Очевидне на перший погляд Матеріалом дослідження виступають праці дослід-
припущення, що учасники цієї ситуації можуть виступа- ників-мовознавців, оскільки мета статті не вимагає ви-
ти тільки в ролі ДРУГ, є правильним лише частково. користання ілюстративного матеріалу (скриптів сучас-
Наявність в англійській мові таких словосполучень як a них автентичних англомовних кінотворів).
good/better/best/true/bosom friend та ін. засвідчують, що Комунікативна ситуація та принципи її моделю-
друг може виступати в цілій низці різних іпостасей, а вання: досвід лінгвістичних досліджень. Сучасні лінг-
також імплікатують потенційну можливість невідповід- вістичні студії трактують комунікативну ситуацію як
ності друга очікуванням партнера. Відповідно, логічно «комплекс зовнішніх характеристик спілкування та
припустити, що не кожна бесіда друзів має кооператив- внутрішніх станів мовців в умовах вербальної взаємодії»
ний характер, що засвідчено як соціально- [11, с. 4], як «модель взаємодії комунікантів, яка є видом
психологічними студіями, так і життєвим досвідом кож- регулятивного впливу» [8, с. 5], як «фрагмент соціально-
ної людини. Звідси випливає гіпотеза нашого дослі- го світу, обмеженого в часі й просторі» [14, c. 63], як
дження, суть якої у тому, що актуалізована суб’єктом «єдність об’єктивного й суб’єктивного, вербального та
роль визначає мовленнєву взаємодію як комунікативну позавербального планів; як складне поєднання чинників
ситуацію «Бесіда друзів», а також її типи і підтипи. Ве- реального, феноменологічного світів і мови» [13, с. 48].
рифікація цієї гіпотези потребує, в першу чергу, надання Таким чином, можна стверджувати, що у світлі сучасно-
характеристики зазначеної комунікативної ситуації. го бачення комунікативної ситуації (1) інкорпоровані
У сучасних лінгвістичних студіях вивчено вже чима- уявлення про мовленнєву ситуацію (ситуацію спілку-
ло різноманітних типових ситуацій, а саме: неправди [9], вання) та предметну ситуацію (референтну ситуацію) [3,
конфронтації [13], ризику [12], самопрезентації [7], при- с. 55], оскільки релевантними є як умови спілкування,
мирення [11], спокуси [8] та ін. так і його зміст (тема); (2) на перший план виходять не
Для цих розвідок характерним є діяльнісний підхід до об’єктивні чинники (умови спілкування, його зміст), а
лінгвістичних об’єктів, у фокус якого потрапляє верба- суб’єктивне відображення цих чинників у свідомості
льна інтеракція як спільна когнітивно-комунікативна учасників взаємодії.
діяльність соціальних суб’єктів. Це дозволяє перенести Слід погодитися із В.А. Ущиною у тому, що «йдеться
увагу дослідника з власне природи мови на виявлення її не про реальну ситуацію дійсності, а лише про її
ролі «у встановленні людських стосунків» [16, c. 173]. суб’єктивну інтерпретацію, релевантне для її учасників
Спираючись на вказаний підхід, ми трактуємо ситуацію віддзеркалення соціальних (інтеракційних, комунікатив-
«Бесіда друзів» як сутність когнітивно-комунікативної них) властивостей цієї ситуації» [12, с. 78]. Іншими сло-
природи, котра володіє усіма дискурсивними властивос- вами, комуніканти в процесі соціалізації розумово осво-
тями [10]. юють усю множину типових комунікативних ситуацій й
Відповідно, актуальність дослідження визначена за- це надає їм можливість «впізнати» конкретний зразок
провадженим у роботі когнітивно-комунікативним під- спілкування та класифікувати його як певну комунікати-
ходом, постулати якого дозволяють розробити когнітив- вну ситуацію, за умови, що учасники мають достатньо
ні моделі комунікативної ситуації «Бесіда друзів». спільних знань і комунікація, відповідно, є успішною.
Метою цієї статті є розробка статичної і динамічної Та обставина, що комунікативна ситуація постає як
моделей комунікативної ситуації «Бесіда друзів» з опо- ментальна модель (ментальна репрезентація) надає мож-
рою на наявний досвід вивчення комунікативної ситуа- ливості побудови такої моделі для кожної типової ситу-
ції та принципів її моделювання. ації, точніше двох моделей – статичної та динамічної.
Поставлена мета передбачує використання методів Статична модель у працях, присвячених аналізу ко-
аналізу та синтезу (для виокремлення наявних теоретич- мунікативної ситуації цитованих авторів подається у
них положень, релевантних меті роботи, та їхнього вигляді фрейму, а динамічна – у вигляді такого різнови-
об’єднання в єдину концепцію) та методу когнітивного ду фрейму як сценарій.

49
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Фрейм трактують як структуру статичного – деклара- це зустріч учасників в умовах, де вони можуть розпоча-
тивного – представлення концептуалізованого знання ти спілкування.
про певну стереотипну ситуацію. Ініціальна фаза – це власне дія, тобто дія говоріння,
До складників такої ситуації відносять учасників, їх- та реакція на неї, здійснена учасниками почергово. За
ню кількість, безпосереднє оточення, час і місце взаємо- взаємного сприйняття іншого як ДРУГА – це початок
дії, мету, засіб спілкування та ін. [1, с. 40; 15, с. 32], що діалогу. За інших обставин (бажання одного з учасників
дозволяє моделювати ментальну схему комунікативної перервати дружні взаємини) – це вираження ним/нею
ситуації з опорою на акціональний фрейм у термінах цього бажання та швидке припинення розмови.
С.А. Жаботинської [6]. Основна (змістова) фаза – це обмін мовленнєвими
Сценарій описується як «структура для процедураль- діями, обговорення якоїсь теми чи декількох тем. Ця
ного конструювання знань про стереотипну ситуацію фаза має місце тоді, коли на передініціальній та ініціаль-
або стереотипну поведінку» [1, с. 18]. ній фазах комуніканти сприймають один одного як
При цьому, обидві концептуальні структури взаємо- ДРУГА. Проте, у перебігу основної фази перед кожним
пов’язані, оскільки фрейм передбачує перетворення в з учасників відкривається система виборів: (1) він/вона
сценарій підчас переходу із статичного в динамічний може слідувати вимогам ролі та діяти як ДРУГ, або ж
стан [5]. відходити від цих вимог, що може спричинити до дисга-
Викладені положення покладено в основу побудови рмонізації дружніх взаємин; (2) він/вона, діючи як
моделей комунікативної ситуації «Бесіда друзів». ДРУГ, може обирати різні іпостасі цієї ролі (вірний друг,
Результати моделювання комунікативної ситуації довірений друг тощо), а порушуючи рольові приписи
«Бесіда друзів» в статичному та динамічному аспек- ігнорувати їх частково або повністю. Відповідно, на цій
тах. Фреймова модель кожної ситуації передбачає наяв- фазі саме об’єктивація ролі суб’єкта визначає підтип
ність певних неспецифічних елементів, тобто таких, комунікативної ситуації «Бесіда друзів» – кооператив-
котрі властиві не лише цій ситуації, але й низці інших, ний некооперативний та різновиди в межах цих підти-
або їм усім. Приміром, мовленнєва взаємодія відбува- пів.
ється тут і зараз – «учасники мовленнєвої комунікації Завершальна фаза є повністю залежною від основної
перебувають у безпосередній взаємодії <…> такої “face- – розмова завершується відповідно до підтипу/різновиду
to-face interaction”» [12, с. 78]. Також комуні кант у по- комунікативної ситуації, визначеного в основній фазі,
зиції мовця завжди діє в напряму адресата, а інструме- зокрема в її фінальній частині.
нтом взаємодії виступають одиниці мови/мовлення. Слід зазначити, що випадки, коли один з учасників
З іншого боку, у досліджуваній комунікативній ситу- прагне розірвати дружні взаємини на передініціаль-
ації є й такі компоненти, які не мають чітких та однозна- ній/ініціальній фазі розмови є, за даними нашого аналі-
чних характеристик: мотив і мета можуть бути найріз- зу, украй нечисленними (1,2 %), отже диференціація
номанітнішими, тобто друзі можуть розмовляти щоб підтипів/різновидів комунікативної ситуації «Бесіда
обмінятися новинами, виявити позитивне ставлення друзів» здійснюється переважно на основній фазі розмо-
один до одного, через потребу в пораді чи допомозі ви.
тощо, або ж можуть дорікати один одному, критикувати Це дає підстави подати сценарій комунікативної си-
дії іншого і т.д. туації «Бесіда друзів» у такий спосіб: Я/ТИ тут зараз
Відтак, основним завданням у побудові статичної мо- починаємо мовленнєву взаємодію; Я/ТИ знаємо, що Я/ТИ
делі комунікативної ситуації «Бесіда друзів» постає є ДРУГ; Я/ТИ діємо як ДРУГ не ДРУГ; Я/ТИ завершує-
виявлення її диференціювальних ознак, котрі дозволя- мо мовленнєву взаємодію; Я/ТИ знаємо, що Я/ТИ є
ють відрізнити цю комунікативну ситуацію від інших. ДРУГ не ДРУГ.
Викладене дає підстави стверджувати, що такою Поданий сценарій є основою, по-перше, стереотипно-
ознакою є роль учасника цієї ситуації – ДРУГ. го перебігу комунікативної ситуації «Бесіда друзів», по-
Сценарна модель стереотипної ситуації має два різ- друге, диверсифікації її підтипів – кооперативного, кот-
новиди: (1) скорочений сценарій; (2) повний сценарій рий сприяє підтриманню укріпленню дружніх взаємин,
[4]. У скороченому сценарії присутня лише дія (див., та некооперативного, який або чинить негативний вплив
напр., [7]), тоді як у повному сценарії представлено три на ці взаємини, або призводить до їхнього переривання.
події: подія, яка викликає дію, сама дія та реакція на дію. Висновки. Постулати когнітивно-комунікативної па-
Оскільки бесіда друзів – це розмова, діалог, комуніка- радигми визначають трактування ситуації «Бесіда дру-
тивна подія або послідовність комунікативних подій, зів» як типового (стереотипного) зразка спілкування,
вважаємо за доцільне розглядати сценарій комунікатив- ментальної моделі або ментальної репрезентації, закріп-
ної ситуації «Бесіда друзів» з опорою на повну сценарну леної в свідомості індивідів. Статична модель цієї кому-
модель, відтворювану один або більше разів у мовлен- нікативної ситуації конструюється на основі акціональ-
нєвій інтеракції, котра складається з передініціальної, ного фрейму, де диференціювальну функцію виконує
ініціальної, основної та завершальної фаз. роль суб’єкта взаємодії – ДРУГ. Динамічна модель ко-
Передініціальна фаза характеризується наявністю в мунікативної ситуації «Бесіда друзів» має вигляд сцена-
свідомості комунікантів знань та уявлень про іншу осо- рію діалогової інтеракції; вона пов’язана із статичною
бу як ДРУГА (хоча в окремих випадках один з учасників моделлю, оскільки провідною тут є актуалізація ролі
майбутньої розмови може вже отримати інформацію, ДРУГ. За умов такої актуалізації, як правило, в основній
яка змінила його/її думку про іншу особу, переконала (змістовій) фазі має місце кооперативна «Бесіда друзів»
його/її у тому, що ця особа негідна дружніх взаємин, у випадку недотримання порушення рольових вимог –
тоді вже на цій стадії в учасника формується бажання некооперативна. Перспективою роботи є установлення
перервати дружні взаємини). Подія, яка спричиняє дію,

50
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

потенціалу ролей ДРУГ не ДРУГ в англомовному вті- ленні досліджуваної комунікативної ситуації.

ЛІТЕРАТУРА
1. Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику. Москва: 9. Морозова О.І. Лінгвальні аспекти неправди як когнітивно-
Эдиториал УРСС, 2001. 360 с. комунікативного утворення (на матеріалі сучасної англійсь-
2. Беликов В.И., Крысин Л.П. Социолингвистика. Москва: Рос. кої мови): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора
гос. ун-т, 2001. 436 с. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови». Київ, 2008.
3. Гак В.Г. Сравнительная типология французского и русского 32 с.
языков. Ленинград: Просвещение, 1977. 300 с. 10. Мусаєва Р. Ш. Дискурсивні властивості комунiкативної
4. Демьянков В.З. Лингвопсихология как раздел когнитивной ситуації «Дружня Бесіда» // Вiсник Харківського національ-
лингвистики, или где эмоция – там и когниция // С любовью ного університету імені В.Н. Каразіна. Харків: Константа,
к языку. Воронеж: ВГУ, 2002. С. 29–36. 2014. №1124. C. 137-143.
5. Жаботинская С.А. Когнитивные и номинативные аспекты 11. Передон Н.О. Вербальні та невербальні засоби реалізації
класса числительных (на материале современного англий- стратегій і тактик учасників комунікативної ситуації «При-
ского языка): автореф. дис. на соискание уч. ступени докто- мирення» (на матеріалі англійської мови): автореф. дис. на
ра філол. наук: спец. 10.02.19 «Теория языкознания». здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Ге-
Москва, 1992. 41 с. рманські мови». Херсон, 2018. 20 с.
6. Жаботинская С.А. Лингвокогнитивный подход к анализу 12. Ущина В.А. Позиціонування суб’єкта в англомовному
номинативных процессов // Вісник Харківського національ- дискурсі ризику: соціо-когнітивний аспект: монографія.
ного університету імені В.Н. Каразіна. 2010. № 928. С. 6-21. Луцьк: Вежа-Друк, 2015. 380 с.
7. Кабірі М. Х. Комунікативна ситуація самопрезентації: проце- 13. Фролова І.Є. Регулятивний потенціал стратегії конфронтації
сний та дискретний аспекти // Science and Education: a New в англомовному дискурсі: дис. … доктора філол. наук:
Dimension. Philology. Budapest, 2018. VI(47). Issue 160. P. 20- 10.02.04. Харків, 2015. 508 c.
24. 14. Dijk van T.A. Discourse and Context. A Sociocognitive Ap-
8. Матушевська Н.В. Комунікативна ситуація спокуси у сучас- proach. Cambridge: CUP, 2008. 267 p.
ному англомовному кінодискурсі: когнітивно- 15. Halliday М.A.K. Language as Social Semiotics. London: Ed-
комунікативний аспект: автореф. дис. на здобуття наук. сту- ward Arnold, 1978. 256 p.
пеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови». 16. O’Driscoll І. The role of language in interpersonal pragmatics //
Херсон, 2019. 20 с. Journal of Pragmatics. 2013. Vol. 58. P. 170–181.

REFERENCES
1. Baranov, A.N. Introduction to Applied Linguistics. Moskva: 9. Morozova, O.I. Linguistic Aspects of Lying as a Cognitive and
Jeditorial URSS, 2001. 360 s. Communicative Formation in Modern English: avtoref. dis. na
2. Belikov, V.I., and Kryisin, L.P. Social Linguistics. M.: Ros. gos. zdobuttya nauk. stupenya doktora filol. nauk: spets. 10.02.04
un-t, 2001. 436 s. "Germanski movi". Kyiv, 2008. 32 p.
3. Gak, V.G. Comparative Typology of the French and Russian 10. Musaieva, R. Communicative Situation “Friendly Talk” Dis-
Languages. Leningrad: Prosveshhenie, 1977. 300 s. coursive Properties // Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho
4. Dem'jankov, V.Z. Linguopsychology as a Part of Cognitive Lin- universytetu imeni V.N. Karazina. Kharkiv: Konstanta, 2014.
guistics, or Where There Is Emotion, There Is Cognition // S #1124. C. 137–143.
ljubov'ju k jazyku. Voronezh: VGU, 2002. S. 29–36. 11. Peredon, N.O. Verbal and Nonverbal Means Implementing
5. Zhabotinskaja, S.A. Cognitive and Nominative Aspects of the Strategies and Tactics Used by Participants in the Communica-
Class of Numerals (on the material of the English Languages): tive Situation of “Reconciliation”: avtoref. dys. na zdobuttia
avtoref. dis. na soiskanie uch. stupeni doktora fіlol. nauk: spec. nauk. stupenia kand. filol. nauk: spets. 10.02.04 «Hermanski
10.02.19 «Teorija jazykoznanija». Moskva, 1992. 41 s. movy». Kherson, 2018. 20 s.
6. Zhabotinskaya, S.A. Linguistic and Cognitive Approach in the 12. Ushchyna, V.A. Stancetaking in Contemporary English Risk
Analysis of Nominative Processes // Visnik Harkivskogo Discourse: monograph. Lutsk: Vezha-Druk, 2015. 380 s.
natsionalnogo universitetu imeni V.N. Karazina. 2010. #928. P. 13. Frolova I.Ye. Regulatory Potential of Confrontational Strategy in
6-21. English-Language Discourse: dis. … doktora filol. nauk:
7. Kabiri, M. Kh. Self-presentation communicative situation: process 10.02.04. Harkiv, 2015. 508 p.
and discrete aspects // Science and Education: a New Dimension. 14. Dijk, van T.A. Discourse and Context. A Sociocognitive Ap-
Philology. Budapest, 2018. VI(47). Issue 160. P. 20-24. proach. Cambridge: CUP, 2008. 267 p.
8. Matushevska, N.V. Communicative Situation of Temptation in 15. Halliday, М.A.K. Language as Social Semiotics. London: Ed-
Contemporary English Cinematic Discourse: A Cognitive and ward Arnold, 1978. 256 p.
Communicative Aspect: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia 16. O’Driscoll І. The role of language in interpersonal pragmatics //
kand. filol. nauk: spets. 10.02.04 «Hermanski movy». Kherson, Journal of Pragmatics. 2013. Vol. 58. P. 170–181.
2019. 20 s.

Models of Communicative situation “Talk of Friends”

R. Musaieva
Abstract. This article focuses on presenting the static and dynamic models of communicative situation “Talk of Friends”. Underpinned by
cognitive-communicative approach, the study describes the situation as a typical (stereotypical) communication type linked to a certain
mental model in communicant’s mind – a mental representation. The static model corresponds to the situational frame where the differential
feature is communicant’s role – FRIEND. The dynamic model corresponds to scenario, in which pre-initial and initial stages are character-
ized by perceiving the other as FRIEND and the following ones distinguish the subtypes of the situation (cooperative, non-cooperative) on
the basis of the role which a participant realizes.
Keywords: communicative situation “Talk of Friends”, mental model, static model (frame), dynamic model (scenario).

51
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Поетичний інтертекст у прозових енкоміях Горгія та Ісократа

А. С. Поліщук (Шадчина)
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна
Corresponding author. E-mail: omagio@ukr.net

Paper received 11.10.19; Revised 23.10.19; Accepted for publication 28.10.19.

https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61-11
Анотація. Мета дослідження полягає у встановленні генеологічних відношень між енкоміями Єлені Горгія та Ісократа, а також
демонстрації ідейної, а часом навіть інтертекстуальної залежності від попереднього поетичного першоджерела. У результаті було
виявлено індивідуально-авторські особливості художньої рецепції урочистої хорової лірики в ораторському дискурсі. Якщо Горгій,
розробляючи жанр парадоксального енкомія, представив «навиворіт» і сенс міфу про Єлену, і співвідношення хвали (ἐγκώμιον) з
рефлексією на можливі дорікання (ψόγος), то Ісократ виступив справжнім послідовником Піндара у розробці ціннісних пріоритетів,
основних тем і прийомів епідейктичного жанру. Крім того ця робота продовжує започаткований В.Рейсом напрямок з ідентифікації
політичного «меседжа» не лише в історичних, а й у міфологічних евлогіях Ісократа. Приклади політичних алюзій Піндара й Ісократа,
присвячені темі примирення внутрішньополісних конфліктів та поцінування сильних рис тиранії й демократії, свідчать про те, що
енкомій завжди поєднував у собі елементи епідейктичного і дорадчого красномовства.
Ключові слова: інтертекстуальність, алюзії, Горгій, Ісократ, Піндар.

Зв’язок між риторикою та поезією можна представити у дження послужили оди Піндара та прозові тексти під на-
двох напрямках. З одного боку, риторичні трактати звер- звою «Похвала Єлені» двох авторів: Горгія та Ісократа.
таються до епічної та ліричної традиції за прикладами і Епідейктична риторика завжди привертає увагу пуб-
навіть зародками теорії, що існували ще не стадії, так би ліки талантом вишуканого мовлення. В очах її театраль-
мовити, «дософістичного» раціоналізму, тим самим апе- них слухачів і глядачів вона постає «свого роду дослід-
люючи до еволюції жанру похвального слова. А з іншого ним полем або лабораторією для витонченої обробки різ-
– дослідження ораторської прози пропонують сучасним номанітних форм словесної виразності в пошуках засобів
дослідникам керівництво з герменевтики ліричної поезії. і методів при зображенні окремих осіб і ситуацій» [2,
У межах попереднього напрямку, якому присвячене це с.65]. Така особливість видається цілком природньою,
дослідження, першою роботою, стала дисертація Т.Бур- оскільки первинною стихією похвального була поезія,
геса (Burgess 1902 [4]) «Епідейктична література». Бургес звідки урочисте красномовство запозичило не лише ши-
розглядав жанр евлогії у різних типах давньогрецького рокий набір технічних засобів, але й топосів. Водночас,
дискурсу, починаючи від Ісократа і закінчуючи Менанд- епідейктичні промови викликали інтерес не лише в літе-
ром Ритором і Флавієм Юліаном, закцентувавши увагу на раторів, а й дослідників інших типів дискурсу: політич-
риторичних аспектах, які є спільними як для поезії, так і ного, юридичного, релігійного тощо. Така багатоаспект-
для ораторських промов. Далі ця тема жанрової рецепції ність завдячує доволі загальним межам самого жанру,
вивчалася в роботі Т. Вільямаа (Viljamaa 1968 [13]), при- адже за висловом одного з античних майстрів слова, Ісо-
свяченій грецькій енкоміастичній поезії ранньовізантій- крата, «хвала і хула притаманна кожному дискурсивному
ського періоду, у В. Рейса (Race 1978, 1987, 2007 [10, 11, типу» (Quint. Inst. 3.4.11). Проте з погляду історії жанру
12]), який проводив паралелі між політичними алюзіями подібні твердження не видаються самоочевидними.
у творах Піндара та Ісократа, а також у Т.Папіллона Згідно з античною традицією, саме Горгій був зачина-
(Papillon 1998 [8]), де розглядалися риторичні техніки, телем епідейктичної риторики. Іоанн Сицилійський стве-
спільні для Ісократа та поетів ранньокласичної доби. Ок- рджував, що написання промов, покликаних схвалювати
ремо потрібно згадати працю Т.А. Міллера (1991 [2]), в або засуджувати, були започатковані Горгієм: ἐγκωμίοις
якій був здійснений порівняльний аналіз енкоміїв Ісок- τε ἢ ψόγοις, ἀπὸ Γοργίου τὴν ἀρχὴν λαβοῦσαι (In Hermog.
рата і Горгія, а також книгу К. Пепе (Pepe 2013 [9]) на Id. 470.29-21) [9, с.24]. У списку грецьких ораторів Цице-
тему жанрового розмаїття риторики античної доби, в якій рон також називає Горгія першим автором евлогій. Цей
авторка звернулася до оцінок творчості обох авторів їх- жанр вимагав хвалити або ганьбити один предмет: singu-
німи наступниками на поприщі прозового красномовс- larum rerum1 laudes vituperationesque (Cic. Brutus 47 cf.
тва. Власне, цей короткий огляд наукових джерел вказує Orat. 39). Справді, на початку «Похвали Єлені» Горгій
на актуальність обраної тематики та виявляє лакуни, які утверджує центральний принцип хвали і хули, коли гово-
і досі не привернули увагу вчених, а саме: недостатній рі- рить, що достойне похвали слід вшановувати (ἄξιον
вень рефлексії щодо поетичного інтертексту у першовід- ἐπαίνου ἐπαίνωι τιμᾶν), а недостойне – ганьбою покрити
кривача прозового енкомія Горгія та необхідність зістав- (τῶι δὲ ἀναξίωι μῶμον ἐπιτιθέναι Gorg. Hel. 1), тим самим
лення особливостей сприйняття ліричної традиції прозаї- встановлюючи зв’язок з аналогічною настановою одного
ками різних історичних періодів. Виходячи з цього, мета з провідних представників епідейктичного жанру в поезії,
нашого дослідження полягає у встановленні Піндара:
генеологічних відношень між епідейктичними творами αἰνέων αἰνητά, μομφὰν δ᾽ ἐπισπείρων ἀλιτροῖς/αὔξεται δ᾽
Горгія та Ісократа, а також демонстрації ідейної, а часом ἀρετά (Pi. Nem. 8.39-40). Так, не злякавшись суперництва
навіть інтертекстуальної залежності від поетичного з найобдарованішим приедставником хорової лірики, Го-
першоджерела – епінікіїв Піндара. Крім того, ця робота ргій зважився перенести в прозу жанр, який існував до
продовжує започаткований В.Рейсом напрямок з іденти- того лише у поезії. У кінці своєї промови ритор робить
фікації політичного «меседжа» не лише в історичних, а й висновок про те, що він реалізував те, що мав на увазі, а
у міфологічних енкоміях Ісократа. Матеріалом дослі- саме: ἐβουλήθην γράψαι τὸν λόγον Ἑλένης μὲν ἐγκώμιον,
ἐμὸν δὲ παίγνιον «захотів написати хвалебне слово Єлені

52
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

на славу, собі ж на забаву» (Gorg. Hel. 21). У цьому фра- проти справжніх та уявних ворогів, але зараз розгляда-
гменті ми зустрічаємо слово ἐγκώμιον, яке походить від ються як частина риторичної стратегії, типової для судо-
назви ліричної поезії, виконуваної в святковій урочистій вого красномовства, що має на меті підтвердити достові-
процесії ‘ἐν κώμῳ’. Справді, назва пісні на честь перемо- рність доказів та упередити можливі заперечення [12,
жця панеллінських змагань належить поетичному лекси- c.516]. Наприклад, перед тим, як похвалити Мелесія, тре-
кону (Pi. O.2.47, 10 (11).77; 13.29.; P.10.53; N. 1.11. etc.), нера переможця, Піндар заявляє: εἰ δ’ ἐγὼ Μελησίᾳ ἐξ
але вперше в прозовому тексті зустрічається саме в «По- ἀγενείων κῦδος ἀνέδραμον ὕμνῳ,/μὴ βαλέτω με λίθῳ τραχεῖ
хвалі Єлені». Це може свідчити про бажання Горгія пос- φθόνος. «Але якщо я оспівав у своєму гімні здобуту в юна-
тавити свій твір в один ряд з поетичною традицією, але ків славу Мелесія, нехай ніхто через заздрість не буде ки-
протиставити його в тому, що стосується її метричної фо- дати в мене грубий камінь» (Pi. O. 8.71-2). Порівняємо
рми2. відгомін цієї «контр-аргументації», втіленої в жанрі хули,
Одним з ключових прийомів евлогій Піндара є його про яку спочатку занепокоєним, а потім заспокоєним то-
вміння підбирати потрібні для його задуму міфологічні ном згадує Горгій, говорячи про другу ціль енкомія та її
сюжети. Те саме можна сказати і про вдалий вибір теми кінцеву реалізацію: «зняти обвинувачення з тієї, якій до-
для модельного тексту Горгієм. Справді, використання велося почути чимало прикрого – τὴν μὲν κακῶς
міфологічних сюжетів при розробці риторичних вправ ἀκούουσαν παῦσαι τῆς αἰτίας» (Hel.2), «покінчити з не-
було настільки ж типовим явищем, наскільки це було справедливою наругою і недостовірними плітками –
природно для тогочасних авторів трагедій і поетичних καταλῦσαι μώμου ἀδικίαν καὶ δόξης ἀμαθίαν» (Hel.21). Го-
енкоміїв. Міф був одним з ефективних засобів комуніка- ргій присвятив навіть цілий пасаж (Hel. 2), апелюючи до
ції в античній культурі. Тому напевно було б помилкою проблеми спотворення справжніх заслуг героїні завдяки
зводити літературну цінність міфу в прозовому творі τοὺς μεμφομένους Ἑλένην, γυναῖκα περὶ ἧς ὁμόφωνος καὶ
лише до рівня поетичного стилістичного засобу, а не ви- ὁμόψυχος γέγονεν ἥ τε τῶν ποιητῶν ἀκουσάντων πίστις ἥ τε
знавати його соціокультурну метафоричну функцію як τοῦ ὀνόματος φήμη, ὃ τῶν συμφορῶν μνήμη γέγονεν «тих,
індикатора схвальної поведінки або, навпаки, неприйнят- хто обвинувачує Єлену, жінку, відносно якої завдяки пое-
ної3. Але «Похвала Єлені» Горгія стала не просто першим там одноголосно і одностайно з’явилася впевненість, що
прозовим енкомієм, а твором, що апелював до міфологі- її легендарне ім’я є нагадуванням про нещастя». Подіб-
чної традиції у парадоксографічному ключі. Основою но- ним заявам Горгія можна знайти відповідники в енкоміа-
вої позитивної інтерпретації образу Єлени став альтерна- стичній поезії Піндара: ἀλλ᾽ αἶνον ἔβα κόρος/οὐ δίκᾳ
тивний гомерівському варіант міфу, згідно з яким лише συναντόμενος, ἀλλὰ μάργων ὑπ᾽ ἀνδρῶν,/τὸ λαλαγῆσαι
тінь Єлени була перевезена в Трою. За цією міфологіч- ἐθέλων κρύφον τε θέμεν ἐσλῶν καλοῖς «Але похвалу спіткає
ною версією, що восходить, можливо, ще до Гесіода, але неприязнь, далека від справедливості, породжена
яка була докладно розроблена в VI ст. до н.е. Стесіхором, людьми, схильними до багатослів’я, що прагнуть прихо-
Зевс або Гера підмінили справжню Єлену її примарою, за вувати прекрасні вчинки насправді шляхетних людей»
яку і велася Троянська війна. Сама ж Єлена переноситься (Pi. O. 3. 95-98), пор. Pi. P. 1. 203-5; 170-5; P. 4.139-140.
в Єгипет, де живе під захистом мудрого старця Протея, Топіка доброї слави і заздрощів притаманна також й ен-
чекаючи повернення Менелая з троянського походу (сю- комію Ісократа (Isoc. Hel. 30): καὶ μὴ παντάπασιν ἡττηθῶ
жет докладно представлений у трагедії Еврипіда τῶν εἰθισμένων φθονεῖν καὶ τοῖς λεγομένοις ἅπασιν ἐπιτιμᾶν
«Єлена»). І навіть у ІІ книзі Геродота (2.115-120), де та- «Так я... не опинюся повністю беззбройним перед тими,
кож розглядається сюжет, пов’язаний з Єленою, історик хто звик через заздрощі засуджувати будь-які промови».
наводить свої міркування в дусі ймовірнісної логіки щодо Окрім ключової міфологічної тематики, особливого
(не)можливості перебування спартанської цариці в стінах ритмічного малюнку, тропів та фігур, поетичний і
Трої. Здається, що саме новаторська трактовка образу прозовий енкомії об’єднують ряд тем, метафор і навіть
Єлени змушувала Горгія долати сталість традиційних окремих значимих слів. Так, у Горгія зустрічається
оцінок і тому зумовила апологетичну специфіку його ключове слово νίκη ‘перемога-успіх’ як критерій
«Єлени». Але і тут закон жанру знову був на боці проза- розрізнення того, що достойне похвали – ἀγαθοῦ τοῦ διὰ
їка. τὴν νίκην γινομένου «благе, що стає нормою завдяки ус-
Кожен, як поетичний, так і прозаїчний, енкомій пред- піху» (Gorg. Hel.16). Тут же вживається й інший термін,
ставляв, принаймні два типи дискурсу: власне похвалу який є ключовим для поетичного і прозового енкомія – це
(ἐγκώμιον) і рефлексію на можливі дорікання (ψόγος). В слово κόσμος ‘належна окраса’. У Піндара воно неод-
останньому випадку автор хвалебного жанру відігравав мінно асоціюється з видимими і не видимими ознаками
роль адвоката в суді, який повинен довести, що його «клі- слави, такими як: «лавровий» вінок і присвячені перемо-
єнт» гідний похвали. Для цього він був зобов’язаний на- жцю оди. Наприклад, вінок поет іменує
дати конкретні докази успіху і слави. Тому в кожній оді γλαυκόχροα κόσμον ἐλαίας срібнолистою оливковою
повинні були представлені «факти» перемоги – відомості окрасою (Pi. O.3.13); а сам процес увінчання позначається
про місце перемоги, вид змагань, винагороди тощо. Крім дієсловом κοσμέω Pi. N. 6.46. Проте головною заслуже-
того, і це важливо для наших міркувань, поет мав захи- ною винагородою він вважає похвальні пісні на честь пе-
щати свого клієнта від заздрісного невдоволення ремоги: κόσμον ἐπὶ στεφάνῳ χρυσέας
(φθόνος). За словами поета, «люди смурніють у глибині ἐλαίας/ἁδυμελῆ κελαδήσω «заспіваю до золотого оливко-
свого серця, особливо коли вони чують про успіхи інших вого вінка мелодійну похвальну пісню» (Pi. O.11.13); пор.
(ἐσλοῖσιν ἐπ᾽ ἀλλοτρίοις)», ποικίλον κόσμον αὐδάεντα λóγων «хитрослетіння милоз-
«ἀλλ᾽ ὅμως, κρέσσων γὰρ οἰκτιρμοῦ φθόνος4 «але водночас вучних слів» (fr. 194.2); ποτίφορον δὲ κόσμον ἔλαβες γλυκύ
краще заздрість ніж жалість» (Pi. P. 1.84-5). Такі ви- τι γαρυέμεν «ми співаємо заслужену солодку славу» (Pi. N.
ступи здавалися раніше науковцям особистими випадами 3.31). Нарешті сам переможець або інший об’єкт похвали
зображується як окраса свого міста ἄστει κόσμον (Pi. I.

