Очікує на перевірку

Соціал-демократична партія Австрії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соціал-демократична партія Австрії

нім. Sozialdemokratische Partei Österreichs
КраїнаАвстрія Австрія
Голова партіїАндреас Баблер
ЗасновникВіктор Адлер
Дата заснування1 січня 1884
Штаб-квартираВідень
ІдеологіяСоціал-демократія
Молодіжна організаціяСоціалістична молодь Австрії
Членство в міжнародних організаціяхПрогресивний альянс
Кількість членів (2023)140,000
Місць у Національраті
40 / 183
Місць у Бундесраті
19 / 61
Місць у Європарламенті
5 / 19
Офіційний колір (кольори)     Червоний
Офіційний сайтspoe.at

«Соціал-демократична партія Австрії» (нім. Sozialdemokratische Partei Österreichs, SPÖ, до 1934 Соціал-демократична робітнича партія Австрії, нім. Sozialdemokratische Arbeiterpartei Österreichs; у 19451991Соціалістична партія Австрії, нім. Sozialistische Partei Österreichs) — соціал-демократична[1][2] лівоцентристська[3][4][5] політична партія в Австрії. Заснована в 1889 році, це найстаріша політична партія Австрії. Разом з Австрійською народною партією (ÖVP) це одна з двох традиційних провідних партій країни.

СДПА підтримує членство Австрії в Європейському Союзі[6] і є членом Соціалістичного інтернаціоналу, Прогресивного альянсу[en] та Партії європейських соціалістів. У Європарламенті входить до фракції Прогресивного альянсу соціалістів і демократів. Партія має тісні зв’язки з Австрійською федерацією профспілок[en] (ÖGB) і Австрійською палатою праці[en] (AK).

З 5 червня 2023 року партію очолює Андреас Баблер[en].

СДРПА була другою за величиною партією в Імперській раді Австро-Угорської імперії в 1890-х—1910-ті рр. Після Першої світової війни партія недовго керувала Першою Австрійською Республікою, але згодом повернулась до опозиції. У 1934 році СДРПА була заборонена після громадянської війни в Австрії та придушена впродовж австрофашистського та нацистського періодів. Партію було відновлено як Соціалістичну партію Австрії в 1945 році. До 1966 року в урядах АНП була молодшим партнером по коаліці. В 1970 році СПА стала найбільшою партією вперше в післявоєнній історії, а Бруно Крайський став канцлером, перемігши три послідовні більшості на виборах 1971, 1975 і 1979 років. З 1987 по 2000 рік С(Д)ПА очолювала велику коаліцію з АНП, перш ніж повернутися до опозиції вперше за 30 років. Партія знову очолювала уряд в 2007—2017 рр. З 2017 року СДПА була основною опозицією до урядів АНП Себастьяна Курца, Александeра Шалленберга та Карла Негаммера.

Вибори до Національрату

[ред. | ред. код]
Вибори Голосів % Місць +/– Уряд
1920 1,072,709 36.0 (#2)
69 / 183
3 Опозиція
1923 1,311,870 39.6 (#2)
68 / 165
1 Опозиція
1927 1,539,635 43.3 (#2)
71 / 165
3 Опозиція
1930 1,517,146 41.1 (#1)
72 / 165
1 Опозиція
1945 1,434,898 44.6 (#2)
76 / 165
4 АНП-СПА-КПА
1949 1,623,524 38.7 (#2)
67 / 165
9 АНП-СПА
1953 1,818,517 42.1 (#1)
73 / 165
6 АНП-СПА
1956 1,873,295 43.0 (#2)
74 / 165
1 АНП-СПА
1959 1,953,935 44.8 (#1)
78 / 165
4 АНП-СПА
1962 1,960,685 44.0 (#2)
76 / 165
2 АНП-СПА
1966 1,928,985 42.6 (#2)
74 / 165
2 Опозиція
1970 2,221,981 48.4 (#1)
81 / 165
7 Меншість СПА
з підтримкою АПС
1971 2,280,168 50.0 (#1)
93 / 183
12 СПА
1975 2,326,201 50.1 (#1)
93 / 183
СПА
1979 2,413,226 51.0 (#1)
95 / 183
2 СПА
1983 2,312,529 47.6 (#1)
90 / 183
5 СПА–АПС
1986 2,092,024 43.1 (#1)
80 / 183
10 СПА–АНП
1990 2,012,787 42.8 (#1)
80 / 183
СПА–АНП
1994 1,617,804 34.9 (#1)
65 / 183
15 СПА–АНП
1995 1,843,474 38.1 (#1)
71 / 183
6 СПА–АНП
1999 1,532,448 33.2 (#1)
65 / 183
6 Опозиція
2002 1,792,499 36.5 (#2)
69 / 183
4 Опозиція
2006 1,663,986 35.3 (#1)
68 / 183
1 СПА–АНП
2008 1,430,206 29.3 (#1)
57 / 183
9 СПА–АНП
2013 1,258,605 26.8 (#1)
52 / 183
5 СПА–АНП
2017 1,351,918 26.9 (#2)
52 / 183
Опозиція
2019 1,011,868 21.2 (#2)
40 / 183
12 Опозиція

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Dimitri Almeida (27 квітня 2012). The Impact of European Integration on Political Parties: Beyond the Permissive Consensus. CRC Press. с. 71. ISBN 978-1-136-34039-0. Процитовано 14 липня 2013.
  2. Parties and Elections in Europe: The database about parliamentary elections and political parties in Europe, by Wolfram Nordsieck
  3. Connolly, Kate; Oltermann, Philip; Henley, Jon (23 травня 2016). Austria elects Green candidate as president in narrow defeat for far right. The Guardian. Процитовано 10 квітня 2018.
  4. The Latest: Election tally shows Austria turning right. The Washington Times. Associated Press. 15 жовтня 2017. Процитовано 24 квітня 2018.
  5. Oliphant, Roland; Csekö, Balazs (5 грудня 2016). Austrian far-right defiant as Freedom Party claims 'pole position' for general election: 'Our time comes'. The Telegraph. ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 24 квітня 2018.
  6. SPOE Partei Programm (PDF) (нім.). Архів оригіналу (PDF) за 14 листопада 2012. (458 KiB) Party platform, see articles I.(1) and III.7.(1): "strive for a society that overcomes class antagonisms", "only the advancement of political to economic, and therefore social, democracy establishes the precondition for the realization of our basic principles".[недоступне посилання з 01.06.2017]

Посилання

[ред. | ред. код]