У французькій мові ставиться над голосною, що колись передувала приголосному звуку (зазвичай «s»), який згодом випав і тривалий час позначався «німою» літерою: tête < teste. Позначає відкрите «е» [ε].
У португальській мові ставиться над голосними â, ê, ô і позначає їх закриту вимову під наголосом, наприклад, у слові você, а також для відмінності омонімів (дієслова pôr від прийменника por)
В алфавіті есперанто існує 5 приголосних літер з циркумфлексом: ĉ, ĝ, ĥ, ĵ, ŝ, які читаються відповідно «ч», «дж», «х», «ж», «ш».
У румунській мові існує дві голосних літери з циркумфлексом: â та î, що позначають звук [ɨ] (схожий на український «и»).
В максимовичівці та похідних від неї етимологічних українських орфографіях використовувались літери ô, ê, û, â, î, ŷ, що читались як сучасна і. Літеру ô продовжують використовувати в деяких різновидах русинської орфографії для позначення рефлексу давнього о в закритому складі.