53
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

6.69), κόσμον Ἀθάναις (Pi. N.2.8 пор. Pi.Ol.8.83). У цьому за однією схемою і говорять не про одне й те ж, а про
останньому значенні слово κόσμος перегукується із від- прямо протилежне. Адже захищати слід тих, кого зви-
повідним його вживанням у Горгія на самому початку нувачують у злочині, а вихваляти – тих, хто виділяється
промови «Похвала Єлені»: Κόσμος πόλει μὲν εὐανδρία... чимось хорошим». (Isoc. Hel.15).
«Окраса державі – це мужність...» (Gorg. Hel. 1). Це без- Новаторським, порівняно з Горгієм, у творчості Ісок-
перечно свідчить, що поняття на позначення орнамента- рата можна вважати прагнення надати прозовому жанру
ції не просто увійшло до горгієвого лексикону з тим са- традиційного етичного виміру для того, щоб виховувати
мим глибоко позитивним змістом, а й окреслило ті самі в усіх греків спільну систему морально-політичних цін-
задачі похвального слова у прозі, які до того були лише ностей. Власне це, на думку самого Ісократа, повинно
прерогативою поезії [14, c.24]. було зробити його твір більш відповідним самому жанру,
Також варто згадати про медико-магічні метафори і адже визначна характеристика енкомія полягала для Ісо-
порівняння, вжиті як поетом, так і прозаїком щодо ефекту крата в демонстрації не тільки естетичних можливостей
від натхненного слова. Якщо розглянути лексичний вишуканого стилю, але й у прагненні словесно виразити
склад «Енкомія Єлені» (Hel.10), то можна помітити, що суспільні цінності і переваги. Основною функцією ора-
такі слова, як: θέλγειν ‘зачаровувати, спокушати’, ἐπωιδαί торської прози Ісократ вважав настановчу, а їй якнайк-
‘магічне замовляння, заклинання’, γοητεία ‘чаклунство’, раще відповідав саме такий епідейктичний жанр, оскі-
μαγεία ‘засіб для причарування’, φάρμακον ‘зілля, (чарі- льки саме він вписував систему людських цінностей у мо-
вне) питво, ліки, отрута’, – стосуються не лише магії в її дель світобудови. Так, наприклад, у Піндара «кодекс че-
істинному розумінні, а й вербальної діяльності загалом. сті», зумовлений і освячений божественною присутні-
Інтертекстуальний аналіз вживання цієї лексики в Горгія, стю, виступав у центрі «піраміди успіху», вершина якої,
демонструє її істотну залежність від попередньої і сучас- повинна була демонструвати спрямованість до перемоги
ної йому літературної традиції, зокрема, Гомера та аттич- і мотивувати актуалізацію цих чеснот: ἀρχαὶ δὲ βέβληνται
ної трагедії [3, c.45]. До згаданих раніше реляцій можна θεῶν κείνου σὺν ἀνδρὸς δαιμονίαις ἀρεταῖς. ἔστι δ᾽ ἐν εὐτυχίᾳ
додати приклади з поезії Піндара: ἄριστος εὐφροσύνα πανδοξίας ἄκρον «Підніжжя слави – від богів і від дивови-
πόνων κεκριμένων/ἰατρός: αἱ δὲ σοφαὶ/Μοισᾶν θύγατρες жних якостей людини; вершина слави – успіх» (Pi.N.1.9-
ἀοιδαὶ θέλξαν νιν ἁπτόμεναι./οὐδὲ θερμὸν ὕδωρ τόσον γε 10). М. Гаспаров інтерпретував цю тричленну модель на-
μαλθακὰ τέγγει/γυῖα, τόσσον εὐλογία φόρμιγγι συνάορος ступним чином: «Мірило будь-якої гідності – успіх.
«Після праведних трудів святкування – найкращий лікар; Центральне поняття піндарівської системи цінностей
і пісні, майстерні дочки Муз, зваблюють своїм дотиком. ἀρετή – це не тільки духовна якість, “доблесть”, це і вчи-
Навіть тепла вода не розслаблює тіло так м’яко, як по- нок, що його розкриває, “подвиг”, це і результат такого
хвала, що звучить під акомпанемент ліри» (Pi. N. 4. 1-5). вчинку, “успіх”» [1, c.366]. Це означає, що для Піндара
Даний уривок четвертої «Немейської оди», окрім ключо- доблесть завжди повинна бути переможною; доблесть,
вого медичного слова ἰατρός, у вислові θερμὸν ὕδωρ міс- що виражається, наприклад, у стійкому перенесенні ви-
тить алюзії до горгієвої метафори χυμοί ‘соки’, яка за пробувань, для нього – не доблесть, адже “труд” без ми-
своїм походженням є також технічним медичним термі- лості богів не кожного приводить до успіху – ἄνευ δὲ θεοῦ
ном. Зокрема, поняття χυμοί асоціюються з однією з гу- σεσιγαμένον οὐ σκαιότερον χρῆμ᾽ ἕκαστον (Pi. О. 9.100).
моральних теорій у Гіппократовому корпусі щодо чоти- Отже, тільки успішний результат є знаком волі богів, а
рьох основних рідин в організмі (кров, флегма, жовта і воля богів є тією силою, на якій тримається світ. У своїй
чорна жовч), які відповідають чотирьом основним елеме- творчості Ісократ інтуїтивно слідував цим принципам.
нтам у Емпедокла, а саме: землі, воді, вогню і повітрю. Його методику зі створення позитивного іміджу героя
Отже, цей фрагмент піндарової оди засвідчує зближення можна описати наступним чином.
тих самих когнітивних фреймів щодо уявлень про мову, Оскільки поет чи прозаїк мав переконати слухачів у
тіло, магію, медицину, які будуть покладені Горгієм в ос- тому, що його герой заслуговує на похвалу, тому в об’єкті
нову концепції «психосоматичного», ірраціонального повинні висвітлюватися лише достоїнства (ἀρετή), тобто
впливу поезії, а ширше будь-якої риторики, на людську діла й властивості, відповідні благу та доброчинності5.
свідомість. Особа вважалася носієм або ініціатором цих позитивних
Епідейктичний дискурс, пов’язаний з чарівною «вину- ознак, тому ефект похвали залежав від максимально ве-
ватицею» Троянської війни, не залишив байдужим учня і ликого їх числа та відповідних їм доказів. Для цього в ко-
послідовника Горгія – Ісократа, який вирішив написати жному такому творі автор нагромаджував факти, які свід-
власну похвалу Єлені, критично осмисливши досвід чили про загальновизнану популярність його героя. У
свого попередника: «Тому ось хвалю я того, хто написав своїх каталогах перемог Піндар з надзвичайною ретель-
про Єлену більше, ніж усіх інших, які виявили бажання ністю представляв відповідну фактичну інформацію, ото-
стати красномовними; хвалю за те, що він присвятив чену щедрими компліментами досконалості
свою промову пам'яті жінки, яка набагато перевершу- ἀθανατοῖς...τιμαῖς (Pi. О. 9.107-112; P.9. 76-79; I. 2.1-29). Ту
вала всіх своїм походженням, красою і славою. Однак в саму стратегію застосовує й Ісократ, описуючи в своїй
його промові виявилася невелика вада: адже він ствер- «Єлені» діяння та особисті якості Тесея (Isoc.Hel. 18-37).
джує, що склав похвальну промову Єлені, а вийшло так, • Заслуги: καὶ πρῶτον μὲν τὴν πόλιν σποράδην καὶ κατὰ
що він виголосив промову на захист її поведінки» (Isoc. κώμας οἰκοῦσαν εἰς ταὐτὸν συναγαγὼν τηλικαύτην ἐποίησεν
Hel.14). Якщо Горгій виступив піонером практичної роз- ὥστ᾽ ἔτι καὶ νῦν ἀπ᾽ ἐκείνου τοῦ χρόνου μεγίστην τῶν
робки нової літературної форми прозового енкомія, то в Ἑλληνίδων εἶναι «Зібравши насамперед в одне місце роз-
Ісократа можна знайти й перші теоретичні міркування на киданих по селах жителів, він створив таке велике мі-
цю тему. Так, занадто розлога частина, відведена Горгієм сто, що з тих самих пір понині воно залишається найбі-
аналізу дорікань, спонукала його наступника до критики: льшим серед грецьких полісів» (35), μετὰ δὲ ταῦτα κοινὴν
«Ці два типи промов [апологія та енкомій] будуються не τὴν πατρίδα καταστήσας «створивши єдину країну» (35).

54
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Пор. аналогічну топіку в Піндара: ἀφίκοντο δέ οἱ ξένοι,/ἔκ мовне відображення у ключовому слові μέτρον (Pi. O.
τ᾽ Ἄργεος ἔκ τε Θηβᾶν, οἱ δ᾽ Ἀρκάδες, οἱ δὲ καὶ Πισᾶται « і 13.47; I. 6.71).
чужеземці прийшли до нього з Агросу і Фів, хтось з Арка- Ісократ пристрасно прагнув залишитися вірним цьому
дії, а ще дехто з Пізи» (Pi. О. 9.67-70). аристократичному духу архаїчної поезії. Якщо розгля-
• Високі морально-етичні якості та компетент- нути мікро-текст «Похвали Тесею» в ісократовій «Єлені»
ність: τῶν προγεγενημένων ὑπὲρ τοῦ βίου τοῦ τῶν (Isoc.Hel. 18-37), можна спостерігати імплементацією па-
ἀνθρώπων «подвиги в імʼя життя людей (гуманізм)» (23), негірично-політичної схеми, причому з помітним інте-
ἀνδρίαν «мужність» (31), τὴν δ’ εὐσέβειαν τὴν πρὸς τοὺς ресом її автора до розробки ціннісних політичних конце-
θεοὺς «пошана до богів» (31), τὴν δʼ ἄλλην ἀρετὴν καὶ τὴν птів демократії і монархії крізь призму понять «влада»,
σωφροσύνην «доброчесність і мудрість» (31), τὴν δ’ «користь» і «добра воля», які згодом стануть провідними
ἐπιστήμην ἣν εἶχε πρὸς τὸν πόλεμον «знання військової в низці публіцистичних праць Ісократа.
справи» (31), ἴχνος τῆς ἐκείνου πραότητος «слід його лагід- Цінності демократії:
ності (стриманість)» (37). • Громадянська свобода –
• Успіх (любов та підтримка народу): καὶ γάρ τοι τὴν δὲ πόλιν οὕτως ἀνόμου καὶ δεινοῦ καὶ δυσαπαλλάκτου
διετέλεσε τὸν βίον οὐκ ἐπιβουλευόμενος ἀλλ᾽ ἀγαπώμενος, προστάγματος ἠλευθέρωσεν «він місто звільнив від стра-
«так все життя [Тесей] прожив, не зіткнувшись з жо- шної беззаконної невідворотної повинності» (28), ἢ τὰς
дним підступом, але любимий усіма», οὐδ’ ἐπακτῷ δυνάμει παρὰ τῶν δουλευόντων, τὰς ψυχὰς τῶν συμπολιτευομένων
τὴν ἀρχὴν διαφυλάττων, ἀλλὰ τῇ τῶν πολιτῶν εὐνοίᾳ ἐλευθερώσας «зробивши душі співгромадян вільними»
δορυφορούμενος «свою владу він не охороняв силою [най- (35), εἰδὼς δὲ τὰς τιμὰς ἡδίους οὔσας τὰς παρὰ τῶν μέγα
манцями], але оберігав її підтримкою народу» (37). Пор. φρονούντων ἢ τὰς παρὰ τῶν δουλευόντων «він знав, що по-
поняття ‘улюбленець громадян’ ἀστοῖς ἁδὼν у Піндара честі, якими нагороджують люди, сповнені гідності,
(Pi.N.8.38); καὶ ξένων εὐεργεσίαις ἀγαπᾶται «його люблять приємніше почестей, що надаються рабами» (35).
як благодійника за гостинність» (Pi. I.6.70). • Рівність – ἐξ ἴσου τὴν ἅμιλλαν αὐτοῖς (περὶ τῆς
Для максимально дієвого уславлення і піднесення ἀρετῆς) ἐποίησε «він надав рівну можливість [змагатися
об’єкту його заслуги і якості слід було гіперболізувати. в доброчинності]» (35).
Наприклад, твердження, що апофеозу Діоскурів сприяла • Першочерговіть інтересів народу – ὁ μὲν τὸν δῆμον
Єлена6 (Isoc. Hel. 61), є, мабуть, ораторським перебіль- καθίστη κύριον τῆς πολιτείας «він намагався зробити на-
шенням Ісократа або вдалою підтасовкою фактів7. Для род господарем держави» (36), ταῖς δ᾽ εὐεργεσίαις
розкриття деякої норми людської досконалості як взірця δημαγωγῶν «за благодіяннями – заступник народу» (37).
для наслідування застосовувався принцип винятковості, Цінності монархії:
коли особа називалася єдиною, першою, найдосконалі- • Одноосібна влада – ὁ κρατεῖν τῶν ἄλλων εἰθισμένος
шою, неперевершеною (μόνοϛ, πρῶτοϛ, εἷς, παντελής та ін.): «який звик керувати людьми» (18), πατρίδος μεγίστης καὶ
τοῦτον δὲ μόνον οὐδ’ ἑνὸς ἐνδεᾶ γενόμενον, ἀλλὰ παντελῆ βασιλείας ἀσφαλεστάτης ἡγησάμενος «будучи очільником
τὴν ἀρετὴν κτησάμενον «єдиний, хто був цілком позбавле- великої країни з міцною царською владою» (18), οἱ δὲ
ний недоліків і мав найвищу досконалість» (21), … εἷς ἦν μόνον αὐτὸν ἄρχειν ἠξίουν, ἡγούμενοι πιστοτέραν καὶ
τῶν τυχόντων ἀλλὰ μὴ τῶν πολὺ διενεγκόντων «якби він κοινοτέραν εἶναι τὴν ἐκείνου μοναρχίαν τῆς αὑτῶν
був одним із звичайних, а не одним з найбільш видатних δημοκρατίας «співгромадяни ж вважали, що керувати
людей» (21). Пор. характеристики героїв Піндара: τεκεῖν він повинен один, вважаючи, що його єдиновладдя надій-
μή τιν᾽ ἑκατόν γε ἐτέων πόλιν φίλοις ἄνδρα μᾶλλον ніше і більше влаштує їх, ніж власна влада» (36), τὴν
εὐεργέταν πραπίσιν ἀφθονέστερόν τε χέρα Θήρωνος «жо- ἀρχὴν, τῇ μὲν ἐξουσίᾳ τυραννῶν «за могутністю своєю рі-
дне місто за сто років не породило людину, більш благу вний тирану» (37).
своїм розумом або щедру рукою по відношенню до друзів, • Особиста незалежність – ὁ δ’ αὐτὸς αὑτοῦ κύριος
ніж Терон» (Pi. O.2.94-95). «сам собі пан» (27), αὐτὸς καθ᾽ αὑτὸν «сам по собі» (31).
Постійне апелювання до моральних чеснот (ἀρεταί), У підсумку до похвали міфологічного героя Афін Ісо-
характерне для уславлення переможців Піндара і героїв крат намагається примирити ці значної мірою полярні по-
Ісократа, було нерозривно пов’язано з цінностями поліс- літичні системи: ἐπέδειξεν ὅτι ῥᾴδιόν ἐστιν ἅμα τυραννεῖν
ними, а, отже, політичними. Поет вірив в атлетичні зма- καὶ μηδὲν χεῖρον διακεῖσθαι τῶν ἐξ ἴσου πολιτευομένων
гання як модель людського життя, а тому вірив і в доско- «[Тесей] показав, що неважко володіти необмеженою
налість політичного ладу на чолі з тими, хто переміг у цих владою і все ж відчувати себе нітрохи не гірше, ніж ті,
змаганнях (Pi. P.2.58, N.1.22-23, O.1.9-10, 116-19) [5, c.1]. хто бере участь в управлінні на засадах рівності» (Isoc.
Він був переконаний, що епінікій переможцям є одноча- Hel. 34). Такий, на перший погляд, оригінальний підхід
сно похвалою і самій політичній системі: ἀδελφεοὺς ἔτ’ узгоджується з поглядами Піндара на політичну історію
ἐπαινήσομεν ἐσλούς, ὅτι/ὑψοῦ φέροντι νόμον Афін. Як відзначають дослідники [7, c.578], саме місто
Θεσσαλῶν/αὔξοντες: ἐν δ’ ἀγαθοῖσι κεῖνται/πατρώϊαι κεδναὶ Афіни з архітектурного погляду представляло собою
πολίων κυβερνάσιες «Прославимо достойних братів, оскі- практично випадковий набір святинь, громадських буді-
льки вони підносять і зміцнюють закон фессалійців: хо- вель та приватних осель. У «Дифірамбі афінянам» Пін-
роше державне управління, що передається від батька дара цей простір набуває впорядкованої точності фіалко-
до сина, знаходиться в руках достойних людей» (Pi. вого вінка або хорового танцю. Зокрема, у фрагменті (Pi.
P.10.71-72). У другій «Піфійській оді» хвала Гієрону не- fr. 75 SM) згадується мережа храмів, розташованих на
віддільна від хвали Сіракузам (Pi. P.2.1-6), у другій схід від Вівтаря Дванадцяти богів (ἄστεος ὀµφαλὸν) у на-
«Олімпійській» (Pi. O.2.92-94) чесноти переможця про- прямку до Олімпіону, а також майстерно прикрашена
славляються як заслуги поліса, а в сьомій (Pi. О.7.92-94) – площа (πανδαίδαλόν... ἀγοράν). Саме так знайшла своє си-
оспівується єдність міста і громадян. Ігри, оди і аристок- мволічне втілення політична строкатість полісу в «спле-
ратія були частиною того порядку, який знаходив своє

55
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

теному» зображенні громадських локусів, що представ- говорив про бажаність поєднання поради (συμβουλεῦσαι)
ляли конкуруючі системи порядку часів тиранії Пісістра- і похвали (ἐπαινεῖν) в ефективній демегоричній промові9.
тидів і демократії. Цей прийом звертає нас до досвіду ін- Слід відзначити, імідж радника був добре освоєний
ших поетичних творів Піндара, де він прагнув відобра- Ісократом як у творах політичної, так і міфологічної те-
зити політичні проблеми сучасної йому історії через по- матики, на що вказував ще Квінтиліан (Inst. 3.4.11). При-
середництво не архітектури, а міфу і саме в такій формі кметно, що поради, як і похвали могли мати завуальова-
запропонувати принципи їх вирішення. Зокрема, у його ний характер. Для цього Ісократ використовував міфоло-
пізніх поезіях дедалі наполегливіше відчувається умов- гічні відступи, причому його відступи щодо Тесея
ляння до зближення і миру між грецькими полісами. В (Hel.21-38), Агамемнона (Panath.74-90) і Геракла
епінікіях егінським атлетам поет підкреслено хвалить їх (Phil.109-115) виконували ту саму риторичну функцію
афінського тренера Мелесія (Pi. N. 6; О. 8; N. 5). У сьомій ампліфікації, що й у Піндара10. Наступна спільна риса –
та першій «Істмійських одах» розповіддю про дорійське це прийом самокорекції. У «Похвалі Єлені» Ісократ вира-
переселення, а також зближенням міфів про Кастора та жає свій стан розгубленості щодо перспективи подаль-
Іолая він прославляє традиційну близькість Спарти і Фів. шого відступу від основної теми: ἀπορῶ δ᾽ ὅ τι χρήσωμαι
У десятій «Немейській» міф про Діоскурів вплетений у τοῖς ἐπιλοίποις: ἐπιστὰς γὰρ ἐπὶ τὰ Θησέως ἔργα καὶ λέγειν
енкомій так, щоб підкреслити давню дружбу Спарти і Ар- ἀρξάμενος περὶ αὐτῶν ὀκνῶ μὲν μεταξὺ παύσασθαι...
госа на противагу їхній нинішній ворожнечі, а в одина- αἰσθάνομαι δ᾽ ἐμαυτὸν ἔξω φερόμενον τῶν καιρῶν... «Однак
дцятій – узи спорідненості простягаються між Фівами, я в непевності, як продовжувати: якщо зайнятися под-
Спартою і далеким Тенедосом. Але найяскравішим при- вигами Тесея, почати говорити про них, я боюся зупини-
кладом ідеї панеллінського єднання (κοινὸς λόγος) є епі- тися на півдорозі... Разом з тим я відчуваю, що відволіка-
зод з дифірамбом Афінам, споконвічним ворогом Фів. юся в бік від основної теми...» (Isoc. Hel. 29). Аналогічну
Так, мир, досягнутий наприкінці восьмої «Істмійської техніку текстової організації можна помітити в його по-
оди», стає ідеальним прикладом того, як політичні чвари, передника, коли той робить перехід від міфологічного
що виникнули під час греко-перських воєн між полісами відступу до основної частини похвального слова:...
Еллади (проперськими Фівами та антиперською Егіною), ἀμευσιπόρους τριόδους ἐδινήθην,/ὀρθὰν κέλευθον ἰὼν τὸ
можуть бути вирішені у великому світі [1, c.382]. Остання πρίν: ἤ μέ τις ἄνεμος ἔξω πλόου/ἔβαλεν, ὡς ὅτ᾽ ἄκατον
спроба звернутися до традицій панеллінської аристокра- εἰναλίαν; «Я кружляв дорогою, доки не досяг розвилки,
тичної єдності була здійснена у восьмій «Немейській хоча до того був прямий шлях. Або якийсь вітер збив мене
оді», в якій описується, як Еак поєднав дружбою Афіни і з курсу, як човен на морі?» (Pi. P.38-49). В обох випадках
Спарту. удавана нерішучість щодо правильності вибору здається
Якщо говорити про Ісократа, то саме в «Похвалі спонтанною, попри те, що слугує конкретним цілям опо-
Єлені» ним уперше проголошується панеллінська ідея, відачів. Нарешті існує помітна схожість між Піндаром та
яка згодом буде повною мірою розкрита в «Панегірику» Ісократом, коли вони – за допомогою прикладів, закликів
і «Філіпі». У ключовому для оратора образі Тесея-благо- та попереджань – намагаються переконувати крупних по-
дійника (τὸν δ’ ὠφελιμωτέρους καὶ τοῖς Ἕλλησιν літичних та військових лідерів своїх епох використову-
οἰκειοτέρους ποιήσασθαι τοὺς κινδύνους «зробив більш ко- вали владу і багатство на користь греків як своїх побра-
рисне і яке більше стосувалося еллінів» (Hel.24); τῶν тимів [12, c. 515-516]. Це зайвий раз доводить існування
Ἑλλήνων ἢ τῆς αὑτοῦ πατρίδος εὐεργέτης «благодійник еллі- досить прозорих меж між поезією і прозою, зрештою, як
нів і власної держави» (Hel.25)) можна пізнати знайомі і між архаїчною епохою і класикою.
піндарівські характеристики8. У тому ж ключі хвалу «ви- У підсумку проведеного дослідження можна сказати,
нуватиці» Троянської війни Ісократ представляє типовим що жанр енкомія, започаткований ліричною поезією, був
для жанру енкомія способом, відзначаючи заслуги геро- пересаджений на ґрунт прозового мовлення із збережен-
їні перед спільною справою еллінів: εὑρήσομεν γὰρ τοὺς ням деяких його особливих рис, таких як: літературні те-
Ἕλληνας δι᾽ αὐτὴν ὁμονοήσαντας καὶ κοινὴν στρατείαν ἐπὶ рміни, ключові слова, топіка, метафори тощо. Між тим
τοὺς βαρβὰρους ποιησαμένους, καὶ τότε πρῶτον τὴν кожен з прозаїків, який присвятив свою евлогію міфоло-
Εὐρώπην τῆς Ἀσίας τρόπαιον στήσασαν «Легко виявити, гічній винуватиці Троянської війни, винайшов свій шлях
що саме завдяки Єлені елліни змогли прийти до згоди і взаємодії з поетичним інтертекстом. Якщо Горгій, розро-
зробили спільний похід на варварів, тоді вперше Європа бляючи жанр парадоксального енкомія, представив «на-
водрузила трофей над Азією» (Hel. 67). Однак у трактовці виворіт» і сенс міфу про Єлену, і співвідношення хвали
панеллінської ідеї, порівняно з ліричною поезією, з’явля- (ἐγκώμιον) з рефлексією на можливі дорікання (ψόγος), то
ються нові нюанси. Якщо для Піндара було досить пока- Ісократа можна назвати справжнім послідовником Пін-
зати, що загальногрецькі міфічні оповіді, такі як Pi. O. 1, дара. Саме його зусиллями енкомій набув політико-мора-
3 та 10, адресовані не лише переможцю, його родині і лізаторського смислу, який до того він мав у поезії. Вод-
співгромадянам, але мають на увазі значно ширшу гре- ночас, якщо символом чеснот (ἀρεταί) в епінікіях висту-
цьку аудиторію [6, c.48], то для Ісократа піндарова ідея пала перемога аристократії в спортивних перегонах, то
єднання набуває нового шовіністичного толку, оскільки для Ісократа це поняття наповнене новими смислами, та-
воно виявляється цінним не саме по собі, а лише як опо- кими як: високі морально-етичні якості та військово-по-
зиція по відношенню до варварів, причому опозиція вій- літична компетентність. Приклади політичних алюзій Пі-
ськова. ндара й Ісократа, присвячені темі примирення внутріш-
Отже, приклади політичних алюзій в енкомії свідчать ньополісних конфліктів, зовнішньополітичної допомоги,
про те, що сам жанр, по-суті, сполучав елементи епідейк- поцінування сильних рис тиранії й демократії, також сві-
тичного і дорадчого красномовства [8, c.52; 9, c.69]. У дчать про те, що сам жанр завжди поєднував у собі еле-
промові «Про мир» (Isoc. De pace. 27) Ісократ навіть менти епідейктичного і дорадчого красномовства.

56
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Примітки
1 Вираз singularum rerum вирізняє евлогію серед інших груп здійснені на користь людям. І навпаки, розповідаючи про те, що
епідейктичного жанру, до яких, зокрема, належить суб-жанр епі- «... усе життя Тесей прожив, не зіткнувшись з жодними підс-
тафія (колективна евлогія). тупами...» (Isocr.Hel. 23), Ісократ суперечить ряду легенд, де ро-
2 Говорячи про те, наскільки складно «в прозовому творі від- зповідалося про збурення афінян проти Тесея (Plut. Thes. 32-35).
дати хвалу людській доблесті» - διὰ λόγων ἐγκωμιάζειν Елемент судової риторики елімінований в епідейктичному дис-
(Isoc.Euag. 8) учень Горгія, Ісократ, наводить перелік стилістич- курсі Ісократа, на відміну від Горгія, який волів захищати свою
них засобів, які можуть бути використані поетами: загальновжи- героїню від критики («хули»). Ісократ анулює негативний фон,
вані (τοῖς τεταγμένοις ὀνόμασιν), і рідкісні слова (τὰ μὲν ξένοις), уникаючи обговорення несхвальних відгуків про героїню.
неологізми (τὰ δὲ καινοῖς), метафори (τὰ δὲ μεταφοραῖς), ритміч- 6 τοὺς ἀδελφοὺς ἤδη κατεχομένους ὑπὸ τῆς πεπρωμένης εἰς θεοὺς

ність і гармонія вірша (οἱ μὲν μετὰ μέτρων καὶ ῥυθμῶν) (Euag. 9- ἀνήγαγε... «вона звела до сонму богів своїх братів, що вже пере-
11). Натомість оратори, вважає він, не схильні до використання бували в руках смерті» (Isoc. Hel. 61).
жодного з цих засобів, оскільки повинні бути більш точними в 7 Найдавніша легенда, відображена в «Іліаді» (Il.III. 236-244),

своїх описах, дотримуючись суджень, строго відповідних самим вважає Діоскурів смертними і говорить про їхню загибель, але
справам. пізніші міфи подають різні варіанти історії про їхнє обожнення.
3 Так, для аудиторії Горгія безсумнівно позитивним конота- 8 Пор. метафоричний вислів Піндара fr.76 ἔρεισμα τῆς

ціям образу Паламеда в грецькому світі, протиставлялася Єлена, Ἑλλάδος ‘оплот Еллади’ повторений Ісократом (Antid. 166).
сама згадка імені якої стала «нагадуванням про нещастя» (Gorg. 9 Згодом цю ідею зближення двох суб-жанрів підхопить

Hel. 2). Арістотель (Rhet. 1.9 67b37–39), зазначаючи, що «похвала та по-

4 В іншому місці 1.82 контекстуальний синонім до φθόνος – рада мають спільний аспект, оскільки те, що ти рекомендуєш
μῶμος ‘хула’, слово яке вживає Горгій у «Єлені» (Gorg. Hel.21). у порадах, може стати енкомієм через перефразування».
5 Усе невідповідне цій нормі успіху слід було опускати або 10Досить згадати, якої патетики і величі досягає похвала Гіє-

навіть перекручувати. Наприклад, применшуючи значення под- рону Сіракузькому, коли Піндар (Pi. O 1) порівнює його пере-
вигів Геракла («... подвиги, від яких не могло бути... користі лю- могу у кінських змаганнях з тріумфом міфологічного візника
дям, а лише загрожувала небезпека самому Гераклові» Пелопса над Еномаєм.
(Isoc.Hel.16), Ісократ свідомо не згадує умертвіння героєм Не-
мейського лева і Лернейскої гідри, а також інші його подвиги,

ЛІТЕРАТУРА
1. Гаспаров М. Л. Поэзия Пиндара // Пиндар, Вакхилид. «Оды. 527–579.
Фрагменты»/Изд. подг. М.Гаспаров; отв. ред. Ф. Петровс- 8. Papillon T. Isocrates and the Greek poetic tradition. Scholia:
кий. – М.: Наука, 1980. С. 361–383. Studies in Classical Antiquity, Virginia Tech University, USA,
2. Миллер Т.А. От поэзии к прозе (Риторическая проза Горгия и 1998. Vol. 7, no. 1. P. 41 – 61 https://journals.co.za/
Исократа) // Античная поэтика: Риторическая теория и лите- content/scholia /7/1/
ратурная практика; отв. ред. М.Л. Гаспаров. – М.: Наука, EJC100411;jsessionid=q_4iTIsO9HubXHmVMyrlvmBU.sabine
1991. С. 60-105. tlive
3. Поліщук (Шадчина) А.С. Концептуальна метафора Горгія 9. Pepe C. The Genres of Rhetoric Speeches in Greek and Roman An-
«риторика як магія» та її еволюція в риторичних трактатах tiquity. – Brill: Leiden, Boston, 2013.
класичного та елліністичного періодів // Science and Education 10. Race W.H. Panathenaicus 74–90: The rhetoric of Isocrates’ di-
a New Dimension. Philology, VII (57), Is. 191, 2019. С. 44-50. gression on Agamemnon // Transactions of the American
4. Burgess T.C. Epideictic Literature // Studies in Classical Philology, Philological Association, 1978. Vol. 108. P. 175–185.
3. Chicago, 1902. 11. Race W.H. Pindaric encomium and Isokrates’ Evagoras //
https://archive.org/details/epideicticliter00burggoog Transactions of the American Philological Association, 1987. Vol.
5. Burnett A. The scrutiny of song: Pindar, politics, and poetry Critical 117. P. 131–155.
Inquiry. The University of Chicago Press, 1987. No.13. Vol.3. P. 12. Race W.H. Rhetoric and Lyric Poetry/William H. Race // A
434–449. companion to Greek rhetoric/edited by Ian Worthington. –
6. Eckerman Ch. Pindar’s koinos logos and Panhellenism in Blackwell Publishing Ltd, 2007. P. 509–525.
Olympian 10 // Rheinisches Museum für Philologie, 2008. Vol. 13. Viljamaa T. Studies in Greek Encomiastic Poetry of the Early
151. P. 37–48. Byzantine Period. – Helsinki, 1968.
7. Neer R.T., Kurke L. Pindar Fr. 75 SM and the Politics of Athenian 14. Worman N. Pindar's Mythmaking: The Fourth Pythian Ode. –
Space // Greek, Roman, and Byzantine Studies, 2014. Vol.54. P. University of Texas Press, 2002.

REFERENCES
1. Gasparov M. L. Pindar's Poetry // Pindar, Bacchilides. “Odes. practice/ed. M.L. Gasparov. – M.: Nauka, 1991. P. 60–105.
Fragments ”/ ed. M. Gasparov; F.Petrovsky. – M.: Nauka, 1980. 3. Polishchuk (Shadchina) A.S. Conceptual Gorgias’ metaphor
P. 361–383. “rhetoric as magic” and its evolution in the Classical and
2. Miller T.A. From poetry to prose (The rhetorical prose of Gorgias Hellinistic rhetorical treatises // Science and Education a New Di-
and Isocrates) // Antique poetics: Rhetorical theory and literary mension. Philology, VII (57), Is. 191, 2019. – С. 44-50.

Poetic intertext in prose encomiums of Gorgias and Isocrates

A. S. Polishchuk (Shadchina)
Abstract. The purpose of the study is to establish a genealogical relationship between the encomiums of Helen written by Gorgias and
Isocrates, and to demonstrate the ideological, and sometimes even intertextual, dependence on the poetic primary source. As a result, individual
author’s features of the artistic reception of the epideictic choral lyrics in oratory discourse have been revealed. While Gorgias, developing the
genre of paradoxical encomium, presented “inside out” the meaning of the myth about Helen as well as the correlation of praise (ἐγκώμιον)
with reflection on possible reproach (ψόγος), then Isocrates could be called a true follower of Pindar in the development of value priorities, the
main themes and techniques of the epidictic genre. In addition, this work continues the direction initiated by W. Race to identify the political
“message” not only in the historical, but also in the mythological eulogies of Isocrates. Pindar’s and Isocrates' political allusions devoted to the
theme of reconciliation of domestic conflicts and a high appreciation of the strong features of tyranny and democracy, demonstrate that the
encomium has always combined elements of the epideictic and deliberative eloquence.
Keywords: intertextuality, allusions, Gorgias, Isocrates, Pindar.

57
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Реконструкція діахронійного ядра концепту Good (на матеріалі

індоєвропейських, прагерманських і давньоанглійських першозначень)
Н. О. Стефанова
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, м. Київ, Україна
Corresponding author. E-mail: stefanova.nataliya2017@gmail.com

Paper received 12.10.19; Revised 24.10.19; Accepted for publication 29.10.19.

https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61-12
Аннотація. У статті обговорюється питання про онтологічну сутність таких ментальних утворень, як концепти, що мають
глибоку діахронійну природу, яка закладалася ще в період формування первісних світоглядних язичницьких уявлень давніх
етносів, зокрема індоєвропейців, до яких на тлі істини і краси належить добро. Розкривається діахронійна сутність концепту
як глибоко-ментального конструкту зі складною мережею концептуальних ознак, утворених шляхом поєднання різноманіт-
них первісних семантичних ознак позначуваних понять, сформованих на основі засобів відображення їхнього змісту у внут-
рішній форми імен концептів. Основна увага зосереджена на виявленні первісних витоків (джерел) кожної окремої ознаки,
що об’єктивує їх передовсім у ціннісному вимірі й відображає колективні архетипні уявлення у даному разі британців про
певний концепт. Розроблено ефективний методологічний алгоритм для реконструкції цих уявлень, які збережені й відобра-
жені в першозначеннях імені концепту GOOD і які становлять його діахронійне ядро. Застосовано метод семантичної реко-
нструкції для відновлення першозначень лексеми good, зокрема семантичних переходів у різних її дериватах, які сягають як
індоєвропейських, так і прагерманських етимонів, а також демонструють зв’язки з семантичними рефлексами інших негер-
манських мов. Основні першозначення стосуються і.-є коренів *ghu-to, *ghut- “те, що викликається”, а також і.-є. кореня
*gheu(e)- “(ви)кликати, благати”, а ще “жертовна тварина, принесена божеству” з їх семантичними переходами спершу в п.-
герм. форму *guthan і надалі у д.-сакс., д.-фриз. god, д.-в.-н. got, гот. guϷ, д.-англ. gōd та їхні значення “вища істота, божест-
во; згодом християнський Бог; подібність Бога; Богоподібна (божественна) людина”. З цими значеннями семантично корес-
пондендуються негерманські форми: псл. *zъvati, санскрит. huta- зі значенням “звати, називати”, а також укр. звати, рос.
звать. На основі цих етимологічних спостережень зроблено припущення про первісну символіку реконструйованих першо-
значень, яку можна описати як “божественна сутність, яку звуть до принесеної жертви”. Сформульовано гіпотетичний ви-
сновок про те, що менталізація уявлень про добро відбувалася протягом тривалого історико-еволюційного періоду спершу в
давній міфолого-синкретичній свідомості індоєвропейців, а потім і германців і була пов’язана з виконанням ритуалу колек-
тивного єднання для поклоніння божествам за матеріальне благополуччя, яке приносило їм відчуття як внутрішнього пси-
хологічного задоволення, так і певного відчуття страху в разі немилості богів. З поширенням християнства і становленням
монотеїзму ці уявлення трансформувалися у значення давньоанглійської лексеми gōd “доброзичлива, доброчесна, обожне-
на/божественна” тощо людина і закріпилися як етнічні константи релігійно-християнській свідомості давніх британців. По-
чинаючи з 13 ст. у семантичній структурі gōd розвинулося значення “милосердна людина”, що дає підстави говорити про
набуття цим поняттям морально-етичних ознак.
Ключові слова: концепт GOOD, діахронійне ядро, семантична реконструкція, першозначення.

Вступ. Когнітивно-семантичний вектор сучасної ін- нювалася зі словом, то саме так формувалися першоз-
доєвропеїстики (а якщо точніше – то індогерманісти- начення, які відображали уявлення давньої людини
ки) продовжує дискусію навколо такого питання, як про предмети буття. Аналізуючи міфологічне мис-
символіка першозначень, які розглядають у контексті лення і символіку язичницького культу індоєвропей-
розвитку міфологічного мислення (М. М. Маковсь- ців, підтверджуються припущення про те, що язични-
кий, В. М. Топоров, Т. В. Топорова, Т. Цив'ян, М. І. ки співвідносили одні й ті ж предмети (речі) із різни-
Толстой та ін.) і які фактично стали попередниками ми предметами, а одна й та ж дія викликала в їх сві-
розгалуженої лексико-семантичної системи індоєвро- домості асоціації з різними діями і пов'язаними з ни-
пейських мов на пізніших етапах еволюції. В концеп- ми предметами [6, c. 41].
ціях згаданих та інших учених міфологічний прообраз У цьому вбачає джерела походження символіки
трактується через поєднання макрокосму і мікрокос- слова Дж. Тресіддер, який у своєму “Словнику сим-
му, сягаючи основ добра і зла, ентропії і гармонії, волів” пише про те, що, не маючи реальних засобів
життя і смерті тощо. боротьби зі злими силами природи, архаїчна людина
Ці положення дають підстави говорити про те, що створила свій світ (сакральний код), відмінний від
внутрішня форма (тобто першозначення) слова є уні- реального (генетичного коду). Одним із основних
кальним джерелом для свідчень давнього синкретиз- способів захиститися від реального світу було праг-
му ідеї (образу/уявлення про іменування речі) та імені нення не називати ті чи інші предмети й дії іменами, а
(її назви) [9, с. 32]. І в цьому плані погоджуємося з О. користуватися численними метафорами-символами. І
В. Тищенком, який пише про те, що в архаїчних риту- при цьому більшість символів мали не одне, а кілька
альних системах одна й та ж обрядодія одночасно і значень, бо виражали ідеї, призначені для виконання
здійснюється, і описується словесною магічною фор- різного смислового навантаження і, переважно, про-
мулою слова-знака й позначуваної цим словом речі. тилежних смислів. І тому так само як і символ, один і
Відтак, язичницьке розуміння й осмислення природи, той же індоєвропейській корінь мав здатність виража-
її символіка знаходили своє відображення в давніх ти протилежні значення [15, с. 6], що відображено у
магічних формулах, які у процесі культурного розви- бінарній природі концепту GOOD.
тку оформлювалися у слова. Мета статті – здійснити реконструкцію діахроній-
А оскільки річ в індоєвропейських мовах ототож- ного ядра концепту GOOD на матеріалі індоєвропей-

58
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

ських, прагерманських і давньоанглійських першоз- У словнику Ю. Покорного лексема good має і.-є.
начень його об’єктивації. природу і сягає кореня *ghedh-, що мав першозначен-
Матеріалом для дослідження є етимологічні дже- ня “об’єднувати, бути об’єднаним”, “зв’язувати(-ся)”
рела [2; 3; 4; 16; 19; 20; 21]. Основним методом для [21, с. 1068], семантичні переходи яких простежують-
відновлення діахронійного ядра концепту GOOD є ся у д.-інд. gádhyas “той, кого слід сильно тримати”,
метод семантичної реконструкції його імені – лексеми gadhitas “стиснутий”, у д.-а. лексемах gӕdeling “друг,
good шляхом виявлення семантичних переходів у різ- приятель”, (ge)gada “друг, чоловік”, geador, tō gӕdere
них її дериватах, які сягають як індоєвропейських, так “разом”, gadrian, gӕd(e)rian “збирати(сь)”, у гот.
і прагерманських етимонів, а також демонструють слові gadiliggs “двоюрідний брат, кузен”, нім. Gatte
зв’язки з семантичними рефлексами інших негерман- “чоловік”, які є безпосередньо похідними від п.-герм.
ських мов. форми *gōda, що мала значення “відповідний, гідний,
Слово в індоєвропейців було синтезом основних придатний”, від якої, зокрема, утворилося гот. gōþs
чотирьох ціннісних категорій, що сягають язичниць- “хороший” [21].
кого мислення і відображають язичницьку менталь- В. В. Левицький в “Етимологічному словнику гер-
ність, де ключову роль в його семантиці виконувала манських мов” зіставляє п.-герм. форму *gōda з ін-
дихотомія/бінарність і полярність, яка згодом стала шими реконструйованими етимонами для генетично
онтогносеологічним принципом організації когнітив- споріднених слів поза межами германських мов, пе-
но-матричної структури концептів, утворених на базі редовсім, із псл.*godъ, похідними відповідниками
цих категорій – глибоко-ментальних конструктів зі якого є укр. гожий, годиться, гідний, уго́да, погода,
складною мережею концептуальних ознак. Останні рос. год, годний, погода та ін. [3, с. 221].
демонструють різноманітність семантичних ознак Звісно, ці семантичні припущення потребують ґру-
позначуваних понять, сформованих на основі засобів нтовніших аргументів із приводу генетичних рефлек-
вираження певного змісту, і виявляються шляхом ре- сів п.-герм. *gōda і псл.*godъ, бо окремі етимологи
конструкції внутрішньої форми імен концептів, де заперечують і фонетичні, і семантичні зв’язки цих
криються первісні витоки кожної окремої ознаки, що коренів. Але коректне прочитання етимологічних вер-
об’єктивує їх передовсім у ціннісному вимірі й відо- сій дає всі наукові підстави для спростування таких
бражає колективні архетипні уявлення у даному разі тверджень, і саме про це пише В. В. Левицький. Наве-
британців про ці концепти, а також за допомогою ре- демо генетичний (як фономорфологічні похідні, так і
конструкції когнітивних механізмів перенесення їх семантичні деривати) матеріал для рос. слова год,
стереотипних концептуальних ознак із однієї сфери в який надалі буде залучено у процесі аналізу семанти-
іншу. Це означає, що ядром кожного бінарно- чних переходів і.-є. і п.-герм. відповідників лексеми
матричного концепту завжди є цінність, тобто його good в англійській мові.
значимість для культури. І невипадково Ю. С. Степа- Ближча етимологія лексеми рос. год (або внутріш-
нов назвав концепт “згустком культури” [8], в основі ня реконструкція, яка обмежується залученням відпо-
якого лежить ціннісно-значимий принцип. І тому ще відників лише зі слов’янської групи мов) пов’язана з
одним з методів для вимірювання (етносеміометрії) діал. формами го́де, го́ди, годь “достатньо, досить як
ціннісного ставлення до певного атрибута культури є завершення чогось”, пор.: укр. год (“рік”), го́дi “до-
метод бінарних опозицій. сить”, ст. сл. годъ “час, у значенні строк”, годовини,
Результати дослідження. Розглянемо на прикладі гідний, болг. годе́ (кой-годе) “хто б ні”, с-хв. го̑д “свя-
первинної семантизації ціннісних смислів індоєвро- то”, словен. gȏd “пора, стиглість, свято, роковини”, ч.
пейців, відображених у діахронійному шарі матрич- hod “час, свято”, п. gody (мн.) “святкування”, в.-луж.
ного концепту GOOD, що становили їхні етнічні кон- hody (мн.), н.-луж. gódy “у значенні народження”.
станти, зокрема язичницькі, як продукти синкретичної Сюди ж пого́да, рос. вы́года, уго́да, го́дный, годи́ться.
міфологічної свідомості. Припускають, що псл.*godъ також має генетичні
Зокрема, що стосується первинної семантизації ді- зв’язки з лськ. gads “рік” [19, с. 191-192; 2, с. 544].
ахронно-ціннісного ядра концепту GOOD, то етимо- Дальня етимологія (зовнішня реконструкція, яка
логія лексеми good показує, що сформовані в її семан- виходить за межі групи і залучає відповідники з ін-
тичній структурі етнічні константи відображали уяв- ших мовних груп та окремих мов індоєвропейської
лення індоєвропейців про єднання, про колективні дії, мовної сім’ї) засвідчує генетичну спорідненість рос.
насамперед, пов’язані з налагодженням зв’язку з Бо- год з лськ. gadîgs “здібний, поважний, шанований”,
жествами з метою здобути їхнє покровительство у gadît “здобувати, знаходити”, gadîtiês “бути,
вигляді дарів матеріальних благ/багатства, але не в з’являтися”, gùods “честь, слава”, лит. guõdas “честь,
розумінні накопичувальних статків, а як обожнення – слава, частування”, д.-в.-н. gigat “гідний, придатний”,
свідчення близькості до богів (увірування в їх єство, gatuling “родич”, с.-в.-н. (ge)gate “товариш, чоловік
тобто в істину їх божественної сили), як результат (для дружини)”, с.-н.-н. gaden “подобатися”, н.-в.-н.
прояву добра до тих, хто до них звертається під час gätlich “придатний”, гот. gadilings, д.-фризьск. gada
ритуалу (і саме такими були первісні язичницькі цін- “об’єднувати” (пор., у Ю. Покорного первісну семан-
нісні уявлення про добро), які згодом трансформува- тику і.-є. кореня *ghedh- “об’єднувати”), гр. ὥρα,
лися у символіку духовного єднання і надалі – релі- καιρός, χρόνος “пора/доба, час”, гр. ἀγαθός “доро-
гійного, тобто єднання з Абсолютним Богом, який і є гий/хороший”, алб. ngae “випадок, вільний час” [16, с.
справжньою “істиною/сутністю” (створеною Ним і 426].
наданою людям для праведного життя через віру в Ці попередні етимологічні спостереження дають
Його єство). підстави для припущень про те, що язичницькі уяв-

59
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

лення про добро, відображені у наведених першозна- який був “обожнений” і вже від якого утворилися на-
ченнях індоєвропейських, прагерманських та інших зви трьох германських племен: the Geats, the Goths і
(передовсім, праслов’янських) етимонах, були the Gutar.
пов’язані з необхідністю колективного виживання Первісна семантика “викликати божество” і.-є. і п.-
(єднання для полювання, для військових дій, для зби- герм. коренів має очевидні зв’язки з чуттєвими уяв-
рання врожаю (який визрів/є вже достиглим за певний леннями їхніх нащадків – вже давніх британців – про
період час для його збирання) “гожих” (гідних у зна- “надприродне створіння”, на позначення якого вжи-
ченні “сильних, міцних, придатних, вірних один од- валася лексема ghost (генетичними дериватами якої є
ному (див. вище значення “друг, приятель”, і навіть також д.-сакс. gest, д-фриз. jest, нім. Geist “дух, при-
кровно споріднених (значення “брат”)) для цього чо- від”), похідна від п.-герм. кореня *gaistaz, що вже у
ловіків, а також для колективного виконання ритуалу д.-а. мові набула значення “дихання; добрий/злий дух,
жертвопринесення (дарів) божествам за гарну погоду, ангел/демон”, а ще значення “людина, особа, істота”,
завдяки якій достиг вчасно (у відповідний термін) які у християнську добу трансформувалися у значен-
хороший врожай, з одного боку, а також придатний ня “душа, дух, життя”, адже Бога уявляли як безтілес-
для його подальшого використання, – з іншого. Честь ну, нематеріальну субстанцію, що перебуває у світі
і слава божествам за їхнє покровительство. На наше духовному [3, с. 201; 21, с. 1076; 20].
глибоке переконання, саме так слід читати етимологі- Фіксуємо семантичні переходи значення “повітря”
чні версії генетично споріднених форм: і.-є. *ghedh-, у значення “дихання” в окремих індоєвропейських
п.-герм. *gōda і псл.*godъ. мовах, зокрема у лськ. мові воно виявляється в лексе-
І тут у цьому ритуалі важливим було ім’я божества, мі gaiss, яка є генетично спорідненою з д.-а. ghost і в
до якого зверталися (і якому приносили дарунки) і яке якій згодом розвинулися значення “живий”, “сприят-
з’являлося в уяві язичників у вигляді вже від нього ливий” (повітря сприяє диханню) “хороший” (а тому
матеріальних дарунків (зокрема достиглого врожаю), воно є гарним), а також значення “світ”, “світлий”, що
які символізували єднання з богами (співпричетність). наявне і в семантичній структурі деривата gaisma
Як зазначє Д. Л. Шукуров, у язичництві магічна “світло”, що, імовірно, є похідними від і.-є. *ghel “ся-
функція імені божества полягала у тому, що в давніх яти”, “виблискувати”.
культурах без нього неможливим був жоден культ. Пор., в англ. мові air “повітря”, але, наприклад,
Лише звертаючись до божества на його ім’я, можна значення “повітря”у швед. слові luft сягає іншого і.-є
було впливати на нього через жертвопринесення (да- кореня з семантикою “світ, сяяти”. При цьому відомо,
рункив) і ритуальну подяку тощо. Поїменований бог що у язичників світло символізувало внутрішнє ося-
відгукувався на заклик свого імені, і саме так яння, просвітлення, уважалося явищем, яке мало кос-
здійснювався ритуал [18, с. 216]. мічну силу (блиск від грому, від удару метеориту),
Пор.: першозначення і.-є кореня *ghu-to, *ghut- “те, відчувалося як безмежне добро й справжня істина.
що викликається”, а також і.-є. кореня *gheu(e)- Звідси, повітря було теж тотемом, якому вклонялися
“(ви)кликати, благати”, а ще “жертовна тварина, при- як Божеству: пор. англ. air “повітря”, яке має семан-
несена божеству” та їх семантичні переходи спершу в тичні переходи у д.-а. мові у значеннях “шанувати,
п.-герм. форму *guthan і надалі у д.-сакс., д.-фриз. вклонятися”, у д.-інд. мові – “набожний”.
god, д.-в.-н. got, гот. guϷ, д.-англ. gōd, нім. Gott та їхні Ці стислі етимологічні версії імовірного генетично-
значення “вища істота, божество; згодом християнсь- го походження імені концепту GOOD необхідні для
кий Бог; подібність Бога; Богоподібна (божественна) розкриття його діахронного ядра, де такі філософські
людина”. Імовірно, що з коренями *ĝhauə, *ĝhu-, (морально-етичні) й релігійні поняття, як душа і дух
*ghut-, *gheu(e) “викликати, закликати” семантично сформувалися внаслідок їх сакралізації спершу в язи-
кореспондендуються псл. *zъvati, ц.-сл. zovo, санск- чницькій сфері, а згодом і в християнській. І в обох
рит. huta- зі значенням “звати, називати”, а також укр. цих традиціях душа уявлялася як життєве начало, яку
звати, рос. звать. Загалом першозначення цих коре- пов’язували з матеріальним тілом людини, але яка
нів можна символічно описати як “божественна сут- відповідала “за внутрішній світ людини, за її настрої,
ність, яку звуть до принесеної жертви” [20]. переживання та почуття” [7, с. 445]. Тимчасом дух
Учений також наводить ще “одну версію, за якою (дихання) пов’язували з безсмертною частиною душі
п.-герм. *guþ є похідною семантико-генетичною фор- й уважали носієм розуму.
мою від і.-є. *ĝhe-, в якому реконструюється значення Очевидно, що під впливом християнства п.-герм.
“лити” (“той, для кого виготовляють жертовну плиту форма іменника *guthan, що мала значення “виклика-
(подібні кам’яні плити були знайдені у раннєскіфсь- ти дух божества” і належала до категорії середнього
ких та інших курганах” – див. про це: [1, с. 12-19]) і роду, поступово трансформувався уже в д.-а. мові в
порівнює з д.-інд. висловом “підливати масла у во- іменник чоловічого роду gōd (християнський єдиний
гонь, жертвувати”)”. Бог-Отець).
Ці та багато інших семантичних переходів аргуме- Ця д.-а. назва gōd “deity” була синонімічною за се-
нтує в “Етимологічному словнику германських мов” мантикою до латинського номена dues (назва бога в
В. В. Левицький і зазначає, що і.-є. корінь *ĝhutó-, римському пантеоні). Обидві лексеми паралельно
якого сягає гот. guϷ, ще не персоніфіковано називає вживалися в англійській мові давнього періоду. Але
божество “той, кого викликають у ритуалі для здійс- тут слід згадати ще версію семантичних рефлексів
нення чуда, дива”, проте його п.-герм. дериват *guđa- значення “вище божество” з символікою гот. слова
уже має безпосередньо значення “Бог”. Припускають, ansuz (брит. os – “ас”), яке мало теж значення “вище
що від цього і.-є. кореня походить ім’я вождя Gaut, божество”, але винятково в пантеоні богів германців

60
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

(божественна сила, шлях до богів для пізнання себе, льних благ (поки ще морально-етичний/духовний
яка дасть змогу збагнути тайни вищого устрою сві- смисл не простежується в першозначеннях символіки
ту/істини/буття) і не пов’язувалося з християнським добра) як винагороду (у вигляді тих дарів, за якими
Богом. Символічно “Ансуз” асоціювався як “ро- зверталися до божества) за поклоніння божествам
зум/дух” і уявлявся як повітря, необхідне для підтри- через ритуал жервопринесення.
мки життя в будь-якій формі. Також цей символ ви- І невипадково, що генетичними відповідниками і.-
конував роль посередника, бо саме завдяки повітрю є. кореня *ghedh і всіх його похідних, зокрема і gōd, є
утворюються звуки, які в безповітряному просторі не такі д.-а. найменуваання, як gesæ “власність, богатст-
поширюються. З цієї причини звук, слово, спілку- во, добробут, щастя”, gestreon, gaersum “богатство,
вання тощо – головні відповідники з “Ансуз”. У магії, скарби”, gold “коштовності” і безпосередньо goods
тобто в ритуалі, всі звуки і слова дуже важливі. Через “майно”.
слово встановлюється зв'язок з богами, і ця традиція Висновки. Відтак, діахронне ядро ціннісно-
дійшла і до християнства у вигляді молитви. етичного концепту GOOD формувалося навколо та-
Тому вже в добу християнізації у давньоанглійсь- ких основних першозначень, як “богобоязнена люди-
кій мові саме слово gōd (а індоєвропейсько- на”, “дружня людина”, “гідний чоловік”, а також “за-
латинізоване deus у значенні “християнський Бог” цікавлена людина в отриманні матеріальних благ не у
стає поступово історизмом і вживається надалі в анг- розумінні накопичених статків, а як прихиль-
лійській мові в його дериватах зі значенням “день”) ність/опіка богів”, тобто у значенні “божественна лю-
закріплюється на позначення Бога/Господа. дина”. У давньоанглійській мові лексема gōd функці-
Наведені етимологічні версії первісних значень і.-є. онувала у значенні “чудовий; цінний; бажаний, спри-
коренів, які відображають уявлення індоєвропейців і ятливий, корисний; заповнений, цілий, закінчений”
прагерманців, а згодом і давніх британців про добро щодо абстрактних понять і дій; “доброзичлива, доб-
дають змогу визначити його ядерну етнічну констан- рочесна, обожнена/божественна” людина, і ці ж хара-
ту, сформовану в їхній свідомості і пов’язану пере- ктеристики стосувалися поняття душа, які ймовірно
довсім із символікою єднання як одного з одним, так і стали результатом семантичного переходу першозна-
єднання з божеством, по-перше, для пізнання істини чень “гідний, придатний здібний”. А починаючи з 13
(відчуття справжнього його існування і шанування ст. у семантичній структурі gōd розвинулося значення
порядків, установлених у природному світі) як від- “милосердна людина”, що дає підстави говорити про
чуття бога і його сили і віри в неї, а, по-друге, для набуття цим поняттям морально-етичних ознак.
отримання від цього єднання, насамперед, матеріа-

ЛІТЕРАТУРА
1. Алексеев А. Ю. Каменный жертвенник или база антропо- Толстой. Москва: Индрик, 1995. 509 с.
морфного изваяния? (к этнической принаделжности Ке- 11. Топоров В. Н. Исследования по этимологии и семантике:
лермесских курганов)/Ю. А. Алексеев // Эпоха раннего В 2-х т./Владимир Николаевич Топоров // Индоевропей-
железа: сб. науч. тр. к 60-летию С. А. Скорого. Серия ские языки и индоевропеистика. Т. 2. Москва: Языки сла-
“Археология и древняя история Украины”. Киев – Полта- вянских культур, 2006. 544 с.
ва, 2009. С.12-19. 12. Топорова Т. В. О древнеисландских формулах хаоса и
2. Етимологічний словник української мови/Інститут мовоз- конца мира и их индоевропейские соответствия/Т. В. То-
навства імені О. О. Потебні [гол. ред. О. С. Мельничук]. порова // Вопросы языкознания. 1994. № 4. С. 48-51.
Київ: Наукова думка, 1982. Т. 1. 632 с. 13. Топорова Т. В. Об антропоцентризме древнегерманского
3. Левицкий В.В. Этимологический словарь германских космогонического мифа/Т. В. Топорова // Логический
языков. Том І.- Винница: Нова Кныга, 2010. – 616c. анализ языка. Образ человека в культуре и языке. Моск-
4. Маковский М. М. Историко-этимологический словарь ва: Индрик, 1999. С. 252–261.
английского языка. Москва: Издательский дом “Диалог”, 14. Топорова Т.В. Об оппозиции “темный мир“/“светлый
1999. 416 с. мир“ в древнегерманской космогонии/Т.В. Топорова //
5. Маковский М. М. Язык – миф – культура. Символы жизни Вопросы языкознания. 1998. № 2. С. 39-48.
и жизнь символов/Марк Михайлович Маковский. – 15. Тресиддер Дж. Словарь символов/Дж. Тресиддер/пер. с
Москва: Русские словари, 1996. 330 с. англ. Москва: ФАИР-ПРЕСС, 2001. 448 с.
6. Меркулова О. А. Семантические законы и образ мира/О. 16. Фасмер М. Этимологический словарь русского
А. Меркулова // Вестник Воронежского государственного языка/пер. с нем. и доп. О. Н. Трубачёва. 2-е изд.,
университета. Серия: Лингвистика и межкультурная стер. Москва: Прогресс, 1986. Т. 1. 576 с.
коммуникация. Воронеж, 2008. № 3. С. 39-42. 17. Цывьян Т. В. Лингвистические основы балканской моде-
7. Словник української мови: в 11 тт./АН УРСР. Інститут ли мира/Т. В. Цывьян. – Москва: Наука, 1987. 297 с
мовознавства; за ред. І.К. Білодіда.- К.: Наукова думка, 18. Шукуров Д. Л. Герменевтика божественного имени //
1970-1980. – Т. 2. С. 323. Филологические науки. Вопросы теории и практики.
8. Степанов Ю. С. Константы: Словарь русской культу- Тамбов: Грамота, 2013. № 6 (24). Ч. 1. С. 216-218.
ры/Юрий Сергеевич Степанов. Москва: Языки русской 19. Этимологический словарь славянских
культуры, 1997. 824 с. языков (Праславянский лексический фонд)/[под ред. О.
9. Тищенко О. В. Обрядова семантика у слов’янському мов- Н. Трубачева]. Москва: Наука, 1979. Вып 6. С. 191-192.
ному просторі/[монографія]/Олег Володимирович Тище- 20. Online etymology dictionary. URL:
нко. Київ: Київський державний лінгвістичний універси- https://www.etymonline.com/
тет, 2000. 236 с. 21. Pokorny J. Proto-Indo-European Etymological Dictionary //
10. Толстой Н. И. Язык и народная культура. Очерки по Indo-European Language Association. 3441p.
славянской мифологии и этнолингвистике/Никита Ильич

61
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

REFERENCES
1. Alekseev A.Yu. A stone altar or the base of an anthropo- 10. Tolstoy N.I. Language and popular culture. Essays on Slavic
morphic statue? (to ethnic belonging of Kelermesskiy bar- mythology and ethnolinguistics/Nikita Ilich Tolstoy. Mos-
rows)/Yu. A. Alekseev // The Epoch of early iron: Collection cow: Indrik, 1995. 509p.
of proceedings to the 60-th anniversary of S. A. Skorogo. Part 11. Toporov V.N. Research in etymology and semantics: in 2
“Archaeology and ancient history of Ukraine”. Kiev-Poltava, vols./Vladimir Nikolaevich Toporov // Indo-European lan-
2009. P.12-19. guages and Indo-European studies. Vol.2. Moscow: Lan-
2. Etymological dictionary of the Ukrainian language/Potebnia guages of Slavonic cultures, 2006, 544p.
Institute of linguistics [ed. in chief O. S. Melnichuk]. Kyiv: 12. Toporova T.V. About the old Icelandic formulas of chaos
Naukova Dumka, 1982. Vol. 632p. and the end of the world and their Indo-European corre-
3. Levitskiy V.V. Etymological dictionary of Germanic lan- spondences /T.V. Toporova // Voprosy Jazykoznanija. 1994.
guages. Volume I.- Vinnitsa: Nova Kniga, 2010.- 616p. № 4. P. 48-51.
4. Makovskiy M.M. Historical and etymological dictionary of 13. Toporova T.V. On the anthropocentrism of the ancient Ger-
the English language. Moscow: Publishing House “Dia- manic cosmogonic myth/T. V. Toporova// Logical analysis of
logue”, 1999. 416p. language. The image of individual in culture and language.
5. Makovskiy M.M. Language-myth-culture. Life symbols and Moscow: Indrik, 1999. P. 252-261.
life of symbols /Mark Mihaylovich Makovskiy.-Moscow: 14. Toporova T.V. About the opposition "dark world"/"light
Russian dictionaries, 1996. 330p. world" in the ancient Germanic cosmogony/T. V. Toporova //
6. Merkulova O.A. Semantic laws and image of the world/O. A. Voprosy Jazykoznanija. 1998. № 2. P. 39-48.
Merkulova // Bulletin of Voronezh state University. Part: 15. Tresidder J. Dictionary of symbols/Jack Tresidder/transl.
Linguistics and intercultural communication. Voronezh, from Engl. Moscow: FAIR-PRESS, 2001. 448p.
2008. №3. P.39-42. 16. Vasmer M. Etymological dictionary of Russian Lan-
7. Dictionary of the Ukrainian language: in 11 vol- guage/transl. from Germ. and suppl. by O.N. Trubachov. 2-nd
umes/Academy of Sciences of the Ukrainian SSR. Institute of edition, Moscow: Progress, 1986. Vol. 1. 576 p.
linguistics; ed.- K.: Scientific thought, 1970-1980. Vol.2. P. 17. Tsyivyan T. V. Linguistic foundations of the Balkan model
323. of the world/T. V. Tsyivyan.- Moscow: Nauka, 1987. 297 p.
8. Stepanov Yu. S. Constants: Dictionary of Russian cul- 18. Shukurov D. L. Hermeneutics of the divine name// Philolog-
ture/Yuriy Sergeevich Stepanov. Moscow: Languages of ical Sciences. Issues of theory and practice. Tambov:
Russian culture, 1997. 824p. Gramots, 2013. No. 6 (24). Part 1. P. 216-218.
9. Tishchenko O.V. Ritual semantics in the Slavic language do- 19. Etymological dictionary of Slavonic languages (proto-
main/[monograph]/Oleg Volodymyrovych Tishchenko. Kyiv: Slavonic word stock)/[edited by O. N. Trubachev]. Moscow:
Kyiv state linguistic University, 2000. 236 p. Nauka, 1979. Issue 6. P.191-192.

Reconstruction of the diachronic core of the concept Good (based on Indo-European, Proto-Germanic and Old English pri-
mary meanings)
N. Stefanova
The article deals with the discussion of ontological essence of such mental formations as concepts which have a deep diachronic
nature and which was laid in the period of formation of primitive pagan worldview of ancient ethnic groups, in particular the Indo-
Europeans. Truth, beauty and good also belong to them. The author reveals the essence of the concept as a deep mental construct
with a complex network of conceptual features formed by combining various initial semantic features of designated concepts which
were formed on the basis of the displaying means of their content of the internal form of concept names. The main attention is fo-
cused on the identification of the origins of each individual feature, which objectifies them primarily in the value dimension and re-
flects the collective archetypes of the British about a certain concept. Effective methodological algorithm has been developed for the
reconstruction of these representations which are retained and reflected in primary meanings of the name of concept GOOD and
which constitute his diachronic core. In the article we apply the method of semantic reconstruction to restore primary meanings of
lexeme good, in particular semantic transitions in different derivatives, which reach Indo-European and Proto Germanic etymons and
demonstrate the connection with the semantic reflexes of other non-Germanic languages. The main primary meanings concern Indo-
European roots *ghu-to, *ghut- “that which is invoked” and also Indo-European root *gheu(e)- “to call, invoke” and “divine entity
summoned to a sacrifice” with their semantic transitions in Proto Germanic *guthan and then Old Saxon, Old Frisian god, Old High
German got, Gothic guϷ, Old English gōd and their meanings “supreme being, deity; the Christian God; image of a god; godlike
person”. Non Germanic forms correspond with these meanings: Old Slavonic *zъvati, Sanskrit huta- with meaning “to call, invoke”
and Ukrainian zvaty, Russian zvat. On the basis of these etymological observations we made an assumption that original symbolics of
reconstructed primary meanings can be described as “divine entity summoned to the sacrifice”. We hypothetically conclude that
mentalising of ideas about good occurred during a long historical and evolutionary period, first in the ancient mythological and syn-
cretic consciousness of the Indo-Europeans and then Germanic people and it was associated with the performance of the ritual of
collective unity for the worship to deities for material welfare which brought them a sense of internal psychological satisfaction and a
certain sense of fear in case of disfavor of the gods. Due to the spread of Christianity and the formation of monotheism these ideas
are transformed into Old English lexeme gōd “virtuous, pious, divine” person and fixed as ethnic constant of religious and Christian
consciousness of the ancient British. Since 13-th century the meaning "merciful person" has developed in semantic structure of gōd,
it gives grounds to speak about the acquisition of this concept of moral and ethical characteristics.
Keywords: concept GOOD, diachronic core, semantic reconstruction, primary meaning.

62
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Методологія поетико-наратологічного аналізу казкових етнонаративів

(на матеріалі австралійських художніх текстів для дітей)
А. О. Цапів
Херсонський державний університет, Херсон, Україна
Corresponding author. E-mail: alyatsapiv@i.ua

Paper received 27.09.19; Revised 10.10.19; Accepted for publication 12.10.19.

https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61-13
Анотація. У статті запропоновано розроблену авторкою методологію поетико-наратологічного аналізу казкових етнонаративів для
дітей. Витлумачено поняття казкового етнонаративу та продемонстровано поетапний аналіз казкового етнонаративу «Снаглпот і
Кадлпай» австралійської авторки Мей Гіббс. Поетико-наратологічний метод аналізування спрямовано на виявлення способів побу-
дови особливого типу етнонаративу, виокремлення головних прийомів нарації, реконструкцію моделі нарації та з’ясування етноку-
льтурної специфіки австралійського етнонаративу для дітей.
Ключові слова: казковий етнонаратив, поетико-наратологічний аналіз, прийом нарації, етнокультурна специфіка, нарація.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Засадничими лінгвокультури (імпліцитних ознак, вилучених з етноар-
положеннями у теоретико-методологічних підвалинах хетипів/етнореалій); анімалістичні та флористичні персо-
дослідження наративного тексту постають наукові праці нажі казкового етнонаративу – коали, вомбати, посуми,
наратологів-структуралістів Жеррара Женетта [4], Во- суцвіття евкаліпту – є етноперсонажами, котрі відбива-
льфа Шміда [12], постструткуралістів Міке Баль [14], ко- ють етнореалії австралійської флори та фауни. Художній
гнітивістів-наратологів Алана Палмера [25], Моніки Флу- час та простір казкових етнонаративів, тобто хронотоп,
дернік [18], Девіда Германа [22], Яна Албера [13], лінгво- який у контексті нашої роботи постає як етнохронотоп,
стилістичні дослідження конструювання наративних тек- втілює етнореалії австралійської лінгвокультури і є уніка-
стів Майкла Тулана [28], принципи текстотворення пост- льним за відсутності його аналогів у казках інших лінгво-
модерністських текстів Оксани Андріївни Бабелюк [1]. За культур. Нарація є способом аранжування казкового на-
останнє десятиріччя в українській науковій спільноті на- ративу, що включає розташування композиційно-сюжет-
бирають обертів наратологічні дослідження, присвяченні них блоків, членування тексту на наративні епізоди, вкра-
вивченню наративних стратегій текстотворення (Савчук, плення нараційних маркерів-активаторів. Відтак, модель
2016) [11], наративних категорій прозових текстів (Леще- нарації постає лінгвокогнітивним утворенням, вписаним
нко, 2018) [9], мультимодального аспекту наратологічних у наративну структуру казкового етнонаративу, яку мо-
досліджень (Білецька, 2016, Єфименко 2018) [2; 3]. жна реконструювати та сконструювати у вигляді абстра-
Cьогодні очевидною постає тенденція до вивчення саме ктної схеми (моделі).
культурологічної специфіки художніх текстів для дітей, у Виклад основного матеріалу дослідження. Поета-
яких відбито світосприйняття, ідеологічні переконання, пна методологія аналізування казкових етнонарати-
міфопоетику певної лінгвокультури (Nikolajeva, 2016, вів.
Zipes, 2012;) [24; 29]. Перший етап поетико-наратологічного методу аналі-
Формулювання мети і завдань. Метою наукової ро- зування казкового етнонаративу передбачає: по-перше
звідки є розробка та імплементація методології поетико- здійснення інформаційної розвідки щодо контексту ство-
наратологічного аналізу казкових етнонаративів, що рення казкового етнонаративу, а саме відомостей про ав-
спрямована на виявлення принципів наративного конст- торку та всі екстралінгвальні чинники, що вплинули на
руювання казкових етнонаративів та виявлення їх лінгво- формування її творчості та створення художніх текстів
культурної специфіки. Міфопоетика, як домінантна хара- для дітей; по-друге аналізування композиційного аранжу-
ктеристика творення австралійських казкових етнонара- вання художнього тексту, зокрема членування тексту на
тивів, реалізується та розкривається у казкових етнопер- композиційні блоки та наративні епізоди у межах кож-
сонажах, етнохронотопі, моделі нарації казки як способу ного блоку. Під наративним епізодом розуміємо окремий
її конструювання автором. Завдання дослідження поля- автосемантичний текстовий фрагмент. У наративному
гає у демонстрації поетапного аналізування казкового ет- епізоді відбито певну подію з життя персонажа, що при-
нонаративу, що уможливило з’ясування його наратив- падає на один відрізок часу і відбувається в одному то-
ної, нараційної та етнокультурної специфіки. посі, тобто має локально-темпоральну фіксованість. На-
Матеріалом дослідження слугував казковий етнона- ративні епізоди корелюють із елементами композицій-
ратив «Снаглпот та Кадлпай» (переклад наш – А.Ц.) авс- ного членуванням тексту – експозицією, зав’язкою, куль-
тралійської письменниці Мей Гіббс. мінацією, спаданням дії та розв’язкою. Наративний епі-
Переосмислив тлумачення наративу у термінах Мо- зод відображає подію з життя персонажа і підпорядкову-
ніки Флудернік [18] та розуміння етнонаративу Хансем ється загальній сюжетній лінії.
Хансеном [21], у контексті нашого дослідження вважа- Отже, на першому етапі дослідження здійснено роз-
ємо, що казковий етнонаратив – це історія про фікцій- відки щодо історії створення казкового наративу та відо-
ний/казковий світ, маніфестована вербальними та візуа- мостей про його авторку.
льними способами нарації, домінантною властивістю Розвиток австралійської літературної традиції
якої є міфопоетика австралійської автохтонної культури, пов’язано із низкою екстралінгвальних чинників, зокрема
а всі будівельні наративні елементи мають етноспецифі- історичними передумовами створення Австралії як кра-
чне забарвлення/компонент. Сама історія (наратив) є їни і заселення її територій європейцями. Змішання куль-
результатом розгортання етноархетипів австралійської тур, втрата аборигенними жителями свободи і територій,

63
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

асиміляція європейських переселенців призвели до ніве- Перші художні тексти для дітей, що з’явились в Авст-
лювання та майже повного знищення австрійської автох- ралії у період з 1870 до 1910 і які позиціонувались як саме
тонної культури. австралійські, можна було легко ідентифікувати за їх на-
Становлення австралійської літератури для дітей. звою. Вона, як правило, містила «австралійську» скла-
Становлення австралійської літератури для дитячої чита- дову: “Australian fairy tales” (Westbury, 1897), “Australian
цької аудиторії відбувалось у площині одночасної взає- wonderland: A fairy chain” (A.A.B. and Helumac, 1899),
модії та опозиції британської літературної традиції та від- “Mr. Bunyip or Mary Somerville’s ramble: An Australian
родження автохтонної австралійської культури [26, c. story for children” (Lockeyear, 1891), тощо [19]. Автори пе-
282]. Відправною точкою у становленні дитячої літера- рших творів для дітей намагались адаптувати відомі їм
тури в Австралії слугує книга, що побачила австралійсь- мотиви і сюжети Європейських казок до казкових «ланд-
кий світ у жовтні 1841 року “A Mother’s Offering to Her шафтів» Австралії, хоча літературні критики іноді їх зви-
Children: by a Lady, Long resident in New South Wales”, ав- нувачували у створенні казок з австралійськими персона-
торка якої більше сторіччя залишалась для всіх невідо- жами для Європейців. Нове покоління авторів, які пере-
мою. Лише наприкінці XX сторіччя найвпливовіша до- селились до Австралії ще дітьми, або вже народились на
слідниця дитячої австралійської літератури Марсі Мур австралійській землі і увібрали менталітет австралійсь-
вивчила архіви та всі матеріали і розкрила суспільству та- кого етносу, створювали принципові інші твори, які нау-
ємницю своєї пращурки Шарлотти Аткінсон (Бартон), ковці називають indigenous або authentic [26]. Однією з
яка переїхала з Англії до Австралії у 1827 році і якій су- автохтонних казок і постають пригоди суцвіть евкаліпто-
дилося стати матір’ю першої австралійської жінки-пись- вого дерева Снаглпота та Кадлпая етнонаративу Мей Гі-
менниці (native-born) Луїзи Аткінсон і авторкою першого ббс “Snugglepot and Cuddlepie”. Аналізований казковий
наративу для дітей, виданого в Австралії. Наратив побу- етнонаратив було створено у 1918 році авторкою Мей Гі-
довано у формі діалогу Місіс Савіл (Mrs. Saville) та її чо- ббс, яка у юному віці переселилась з родиною з Англії до
тирьох дітей Клари, Емми, Джуліуса та Люсі [17]. Австралії і все дитинство провела в австралійському
Дослідники австралійської казкової наративної тради- Буші. Саме дитячі спогади надихнули письменницю на
ції нерідко називають процес відродження автохтонної створення унікальних персонажів і втілення їх у верба-
культури процесом переміщення казкових персонажів до льну та візуальну площини казкового наративу.
австралійського світу Бушу, що уможливлює розкрити Другий крок поетико-наратологічного аналізу перед-
сутність національної ідентичності австралійців [17, c. 3]. бачає членування казкового наративу на наративні епі-
Так звана «Австралізація» (Australianisation) стала мейн- зоди та здійснення їх сюжетно-композиційного аналізу-
стрімом у розвитку літературної традиції Австралії і крок вання. Так, казковий наратив “Snugglepot and Cuddlepie”
за кроком створила унікальний текстовий світ австралій- ми умовно поділяємо на такі наративні епізоди:
ських казок Бушу.

Експозиція казкового етнонаративу (експозиційний наративнйи епізод)

Знайомсво з Бушем головними персонажами казки Снаглпотом та Кадлпаєм,
їх зовнішністю, оточенням та умовами життя.

Зав'язка (наративний епізод-зав'язка)

•Мюлюки-горішки Евкаліпту Снаглпот та Кадлпай дізнаються від Кукабари
про існування Людини і вирішують піти на її пошуки

Основна частина (наративні епізоди розгортання подій казкового

наративу та кульмінація)
•Пригоди Снаглпота та Кадлпая у Буші, їх знайомство із Містером Лізардом
та підступною Місіс Снейк
•Зустріч із Людиною
•Дружба із маленькою Блосом
•Потрапляння у пастку

Фінальна частина казкового етнонаративу

Друзі рятуються з печери Місі Снейк, обіймають один одного і живуть
щасливо у своєму рідному Буші

Рис. 1. Розташування ключових наративних епізодів казкового етнонаративу “Snugglepot and Cuddlepie”

На другому етапі у роботі виявляємо головних та дру- (Gumnut babies) Snugglepot та Cuddlepie, пухкенькі
горядних персонажів казки, а також інтерпретуємо особ- (…they grew strong and fat) малюки, які мирно живуть у
ливості художнього часу і простору казкового етнонара- своїй домівці – евкаліптовому дереві Бушу серед інших
тиву. дітей-горішків і квітів (Blossoms and Nut). Усі персонажі
Персонажами казки постають суцвіття евкаліпту казки – мешканці австралійського Бушу, які у контексті

64
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

дослідження класифікуємо як етноперсонажів: Mr Kook- Місцем, в якому відбуваються пригоди, є ліси австра-
aburra (Кукабарра), Mr Blue-cap (синя синиця), Cicadas лійського Бушу, а головні персонажі живуть на Евкаліп-
(цикади), Owl (сова), Mr Lizard (ящірка), Native Bears (ко- товому дереві. Енциклопедичні джерела засвідчують, що
ала), Mrs Snake (змія), Possum (опоссум), Lilly Pilly (му- дерева Евкаліпту належать до роду дерев, які домінують
раха-бульдог), Banksia man (плід дерева банксія), Nuts (го- у деревній флорі Австралії. У казці евкаліптове дерево,
ріхи), Blossoms (суцвіття). домівка головних героїв, постає символом всього Бушу
Художній простір і час (хронотоп). Часові маркері як рідного місця австралійського автохтонного насе-
“Once day…” [20, c. 6], свідчать про розмитість темпора- лення. У перекладі bush означає «чагарник, зарості», Буш
льних меж, що є загалом типовим для казки. У австралій- постає для австралійського корінного населення симво-
ських казках One day корелює із часом Dreaming, усюди- лом національної ідентичності, частиною Дрімінг світу,
сущим періодом пізнання своєї історії та усвідомлення що залишається флористичним символом австралійської
власної ідентичності. лінгвокультури повсякчас [16; 23]. Якщо сам Дрімінг не
Всі без виключення міфи та легенди австралійських має фізичного втілення, то Буш власне став симбіозом ві-
аборигенів пов’язані з Дрімтайм аба Дрімінг (Dreamtime рувань, легенд та флористичним індикатором рідної міс-
or Dreaming), що є системою вірувань та конгломераторм цевості для австралійців. Саме тому топосом казкового
знань про створення Духами-пращурами всього живого етнонаративу постає не чарівна країна, не Лондон або Ка-
на землі. Австралійські аборигени емігрували до Австра- нзас, а саме Буш.
лії з південної Азії більше 60 000 років тому. Усі історії На третьому етапі з’ясовуємо тип наратора та нарата-
австралійців про створення світу пов’язані саме з тора казкового етнонаративу, виявляємо вербальні та ві-
“Dreamtime”, у якій віддзеркалено всі духовні та фізичні зуальні нараційні прийоми створення казкової оповіді.
аспекти життя аборигенів. Дрімінг – це найсакральніший У сучасній науці про природу художнього твору чи-
і водночас найзагадковіший період у розвитку австралій- тання розглядається як комунікативний акт між автором
ської культури. Дрімінг є періодом заснування австралій- і читачем, здійснюється за допомогою тексту та всіх його
ської культури, створення австралійського континенту, комунікативних підсистем [7, c. 31]. Художній твір пос-
його флори і фауни. Йому завдячують всі аборигенні пле- тає результатом співтворчості письменника та читача.
мена своїм життям. Створення всього живого на землі Автор спілкується із читачем твору (своїм сучасником,
Духами-пращурами (Ancestor Spirits), які повстали з землі нащадком), який усвідомлює, інтерпретує, переосмислює
або моря, відбито у численних міфах аборигенів Австра- твір, спираючись як на власний досвід, так і на естетич-
лії. У міфічних сюжетах розгортаються мотиви засну- ний досвід письменника [10, c. 364]. Художній текст – це
вання світу, появи сонця і місяця, усіх тварин – ему, кен- комунікативний феномен, свого роду медіум, що дозво-
гуру, дінго, коали; пояснюється поява артефактів, культу- ляє здійснювати комунікацію у необмеженому часі та
рних цінностей [23, c. 65–66]. Дрімінг є одночасно мину- просторі [6, c. 1]. У художньому тексті референтний про-
лим, теперешнім та майбутнім австралійців. Обряди іні- стір постає продуктом діяльності авторської свідомості,
ціапції, вплетення вірувань Дрімінг у сюжети міфів, тан- суб’єктивною ментальною моделлю дійсності, цілісним
ців, казок здійснюється австралійцями для того, щоб збе- мікрокосмом квазіреальності [там само].
регти квант найважливіших знань, передавати наступним У такому сенсі автор виступає суб’єктом, котрий здій-
поколінням найважливіші ідеї та спогади. Тотемізм або- снює художню комунікацію і конструює оповідь у такий
ригенів Австралії – їх віра у Богів у вигляді тварин та ро- спосіб, щоб досягти максимального емпатичного впливу
слин – становить основу специфіки їх мислення, світо- на об’єкт/адресата художнього мовлення. Фактор адре-
сприйняття, вірувань. Кожне плем’я називало себе на сата є магістральним у досягненні взаєморозуміння між
честь істоти, яка за їх віруваннями створила цей світ. Так, учасниками художньої комунікації, оскільки досвід, вік,
існувало Плем’я Кенгуру, Плем’я Ему, Племя Ворона. обізнаність, інтереси і вподобання об’єкта художньої ко-
Аборигени вірили, що у час Dreaming жили саме тварини, мунікації обов’язково враховуються. Спілкування пись-
які поводились як люди, Боги, мали багато містичної та менника з читачем здійснюється через художній текст, і
сакральної сили. Кожне з племен Австралії мало своє осо- реалізується у наративних сутностях наратора як оповід-
бливе слово, яке номінувало Dreaming, на кшталт Emu ної інстанції та нарататора як вбудованого у художній
Dreaming, Lizard Dreaming, Honey Ant Dreaming [27,c. 83]. текст об’єкта художньої комунікації. У казковому етно-
Корінні австралійці усвідомлюють себе не власниками наративі наратор часто звертається до свого нарататора,
австралійської землі, вони позиціонують себе як частину яким виступає дитина (як ідеалізований читач-дитина пе-
своєї рідної землі, вони є єдиним цілим, так само як Дрі- вного віку). Так, наратор здійснює комунікацію у пло-
мінг, що одночасно постає структурою суспільства, пра- щині художнього тексту і надає певні пояснення-комен-
вилами соціальної поведінки, обрядовими ритуалами, на- тарі, як-от щодо незвичної зовнішності головних персо-
ративами про створення австралійського всесвіту, кож- нажів: “Here then lived Cuddlepie, side by side with Snuggle-
ною клітинкою австралійської культури. Дрімінг є тією pot, and they grew strong and fat as you can see them in the
усюдисущою матерією, що створює точки перетину ми- pictures”. Унікальні етноперсонажі вперше з’являються
нулого, теперішнього і майбутнього австралійців. Після саме на сторінках казки Мей Гіббс, яка є не лише автор-
того як священні Духи-пращури створили австралійсь- кою тексту, а й ілюстрацій, що виступають конгломера-
кий всесвіт, вони трансформувались у тварин та природні том необхідної додаткової інформації, яку значно легше
стихії, а тому залишились безсмертними і усюдисущими усвідомити саме через візуальне сприйняття (див. рис. 2).
донині [17; 19; 27]. Такі уявлення австралійців про свою Казковий етнонаратив Мей Гіббс реалізується у муль-
ідентичність, своє коріння та історію втілились у казко- тимодальному тексті, в якому взаємодіють два семіотичні
вих етнонаративах Мей Гіббс як у етноперсонажах, так і коди – вербальна (текстова) та візуальна (ілюстративна)
казковому дрімінгхроносі. інформація. У контексті нашого дослідження, ілюстрації,
подані на сторінках казки, розуміємо як візуальний спосіб

65
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

нарації. Візуальні зображення несуть певне інформати- магістралі (busy highway), вечірки (Mrs Kookaburra’s din-
вне навантаження і разом із вербальною нарацією ство- ner party), у Буш-світі є поліцейські (…a big Grey Possum
рюють єдиний наративний простір казкового етнонара- on his road…They are policemen at night time because they
тиву. У наведеному прикладі на ілюстрації зображено пу- can see in the dark) та редактори газетних Буш-видань
хких малят-суцвіть евкаліпту. Авторка втілює свій задум (There, they were surprised to see an Editor writing all about
щодо зовнішності етноперсонажів через візуальний спо- them in his newspaper). Евкаліптові малюки-горішки ма-
сіб маніфестації і у такий спосіб створює єдиний образ, ють сучасний буш-устрій дня, вони приймають душ во-
що існує у її творчій уяві і в уяві читачів казки, які точно дою з листя дерева (The Blossom was taking her bath). Утім,
знають як виглядять Снаглпот та Кадлпай. чим ближче евкаліптові малюки до сучасних об’єктів на
кшталт театру, тим більше вони зливаються зі світом лю-
дей і характерними йому правилами та устроями. Сна-
глпот та Кадлпай вбираються у костюми і обирають для
себе офіційні аксесуари (So Snugglepot bought that suit and
a nice walking stick also), хоча у своєму рідному Буші ге-
рої мали із одягу лише капелюшки та кілька листочків.
У наведеному текстово-ілюстративному фрагменті, ві-
зуальне зображення є засобом реалізації нараційного
прийому «просторового розширення», що доповнює тек-
стову інформацію щодо місця подій та учасників святко-
вого заходу, а також апелює до творчої уяви читача і тим
самим надає йому простір для фантазії. That night, when
Рис. 2. Етноперсонажі казкового наративу “Snugglepot and the moon was up, they danced before the big Bears. (You can
Cuddlepie” only see one in the picture – the other is higher up).
Казковий етнонаратив “Snugglepot and Cuddlepie” було
створено вже у XX сторіччі, коли розвивалась інфрастру-
ктура країни. Казковий Буш постає у етнонаративі досить
сучасним, оскільки інкорпорує елементи справжнього ав-
стралійського лісу та сучасного міста із його комунікаці-
ями та устроєм. Так наприклад, у Буш-світі Снаглпота та
Кадлпая є таксопарк (cabstand), а на таксі (cab) можна пе-
ресуватись будь-куди.

Рис. 4. Наративний епізод «Буш-вечірка»

Малюнок та коментар наратора свідчать, що читач

може вийти за рамки малюнка і створити власну модель
казкового наративного епізоду. У наративному епізоді те-
кстовий і візуальний фрагменти доповнюють один од-
ного, водночас потребують наявності третього елемента,
уяви читача, для створення єдиної голографічної картини
(the other is higher up).
У наступному прикладі текстово-ілюстративного фра-
гменту казкового етнонаративу малюки Снаглпот та
Кадлпай вирушають до магазину за капелюхами:
Snugglepot and Cuddlepie were charmed. “Let us buy two
Рис. 3. The cabstand казкового Бушу hats for the frogs who helped us,” said Cuddlepie. “They can
give them to their wives.”
В етнонаративі таксі має унікальний вигляд, оскільки
“Good idea”, agreed Snugglepot. So they went in and
це не машина зі світу людей, у Буш-світі таксі – це кен-
bought the two biggest hats in the shop. (You can’s see them
гуру, а його сумка – це місце для пасажирів. Вербальна та
in the picture – they are in another part of the shop)
візуальна нарація в етнонаративі створює єдиний інфор-
Ілюстрація займає весь простір сторінки і у наратив-
маційний простір, що слугує платформою для створення
ному епізоді домінує над текстовою інформацією. Ав-
особливого наративу. У тексті йдеться про cab (“Why,
торка зображує не звичайний магазин, у якому на поли-
there is a cabstand,” cried Snugglepot. “Let’s take a cab and
цях та манекенах розташовані різноманітні капелюхи, а
drive round”) і не надається деталізації щодо власне фор-
унікальний буш-магазин, що знаходиться просто неба у
мату таксі, всю інформацію маніфестовано на ілюстрації,
затишному лісі. Усі капелюхи майже повністю подібні і
з якої стає очевидним унікальність Буш-транспортного
нагадують верхівку горіха, демонстративними стендами
засобу (див. рис. 2)
виступають невеликі гілки дерев, а дзеркалом – маленьке
У казковому етнонаративі є магазини (So they went in
озеро. У дужках наратор додає коментар щодо локації го-
and bought two biggest hats in the shop), товари секондхенд
ловних героїв Снаглпота та Кадлпая, зауважуючи, що на
(Snugglepot and Cuddlepie bought two little secondhand
houses from a wayside shop) басейн (the diving pool) буш-

66
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

малюнку їх не можна знайти, адже вони знаходяться у ін- та фінальний наративні епізоди казки перегукуються на
шій частина магазина (You can’s see them in the picture – початку та наприкінці історії.
they are in another part of the shop). У наведеному кон- Мотив казкового етнонаративу – подорож у пошуках
тексті реалізується візуальний наративний прийом «роз- невідомого і повернення додому. Історія, що реалізується
ширення простору», що по-перше, деталізує та унаочнює у казці, побудована на розгортанні пригод головних пер-
явища, про які заявлено у текстовому фрагменті (shop), а сонажів, які крокують стежинами Бушу, щоб побачити
по-друге, відкриває простір для уяви читача. Наратор цікавий для них об’єкт (Human). У контексті нашого дос-
наче створює лише половину картинки, а другу його час- лідження вважаємо, що історія казки служить реаліза-
тину пропонує відтворити у своїй уяві читачеві. цією розгортання імпліцитних ознак, вилучених із етно-
реалії Бумеранг (Boomerang) та міфологічного образу
Райдужного Змія (Rainbow Serpent/Rainbow Snake).
Відомо, що Бумеранг у побуті австралійських абориге-
нів займав особливе місце. Він слугував знаряддям праці,
засобом для полювання та іграшкою для дитячих розваг.
Вміле володіння технікою бумерангу свідчило про майс-
терність та зрілість аборигенів, їх благословення пращу-
рами та судило щасливе життя. Головною ознакою буме-
ранга є циклічний рух по колу, а найвагомішою – його
повернення власнику. Бумеранг рухався за своєю траєк-
торією щоб виконати закладену в ньому мету – принести
здобич, розважити глядачів, розвеселити дитину. Буме-
ранг був частиною життя аборигенів Австралії, невід’єм-
ним атрибутом ритуалів, побуту, ігор та розваг. Імпліци-
тні смисли, які ми вилучаємо із етнореалії Бумеранг – ци-
клічність, рух по полу, єдина точка початку та кінця, по-
вернення на ініціальну позицію.
Як засвідчують міфи та легенди, австралійські абори-
Рис. 5. Буш-магазин капелюхів гени вірили, що всі дороги, всі тропи, що проходять
На четвертому етапі дослідження реконструюємо та вздовж континенту, і які ведуть людей до джерел та їжі,
конструюємо модель нарації казкового етнонаративу. були прокладені саме райдужним змієм (Rainbow Ser-
Казковий наратив постає двошаровим (двокомпонент- pent/Rainbow Snake). Змій пробирався по рівнинній міс-
ним) утворенням, що складається власне з самої історії – цевості крізь дерева та кущі, і там, де він пройшов, зали-
наративу та способу її конструювання – нарації. У дослі- шався слід у вигляді стежинки. Такими стежинками зго-
дженні вважаємо, що у способі конструювання казкового дом змогли подорожувати і племена аборигенів, проби-
наративу відбито культурну специфіку австралійської ратись у гущу лісу, добиратись до водоймів та рятуватись
лінгвокультури. Модель нарації розуміємо як лінгвоког- від голоду і спраги. Аборигени вірили, що такі стежки са-
нітивний конструкт, що є вписаним у наративну струк- кральні, адже вони були прокладені священним змієм і
туру казкового етнонаративу. Казковий етнонаратив бу- завдяки їм можна просуватись по континенту та шукати
дується за певною моделлю, реконструюючи яку ми ство- їжу і притулок. У казковому етнонаративі по стежинкам,
рюємо абстрактну схему. Реконструкція та конструю- що колись були прокладені міфічним райдужним змієм,
вання моделі відбувається у декілька етапів, що охоплю- крокують і головні герої Снаглпот та Кадлпай у пошуках
ють аналізування тексту казки та широкого контексту її невідомої їм людини.
створення. Ланцюжок подій у казковому етнонаративі розгорта-
Авторка казки про евкаліптових малюків та її числен- ється саме за принципом циклічного руху по колу: голо-
них сіквелів є представницею австралійської лінгвокуль- вні герої вирушають із рідного бушу і у фіналі казки по-
тури. Мей Гіббс переїхала до континенту ще маленькою вертаються знову додому. Бумерангова подорож має на
і виросла в атмосфері мальовничих ландшафтів Бушу. меті отримання нового досвіду та пригод, що так само
Мей була знайома із міфами про світобудову, віруван- втілено і у символіці бумерангу.
нями, традиціями австралійців. Австралійська менталь- Лексико-семантичний аналіз уможливив виявлення
ність, притаманна корінним жителям континенту, є од- нараційних маркерів-активаторів у ключових наративних
ним із рушійних чинників, що впливає на спосіб побу- епізодах художнього тексту. Такі лексичні маркери є
дови художньої оповіді автором. Аналіз сюжетно-компо- стрижневими у розвитку динамічного сюжету казкового
зиційної будови казкового етнонаративу “Snugglepot and етнонаративу. Нараційними маркерами-активаторами у
Cuddlepie” засвідчує динамічність сюжету та певну цик- кожному наративному епізоді, з яких вибудовується зага-
лічність, що відбивається у повторюваності наративних льна сюжетна лінія казкового етнонаративу, є лексичні
епізодів як автосемантичних наративних фрагментів тек- одиниці на позначення руху, руху по колу, подорожі: crept
сту, у яких розгортається та завершується певна подія. out of bed and out of the house; Then they began their jour-
Ланцюжок таких подій, реалізованих у наративних епізо- ney; Then come, they flew;…was wandering, hastily…came;
дах казки, формує загальну сюжетну лінію етнонаративу. Presently he came back with two lovely eggs; ride; they went
Так, наратив як історія – це пригоди евкаліптових малю- along and soon became very good friends;They were travel-
ків Снаглпота та Кадлпая. Малюки мирно мешкали на де- ling; Mr. Lizard returned; Without waste of time they all hur-
реві, аж поки не почули про існування містичної істоти ried up and the bed of the creek till they came to a deep pool;
(Human) і не вирішили відправитись у подорож у пошу- Mr Frog led the way along a dark passage; Presently they
ках невідомого для них людського створіння. Ініціальний came to a large opening into another cave; Mr Lizard

67
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

…dashed up and out of the cave; After travelling a very long частини казкового етнонративу, складні полісиндетичні
way through winding passages; Let’s take a cab and drive речення трапляються частіше, що передає прискорення
round; It was a splendid ride; So they got abroad the Cab руху каруселі, коли її швидкість досягає максимуму: High
again and drove on; Let’s walk a little way; Cuddlepie scram- above Mrs Snake swung the sigh of the Gum Inn, and on it
bled, and pushed, and tore his way through the sticks, and sat a Nut painting it, who, seeing what was about to happen,
leaves, and ferns till he came to an open space at the foot of a sprang from the sign right upon the neck of Mrs Snakle, and,
big tree; Cuddlepie followed…till by and by he came to a little with arms and legs about her throat, held her fast. На лекси-
stream; Running after her; Came hurrying …were running; чному рівні у складних полісиндетичних конструкціях
Walked away through the Bush; They were at last on the road прикметник fast експліцитно маніфестує швидкість роз-
again; They went along; So they went back. гортання подій, швидкість вчинків і рухів персонажів.
Виділені нами дієслова руху створюють динамічність Висновки. Запропонована авторкою методологія пое-
подій на рівні сюжетно-композиційної будови казки і є тико-наратологічного аналізу казкових етнонаративів
блоками конструювання гештальтного вихідного знання спрямована на виявлення етнокультурної специфіки та
казки (термін Кухаренко В.А.) [8] – вирушення у пошу- особливостей наративного конструювання австралійсь-
ках знань може бути як захоплюючим, так і небезпечним, ких казкових наративів. У статті продемонстровано пое-
життя вчить товаришувати з друзями і протистояти воро- тапний алгоритм поетико-наратологічного аналізування
гам, Буш є рідною домівкою, до якої завжди повертаєшся, на прикладі художнього тексту Мей Гіббс «Снагпот і
пройшовши шлях випробувань і труднощів. Кадлпай». Так, методологія складається із чотирьох ета-
На синтаксичному рівні динамічність подій казкового пів, спрямованих на дослідження самого наративного те-
етнонаративу актуалізується у полісиндетичних речен- ксту та його широкого контексту, тобто всіх екстра-
нях, у яких превалюють дієслова руху і створюється лінгвальних чинників, що вплинули на його створення. У
ефект швидкого розгортання подій: Then something роботі витлумачено поняття казкового наративу як істо-
dashed in, grabbed her by the legs, dragged her out of the рії, у якій розгортаються події у казковому етнохронотопі
seat, hoisted her over the heads of the people and out of the із етноперсонажами, котрими постають горішки евкаліп-
Picture show, all in a moment, faster than it can be told. У тового дерева Снагпол і Кадлпай.
наративних епізодах, що є вкрапленнями кульмінаційної

ЛІТЕРАТУРА
1. Бабелюк О.А. Принципи постмодерністського текстотво- Toronto. Buffalo. London: University of Toronto Press, 2017. 205
рення сучасної американської прози малої форми: моногра- p.
фія. Дрогобич: ТзОВ «Вимір», 2009. 296 с. 15. Clancy L. Culture and customs of Australia. Westport, Connecti-
2. Білецька О.В. Графосеміотичне кодування наративної поліфо- cut. London: Greenwood Press, 2004. 191.
нії в англомовному постмодерністському художньому тексті: 16. Flood J. The original Australians. Story of the Aboriginal people.
автореф. дис…канд. філол. н. 10.02.04 / Одеський нац. ун-т Allen&Unwin, 2006. 306 p.
ім. Мечникова. Одеса, 2016. 20 с. 17. Floyd R. K. Fairies in the bush: The emergence of a national
3. Єфименко В.А. Жанрові трансформації та мультимодальність identity in Australian fairy tales. Text. Special issue 43, Into the
сучасних казкових наративів (на матеріалі англійської мови): bush: Australian fairy tales / eds. Nike Sulway, Rebecca-Anne Do
дис…докт. філол. н. 10.02.04 / Київський нац. ун-т. ім. Тараса Rozario, October 2017. 11 p.
Шевченко. Київ, 2018. 472 с. 18. Fludernik M. An introduction to narratology. London and New
4. Женетт Жерар Фигуры. М.: изд-во им. Сабашниковых, 1998. York: Rouledge. Taylor and Francis group, 2002. 190 p.
944 с. 19. Foster J., Finnis E., Maureen N. The development of Australian
5. Карп М.А. Текстотвірні ознаки когезії та когерентності в анг- Children’s literature into the 21st century. Wagga Wagga New
лійських мультимодальних літературних казках (на матеріалі South Wales: Charles Sturt University. Centre for Information
творчості Філіпа Арда): дис. …канд. філол. наук: 10.02.04 / studies, 2005. 182 p.
Львівський нан.ун-т. імені Івана Франка. Львів, 2016. 258 с. 20. Gibbs May The complete adventures of Snugglepot and
6. Колегаева О.М. Текст в системе научной и художественной Cuddlepie. Angus&Robertson, 2010. 224 p.
коммуникации: автоеф. дис. …д-ра филол. наук: 10.02.04./ 21. Hansen H. The ethnonarratives approach. Human Relations. Vol-
Киевский университет имени Т.Г. Шевченка. Киев, 1992.26 с. ume 59 (8), 2006. P. 1049–1075.
7. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. Тернопіль: 22. Herman D. Narratologies: New Perspectives on Narrative Analy-
«Посібники і підручники», 2005. 416 с. sis. Columbus: Ohio State UP., 1999. 432 p.
8. Кухаренко В.А. Текст и его структура: учеб. Пособие. М.: 23. Historical dictionary of Australian aborigines / Mitchell Rolls,
Флинта, 2018. 188 с. Murray Johnson ; introduction by Henry Reynolds. The
9. Лещенко А.В. Нарративная напряженность художественного Scarecrow Press, Inc. Lanham. Toronto. Plymouth, UK, 2011. 213
текста: монография. Черкассы: ЧП Гордиенко Е.И., 2017. 336 p.
с. 24. Nikolajeva M. Children’s literature comes of age. London and
10. Літературознавчий словник-довідник. / ред. Колегія Р.Т. New York: Rouledge Taylor & Frances Group, 2016. 225 p.
Гром’як, Ю.І. Ковалів, В.І. Теремко. К.: Видавничий центр 25. Palmer Allan Fictional minds. Lincoln and London: University of
«Академія». 2007. 752 c. Nebraska Press, 2004. 276 p.
11. Савчук Р. І. Наративні стратегії художнього текстотворення: 26. The Cambridge History of Australian literature / ed. Peter Pierce.
лінгвокогнітивний і семіотичний аспекти (на матеріалі фран- Cambridge Uneversity Press, 2009. P. 282-302.
цузьких прозових творів XIX-XXI століть): дис. … доктора 27. The Greenwood encyclopedia of folktales and fairy tales / edited
філол. наук: 10.02.05 / Київський національний лінгвістичний by Donald Haase Westport Connecticut / London: Greenwood
університет. Київ, 2016. 474 с. press 2008. P. 82-86
12. Шмид В. Нарратология. М.: Языки славянской культуры, 28. Toolan Michael Making sense of narrative text. Situation, repeti-
2003.312 с. tion, and picturing in the reading of short stories / Michael Toolan.
13. Alber J. Unnatural narrative. Impossible worlds in fiction and Taylor ans Francis Ltd., 2016. 284 p.
drama. Lincoln and London: University of Nebraska Press, 2016. 29. Zipes J. the Irresistable fairy tale. The cultural and social history
213 p. of a genre. Princeton and Oxford: Princeton University Press,
14. Bal M. Narratology. Introduction to the theory of narrative. 2012. 228 p.

68
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

REFERENCES
1. Babelyuk O. A. Principles of postmodern textformation of modern communication: avtoref. dis. …doctora. filol. nauk 10.02.04 /
American prose of small forms: monograf. Drogobych. TsOv Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 1992. 26 s.
“Vymir”, 2009. 296 s. 7. Krupa M. Lynguistic analysis of the text. Ternopil: “Pisibnyky I
2. Biletska O.V. Graphic Coding of narrative Polyphony in English pidruchnyky”, 2005. 416 s.
Postmodern Text: avtoref. dis. …kand. filol. nauk 10.02.04 / 8. Kuharenko V.A. Text and its structure: ucheb. Posobiie. M.: Flinta,
Odesa Illia Mechnikov National University. Odesa, 2016. 20 p. 2018. 188 s.
3. Yefymenko V.A. Zhanrovi transformatsii ta multymodalnist 9. Leshchenko A.V. Narrativnaia napriazhennost teksta [Narrative
suchasnyh kazkovyh naratyviv [Genre transformations and tension of a literary text]: manuscript. Cherkassy: ChP Gordienko
multimodality of contemporary fairy-tale narratives (case study of E.I., 2017. 336 p..
the English language)]: dis. …doctora. filol. nauk 10.02.04 / Taras 10. Thesaurus of Literary Studies. K.: Vydavnychii tsentr
Shevchenko National University of Kyiv. 2018. 472 s. «Academia». 2007. 752 s.
4. Genette G. Figures. M.: izd-vo im. Sabashnikovyh, 1998. 944 s 11. Savchuk R.I. Narrative strategies of fictional text formation: lin-
5. Karp M. A. Text characteristics of cohesion and coherence in Eng- guistic, cognitive and semiotic aspects (case study of French fic-
lish multimodal literary fairy tales (case study of Philip Ard’s cre- tion of the XIX–XXth centuries): dis. …doctora. filol. nauk: spets.
ative works): dis. …kand. filol. nauk 10.02.04 / Ivan Franko Na- 10.02.04 / Kyiv National Linguistic University, Kyiv, 2016. 474 s.
tional University of Lviv, 2016. 258 s. 12. Shmid V. Narratology. M.: Yazyki slavyanskoy koltury, 2003.
6. Kolegaeva O.M. Text in the system of scientific and fiction 312 s.

Methodology of the poetic-narratological analysis of fairy ethnonarratives (Сase Study of Australian Literary texts for Children)
A. O. Tsapiv
Abstract. The articles aims at demonstration the algorithm of the methodology of poetic-narratological analysis of Australian fairy ethnonar-
ratives for children. The notion of fairy ethnonarrative has been defined. The key elements of a fairy ethnonarrative – ethnocharacters, eth-
nochronotope, model of narration have been revealed. It is assumed that verbal and visual ways of narration create a multimodal fairy eth-
nonarrative space. The suggested methodology enables to find out narratological and ethnocultural specificity of fairy ethnonarratives for
children.
Keywords: fairy ethnonarrative, poetic-narratological analysis, method of narration, ethnocultural specificity, narration.

69
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Object control interpretations with volitional verbs

in infinitive complexes of Early Modern English
O. M. Tuhai
Borys Grinchenko Kyiv University, Ukraine
Corresponding author. E-mail: o.tuhai@kubg.edu.ua

Paper received 30.09.19; Revised 12.10.19; Accepted for publication 14.10.19.

https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61-14
Abstract. The study investigates object control interpretations with volitional verbs followed by infinitives of ditransitive and complex-transitive
complementation in Early Modern English. The author argues that ditransitive and complex-transitive verbs of will are defined as predicates of direct
and indirect speech which presupposes different transitive variations of syntactic infinitive clausal configuration. The article concentrates on case
marking of overt object noun phrases of the matrix verbs in infinitive sentences with the main verbs of will. The research establishes particular diverse
theta-grid paradigm of the infinitive ditransitive, complex-transitive complementation as of two or three argument arrangement.
Keywords: object control interpretation, infinitive complementation, predicates of direct/indirect speech, Early Modern English, volitional verbs.

Introduction. Syntactic research of non-finite clauses has been verbs in the historical perspective, exactly Early Modern
the topic for a vast enterprise discussion in scientific domains for English, there exists a certain gap.
more that fifty years. There has also increased the focus of Material and methods. The text material under the present
semantic studies with the tendency to determine control study is taken from W. Shakespeare and T. Middleton corpus
relations by the lexical nature of the verbs within their scope. data of the completed folio written works. The research
Traditional grammar identifies subject control from object volitional verbs such as request, beseech, pray, entreat,
control infinitive structures with respect to subject or object as a persuade, advise, instruct, appoint, force, enforce, compel,
controlling element where control properties are defined by the forbid, command, order, charge, require, induce, allow, permit,
meaning of the matrix verbs. Object control interpretation still dare are chosen from the Roget’s II: The New Thesaurus
provides significant results necessary for the analysis of dictionary on the basis of the specific willing semantics of the
generative syntactic patterns within infinitival sentences both in verbs [15]. The present research is based on several methods
present-day English and in diachronic and synchronic studies. and approaches according to the goal of the paper and the text
The research goal is to analyze syntactic characteristics of material from Early Modern English. Namely, structural
infinitives with volitional verbs in Early Modern English. The method is used to highlight certain syntactic units and
object of the paper is ditransitive and complex-transitive combinations in an utterance, to outline the forms of syntactic
infinitive complements. The subject of the paper is object relations and the surface structure of the infinitive sentences. The
control peculiarities, case marking and argument structure of method of distributional analysis enables to investigate
ditransitive and complex-transitive infinitival constructions. The functional peculiarities of lingual constituents by way of
tasks pursued in present study are the following ones: 1) to studying their distribution in the constructions.
examine syntactic peculiarities of ditransitive and complex- Transformational-generative approach aims to characterize
transitive infinitive complementation in Early Modern English; syntactic properties (object control, case marking, argument
2) to interpret object control features in infinitive constructions; structure), to define origin of infinitive clauses within
3) to analyze case marking assignment to the object NP; 4) to ditransitive and complex-transitive complementation by
define theta roles and argument structure in sentences with transformational rules application for distinguishing the relevant
infinitival complement clauses. structures of the research infinitives in their configurations. The
Basic publications and researches. In generative syntax method of linguistic description involves exploring the language
infinitive constructions focusing on subject and object control phenomenon of infinitive constructions with volitional verbs
have been an essential concern in plenty of researches. The directly in the text.
study of different aspects of infinitive relations has been Results and discussion. Ditransitive and complex-transitive
conducted by both Ukrainian (T. Kryvoruchko, M. Polkhovska, infinitive complexes in EModE show a variety of syntactic
O. Ochkovska, H. Zinchenko) and foreign scholars (I. Landau, configurations and properties with volitional verbs.In modern
I. Sag, C. Pollard, B. Comrie, E. Gelderen, B. Los, K. Hale, J. traditional linguistics ditransitive and complex-transitive
Keyser, R. Huddleston, G. Pullum). In particular, Ukrainian complementation is actualized in to/bare- and wh- infinitive
scientists contributed to: the investigation of subject-to-subject clauses where the main predicates take in their post position one
and subject-to-object raising and control relations – T. or two elements depending on the transitive functions and
Kryvoruchko; the argument structure with raising and control valence of the verbs. Namely, ditransitive infinitive
verbs – M. Polkhovska, O. Ochkovska; subject properties in complementation is realized as direct object with indirect object
infinitives – H. Zinchenko. Foreign linguists contributed their by: a) to/bare-infinitive clause as SVOi (NP) Od (to/bare Inf)
researches to: control relations with different lexical groups of pattern, b) wh-infinitive clause as SVOi (NP) Od (wh- to Inf)
control verbs – C. Pollard, I. Sag; subject and object control in model. Whereas complex-transitive infinitive complementation
general – B. Comrie; the relations in clause structure – E. is considered as predicative complement with direct object by:
Gelderen, B. Los; the argument structure – K. Hale, J. Keyser, a) to-infinitive clause as SVOd (NP) Compl (to Inf) model, b)
R. Huddleston, G. Pullum; structure and meaning in infinitival bare-infinitive clause as SVOd (NP) Compl (bare Inf) pattern
control constructions – I. Landau. But in linguistic studies [12, p. 1171].
concerning the issue of syntactic structural configurations and According to the Control Theory which presupposes that
control properties with ditransitive, complex-transitive volitional subject or object control in the infinitives depends on the lexical

70
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

semantics of the main predicates the research verbs of will from by the sentence word order or through the semantic features of
our corpus data are postulated as object control verbs with the the verb [3, p. 132]. Hence, the author presumes that the object
following lexical types [11, p. 286-287]: NP in ditransitive infinitive complementation is not case-marked
1) request/advise type – verbs of requesting and advising by the dative, but by the accusative case. In spite of this, during
such as request, beseech, pray, entreat, persuade, advise, Early Modern English in Accusativus cum Infinito constructions
instruct; 2) order/permit type – verbs of ordering and permitting with above mentioned ditransitive verbs of will it is witnessed
such as appoint, force, enforce, compel, forbid, command, order, more frequently usage of not only pure to-infinitive but the
charge, require, induce, allow, permit, dare. predicate’s object person to whom the action is referred
Accordingly, in present paper the author claims that control considering him as an addressee or an infinitive subject in an
properties and lexical nature of the volitional verbs determine accusative case [9, p. 22-23]. Therefore, the author considers
object control and the particular type of complementation, that is ditransitive verbs of will as predicates of indirect speech with an
either ditransitive or complex-transitive infinitive construction. indirect object NP or an infinitive subject as a
Syntactic properties of ditransitive infinitive recipient/addressee in an accusative case.
complementation. Ditransitive complementation is In EModE the basic configuration of ditransitive infinitive
characterized by ditransitive verbs of will as request, entreat, complementation is defined as SVOiOd model – subject,
persuade, forbid, command, instruct, advise that open two predicate, indirect and direct objects with three argument
argument positions to be filled in order to enlarge and complete structure. Hence, it is divided two typological groups of
the main predicates semantics. Special peculiarities of this non- predicative infinitive complementation, namely:
finite infinitive complementation is that verbs of will can 1. SVOi(NP)Od(to/bare Inf) – subject, predicate, noun
introduce both indirect directives and indirect questions. phrase as indirect object and infinitive clause with/without
Traditional grammar describes the research ditransitive particle to as direct object.
volitional verbs as those ones that bring in indirect speech where 2. SVOi(NP)Od(wh- to Inf) – subject, predicate, noun phrase
the object correlates with the addressee [12, p. 1203-1215]. In as indirect object and wh-infinitive clause with particle to as
functional syntax an accusative case is associated with direct direct object.
object, but in case of the indirect speech predicates an object is a The first configuration of ditransitive infinitive
person to whom the action is purposed indirectly. This particular complementation is SVOi(NP)Od(to/bare Inf) model. It is
feature designates the very important morphological peculiarity outlined as indirect object and to/bare infinitive of such
of the research ditransitive type of infinitive complementation, volitional verbs: request, entreat, persuade, forbid, command.
precisely the assignment by the matrix volitional verbs an (1) Coriolanus: ‘And wrath o’erwhelm’d my pity: I request
accusative case to the indirect object that stipulates you To give my poor host freedom’ (Shakespeare, Coriolanus, i,
differentiations in their generation in dynamic synchrony. ix, 86) [16, p. 2098].
Moreover, it should be reminded that ditransitive volitional Example (1) evidences three argument structure of V request
verbs of command, permission, inducement, persuasion and which assigns the cases and thematic roles to two arguments,
request already occur in Middle English within the object namely the nominative case to its external argument subject NP
control constructions where an object noun phrase correlates I as the agent of the action and the accusative case to the internal
with the recipient both in dative (verbs of commanding) as well argument object NP you as the recipient of matrix action and the
as in accusative (verbs of persuading). But in Early Modern agent of the infinitive to give. The second internal main
English it is witnessed a considerable marked increase of similar predicate actant is the infinitival clause VP To give my poor host
constructions in which a NP object is no longer a recipient of the freedom with the theta-role of a patient. Thematic role model of
main predicate, although being still case-marked by that higher sentence (1) is designated as ‘agent – addressee (recipient)/agent
verb and being received its theta-role from the to-infinitive [8, p. – patient’.
240-242]. As G. Curme points out, in the course of English The following tree-scheme (2a) represents generation of
language development object modifiers of accusative and dative example (1):
cases had lost their specific forms that could be identified only

Significant diversity of sentence derivation (2a) is that the infinitival subject PRO after its origin in [Spec, VP] of the lower

71
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

verbal projection moves through the co-indexed trace i [Spec, pleasure: if your love do not persuade you to come, let not my
TP] only to the matrix V request object position NP you [Spec, letter’ (Shakespeare, The Merchant of Venice, iii, ii, 334-335)
TP] which happens to become an empty category antecedent [16, p. 313]. (6) Banquo: ‘you should be women, And yet your
and, hence, controls PRO. To satisfy the main grammatical beards forbid me to interpret That you are so’ (Shakespeare,
requirement of the subject occurrence in every sentential clause Macbeth, i, iii, 45-46) [16, p. 1958]. (7) Petruchio: ‘Sirrah
the matrix subject NP I moves to location [Spec, TP] of the Gromio, go to your mistress; Say, I command her come to me’
higher superordinate clause. Due to the semantic matrix verb (Shakespeare, The Taming of the Shrew, v, ii, 95-96) [16, p.
features as of an object control and indirect speech predicate the 169].
matrix object NP you as the direct recipient of the main action The second configuration of ditransitive infinitive
controls PRO and appears to be the infinitive subject. complementation as SVOi(NP)Od(wh- to Inf) model is
It is remarked that Objective Infinitive occupies the third represented from our corpus text material with such verbs of
actant position in combination with the second actant will as advise, instruct. Specific characteristic of this model is an
exclusively in an accusative case [18, p. 437]. Consequently, in indirect object in the immediate post position of the main
sentence (1) V request assigns an accusative case to the whole predicate along with wh-element which introduces an infinitive
infinitival clause To give my poor host freedom as its third clause that stipulates its interrogative type and determines some
argument as well as to the matrix object NP you that is the derivation peculiarities.
diverse special feature of such ditransitive complementation (8) Belarius: ‘Stoop, boys; This gate Instructs you how to
pattern in EModE where both an indirect object and the adore the heavens and bows you To a morning's holy office’
infinitive as a direct object obtain similar case, namely an (Shakespeare, Cymbeline, iii, iii, 2-3) [16, p. 2293].
accusative case, that is stipulated by the verbal volitional nature Sentence (8) is characterized with three argument
and determination of infinitive complexes with volitional verbs arrangement of matrix verb V Instruct that assigns to NP This
as Accusativus cum Infinito constructions in the research period. gate as its external argument a nominative case and a theta-role
Surface structure of example (1) may be shown in the of an agent, and to its indirect object NP you as the internal
following way: argument an accusative case with the thematic role of the
(3a) [CP [TP Ii [VP ti request [TP you [CP [TP PROi To [VP addressee. Implicit infinitive subject PRO of V adore takes its
ti give [NP my poor host freedom]]]]]]]]. own case from flection to because the main predicate can not
In next examples (4) – (7) from our corpus data it is assign case to PRO due to the intervening projection CP.
determined three actant structure of infinitive sentences with Infinitive clause how to adore the heavens is described as the
volitional verbs and the object control of the infinitive subject second internal or the third argument of the matrix verb with an
PRO. accusative case and a patient theta-role. Thematic role paradigm
(4) Regan: ‘If you will come to me, – For now I spy a danger, of sentence (8) is defined as ‘agent – addressee (recipient)/agent
– I entreat you To bring but five and twenty: to no more Will I – patient’.
give place or notice’ (Shakespeare, King Lear, ii, iv, 250-252) Derivation of sentence (8) is outlined in the next tree-scheme
[16, p. 1909]. (5) Bassanio: ‘Notwithstanding, use your (9a):

In scheme (9a) it is defined origin of principal and site in V Instruct object position of NP you that occurs to
embedded clauses subjects NP This gate and PRO in become an antecedent of the trace ti in canonical situation [Spec,
specifier location of their VPs [Spec, VP] respectively. To check VP] and controls the implicit infinitival subject PRO. The main
the nominative case feature NP This gate moves to the higher distinction of example (8) generation is that complementizer
clause [Spec, TP] position whereas infinitive subject PRO how occupies the specifier position in [Spec, CP] of functional
moves first to [Spec, TP] location of CP projection for null case projection CP through the way of its origin in basic placement
obtaining from flection particle to in [T, T’] due to referential [AP, VP] of the adverbial infinitive object of V adore and
relationship with its specifier in [Spec, TP] of the lower clause. movement further up left to the particular location in [Spec, CP]
For controlling function PRO further moves up left to its landing to check an interrogative feature [+wh] of CP complementary

72
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

sentence. This interrogative sign [+wh] is already realized in the relationship between an adjunct and a verb is less direct than
head position [C, C’] of the complementary phrasal projection between a verb and its arguments which are connected with the
CP and is assigned by its specifier head after the spelling out latter one thematically [4, p. 29]. Additionally, an adjunct can be
operation. Relationship between the specifier and wh-phrase is structurally absent in a sentence. Its presence does not depend on
designated as antecedental with complementizer how any other sentence constituent whereas existence of all verb’s
controlling and governing its own trace ti in [AP, VP]. Thus, wh- arguments is the crucial obligatory condition of any
element moves to location [Spec, CP] for its phonological spell grammatically correct sentence formation [10, p. 82]. In this
out utterance. aspect the author argues that a complement can not be
Surface structure of example (8) may be shown in the eliminated from a sentence structure since it supplements a verb
following way: and determines semantic implementation of the utterance
(10a) [CP [TP This gatei -s [VP ti Instruct [TP you [CP how meaning. Therefore, the author’s arguments are grounded on the
[TP PROi To [VP ti adore [NP the heavens]]]]]]]]. generative grammar analysis. Thus, theta-criterion sets ‘one-to-
Next example (11) represents the infinitive construction of one’ correlation between arguments and thematic roles, namely
the subtype SVOi(NP)Od(wh- to Inf) with the volitional verb each argument bears one theta-role and each theta-role is
advise. Its syntactic structural generation is similar to the assigned only to one argument [5, p. 54; 1, p. 36]. As long as a
sentence tree-scheme (9a) with the verb instruct. verb functions as a semantic core of a sentence its meaning
(11) Machbeth: ‘I will advise you where to plant yourselves presupposes the quantity and theta-roles types which a verb
acquaint you with the perfect spy o’th’ time’ (Middleton, The prescribes to its arguments. In theta-role theory a verb can
Tragedie of Mackbeth, iii, i, 129-130) [17, p. 1182]. allocate one, two or three thematic roles that must be conformed
Hereby, infinitive constructions of ditransitive infinitive with the appropriate arguments in a clause where the latter ones
complementation are characterized as structures of three are realized by the verb’s subject and complements [4, p. 29-44].
argument placement of the matrix verbs of will as predicates of Unlike an adjunct which is joined to the maximal verb’s
indirect speech with an indirect object NP and an infinitive position a complement is encompassed into the higher category
complement in the function of a direct object of declarative and phrase VP and can originate inside its hierarchically lower VP as
interrogative nature. The main peculiarity of such complex an internal argument of a matrix predicate or within the
infinitive sentences formation is their designation as structures projection V’ framework as an external argument [10, p. 81-82].
of object control of infinitive subject PRO and matrix volitional According to K. Hale and J. Keyser’s concept of lexical
verbs subcategorization by an indirect object NP in an categories and projections each lexical head X determines an
accusative case that occurs to become their distinctive feature ambiguous projection of its category to the phrasal level XP and
from other Accustivus cum Infinito constructions with other an ambiguous arrangement of its arguments as a specifier and a
verbs. The basic thematic role paradigm of such object control complement. Consequently, any appropriate VP may ‘embed’ as
infinitive constructions is represented as ‘agent – addressee a complement of the verb [6, p. 149-156]. Thematic roles are
(recipient)/agent – patient’. assigned locally only to those arguments which syntactically
Syntactic peculiarities of complex-transitive infinitive occur in a clause that contains the verb [4, p. 44]. Complements
complementation. In our research complex-transitive infinitive occupy theta-positions and are marked respectively in each level
complementation of volitional verbs such as appoint, force, in a projection scheme. Projection principle and conditions of
enforce, compel, induce, require, permit, allow, dare is the constituents marking provide their exceptional interpretation
considered by adding a direct object NP and to/bare infinitive for satisfaction of the general condition on sentence
clause. Theoretical linguistics represents such complementation phonological representation on a deep level and in a logical
pattern like SVOCo model where the infinitive complement form [2, p. 48-49]. Hereby, an infinitive complement within the
clause is semantically adverbial and functions as a predication frame of the higher VP occurs to be in the actant position of the
adjunct. The last one does not have its own explicit subject but matrix verb.
only an implicit subject which may be actualized by an object of All above mentioned diversity criteria for an adjunct and a
a superordinate sentence [12, p. 1202-1203]. Notably, dependent complement differentiation prove to become the grounds for
additional clauses exceptionally rarely function as conjunctions, identification of the infinitive clause syntactic function in a
object complements or indirect objects. As object complements complex-transitive infinitive sentence as a verb complement that
they must be realized by non-finite clauses in complex-transitive enables to define the investigated structural pattern as a three
complementation [13, p. 315]. In this aspect functional definition argument arrangement construction. So, in EModE the main
of the infinitival complement occurs to be controversial because configuration of complex-transitive infinitive complementation
it influences the clear actant structure description of the is represented by the following three argument placement
investigated complex-transitive infinitive construction as either model: SVOd(NP)Compl(to/bare Inf) – subject, predicate,
of two or three arguments. Hence, there arises the following direct object, predicative infinitive complement. It is divided into
question if the infinitive clause within a complex-transitive two groups depending on the occurrence of particle to, namely:
complementation of verbs of will should be regarded as a 1. SVOd(NP)Compl(to Inf) – subject, predicate, NP as a
predication adjunct or a complement. To clear this issue it is direct object and an infinitive clause with particle to as a
reasonable to discuss the principal leading syntactic predicative complement.
characteristics of an adjunct and a complement. 2. SVOd(NP)Compl(bare Inf) – subject, predicate, NP as a
In theoretical grammar an adjunct is considered as an direct object and an infinitive clause without particle to as a
element that can not be an argument of a verb [10, p. 81]. predicative complement.
Adjuncts are referred to the components that contain In present research the first configuration of complex-
information about time, manner, cause, place, modality of the transitive infinitive complementation is determined as
actions or states in a sentence. Adjuncts can not subcategorize SVOd(NP)Compl(to Inf) model with volitional verbs of
verbs and, consequently, they do not act as arguments. The incomplete predication that demands verbal semantics

73
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

completion of: causative verbs – force, enforce, appoint and the object and the agent causative verbs of three argument
verbs of modal nature with such shades of will as permission, construction include one more agent that controls ‘the
compulsion, obligation – compel, forbid, require, induce, allow, embedded situation’ which is ‘caused’ [19, p. 224-225]. This
permit, dare. means that a direct object NP me occurs to become the patient of
It should be added that in the history of the English language the main action and the agent of the infinitival action controlling
infinitive constructions Accusativus cum Infinito with volitional the last one. Hence, sentence (12) is defined of three matrix
verbs like require, permit, compel, induce and others evidence argument arrangement with the thematic role paradigm as ‘agent
the tendency for taking a direct object NP in an accusative case – patient/agent – patient’.
where the investigated verbs are referred to the predicates of It is noted that syntactically three argument pattern of
direct speech [9, p. 23; 12, p. 1202-1204]. These two criteria complex-transitive infinitive complementation coincides with
appear to become the crucial distinctive features of complex- the same model of ditransitive one, but semantically they differ
transitive infinitive constructions with verbs of will in Early by the main predicates meaning and the designation of valence
Modern English period that differentiate complex-transitive characteristics of the second and the third actants. In generative
infinitive complementation from ditransitive complementation grammar theta-roles are granted to predicate arguments through
with another ditransitive volitional verbs. the operation of Merge with lexical categories. Thematic roles
Let us consider origination peculiarities of infinitive are assigned exclusively to lexical but not to functional
sentences with complex-transitive verbs of will in EModE. categories [14, p. 166]. According to Ken Hale and Jay Keyser’s
(12) Biondello: ‘My master hath appointed me to go to Saint theory of lexical categories and projections theta-role allocation
Luke’s, to bid the priest be ready to come against you come with occurs in the entire structural configuration. Thematic roles do
your appendix’ (Shakespeare, The Taming of the Shrew, iv, iv, not obtain formal features in a relevant sense. Typically they are
102-103) [16, p. 162]. assigned in the internal canonical base position or domain but
In example (12) it is witnessed that the verb appointed opens not in the checking domain and hence they differ from the
two positions to internal arguments: nominal phrase NP me in an characteristics that are related to the a-movement theory [2, p.
accusative case as a direct object with theta-role of a patient and 287].
the infinitive clause to go. The external argument is the agent of Derivation scheme (13a) syntactically represents semantic
the main action NP my master. It is reasonable to add that generation of example (12):
syntactic role of the patient is expressed preferably by a direct

According to the hypothesis of subject internal origin in each main predicate V appoint as the verb of object control and direct
verb phrase VP, infinitive subject PRO generates in the specifier speech designates infinitive subject PRO control by the direct
position [Spec, VP] of the lower verbal projection VP and it is object NP me which in the location of the verb appoint internal
assigned the agent theta-role in the internal domain [Spec, VP] domain [Spec, TP] obtains theta-role of the patient of the
of the maximal infinitive clause projection VP. Infinitive go superordinate sentence.
obtains the patient role in the shell [V, V’, VP]. To check Next sentence pattern (14a) shows the surface structure of
morphological case feature PRO moves to the specifier position example (12):
of the tensed phrase [Spec, TP] and takes the null case from (14a) [CP [TP My masteri [VP ti appoint [TP me [CP [TP
flection to. For obtaining the controlling function PRO moves PROi to [VP ti go [PP to Saint Luke’s]]]]]]]].
further through the co-indexed trace i to the matrix object Next examples (15) – (23) from the corpus of EModE
position of NP me [Spec, TP] where the latter one becomes the writers demonstrate formation of infinitive complexes with three
antecedent of the empty category and hence controls PRO and actant structure of volitional complex-transitive verbs of object
the trace ti. Matrix subject NP my master originates in [Spec, control and direct speech. Represented sentences show similar
VP] of the higher verb projection being allocated the agent role generation peculiarities that were characterized in sentence (12)
and then moves further to the higher clause location [Spec, TP] with the verb appoint.
to take the nominative case. This feature also satisfies the (15) Antonio: ‘You will compel me, then, to read the will?’
demand of subject occurrence in each clause. Semantics of the (Shakespeare, Julius Caesar, iii, ii, 161) [16, p. 1705]. (16) Julia:

74
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

‘How angerly I taught my brow to frown, When inward joy infinitive complement. It is remarked that in the process of the
enforced my heart to smile!’ (Shakespeare, The Two Gentlemen English language development and grammaticalization in the
of Verona, i, ii, 62-63) [16, p. 79]. (17) Escalus: ‘but my brother XVI-th century the usage of complementizer to with the
justice have I found so severe, that he hath forced me to tell him infinitive tended to become a generally recognized rule [7, p.
he is indeed Justice’ (Shakespeare, Measure for Measure, iii, ii, 255]. Nevertheless, with some particular verbs, namely verbs of
267-268) [16, p. 726]. (18) Constance: ‘How can the law forbid will, there occurred the tendency to its (marker to) omission.
my tongue to curse?’ (Shakespeare, King John, iii, i, 190) [16, p. This grammatical phenomenon does not influence the sentence
1118]. (19) Olivia: ‘I heard you were saucy at my gates, and structure but it stipulates separate peculiarities concerning
allowed your approach rather to wonder at you than to hear you’ infinitive clause origin within the framework of a complex
(Shakespeare, Twelfth Night, i, v, 209-211) [16, p. 518]. (20) infinitive sentence.
Prince: ‘Who doth permit the base contagious clouds To (24) Silvia: ‘Nor how my father would enforce me marry
smother up his beauty from the world’ (Shakespeare, King Vain Thurio’ (Shakespeare, The Two Gentlemen of Verona, iv,
Henry IV, Part I, i, ii, 221-222) [16, p. 1160]. (21) Evans: ‘and iii, 16) [16, p. 106].
the letter is to desire and require her to solicit your master’s In example (24) the author evidences three argument
desires to Mistress Anne Page’ (Shakespeare, The Merry Wives arrangement of the main predicate enforce by three arguments:
of Windsor, i, ii, 11) [16, p. 457]. (22) Marcus: ‘Grave witnesses an external argument NP My father as the agent, the first internal
of true experience, Cannot induce you to attend my words’ argument NP me as the patient of the matrix action and the agent
(Shakespeare, Titus Andronicus, v, iii, 78-79) [16, p. 1601]. (23) of the infinitive, the second internal argument VP marry Vain
Valentine: ‘I dare thee but to breathe upon my love’ Thurio as the patient of the matrix verb. For case morphological
(Shakespeare, The Two Gentlemen of Verona, v, iv, 131) [16, p. features checking the subjects of the superordinate and the
114]. dependent clauses – NP My father and PRO respectively –
The second configuration of the predicative complex- originate in their verb phrases specifiers positions [Spec, VP]
transitive infinitive complementation with zero infinitive marker and then move to locations in [Spec, TP]. PRO infinitive subject
of SVOd(NP)Compl(bare Inf) model pattern is represented by merges with NP me in domain [Spec, TP] where the last one
such complex-transitive verbs of will with the shades of becomes the antecedent of PRO and the controlling object of
permission, compulsion as enforce, force, forbid. The main anaphora the trace ti. Thus, NP me controls PRO.
distinctive feature of such infinitive complex sentences in Early Derivation scheme (25a) of example (24):
Modern English period is the absence of marker to before the

The main difference of sentence (24) formation is that under sentence (12) and coincides with scheme (14a):
the Merge operation V marry combines with NP Vain Thurio (26a) [CP [TP My fatheri [VP ti enforce [TP me [CP [TP
forming intermediate V’ and maximal VP projections which PROi [VP ti marry [NP Vain Thurio]]]]]]]].
make the phrase marry Vain Thurio. The latter VP marry Vain In the research period it is fixed analogous sentence
Thurio merges with the empty head of infinitive flection T and constructions (27) – (28) with volitional verbs that show similar
forms projection T’ which in its turn unites with PRO infinitive approach of derivational structure in terms of the Extended
subject in [Spec, TP] and makes projection TP. Phonologically Standard Theory.
empty position of infinitive flection can not assign case to PRO (27) Proteus: ‘I’ll force thee yield to my desire’ (Shakespeare,
that becomes unrealized and an implicit infinitive subject occurs The Two Gentlemen of Verona, v, iv, 59) [16, p. 113].(28) York:
caseless (zero case). Next consolidation of all sentence ‘Peruse this writing here, and thou shalt know The treason that
constituents leads to the combination of all higher elements my haste forbids me show’ (Shakespeare, King Richard II, v, iii,
through functional, intermediate projections and gradual 49-50) [16, p. 1085].
generation of first the infinitive phrase me marry Vain Thurio, Hereby, it is evidenced that in EModE sentences of complex-
then verb phrases enforce me marry Vain Thurio, would enforce transitive infinitive complementation are characterized as
me marry Vain Thurio and at last the whole sentence My father structures of three argument arrangement of the matrix
would enforce me marry Vain Thurio. volitional verbs as predicates of direct speech with a direct
Surface structure (26a) of example (24) is the same of object in an accusative case and a predicative infinitive

75
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

complement as an individual argument. These constructions are placement due to transitive peculiarities and lexical nature of
defined as structures of object control with thematic-role matrix verbs. In such infinitive control structures both direct and
paradigm as ‘agent – patient/agent – patient’. indirect NPs as an object are assigned an accusative case. Theta-
Conclusions and perspectives. The results of syntactic grid paradigm with different semantic types of volitional verbs
analysis of object control interpretations in ditransitive, complex- in Early Modern English is distinguished as ‘agent – addressee
transitive infinitive complementation of volitional control verbs (recipient)/agent – patient’, ‘agent – patient/agent – patient’. The
in EModE show their generated structures of object control with findings of the study will contribute to the issue concerning the
matrix predicates of direct and indirect speech. Infinitive clauses analysis of Early Modern English infinitival structures of
originate in the framework of a complementizer phrase CP ditransitive and complex-transitive complementation with verbs
governed by another predicate of a higher VP. Structural and of will on the basis of new methods and approaches. Outcomes
semantic relations in projections of particular categories and data obtained in the present research are valuable as a
designate unambiguous constitutional relationships of c- constituent part of the comprehensive study of historical
commanding and complementation that prove complementary semantics and syntax of the verbs with volitional intention in
nature of infinitival clauses. Complementary infinitive clause Early Modern English period. Perspectives for further studies of
predication is realized in the function of a direct object or a infinitive complexes are considered in investigations of
predicative complement. The research infinitive utterances pragmatic types in infinitival sentences with volitional verbs in
evidence the tendency to appear with two or three argument historical aspect.

REFERENCES
1. Chomsky N. Lectures on Government and Binding: the Pisa lectures / Structural, Semantic, and Functional Aspects / Maryna Polkhovska. –
Noam Chomsky. – [7th ed.] – Berlin, New York: Mouton de Gruyter, Ph.D. dissertation, University of Zhytomyr, 2009. – 202 p.
1993. – 371 p. 11. Pollard C. Head-driven Phrase Structure Grammar / C. Pollard, I. A.
2. Chomsky N. The Minimalist program: 20th Anniversary Edition / Sag // Studies in contemporary linguistics. – Chicago: The University
Noam Chomsky. – Cambridge, Massachusetts, London, England: of Chicago Press, 1994. – 440 p.
The MIT Press, 2015. – 393 p. 12. Quirk R. A Comprehensive Grammar of the English Language / R.
3. Curme G. O. English Grammar / George O. Curme. – New York, Quirk, S. Greenbaum, G. Leech, J. Svartvik. – London, New York:
London: Harper and Row, 1947. – 308 p. Longman, 1985. – 1779 p.
4. Haegeman L. English grammar: A generative perspective / L. 13. Quirk R. A University Grammar of English / R. Quirk, S.
Haegeman, J. E. Guéron. – Oxford: Blackwell Publishers, 1999. – Greenbaum. – London: Longman, 1973. – 484 p.
672 p. 14. Radford A. Syntax: A Minimalist Introduction / A. Radford. –
5. Haegeman L. Introduction to Government and Binding Theory. Cambridge, N. Y.: Cambridge University Press, 1997. – 283 p.
Second edition / L. Haegeman. – Oxford, Cambridge (Mass.): 15. Roget's II: The New Thesaurus by the Editors of the American
Blackwell Publishers, 1994. – 725 p. Heritage Dictionaries. – [3rd ed.] – Boston, New York: Houghton
6. Hale K. Lexical Categories and The Projection of Argument Structure Mifflin, 1995. – 1200 p.
/ K. Hale, J. Keyser // Syntactic theory and Basque syntax. – San 16. Rowse A. L. The annotated Shakespeare: three volumes in one
Sebastian: Gipuzkoako Foru Aldundia, 1992. – P. 147-173. illustrated: the comedies, the histories, sonnets, and other poems, the
7. Kellner L. Historical outlines of English syntax / L. Kellner. – London, tragedies and romances. – New York: Greenwich House, 1988. –
New York: Macmillan, 1905. – 336 p. 2479 p.
8. Los B. The Rise of the To-Infinitive / Bettelou Los. – Oxford, New 17. Taylor G. Thomas Middleton: The Collected Works / G. Taylor, J.
York: Oxford University Press, 2005. – 335 p. Lavagnino. – [1st. ed.] – Oxford, New York: Clarendon Press, 2007.
9. Maetzner E. An English grammar: methodical, analytical, and – 2016 p.
historical. Volume III / By Professor Eduard Adolf Ferdinand 18. Tesniere L. Foundations of structural syntax: Translation from
Maetzner. – London: J. Murray. Boston: Roberts, Brothers, 1874. – French / Lucien Tesniere. – М.: Progress, 1988. – 656 p.
576 p. 19. Testelets Y. Introduction to General Syntax / Y. G. Testelets. – M.:
10. Polkhovska M. V. Early New English Existential Sentences: Russian State Humanitarian University, 2001. – 797 p.

76
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Новела Ольги Кобилянської «Некультурна»

як складова гуцульського тексту
М. М. Васильчук
Коломийський навчально-науковий інститут ДВНЗ «Прикарпатський національний університет» імені Василя Стефаника;
кафедра філології; м. Коломия Івано-Франківської обл., Україна
Corresponding autor. E-mail: mykolavasylchuk@ukr.net

Paper received 19.09.19; Revised 05.10.19; Accepted for publication 10.10.19.

https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61-15
Анотація. У статті розглянуто новелу Ольги Кобилянської «Некультурна» як складову т. зв. гуцульського тексту українсь-
кої літератури. Розкрито механізм відображення і передачі автором регіонального колориту, притаманного буковинській
Гуцульщині. Звернено увагу на символіку застосовуваних Ольгою Кобилянською евфемізмів. Показано особливості вве-
дення письменницею у тло твору фольклорно-міфологічних мотивів (зокрема гуцульської демонології).
Ключові слова: новела, текст, лист, гори, регіон, локалізація.

Вступ. Письменниця Ольга Кобилянська (1863–1942) топонімів Південної Буковини. Варто зазначити, що
своєю творчістю долучилася до творення т. зв. гу- уникання «топонімічних назв переднього плану є у
цульського тексту української літератури [1]. Разом з письменниці одним із засобів художнього узагаль-
іншими творами цієї авторки (новели «Природа», нення, певної типізації» [13]. Однак, тут особлива
«Некультурна», «Битва», повість «В неділю рано ситуація: для авторки важливим було акцентувати на
зілля копала...») як гуцульський текст прочитується й цих реаліях буковинської Гуцульщини. Тобто, не
новела «Некультурна» (1896). Попри те, що цей твір просто оповісти про якісь умовні гірські вершини, а
Ольги Кобилянської розглядали попередні дослідни- пов’язати текст твору з конкретним регіоном, локалі-
ки, вони все ж не акцентували належної уваги на його зувати. Про те, що писала Ольга Кобилянська про
гуцульській складовій. реальне місце в Карпатах, свідчить її лист до Осипа
Короткий огляд публікацій за темою. Творчість Маковея (від 31 травня 1901 р.). Кобилянська з Лесею
Ольги Кобилянської, зокрема й новела «Некультур- Українкою їздили в Кімполунг і побували в тій місце-
на», були в центрі уваги цілої низки дослідників, се- вості, яку зображено в «Некультурній»: «Сьогодні
ред яких: Леся Українка [12], Василь Сімович [11], перед полуднем ходили-сьмо між Рунга і Магури [...].
Федір Погребенник [4], Михайло Наєнко [7], Соломія Представте собі, з Магури зрубують дерева, саме
Павличко [10]. Загалом бібліографія публікацій про найкращі, аж мене серце заболіло, як побачила такі
художні тексти Ольги Кобилянської, в т.ч. і про нове- велети на землі. [...] Рунг стоїть ще не тиканий [...]. На
лу «Некультурна», доволі об’ємна [9]. В числі найно- Рариві ще сніг... Ходили-сьмо і до гуцулки Параски,
віших публікацій на цю тему – наша праця про худо- але її хатка була зачинена, і я не знаю, що з нею» [5,
жній дискурс Гуцульщини в українській літературі с. 478].
[2]. Критика, яка в різний час оцінювала «Некультур-
Мета. Ставимо собі за мету в цій статті розглянути ну» Ольги Кобилянської, головним чином звертала
новелу Ольги Кобилянської «Некультурана» через увагу на два моменти: показ письменницею свободо-
призму відображення в ній регіонального колориту любності Параски і – відображення природи. У цьому
Карпат, характерного для Південної Буковини (т. зв. контексті варто наголосити, що Ольга Кобилянська
буковинська Гуцульщина). Нас цікавить питання написала про буковинську Гуцульщину. Для неї було
взаємозв’язку «духу місця» із художніми засобами, важливо вказати, що героїня – гуцулка (крім гуцулів-
які використовує авторка для творення художнього українців, у новелі виступають ще й цигани і волохи).
тексту. Новела вийшла специфічною для сприйняття.
Матеріали й методи. Для наших студій над текс- «Правильне», глибоке її прочитання можливе лише в
том новели «Некультурна» ми скористалися виданням тому випадку, коли читач сам побував у Карпатах.
Ольги Кобилянської «Твори: у 5 томах» (Київ: Держ- Леся Українка, яка оцінювала твір у статті «Мало-
літвидав України, 1962) [5], оскільки на час написан- русские писатели на Буковине» (1900), не побувавши
ня статті це найповніше завершене видання творів в Карпатах, передусім звертала увагу на ідеологічний
письменниці (нове багатотомне видання творів Ольги підтекст: «Некультурна» [...] історія селянки-гуцулки,
Кобилянської виходить, починаючи від 2013 р., але емансипованої не за теорією, а за інстинктом. [...].
ще не завершене) [3]. При дослідженні художнього Нещастя не ламають, а гартують її: не дивлячись на
тексту застосовано такі методи літературознавства: пережиті драми, вона твердо вірить у своє ˮщастяˮ»
біографічний, філологічний, культурно-історичний, [12, т. 8, с. 71–72]. А вже в листі Лесі Українки, яка
порівняльно-історичний, психологічний; методи ана- якийсь час перебувала в Кімполунзі, маємо налашту-
логії, бібліографічний; композиційний та мотивний вання письменниці на гірський лад. 6 червня 1901 р.
аналізи. Леся Українка писала Кобилянській: «Вчора від рання
Результати і їх обговорення. Новелу «Некультур- до полудня дощ дав спокій, отже, хтось бродив по
на» Ольга Кобилянська написала 1896 р. З перших Магурі цілих три години і було йому дуже добре, а
рядків твору читачі дізнаються про дві сусідні гори: сьогодні нема чистої години від самої ночі (вночі теж
Магуру й Рунг. Це – прив’язка тексту до конкретних хляпало розпачливо!), Рунг зовсім сховався, Магура в

77
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

жалобі, гори проти мого вікна не всі видко» [12, т. 11, гортає перед читачем оповідь про природні багатства
с. 230]. Маємо тут ще один приклад того, як художній буковинської Гуцульщини.
текст сприяв «гуцулофільству» авторів з-поза меж В епізоді із циганами, які між Рунгом і Магурою
Гуцульщини. товчуть каміння, Ольга Кобилянська повніше розкри-
Подібно ж і Василь Сімович, який присвятив Ользі ває образ гуцулки Параски як жінки самостійної і
Кобилянській низку своїх статей, відзначав: «справж- самодостатньої. Письменниця показує «твердість»
ніх гір я не бачив, і чогось мене до них і не тягло. характеру і стійкість моральних цінностей, а також
Тим-то якось без уваги пройшли у вводі Маковея фізичні можливості героїні-гуцулки. Вона ніби милу-
слова про карпатські новелі Кобилянської. Тільки ж ється гуцулкою, яка спроможна протистояти викли-
як я з кінцем 1897 р. побував у справжніх горах [...], кам сучасного їй життя; погамувати себе і пристосу-
як я на власні очі побачив цю нев’ялу красу Карпат вати до обставин життя, не переступаючи традицій-
під саму зиму, я такий був захоплений, що все, що я них моральних і станових приписів. Параска – це
колись читав про гори, зробилося відразу иншим» своєрідний антипод рудої панни з новели Кобилянсь-
(1928) [11, с. 222]. Тому й робимо висновок: особиста кої «Природа». Показовим тут є невеличкий епізод із
присутність читача (і критика, який так само є пере- залицянням до Параски пана Куби. Авторка вивела
дусім читачем) у певних природних умовах, знайомс- його на рівні натяків, балансуючи на межі допустимо-
тво з тією екзотикою, яку він прагне оцінити, значною го. Бачимо це з оповіді як Куба залюбувався Паращи-
мірою впливають і на хід оцінювання, й на оцінки. ною роботою коло сіна і запропонував їй перепочити і
Тобто, відповідний колорит твору потребує й літера- закурити. «Я сідаю під стіг, сміюся і курю!» [5,
турознавця, який би відповідав тематиці, проблемати- с. 327]. Оповідь про це сприймається циганом як мо-
ці, художнім особливостям тексту. ральне падіння героїні. Однак, Параска бачить цю
«Твердий» характер Параски з новели «Некультур- ситуацію інакше: «Ех, бадіко, бадіко! Не з такого я
на» сформувало життя в горах. І гори як середовище роду!» – і сплюнувши, встає і йде з своїм тягарем до
для виховання людини з певними якостями відіграють своєї хати» [5, с. 327]. Слова тютюн, табака, табач-
ключову роль. Гори – частина природи, але особливої, ка «використовуються у фольклорі як евфемізми, як
відмінної від тієї, про яку знають на рівнинах. Осип субститути-замінники для назв, які автор [...] не хоче
Маковей підмітив: «Кобилянська вихована в горах – або з етичних міркувань не може назвати прямо» [6,
звідси стільки гірських образів у її творах, наприклад, с. 58]. І вжито їх «як евфемізми-субститути прямих
у «Битві», «Природі» і «Некультурній» (1899) [8, номінацій інтимного контакту між (переважно моло-
с. 45]. дими) людьми різної статі» [6, с. 149]. Отож, очевид-
У новелі «Некультурна» Кобилянська описує при- но, Ольга Кобилянська, коли оповідає про пропозицію
роду Карпат. Вона олюднює бачене нею, розкриваючи пана Куби закурити, і про прямолінійне тлумачення
перед читачем уявну трагедію: гори Рунг і Магура пропозиції Параскою («Я сідаю під стіг, сміюся і ку-
розділені між собою потоком, їм ніколи не зійтися. рю!» [5, с. 327]), насправді має на увазі те, що героїня
Авторка «грає» на людській психології, шукаючи у не піддалася на зваблювання пана.
читача не стільки співчуття, як вводячи його у настрій Параска, бездітна вдовиця сорока років, для Ольги
тихого поетичного смутку. Переміщення птахів з Кобилянської – своєрідний «вічний двигун» самодо-
однієї на іншу гору, зміни освітлення гірських схилів, статності й оптимізму. Свою героїню письменниця
випадання роси – все це матеріал, яким оперує Ольга показує на тлі гірської природи, а також у контексті
Кобилянська, описуючи «романтичну драму» двох побутових реалій гуцульського регіону. Не ставлячи
гірських вершин. Прикметно, що драма ця могла б за завдання детально відтворювати колорит гір, вона
бути подана інакше, якби вершини мали інші назви. У все ж дає низку цікавих штрихів побуту буковинських
ліричному вступі до новели «Некультурна» письмен- гуцулів: «звичайна селянська хата з призьбою, коло
ниця скористалася тим, «що ім’я Рунг має чоловічий вікон оббілена. Коло хати город, а в городі всячина»
рід, а ім’я Магура – жіночий» [13] і створила динамі- [5, с. 327]. В описі внутрішньої оздоби типової гу-
чні чоловічий та жіночий образи, які «стають у новелі цульської хати дано скупі, але водночас точні штри-
мистецьким прологом до подальшої сумної розповіді хи: «Довга дубова лавиця, з почорнілих дощок збите
про життя сильної і гордої гуцулки Параски» [13]. ліжко, такий самий стіл, груба неповоротка скриня, на
Налаштованість письменниці на саме таке бачення жердці недбало завішені речі – і то майже все. Зате
природи Гуцульщини в цьому місці Карпат спричи- стіни майже повні. Барвні малюнки, яскраві папери,
нена не чим іншим, як художнім завданням, яке реалі- стяжки, дерев’яні хрестики, горнятка, засохлі цвіти, а
зувала Ольга Кобилянська. в вікні понсові цвітучі цвіти» [5, с. 329].
Певною мірою контрастним до опису «романтич- У тексті новели Ольга Кобилянська, може підсві-
них стосунків» двох гір виступає перша з’ява головної домо, говорить про витоки народної творчості гуцу-
героїні новели: серед цієї гірської краси «заходилася лів. Як гуцулка Марічка з повісті «Тіні забутих пред-
Параска красти дрова» [5, с. 325]. З часом приходить ків» (1911) Михайла Коцюбинського перетворювала у
розуміння, що не йдеться про крадіжку, бо, судячи з тексти коломийок все бачене нею довкілля, так Пара-
усього, героїня твору – не якась стороння особа, а ска в новелі Ольги Кобилянської «Некультурна» вирі-
власне, частина цього ландшафту. Письменниця знову зує з дерева «Хрести, ложки, мисочки або що-небудь
описує природу гір, але вже не на рівні гірських вер- інше дрібне, що їй на думку прийде» [5, с. 329]. Свої
шин – вона ніби опускається ближче до героїні: пише вміння Параска пояснює так: «Як візьму дерево в
про вивірок, мух, мотилів, гадину, вовків. По суті, так руки, воно вже і саме виправиться» [5, с. 329]. На-
незримо, не акцентуючи на цьому, Кобилянська роз- справді ж, Параска, схильна до чоловічої роботи,

78
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

успадкувала свій дар від батька, який «був великий чений всілякими казковими перепонами: велике ка-
майстер – будував церкви» [5, с. 331]. Її двоюрідні міння, розпінена студена вода, велике повалене дере-
брати «витесували з дерева скрипки, сідла, боклаги» во. Тут яскраво помітна фольклорність цього епізоду.
[5, с. 331]. А племінник був так само майстром, тому Героїня, послана на вірну смерть, врешті розуміє, що
дещо «з того, що він витесував, забрав цісарський отой «чортів млин» – це не млин для збіжжя: «се чор-
син» [5, с. 331]. Так ненав’язливо Кобилянська розпо- тівський млин, се його шум заливає воздух, як ме-
відає про схильність гуцулів до народних промислів, ле!..» [5, с. 344]. По суті, розповідь про похід героїні
інтерес до яких на час написання цієї новели сягнув до «чортового млина» можна сприймати як окремий
уже досить високого рівня. вставний текст на основі сюжету, запозиченого з ус-
В історії Параски Ольга Кобилянська торкається ної народної творчості. В його основі лежить поши-
питань господарського життя. Зокрема пише про за- рений в українському і світовому фольклорі мотив, у
готівлю сіна у горах за допомогою найманих праців- якому обігрується розуміння водоспаду ріки як чорті-
ників, веде мову про вівчарство на Гуцульщині. Пара- вського млина. Героїня Кобилянської до млина доби-
ска, яка носила сіль на полонину, пояснює своїй спів- рається руслом ріки. Ним же вона повертається додо-
розмовниці, пані, що таке стина. «Мабуть, знаєте, що му, долаючи перешкоди, отож, гартуючи свою міць
то стина? Чабанія, де люди літують з вівцями, де їх фізичну і моральну.
доять і вурду, і бриндзу роблять. Збита з дощок ко- Письменниця створює сцену вагань героїні, позна-
либа на якій-небудь горі на пасовиську» [5, с. 334]. чену традиційним фольклорним розумінням світла і
Кобилянська, яка наділила героїню схильністю до теміні як символів добра і зла. Ольга Кобилянська
чоловічої роботи, і сцену сватання переносить у Бря- нагнітає ситуацію, ставлячи героїню у складне стано-
зу, в околиці гірської полонини, де Параска порається вище. Вона не знає, «Як ночувати в тім пеклі, де чор-
на горі в колибі коло худоби. Разом з тим, Ольга Ко- ти вднину мелють?» [5, с. 344]. Тобто, за логікою
билянська не руйнує прадавніх традицій – трембіту казки, вночі там мають відбуватися ще страшніші
залишає в чоловічих руках. Про трембіту йдеться як речі, хоч насправді героїня, заведена у гірські нетрі,
про вияв пастухового розпачу: Параска відбилася від чує лише клекіт води. Розпач Параски доходить апо-
його любощів і звук трембіти лунає на знак розлуки з гею внаслідок втрати нею морального спокою, змоде-
Параскою. Ще раз прощальні звуки (як на відхід лю- льваного письменницею на традиційнім народнім
дини зі світу) лунали тоді, як Параска просто йшла до розумінні поділу доби на світлу і темну пори, отож
свого майбутнього чоловіка: «грав чабанисько в тре- світла пора – час світлих сил, темна – час темних
мбіту. Грав таку тугу, що – ей боже! [...] Стоїть мед- («настане північ, і вона без свічки умре!» [5, с. 344]).
ведисько з чорним патлатим волоссям своїм, округ Те, що в основу тексту покладено демонологічні
него вівці білі і чорні дрібніють з трави... стоїть сам оповідки Гуцульщини свідчить і такий штрих: «Не
один та й плаче в трембіту» [5, с. 339]. оглядалася. Їй здавалося, що несе щось страшно тяж-
У сцені провадження Параски до нового чоловіка є ке на плечах і що її туй-туй, щось до сміху заскобоче.
щось від казкової фольклорної прози. Дівчина, яка А може, й несла що – чи вона знає?» [5, с. 345]. У
розуміє по-волоськи, підслуховує розмову своїх про- гуцульській демонології відомий мотив: герой пови-
відників: «Ведім її верхами та вузинами, а не доро- нен іти вперед, не озираючись, навіть якби його про
гою, щоби не втекла назад» [5, с. 339]. Віє від цієї це щось просило. Відомий у фольклорі й мотив пере-
оповіді тими старовинними слов’янськими традиція- несення на плечах якоїсь демонічної сутності. А в
ми, коли одні роди в інших викрадали дівчат (звідси й Кобилянської читаємо: «Їй хотіло щось розум відібра-
маємо один із синонімів слова дівчина – краля). Тує і ти – тото, що сиділо їй на плечах і скоботало і що
справді сюжет звертає на крадіжку, бо нібито спочат- вона через цілий ліс несла» [5, с. 345]. Світло місяця,
ку призначена бути на службі у пана Куби, Параска собачий гавкіт – це ті елементи, які свідчать про виз-
стає дружиною Юрія. волення героїні з полону страху і з-під влади нечистої
Колоритним є фрагмент твору, в якому змальовано сили. Вони тут заміняють мотив третіх півнів, які
обставини стосунків Параски з сестрою і своїм коха- провіщають світанок, коли нечиста сила тратить свою
ним – Малининим сином. Романтичними нотками віє владу. Можливо, Ольга Кобилянська ці мотиви ввела
від «чортівського млина» коло пасовиська Шандру. у новелу з розповідей прототипу свого твору, реальної
Ольга Кобилянська, описуючи дорогу своєї героїні до гуцулки, з якою згодом хотіла познайомити Лесю
віддаленого млина, створює картину непрохідних Українку.
карпатських лісів, які за своєю суттю є першолісами: Можемо припустити, що Ольга Кобилянська пере-
«І не був се ліс, як той, що покриває Магуру або Рун- конувала і себе, і читача в реальності того, що сталося
га, веселий, доступний, але такий, як би його засіяла з Параскою, описуючи як її героїня побачила з гори
сама рука бога святого, коли творила світ» [5, с. 342]. Магури місце, де серед лісів клекотав «чортів млин»:
Цей опис карпатського лісу чимось схожий до того, «Магура висока гора [...]. Високо понад всі прочі
який Кобилянська відтворила у «Битві». Подібні опи- шпилі, здається, випинається Рарив. Його обдає тем-
си первісного лісу на Гуцульщині, але у дещо інак- но-зелений ліс, сповитий в прозору мряку, а з того
шому художньому відображенні, дали й інші автори. лісу близько Рарива виринають дві однакові стіни
Такий первісний ліс характерний також для фолькло- кам’яні, стоячі рівно одна проти другої, мов шпалір,
ру українського, і для західноєвропейського; він що веде до пишної скали... Там ««moarа draculuі»)» [5,
знайшов своє втілення й у казках братів Грімм. с. 352].
Шлях героїні до млина (а це чортівський млин, на- Висновки. Ольга Кобилянська була знайома з осо-
зву якого подано румунською: «moar draculі») позна- бливостями буковинської Гуцульщини і з власного

79
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

досвіду, і на рівні міфологічному. Цей досвід, вра- ментом, багату на незвичні для читача побутові деталі
ження і власне здивування вона намагалася передати і фольклорно-міфологічні елементи. Та й сам вибір
читачеві. Отож у її творах про гори використано цілу героїні «Некультурної» сприяв введенню в літературу
низку деталей, які дають підстави класифікувати їх як постаті, позначеної небуденністю і елементами еман-
гуцульський текст української літератури. Викорис- сипованості. Певно саме тому з прототипом своєї
тання місцевого колориту допомогло Ользі Кобилян- героїні Кобилянська намагалася познайомити Лесю
ській написати новелу, насичену пригодницьким еле- Українку.

ЛІТЕРАТУРА
1. Бикова Т. «Верховино, світку ти наш...»: гуцульський 8. Ольга Кобилянська в критиці та спогадах / упоряд. та
текст української літератури першої третини ХХ століття. приміт. Ф. П. Погребенника, О. К. Коваленко, Е. М. Пан-
Київ: Четверта хвиля, 2015. 424 с. чука, В. Я. Піскалової. Київ: ДВХЛ, 1963. 560 с.
2. Васильчук М. Художній дискурс Гуцульщини в українсь- 9. Ольга Кобилянська: до 150-ї річниці з дня народження:
кій літературі ХІХ – поч. ХХ ст.: монографія. Івано- бібліогр. покажч. / уклад.: Н. І. Горюнова, В. І. Ткач, Н. І.
Франківськ, 2018. – 464 с. Ткач, Н. М. Загородна; за участю М. П. Дячук; наук. ред.
3. Кобилянська О. Зібрання творів: у 10 т. / редкол.: В. Ан- Я. Б. Мельничук. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2015.
тофійчук та ін. Чернівці: Букрек, 2013. Т. 1. 476 с.; Черні- 440 с. (Серія „Буковина”).
вці: Букрек, 2014. Т. 2. 476 с.; Чернівці: Букрек, 2015. Т. 10. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літерату-
3. 816 с. рі. Вид. 2-ге, переробл. і доп. Київ: Либідь, 1999. 448 с.
4. Кобилянська О. Творив: в 2 т. / упоряд., ст. і приміт. Ф. П. 11. Сімович В. Праці в двох томах / упоряд. Л. Ткач, О.
Погребенника. Київ: Дніпро, 1983. Т. 1. 495 с. Івасюк, за участю Р. Пилипчука, Я. Погребенник, перед-
5. Кобилянська О. Твори: у 5 т. Київ: Держлітвидав України, мова Ф. Погребенника. Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. Т. 2:
1962. Т. 2. 480 с. Літературознавство. Культура. 904 с.
6. Лесюк М. Еротизм в українському пісенному фольклорі: 12. Українка Леся. Зібрання творів у дванадцяти томах /
лінгвістичний аспект. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. Леся Українка. Київ: Наук. думка, 1977. Т. 8. 320 с.; Київ:
244 с. Наук. думка, 1978. Т. 11. 480 с.
7. Наєнко М. Художня література України: від міфів до 13. Карпенко Ю. О. Функції топонімічних назв у творах
модерної реальності. Вид. 3-є з доп. і уточн. Київ: ВЦ О. Ю. Кобилянської (До питання про топонімічну стиліс-
«Просвіта», 2012. 1088 с. тику). URL: http://karpenko.in.ua/wp-
content/uploads/2013/02/Funkcii.pdf].

REFERENCE
1. T. Bykova "Verkhovyna, you are our world": the Hutsul text 9. Olga Kobylianska: To the 150th anniversary of birth: a biblio-
of Ukrainian literature of the first third part of the XXth cen- graph. pointer / comp.: N. I. Goryunov, V. I. Tkach, N. I.
tury. Kyiv: The Fourth Wave, 2015. 424 p. Tkach, N. M. Zagorodna; with the participation of M. P. Dy-
2. M. Vasylchuk Art discourse of Hutsulshchyna in the Ukraini- achuk; scienc. edit Y. B. Melnychuk. Chernivtsi: Chernivtsi
an literature of the XIX – beginning of the XXth century: National Univer., 2015. 440 p. ("Bucovyna" series).
monograph. Ivano-Frankivsk, 2018. - 464 p. 10. S. Pavlychko Discourse of Modernism in Ukrainian Litera-
3. O. Kobylianska Collection of works: 10 vol./ edit.: V. Antofi- ture. Edit. the 2nd, reworked. and add. Kyiv: Lybid, 1999.
ychuk and others. Chernivtsi: Bukrek, 2013. V. 1. 476 p .; 448 p.
Chernivtsi: Bukrek, 2014. V. 2. 476 s .; Chernivtsi: Bukrek, 11. V. Simovych Works in two volumes / comp. L. Tkach, O.
2015. V. 3. 816 p. Ivasyuk, with the participation of R. Pylypchuk, Y.
4. O. Kobylianska Works: in 2 vol. / Comp. art. and notes. F. P. Pogrebennyk, a foreword by F. Pogrebennyk. Chernivtsi:
Pogrebennyk. Kyiv: Dnipro, 1983. V. 1. 495 p. Books - XXI, 2005. V. 2: Literary Studies. Culture. 904 p.
5. O. Kobylianska Works: in 5 vol. Kyiv: State Literature Publ. 12. Lesya Ukrainka. Collection of works in twelve volumes /
House of Ukraine, 1962. V. 2. 480 p. Lesya Ukrainka. Kyiv: Science thought, 1977. V. 8. 320 p.;
6. M. Lesyuk Erotism in the Ukrainian song folklore: the linguis- Kyiv: Science thought, 1978. V. 11. 480 p.
tic aspect. Ivano-Frankivsk: City of HB, 2010. 244 p. 13. Y. O. Karpenko Functions of toponymic names in the works
7. M. Nayenko Fiction of Ukraine: from myths to modern reali- of O. Y. Kobylianska (To the question of toponymic stylis-
ty. Publ. House. The 3rd with addit. and specific. Kyiv: tics). URL: http://karpenko.in.ua/wp-
“Prosvita” Publ.House, 2012. 1088 p. content/uploads/2013/02/Funkcii.pdf].
8. Olga Kobylianska in critique and memories / comp. and notes.
F. P. Pogrebennyk, O. K. Kovalenko, E. M. Panchuk, V. Y.
Piskalova. Kyiv: DVHL, 1963. 560 p.

"Uncultured" Novella of Olga Kobylianska as a component of the Hutsul text

M. M. Vasylchuk
Abstract. The article considers the novel of Olga Kobilyanska "Uncultured" as a component of the so-called Hutsul text of Ukrainian
literature. The mechanism of reflection and transmission by the author of regional colouring, inherent in Bukovynian Hutsulshchyna,
is revealed. Attention is paid to the symbolics of euphemisms used by Olga Kobyliyanska. The features of the writer's introduction
into the background of the work of folklore-mythological motifs (in particular, the Hutsul demonology) are shown.
Keywords: novel, text, letter, mountains, region, localization.

80
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Конотація як лінгвістичне явище: дефініція, типологія,

властивості та структура
Ю. О. Зайченко
Національний технічний університет України, «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Corresponding author. E-mail: karangmar@gmail.com

Paper received 27.09.19; Revised 09.10.19; Accepted for publication 12.10.19.

https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61-16
Анотація. Стаття присвячена огляду загальних тенденцій тлумачень та описів поняття конотації вітчизняними та закордонними
науковцями ХХ-ХХІ ст. з урахуванням специфіки підходів до дефініції, меж функціонування, виокремлення компонентів конота-
тивного відтінку значення мовної одиниці. У підсумку автор надає власний підхід до визначення, типології та опису властивостей
конотації базуючись на її системній дуальності, виокремлюючи мовну, семантичну конотацію як компонент лексичного значення
слова та мовленнєву, стилістичну, яка поширюється на мовні одиниці будь-якого рівня та проявляється в рамках функціонування
мовних одиниць.
Ключові слова: конотація, експресивність, емотивність, оцінка, стилістика, семіотика.

Вступ. Конотація є багатоаспектним явищем, яке конотації з урахуванням її системної дуальності.

увійшло до лінгвістики у ХVII ст. завдяки граматиці У роботі задіяні методи діахронічного аналізу та
Пор-Рояль, проте більш детальний розгляд отримало у синтезу інформації на базі теоретичних джерел
ХХ-ХХІ ст., коли стало предметом вивчення семіотики, вітчизняних та закордонних дослідників ХХ-ХХІ ст.
стилістики, прагматики, комунікативної лінгвістики, Результати та обговорення. У своїй праці
когнітивної лінгвістики, теорії інтертекстуальності «Language» (1933) американський лінгвіст Л. Блумфілд
тощо. Не зважаючи на значну кількість досліджень, [4, с. 156-164] розглядає конотацію як додатковий
присвячених цьому лінгвістичному явищу, на сьогодні відтінок значення слова або словоформи, обумовлений
досить не є повністю визначеним як статус конотації, певними соціальними, локальними, технічними та
так і її структура та межі функціонування. культурними особливостями мовців. Він першим описав
Аналіз останніх досліджень та публікацій. конотації в семантичному розрізі, крім того саме він
Теоретичними джерелами нашої статті є дослідження першим пов’язав поняття конотації з емоціями людини і
конотації вітчизняними та зарубіжними науковцям ХХ- створив спробу типології конотацій, виокремивши
ХХІ ст. Л. Блумфілда, Л. Єльмслєва, О.С. Ахманової, конотацію форм, що підлягають уникненню, та
М.Г. Комлєва, І.В. Арнольд, В.І. Говердовського, конотацію підсилення. До перших науковець відносить
Й.А. Стерніна, В.М. Телії, М.А. Бонфантіні, непристойні мовні форми, табуйовану лексику та
Ю.Д. Апресяна, А. Фартаха, О.Г. Рєвзіної, «зловісні» форми (слова на позначення чогось болісного
Є.М. Сторожевої, Н.Г. Іщенко та О.В. Марчук. У або небезпечного), тобто ті слова або форми слів, які
наведених джерелах вона розглядається як додатковий підлягають евфемізації. До других – вигуки, інверсію та
відтінок, компонент значення, семантична модифікація, винесення означення або обставини у передпозицію,
додаткове значення, процес, ознака, знакова система та символічні та звуконаслідувальні форми, дитячі,
мисленнєво-мовний механізм. Розходяться думки меліоративні та безглузді слова та словоформи.
науковців і стосовно меж функціонування конотації – Данський лінгвіст Л. Єльмслєв звернувся до поняття
так, на думку Л. Блумфілда, М.Г. Комлєва, конотації у своїй ключовій праці «Пролегомени до теорії
В.І. Говердовського, Є.М. Сторожевої, О.В. Марчук мови» (1943). Не виокремлюючи конотацію в окрему
конотація проявляється безпосередньо у слові як категорію, він ввів поняття конотативної семіотики, яку
частина лексичного значення, в той час як протиставив з одного боку денотативній семіотиці, з
О.С. Ахманова, В.М. Телія, О.О. Селіванова другого метасеміотиці. За визначенням науковця,
розширюють межі функціонування конотації до мовних денотативною семіотикою є така, у якій жоден з планів
одиниць, під якими маються на увазі як власне слова, не є семіотикою, у конотативній семіотиці власне
так і більш широкі поняття (вислови, тощо). Не є семіотикою є план вираження, а у метасеміотиці план
усталеними і підходи до структурні характеристики змісту [6, с. 134]. Науковець зазначав, що текст як
конотації. Розходяться, а часто і суперечать один одному знакова система може бути неоднорідним і містити у
і погляди науковців на властивості конотації, що вказує собі елементи, що належать до різних систем, зокрема:
на невизначений її статус як лінгвістичного явища. стилістичної форми (проза, вірші, їхнє поєднання),
Об’єктом нашої статті виступає конотація як стилю (творчий, наслідувальний (нормальний) та
лінгвістичне явище, предметом – типологія, структура творчо-наслідувальний, або архаїчний), оцінного стилю
та властивості конотації. Мета статті полягає в описі (високий та низький, або вульгарний), засобу (мовлення,
лінгвістичної конотації в її системній дуальності. Для письмо, жести), емоційного тону, ідіоми (говір,
досягнення цієї мети нами було поставлено і розв’язано національна мова, регіональна мова, індивідуальні
такі завдання: 1) проаналізувати підходи до визначення особливості вимови). Окремі члени таких категорій
поняття конотації з позицій семантики та стилістики, знаходять реалізацію у конотаторах, базових одиницях
виокремленні в ХХ ст.; 2) простежити тенденції до конотативної семіотики. Конотатор – це співзначення
розгляду конотації, її структури та типології в ХХІ ст.; 3) мовної одиниці, зміст, для якого за визначенням
на базі проаналізованих досліджень надати опис науковця денотативна семіотика служить вираженням

81
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

[6, с. 134-136]. – на зовнішню відносно мови дійсність [5].

У «Словнику лінгвістичних термінів» (1966) під Радянський та російський лінгвіст Й.А. Стернін у
редакцією лінгвіста О.С. Ахманової подаються такі монографії «Проблеми аналізу структурних значень
визначення конотації: 1) додатковий зміст слова (або слова» (1979) [13, с. 30-34] розглядає конотацію як один
вислову), його супутні семантичні або стилістичні з макрокомпонентів лексичного складу знаку на рівні з
відтінки, які нашаровуються на його основне значення, денотативним, селективним та емпіричним
слугують для вираження різноманітних експресивно- компонентами. Якщо емпіричний та денотативний
емоційно-оцінних відтінків та можуть надавати компоненти значення відображають об’єктивну
висловлюванню урочистості, грайливості, фамільярності дійсність безпосередньо у чуттєвій та раціональній
тощо; 2) значення як інваріант (сигніфікація, формі, то цариною конотації є відображення дійсності у
інтенсіональне значення тощо) у протиставленні до більш суб’єктивній формі, конотація маніфестує
денотації, що розглядається як екстенсіональне ставлення, оцінку суб’єктом певних об’єктів або явищ.
значення, співвідношення з певним референтом тощо [3, Селективний компонент відображає мовну дійсність і
с. 198]. Крім того, дослідниця розмежовує конотацію на конституює правила функціонування знаку в певній
інгерентну (внутрішньо присутню у слові незалежно від синтаксичній конструкції або певному лексичному
контексту) та адгерентну (що формується контекстом) середовищі. Денотативний та конотативний
[цит. за 5]. макрокомпоненти, що відрізняються високою
Значний внесок до розвитку теорії конотації зробив абстрактністю, здатні розпадатися на більш конкретні,
радянський лінгвіст М.Г. Комлєв, який у своїй книзі змістовні мікрокомпоненти (семи).
«Компоненти змістової структури слова» (1969) описує Поділяючи погляди О.С. Ахманової та І.В. Арнольд,
конотацію як семантичну модифікацію значення, яка Й.А. Стернін [13, с. 69-70] визначає конотацію як
імпліцитно включає в себе сукупність семантичних додаткову інформацію відносно поняття, проте
нашарувань, почуттів, уявлень про знаки, лексичне розглядає її не як повноцінне значення, а лише як його
поняття або про деякі властивості і якості об’єктів для частину. Він підкреслює, що конотативний компонент
найменування яких вживається це слово-значення [8, с. слова відіграє велику роль у мовленні, в оцінці ситуації,
108]. Крім того він розробив детальну типологію для добору слів, що збігаються за денотативним
конотації, в рамках якої він відносить уявлення, почуття, компонентом та відрізняються за стилістичним
культурний компонент, компонент поля, рівень знання забарвленням, оцінкою, що, в свою чергу, знаходить
та світогляд до видів цього мовного явища. широке застосування при створенні літературних та мас-
Засновник наукової школи стилістики декодування медійних текстів. Незнання конотації призводить до
професор І.В. Арнольд (1973) розглядає конотацію в використання слова в невірних контекстах.
контексті лексичної стилістики та описує як додаткове У наведеній монографії Й.А. Стернін звертається до
значення мовної одиниці, яке несе в собі інформацію структури конотації, розробленої І.В. Арнольд, та
про умови та учасників комунікативного акту на наводить емоційний, експресивний, оцінний та
противагу денотації, яка є власне інформацією про стилістичний компоненти як її складові [13, с. 72], проте
предмет комунікації. Якщо денотативне значення мовної вже в 1985 р. у монографії «Лексичне значення слова в
одиниці є обов’язковим, то конотативне є мовленні» науковець вилучає з конотативного
факультативним і містить експресивний, емоційний, функціонально-стилістичний макрокомпонент,
оцінний та стилістичний компоненти. Обидва типи зумовлюючи це тим, що останній маніфестує
значення дослідниця розмежовує на узуальні (тобто приналежність слова до певного функціонального стилю
закріплені в мові) та оказіональні (тобто такі, що мовлення та характеризує не ставлення до денотату, а
формуються в залежності від контексту) [2, с. 7]. безпосередньо умови комунікативного акту [12, с. 34].
У своєму огляді історії дослідження поняття Відмовляється він і від виокремлення експресивного
конотації український науковець В.І. Говердовський компоненту в окрему категорію, зводячи конотативний
(1979) зазначає, що конотація – це частина значення макрокомпонент значення до двох загальних
слова, яка зазвичай не фіксується у лексикографічних семантичних компонентів «оцінки» та «емоції», що
джерелах. Базові одиниці конотації він називає виступають у вигляді семантичних ознак, які
конотемами, які він описує як різнорідні семантичні конкретизуються відповідними семними
одиниці, в яких закладені спів-уявлення, що виникають конкретизаторами. Такі семні конкретизатори
в учасників мовленнєвого спілкування під час утворення розташовуються між позитивним та негативним
та відтворення висловлювань. Не зважаючи на свою полюсам аксіологічної шкали. До важливої
різнорідність, конотеми утворюють єдину характеристики конотативних сем Й.А. Стернін
соціолінгвопсихологічну конотативну модель значення, відносить їхню периферійність, зумовлену тим, що не
зумовлену тим, що конотація переважно носить не зважаючи на свою обов’язкову наявність у значенні
тільки і не стільки індивідуальний, але й загальний для кожного слова у вигляді семи, або автономної
носіїв певної мови характер. Крім того, в рамках свого семантичної ознаки, ці компоненти підлягають
дослідження науковець вводить поняття «сфери вилученню зі значення без порушення номінативної
конотації», до яких він відносить області, в яких мовні функції слова, вони є додатковими відносно денотації
засоби поєднуються з певним типом уявлень та [12, с. 65-66]. Крім того, науковець розробив типологію
відчуттів. Всі типи конотації він розподіляє на три конотативних сем, в рамках якої він розмежовує їх на
основні сфери, які відзначаються своєю спрямованістю: постійні та ймовірні за ознакою сталості, узуальні та
експресивно-оцінна сфера спрямована на внутрішній оказіональні за ознакою системності [12, с. 55-57].
світ людини, контекстна – на мову, а історико-культурна З позицій семантики та прагматики мовознавець В.М.

82
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Телія (1986) визначає конотацію як семантичну сутність, літературної обробки лексеми, історичного, релігійного,
що узуально або оказіонально входить до семантики політичного, психологічного або іншого культурного
мовних одиниць та виражає емотивно-оцінне та контексту її існування, етимології тощо [1].
стилістично марковане ставлення суб’єкта мовлення до За словами іспанського дослідника А. Фартаха (1998)
дійсності під час її позначення у висловлюванні, яке конотація є значенням периферійним, змінним та
отримує на основі цієї інформації експресивний ефект суб’єктивним, що відрізняє її від денотації, яка є
[15, с. 5]. Таким чином, експресивність, або експресивне значенням ядерним, стабільним та об’єктивним. До
забарвлення, дослідниця розглядає не як компонент компонентів конотації він відносить стилістичні,
конотативного значення, а як функцію, в той час як суб’єктивні та ідеологічні варіації [17, с. 16].
конотація є безпосередньо засобом її реалізації. Розгляд конотації з позицій теорії інтертекстуальності
Про вторинність конотативної інформації відносно та когнітивної лінгвістики припав на початок ХХІ ст.
денотативної пише й італійський науковець М.А. Сучасний російський лінгвіст О.Г. Рєвзіна (2001) [10]
Бонфантіні у статті «Sobre la connotación» (1987), підкреслює, що саме уявлення про мовну пам'ять як про
підкреслюючи, що конотативне значення є великий цитатний фонд, що є головною теоретичною
суб’єктивним, сугестивним, імпліцитним та емоційним. засадою інтертекстуальності, зумовлює конотативність
Він розглядає конотацію у розрізі семіотики та текстових одиниць, які використовуються повторно
комунікативної лінгвістики та виокремлює два аспекти: безпосередньо або з певними трансформаціями,
1) здійснення конотативної інтерпретації стосується відносно наявних в мовній пам'яті усталених
обумовленості функціонування знаку в межах умов комунікативних фрагментів. З точки зору когнітивістики
комунікації, а не окремого терміна в абстрактному дослідниця описує денотацію та конотацію як
комунікативному потоці; 2) при цьому відбувається мисленнєво-мовні механізми, пов'язані безпосередньо з
щонайменше два етапи інтерпретації: перший є людським пізнанням, мисленням та сприйняттям.
обов'язковим для розгляду функціонування знака як Денотація та конотація несуть у собі інформацію, яку
сигніфіканта; другий етап потрібен для розуміння знака О.Г. Рєвзіна умовно розподіляє на три блоки: інформація
безпосередньо в тексті, в контексті і під час про світ (розмежовується на інформацію про людину та
комунікативної гри [16, с. 152]. М.А. Бонфантіні про акт комунікації), про тексти та про мову. Під
відходить від усталеного в семіотиці кодування погляду інформацією про людину мається на увазі інформація
на денотацію та конотацію як об’єктів та описує їх як про типологічні характеристики людини (стать, вік,
семіотичні процеси, що характеризуються визначеністю регіональна, соціальна, професійна, конфесійна
та формальною визначальністю. В межах цих процесів приналежність), її емоційний та ментальний стани.
він визначає денотацію як безпосередню интерпретанту, Інформація про акт комунікації – це інформація про
а конотацію – як кінцеву. Особливою характеристикою умови спілкування, предмет спілкування, стосунки
конотативних явищ науковець визначає комунікативних партнерів і ставлення до предмета
підпорядкованість їх загальній категорії імпліцитної спілкування. Інформаціє про мову дослідниця визначає
прагматики [16, с. 152-153]. інформацію про мовну норму, пряме та непряме
Сучасний лінгвіст Ю.Д. Апресян (1995) описує позначення, фразеологію, концепти. До інформації про
конотацію в площині прагматики слова, при цьому текст вона відносить інформацію як про конкретний
власне прагматику він визначає як закріплену в слові текст, так і про інтертекст. До такого типу інформації
оцінку мовцем певних аспектів дійсності, до яких належить також інформація про фонд знань, культуру
належать предмет повідомлення, зміст повідомлення та тощо.
адресат. Відповідно, конотація лексеми є несуттєвою, Сучасна українська дослідниця О.О. Селіванова
проте стійкою ознакою поняття, яке вона виражає, яка (2006) визначає конотацію як «додатковий компонент
втілює прийняту в певному мовному колективі оцінку значення мовної одиниці, що доповнює її предметно-
відповідного предмета або факту дійсності, при цьому логічний зміст суб’єктивними відтінками оцінки,
така ознака не входить до лексичного значення слова. емоційності, експресивності, функціонально-
Виокремлюються дві основні внутрішньомовні стилістичної забарвленості, а також відтінками,
властивості конотації: її компаративність та мінливість. зумовленими соціальними, ідеологічними, культурними,
Під компаративністю науковець має на увазі ситуаційними аспектами комунікації». Вона описує
виникнення відношень уподібнення між двома мовними конотацію з трьох ключових позицій сучасної семіології,
одиницями, в одній з яких певна ознака виступає як до яких належать: 1) розгляд конотації як додаткового
семантичний компонент значення, а в іншій є системно-зумовленого складника значення, що містить
несуттєвою та не зафіксованою безпосередньо в оцінний, емотивний, експресивний та функціонально-
словниковому значенні, проте викликає асоціації стилістичний компоненти; 2) звуження поняття
певного характеру. Саме цей елемент уподібнення на конотації до елементів змісту, які не входять до
думку науковця і лежить в основі утворення конотації. словникового значення слова, проте обумовлені
Під мінливістю мається на увазі властивість синонімічно культурними стереотипами та додаються безпосередньо
або тематично близьких слів мови мати різні конотації у мовленні, і до яких належать асоціативні,
та певна неузгодженість, яка знаходить своє контекстуальні, прагматичні та емотивні (семантична
відображення у наявності подекуди протилежних асоціація); 3) виокремлення в рамках конотації
конотацій в одного й того ж слова. Окремо ситуаційно-психологічного, соціально-лінгвістичного,
Ю.Д. Апресян вказує на те, що формування конотації власне лінгвістичного, ідеологічного тощо аспектів [11,
лексеми відбувається під впливом типу сприйняття або c. 249].
використання відповідного об’єкта дійсності, традиції Дещо інакше поняття конотації розглядає російський

83
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

лінгвіст Є.М. Сторожева (2007) [14], яка розширює її При цьому дослідниця наголошує, що в залежності від
межі до будь-якої додаткової інформації в значенні приналежності конотації до цих систем, різниться її
слова, пов’язаної з його функціонуванням, тобто з структура, так мовна конотація складається з трьох
типовим набором комунікативних ситуацій, в яких воно компонентів: експресивного, емоційного і оцінного, а
вживається. Дослідниця надає найбільш повний на мовленнєва – з чотирьох: експресивного, емоційного,
сьогодні опис конотації, при якому виокремлює дві оцінного та функціонально-стилістичного [7, c. 47-48].
великі групи: внутрішньомовну (пов’язану зі Українська дослідниця О.В. Марчук (2015) [9] під
сприйняттям слова у зв’язку з розвитком мовної конотацією має на увазі обов’язковий макрокомпонент в
системи) та зовнішньомовну (пов’язану з значенні слова, присутній в лексичному значенні у всіх
екстралінгвістичними факторами, параметрами ситуації випадках вживання слова, який визначається типовими
спілкування, сприйняттям та оцінкою мовцем предмета, комунікативними ситуаціями його використання. Вона
ситуації). Внутрішньомовні компоненти конотації, в підкреслює, що вживання конотації залежить від певних
свою чергу, розподіляються на діахронічні, що екстралінгвістичних факторів, які впливають
дозволяють прослідкувати зміни, які пройшло слово з безпосередньо на комунікацію. Серед них
плином часу, та синхронічні (мотиваційні), які виокремлюються психолінгвістичні, соціолінгвістичні,
доповнюють об’єктивне значення мовної одиниці прагматичні та комунікативні фактори.
асоціативно-образним уявленням про позначувану Висновки. На базі вищезазначеного доцільно
реалію на основі внутрішньої форми найменування. розглядати мовну, семантичну конотацію як компонент
Зовнішньомовні компоненти конотації характеризують лексичного значення та мовленнєву, стилістичну, яка
умови комунікації, мовця як такого, соціальні стосунки поширюється на мовні одиниці будь-якого рівня та
учасників комунікації тощо. В межах цієї групи проявляється в рамках функціонування мовних одиниць.
компонентів конотацій дослідниця виокремлює чотири Звідси, у нашій роботі ми визначаємо конотацію як
підгрупи, які, в свою чергу, складаються з певних додатковий компонент значення мовної одиниці
елементів. До таких підгруп належать: психологічні фонетичного, морфологічного, лексичного та
(емоційно-оцінний, емоційно-експресивний, синтаксичного рівня, у якому імпліцитно закладене
фоносемантичний), соціальні (ідіомні), функціонально- емотивне, експресивне та оцінне ставлення суб’єкта до
стилістичні та національно-культурні компоненти описуваного об’єкта реальної або ірреальної дійсності, а
конотації. також її стилістичне забарвлення. Оскільки емотивний
За словами сучасного українського лінгвіста Н.Г. та оцінний компоненти конотативного значення мовних
Іщенко (2010), існують дві основні позиції щодо одиниць класифікуються як позитивні та негативні,
розгляду конотативного компоненту семантики мовної доцільним є розподіл і конотації на два загальні типи:
одиниці в лінгвістичній науці. З одного боку, він постає позитивну та негативну.
як факультативний, тобто такий, що накладається на Системна дуальність конотації зумовлює дуальність її
основний – предметно-логічний – інформаційний властивостей, тобто конотація одночасно може
компонент значення, з іншого, конотативний компонент розглядатися як системна, зафіксована, закладена в
є рівноправним компонентом семантичної структури значення мовної одиниці механізмами вторинної
одиниці. Н.Г. Іщенко зазначає, що обидва компоненти номінації в рамках певного суспільного світогляду, та
присутні в мовних одиницях у різних пропорціях, тому суб’єктивна, факультативна, така, що має в певній мірі
один з них може переважати і утворювати логічну або асоціативний характер та реалізується під час
емоційну домінанту. Яскравим прикладом є функціонування мовних одиниць у контексті. Крім того,
фразеологічні одиниці, в яких експресивне значення конотації властива мінливість – тобто здатність
переважає над номінативним. Крім того, конотативний змінюватися за аксіологічною шкалою з плином
компонент одночасно виступає як семантична категорія історичного часу та в залежності від геополітичних
і як стилістична категорія, що вказує на рівнозначну умов.
приналежність конотації до систем мови та мовлення.

ЛІТЕРАТУРА
1. Апресян Ю.Д. Коннотации как часть прагматики слова. Изд. 3-е, стереотипное. Москва, 2006. 192 с.
Русский язык. Проблема грамматической семантики и 9. Марчук О.В. Конотативний простір світу англомовного
оценочные факторы в языке. Москва, 1992. С. 45-64. фентезі. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного
2. Арнольд И.В. Стилистика. Современный английский язык: університету. Сер.: «Філологія». 2015. №19. URL:
Учебник для вузов. 5-е изд, испр. и доп. Москва, 2002. 384 с. http://www.vestnik-
3. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. Москва, philology.mgu.od.ua/archive/v19/part_1/29.pdf (дата звернення:
1966. 598 с. 10.09.2019)
4. Блумфилд Л. Язык / пер. с англ. Е.С. Кубряковой и В.П. Мурат. 10. Ревзина О.Г. О понятии коннотации. Языковая система и её
Москва, 1968. 608 с. развитие во времени и пространстве: Сборник научных
5. Говердовский В.И. История понятия коннотации. статей к 80-летию профессора Клавдии Васильевны
Филологические науки. 1979. URL: Горшковой. 2001. URL:
http://web.archive.org/web/20080329233131/http://lib.crimea.edu/ http://danefae.org/pprs/gorwkova/ogrkonnot.htm. (дата звернення
avt.lan/student/lex/goverd.html (дата звернення 10.09.2019). 10.09.2019).
6. Ельмслев Л. Пролегомены к теории языка / пер. с англ. В.Д. 11. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна
Мазо. Москва, 2006. 248 с. енциклопедія. Полтава, 2006. 716 с.
7. Іщенко Н.Г. Оцінний компонент лексичного значення слова. 12. Стернин И.А. Лексическое значение слова в речи:
Філологічні трактати. № 3. Суми, 2010. С. 47–50. монография. Воронеж: Воронежский университет, 1985. 138с.
8. Комлев Н.Г. Компоненты содержательной структуры слова. 13. Стернин И.А. Проблемы анализа структуры значения слова:

84
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

монография. Воронеж: Воронежский университет, 1979. 122с. Lingüística. 1987. N. 04 URL: http://hdl.handle.net/10045/6613.
14. Сторожева Е.М. Коннотация и ее структура. Вестник ЧелГУ. (дата звернення 10.09.2019).
2007. №13. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/konnotatsiya-i- 17. Fartakh A. La connotación y la idiosincrasia linguística y cultural
ee-struktura (дата звернення: 10.09.2019). (asociaciones semántico-léxicas en el español de Granada y el
15. Телия В.Н. Коннотативный аспект семантики номинативных árabe de Tetuán, Marruecos): tesis doctoral de Filología Hispánica
единиц. Москва, 1986. 141 с. / Universidad de Granada. Granada, 1998. 369 p.
16. Bonfantini M.A. Sobre la connotación. ELUA. Estudios de

REFERENCES
1. Apresian Yu.D. Connotation as a Part of Word Pragmatics. Russkiy Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu.
yazyk. Problema grammaticheskoy semantiki i otsenochnyye Ser.: «Filolohiia». 2015. №19. URL: http://www.vestnik-
faktory v yazyke. Moscow, 1992. P. 45-64. philology.mgu.od.ua/archive/v19/part_1/29.pdf (Retrieved
2. Arnold I.V. Stylistics. Modern English: Textbook for High School. 10.09.2019)
Moscow. 2002. 384 p. 10. Revzina O.G. On the Notion of Connotation. Yazykovaya sistema i
3. Akhmanova O.S. Dictionary of Linguistic Terminology. Moscow. eye razvitiye vo vremeni i prostranstve: Sbornik nauchnykh statey k
1966. 598 p. 80-letiyu professora Klavdii Vasilyevny Gorshkovoy. 2001. URL:
4. Blumfild L. Language / translated from English by E.S. http://danefae.org/pprs/gorwkova/ogrkonnot.htm. (Retrieved
Kubryakova, V.P. Murat. Moscow. 1968. 608 p. 10.09.2019).
5. Goverdovskiy V.I. History of Connotation Study. Filologicheskiye 11. Selivanova O.O. Modern Linguistics: Terminological
nauki. 1979. URL: Encyclopaedia. Poltava, 2006. 716 s.
http://web.archive.org/web/20080329233131/http://lib.crimea.edu/ 12. Sternin I.A. Lexical Meaning of a Word in Speech: Monograph.
avt.lan/student/lex/goverd.html (Retrieved 10.09.2019). Voronezh: Voronezhskiy universitet. 1985. 138 p.
6. Elmslev L. Prolegomena to a Theory of Language / translated from 13. Sternin I.A. Problems of Analysis of Word Meaning Structure:
English by V.D. Mazo. Moscow. 2006. 248 p. Monograph. Voronezh: Voronezhskiy universitet. 1979. 122 p.
7. Ishchenko N.H. Evaluative Component of Lexical Meaning of a 14. Storozheva E.M. Connotation and its Structure. Vestnik ChelGU.
Word. Filolohichni traktaty. № 3. Sumy, 2010. P. 47–50. 2007. №13. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/konnotatsiya-i-
8. Komlev N.G. Components of Essential Structure of a Word. ee-struktura (Retrieved 10.09.2019).
Moscow. 2006. 192 p. 15. Teliya V.N. Connotative Aspect of Semantics of Nominative
9. Marchuk O.V. Connotative space of the English fantasy world. Units. Moscow. 1986. 141 p.

Connotation as a Linguistic Phenomenon: its Definition, Typology, Features and Structure

Yu. Zaichenko
Abstract. The article is devoted to an overview of the general tendencies in definition and descriptions of connotation by Ukrainian and foreign
scientists of the 20th and 21st centuries, taking into account the special approaches to the definition, the limits of functioning and the components
of connotation of a linguistic unit. As a result, the author gives her own approach to the definition, typology and description of the properties of
connotation based on its systemic duality, distinguishing connotation of language, the semantic one, as a component of lexical meaning of a word
and connotation of speech, the stylistic one, which extends to linguistic units of any level and manifests itself within the function of linguistic
units.
Keywords: connotation, expressivity, emotivity, evaluation, stylistics, semiotics.

85
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Навчання іноземних мов: евристичні технології у дистанційній освіті

*І. Зайцева, Т. Плохута
Сумський державний університет, м. Суми, Україна
*Corresponding author. E-mail: innazaitseva@ukr.net, tanyaplokhuta@ukr.net

Paper received 26.10.19; Revised 04.11.19; Accepted for publication 08.11.19.

https://doi.org/10.31174/SEND-Ph2019-210VII61-17
Анотація. У статті висвітлюється можливість вдосконалення дистанційного навчання шляхом поєднання сучасних його
інформаційно-комунікативних технологій з технологіями евристичного навчання іноземних мов у освітній системі універ-
ситету, що сприяє успішному формуванню основних професійних компетентностей студентів-дистантів та їх творчій само-
реалізації. Експериментально доведено, що творчий характер виконання та діагностики евристичних завдань сприяє зану-
ренню студентів-дистантів у пошуково-перетворюючу, конструктивну, креативну діяльність.
Ключові слова: навчання іноземних мов, дистанційна освіта, евристична технологія навчання, інформаційно-
комунікативна технологія, професійні компетентності, педагогічна діагностика, критерії оцінювання.

Вступ. Динамічність економічних і соціокультурних Матеріали і методи. Доступні для дистанційного

процесів, що відбуваються в сучасному суспільстві, навчання евристичні технології навчання сприяють
сприяє активному впровадженню дистанційної освіти кращому, осмисленому освоєнню навчального мате-
як одного з напрямів реформування та стратегічного ріалу, підвищують мотивацію студентів, розвивають
розвитку вищої педагогічної освіти. Педагогічні мож- їхні творчі (методологічні і пізнавальні) здібності,
ливості дистанційного навчання для формування дозволяють підвищити рівень їхньої пізнавально-
професійних компетентностей майбутнього фахівця творчої самостійності, розвивають логічне та еврис-
полягають передусім у тому, що таке навчання ство- тичне мислення, основні професійно-творчі вміння.
рює більш комфортні, порівняно з традиційними ви- Відповідно до сучасних вимог освіти освоєння студе-
дами навчання, умови для творчого самовираження нтами професійних компетентностей орієнтується на
особистості; допомагає студентам демонструвати розвиток евристичного мислення та евристичних
продукти своєї творчої діяльності всім охочим; надає умінь для успішної професійно-творчої самореалізації
експертні можливості оцінювання творчих досягнень студентів.
студенів. Дистанційне навчання припускає інтеграцію Водночас збагачення традиційних форм дистанцій-
інформаційно-комунікаційних та евристичних техно- ної освіти евристичним інструментарієм вимагає від
логій, які в сукупності забезпечують інтерактивність викладача не тільки професійної компетентності щодо
взаємодії суб’єктів освіти, творчий характер та про- організації дистанційного навчання, але й умінь за-
дуктивність навчального процесу, можливість для стосовувати евристичні технології, органічно поєдну-
студентів створювати власні, значимі для них освітні вати їх з досконалим володінням комп’ютерною тех-
продукти, постійно підвищувати навчальні досягнен- нікою, розробленими навчальними медіа-програмами
ня студентів. тощо. Тому до організації дистанційного навчання із
Короткий огляд публікацій за темою. Ученими застосуванням навчально-методичного інструмента-
М. Лазарєвим, Л. Сірик, А. Хуторським [2;3;6] та рію евристичного характеру, було розроблено й упро-
іншими доведено, що для ефективної організації дис- ваджено систему такої підготовки, складовими якої
танційного навчання майбутніх учителів, зокрема були: а) оволодіння теоретичними основами
учителів філологічних спеціальностей, необхідним є комп’ютерної грамотності та евристичного навчання;
органічне поєднання в дистанційному навчанні різних б) набуття вмінь працювати із комп’ютерною техні-
видів інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) кою й іншими ґаджетами, зокрема такими ноу-хау,
(інформаційних, інтерактивних, діагностичних) та якстворення й редагування зображень, наповнення
евристичних дидактичних форм, методів і засобів Інтернет-ресурсів контентом, аналіз функціональних
(навчальне проектування; діалогова взаємодія; профе- можливостей сайту для доступу до нього й обміну
сійно-творчі дискусії; медіа-конференції; евристичні інформацією; в) створення за допомогою ІКТ само-
тестові завдання з використанням серії пізнавально- стійно або в груповій кооперації значущих творчих
творчих запитань; презентація й захист творчих прое- освітніх продуктів (моделей, проектів, таблиць, діаг-
ктів із їх інтерактивним обговоренням; творчі рам, творів, розповідей, листів тощо); г) досягнення
комп’ютерні ігри тощо). Застосування в дистанційно- комунікативної діалогової взаємодії творчих груп
му навчанні евристичних технологій уможливлює щодо пошуку, відбору нової інформації, створення
досягнення стратегічної мети сучасної вищої педаго- інноваційних освітніх мереж, складних проектів (веб-
гічної освіти – оволодіння майбутнім фахівцем про- сторінок, професійних сайтів); ґ) організація обміну
фесійними компетентностями на творчому рівні й інформацією, інноваційними ІКТ-технологіями з ін-
успішну їх реалізацію в практичній діяльності. шими кафедрами, університетами та досвідом засто-
Мета статті полягає у з’ясуванні умов успішного сування в дистанційному навчанні евристичних засо-
формування професійних компетентностей майбут- бів, проведення Інтернет-конференцій, презентації й
нього фахівця в дистанційному навчанні іноземних захисту створених професійно-творчих продуктів [1,
мов із застосуванням евристичних технологій. с. 9].

86
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Практичні завдання дистанційного курсу з інозем- або формулювати власну у рамках загальної темати-
них мов (англійської та німецької)мають детальні ки, запропонованої викладачем. Доповідь могла мати
методичні рекомендації щодо їх виконання, деякі суто теоретичний або дослідно-експериментальний
зразки алгоритмічних та евристичних дій. Особлива характер.
увага приділяється критеріям діагностики та оціню- Наступний крок передбачав самостійне обміркову-
вання, формам і способам презентації результатів, вання теми, складання попереднього плану виступу,
термінам виконання й корегування завдань. Дистан- ознайомлення з науковою літературою з означеної
ційне навчання передбачало активну взаємодію ви- проблеми та вибір джерел, що достатньо повно розк-
кладача й студентів у режимі реального часу з аналі- ривають вибрану тему.
зом та узагальненням теоретичного матеріалу та осво- Основним компонентом евристичної діяльності був
єних умінь. Під час такої взаємодії застосовували письмовий виклад матеріалу іноземною мовою відпо-
спеціальні серії евристичних запитань, які вимагали відно до складеного плану з урахуванням логіки ви-
надання достатньо короткої відповіді на них із пос- кладення думок, термінологічної чіткості. Увага сту-
тійною апеляцією до матеріалів лекції й списку реко- дентів зверталася на те, що наукова доповідь має міс-
мендованої літератури та розв’язання проблемних тити такі композиційні частини, як вступ, головну
завдань. У процесі експериментальної роботи в межах частину, висновки.
розроблених дистанційних курсів знайшли широке У процесі підготовки і запису телепрезентації нау-
застосування евристичні бесіди на основі суб’єкт- кової доповіді студенти мали можливість заздалегідь
суб’єктної діалогової взаємодії, групові медіа- проглянути відеоматеріал, проаналізувати його, знай-
дискусії, створення й презентація студентами дистан- ти помилки та усунути їх. Виконання такого виду
ційних проектів евристичного змісту, розповідей, евристичного завдання, як телепрезентації – гарна
творів, творчих діалогів, серії евристичних запитань; нагода для самодіагностики і самовдосконалення.
формування й розв’язання проблемних ситуацій, зіс- Запис виступу також зручно використовувати для
тавлення, порівняння, узагальнення основних грама- визначення переваг та недоліків створеного продукту,
тичних, лексичних, літературних категорій тощо [1, с. проведення взаємооцінювання і під час кінцевого
11]. оцінювання результатів самостійної пізнавально-
Результати та їх обговорення. Наведемо приклад творчої діяльності студентів.
організації та проведення роботи над авторським Враховуючи специфіку усної презентації наукової
евристичним завданням -телепрезентацією у рамках доповіді, діагностика здійснювалась за такими крите-
дисципліни «Іноземна мова». ріями: композиційна цілісність (логіка плану, частин
У нашому дослідженні телепрезентація розгляда- виступу, послідовності, вступу і висновків); науковий
ється, з одного боку, як вид евристичного завдання, рівень (ерудиція, аналіз, врахування новизни); зв’язок
метою якого є пошук, аналіз суб’єктивно нової для з життям (врахування нових напрямків); інформатив-
студента інформації іноземною мовою (як правило ність (на рівні фактів, зв’язків, підходів, висновків);
професійного спрямування) з подальшим записом аргументованість (логіка доказів, адекватність прик-
усної доповіді на відеокамеру та презентацією її «ши- ладів теорії); культура мовлення (правильність, багат-
рокому загалу»; з іншого боку – засіб діагностики, ство, емоційність, використання ораторських прийо-
контролю та оцінювання результатів пізнавально- мів); техніка мовлення (дикція, інтонація, темпоритм);
творчої діяльності студентів, що надає можливість тривалість виступу (дотримання часових норм відве-
достатньо об’єктивно виміряти швидкоплинну усну дених на виступ) тощо.
доповідь за допомогою чітко визначених контрольно- Під час діагностики, контролю й оцінювання усних
діагностичних критеріїв, завдяки «фіксації» її форми доповідей студентів англійською мовою, додатково
у вигляді відеозапису та можливості не однократного враховувались їх мовні та мовленнєві особливості
перегляду пізнавально-творчого продукту студента (правильність вживання граматичних, лексичних,
[4]. стилістичних одиниць).
Роботу над телепрезентацію було організовано по- Результати оцінювання усної доповіді студентів
етапно. Насамперед студенти ознайомлювалися з свідчать про те, що відбувається позитивна динаміка
взірцями публічних доповідей іноземною мовою, у розвитку когнітивних, креативних, оргдіяльнісних
укладених провідними науковцями, викладачами, умінь. Цьому сприяє якісна організація підготовки,
аспірантами, магістрантами, студентами із електрон- виконання та оцінювання евристичного завдання, яка
ної бази даних кафедри іноземних мов Сумського досягається завдяки використанню методичних роз-
державного університету. Також студенти ознайом- робок до підготовки усної англомовної доповіді (пре-
лювалися з комплексом контрольно-діагностичних зентації), розроблених на основі Рекомендацій Ради
критеріїв для всебічного та об’єктивного оцінювання Європи з мовної освіти.
публічного виступу [5; с. 247-248], на їх основі аналі- У ході експерименту встановлено ефективність по-
зували запропоновані роботи, відшукували недоліки, єднання евристичного навчання з дистанційним. Так,
допущені помилки, корегували їх. Процес підготовки кількість студентів із творчим рівнем сформованості
студентів до публічного виступу було підкріплено предметно-методичної компетентності в експеримен-
виконанням спеціальних евристичних вправ на фор- тальній групі (ЕГ) збільшилася на 25 %, інформацій-
мування умінь аналізувати, систематизувати, класи- но-комунікативної – на 17,5 %, діагностико-
фікувати інформацію тощо. прогностичної – на 5 %, конструктивно-творчої – на
На першій стадії роботи студенти мали можливість 10 %. У контрольній групі (КГ)прирости цих показ-
вибрати, переформулювати тему публічного виступу

87
 Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

ників виявилися менш суттєвими, відповідно: Експериментально доведено, що евристичний ха-

+15,6 %, +3,9 %, +1,3 %, +5,2 %. рактер виконання та діагностики телепрезентації
Висновки. Отже, доступні для дистанційного нав- сприяє зануренню студентів-дистантів у пошуково-
чання евристичні технології, форми, методи, засоби перетворюючу, конструктивну, креативну діяльність,
навчання сприяють якісному, осмисленому засвоєнню дозволяє їм зробити якісний перехід від поверхового
навчального матеріалу, підвищують мотивацію сту- розуміння своєї професії до більш глибокого та твор-
дентів-дистантів, розвивають їхні творчі здібності, чого. Відеозапис усного виступу студента, зокрема
дозволяють підвищити рівень пізнавально-творчої іноземною мовою надає можливість більш детально
самостійності, розвивають логічне й евристичне мис- проаналізувати освітній продукт, визначити його
лення, сприяють активному формуванню професійних недоліки і переваги, порівняти з попередніми робота-
компетентностей та творчій самореалізації особистос- ми студента такого ж формату і дослідити навчальне
ті. прирощування його пізнавально-творчих здобутків.

ЛІТЕРАТУРА
1. Зайцева І. О. Формування професійних компетентностей ної пізнавально-творчої діяльності студентів /
майбутніх учителів філологічних спеціальностей в умо- Т. М. Плохута, І. О. Зайцева // Інновації в освіті: сучасні
вах дистанційного навчання: Автореф. дис. … канд. пед. підходи до професійного розвитку вчителів іноземних
наук / І.О. Зайцева. – Харків – 2016. – 20 с. мов: матеріали V Міжнародної науково-практичної кон-
2. Лазарєв М. О. Самореалізація творчих і духовних ціннос- ференції (Ніжин, 22–23 червня 2016 р.). – Ніжин: Вида-
тей особистості в евристичній освіті / Лазарєв М. О. // вець ПП Лисенко М. М., 2016. – С. 86–88.
Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 5. Пізнавально-творча і професійна самореалізація особис-
– Суми: Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка. – 2014. – тості в евристичній освіті: [монографія] / [за ред. проф.
№ 7 (41). – С. 270–280. М. О. Лазарєва]. – Суми: Видавництво СумДПУ імені
3. Cірик Л. М. Концепції і технології евристичного навчання А. С. Макаренка, 2014. – 312 с.
в сучасній педагогічній науці США: автореф. дис. … 6. Хуторской А. В. Дистанционноеобучение и его техноло-
канд. пед. наук: 13.00.01 / Л. М. Сірик. – Суми, 2012. – 20 гии / А. В. Хуторской // Интернет-журнал «Эйдос». –
с. 2005. – 10 сентября. – [Электронный ресурс] –
4. Плохута Т. М.Англомовна телепрезентація як засіб діаг- http://www.eidos.ru.
ностики, контролю та оцінювання результатів самостій-

REFERENCES
1. Zaitseva I. O. The formation of future language teachers’ independent cognitive-creative activity / T. M. Plokhuta, I. O.
professional competences by the blended learning. Author’s Zaitseva// Innovations in Education: Modern Approaches to
abstract diss. … for Candidate’s degree of ped. Sciences / I. the Professional Development of Foreign Language Teachers:
O.Zaitseva. - Kharkiv - 2016. - 20 p. Proceedings of the 5th International Scientific and Practical
2. Lazarev M. O. Self-realization of theindividual’s creative and Conference (Nizhyn, June 22-23, 2016). - Nizhyn: Publisher
spiritual values in heuristic education / Lazarev M. O. // Ped- of PP Lysenko M. M., 2016. - P. 86–88.
agogical sciences: theory, history, innovative technologies. - 5. Cognitive-creative and professional self-realization of person-
Sumy: A. S. Makarenko SSPU. - 2014. - No. 7 (41). - P. 270– ality in heuristic education: [monograph] / [edit] prof. Laza-
280. rev]. - Sumy: A. S. Makarenko SSPU Publishing House,
3. Siryk L. M. Concepts and technologies of heuristic learning in 2014. - 312 p.
modern US pedagogical science: author's abstract. diss. … for 6. Khutorskoy A. V. Distance learning and its technologies / A.
Candidate’s degree of ped. Sciences: 13.00.01 / L. M. Siryk. - V. Khutorskoy // Distance learning and its technologies 2005.
Sumy, 2012. – 20 p. - September 10. - [Electronic resource] –
4. Plokhuta T. M. English-speaking telepresentation as a means http://www.eidos.ru.
of diagnosis, control and evaluation of the results of students'

Foreign languages teaching: distant heuristic technologies

I. Zaitseva, T. Plokhuta
Abstract. The article highlights the possibility of improving distance learning through its combination of modern information and
communication technology with heuristic technologies in teaching foreign languages in the university educational system. It contrib-
utes to the successful formation of basic professional competences of distant students. It has been experimentally proven that the
creative nature of performing and diagnosing of heuristic tasks contributes to the immersion of distance students in search-
transforming, constructive, creative activity.
Keywords: teaching foreign languages, distance learning, heuristic technology, information and communication technology, pro-
fessional competence, pedagogical diagnostics, evaluation criteria.

88
Science and Education a New Dimension. Philology, VII(61), Issue: 210, 2019 Nov. www.seanewdim.com

Editor-in-chief: Dr. Xénia Vámos

The journal is published by the support of

Society for Cultural and Scientific Progress in Central and Eastern Europe

Készült a Rózsadomb Contact Kft nyomdájában.

1022 Budapest, Balogvár u. 1.
www.rcontact.hu

89