Бойовий корабель прибережної зони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тримаран типу Independence
USS Freedom на морських випробуваннях y лютому 2013

Бойовий корабель прибережної зони (англ. littoral combat ship, LCS) — клас, що складається з двох типів відносно невеликих надводних кораблів ВМС США, призначених для операцій поблизу берега. «Вони були задумані, аби бути елементом мережі, рухливими надводними кораблями зі стелс-характеристиками, здатними протидіяти забороні доступу та асиметричним загрозам у прибережній зоні»[1] Littoral combat ship — це сучасний американський аналог корвета.[2][3]

Два наявні типи бойових корабелів прибережної зони — тримарани типу Independence і кораблі класичної конструкції типу Freedom. Завдяки модульній конструкції вони можуть виконувати місії малого десантного корабля, тральщика, вести боротьбу з підводними човнами. Водночас їх здатність захищати себе від ударів з повітря та атакувати ворожі бойові кораблі нині розглядається як недостатня для війни з високотехнологічним противником. 

Історія розробки

[ред. | ред. код]

Керівництво ВМС США спочатку розглядало можливість придбання до 60 кораблів LCS до 2030 року загальною вартістю не менше 12 млрд доларів США. Планувалося, що перша підсерія кораблів (flight 0) буде складатися з дванадцяти або, можливо, тринадцяти кораблів.

Міністр ВМС Гордон Енгланд назвав новий тип судна «маленьким, швидким, маневреним, і відносно недорогим членом сімейства кораблів DD (X)», будівництво яких розпочали в 2005 році саме з кораблів LCS.

У 2007 році контракти з «Локгід Мартін» і «Дженерал Дайнемикс» на будівництво третього і четвертого корабля (LCS-3, LCS-4) були скасовані. Командування ВМС США планує провести оцінку побудованих двома фірмами кораблів, вибрати кращий проєкт і розглянути можливість побудови другої партії LCS в 2010—2012 роках. Переможець конкурсу отримає контракт на будівництво двох кораблів, а той, хто програв — на будівництво одного.

У березні 2009 року ВМС США уклали з «Локгід Мартін» контракт на будівництво LCS-3[4]. Цей корабель отримає ім'я Fort Worth — на честь міста Форт-Верт в штаті Техас[5]. 11 липня 2009 року відбулася закладка корабля на верфі Marinette Marine Shipyard в м Марінетті, штат Вісконсин[6].

Четвертий LCS планується назвати Coronado — на честь міста Коронадо в Каліфорнії. У цьому місті-супутнику Сан-Дієго знаходиться авіабаза Норт-Айленд (NASNI), а в затоці Сан-Дієго, утвореною островом Коронадо і Томболо Сілвер-Стренд, розташована велика база ВМС США[7].

Вартість проєкту

[ред. | ред. код]

Вартість будівництва кожного з кораблів - Freedom та Independence - не розголошується, але, за даними газети The New York Times, до кінця квітня 2008 року вона вже перевищила 500 млн дол.[8] Вартість додаткових бойових модулів в основну вартість корабля не включається.

У бюджеті США на 2009 рік було передбачено близько 1 млрд дол. на будівництво третього і четвертого кораблів проєкту LCS.[9]

Конструкція

[ред. | ред. код]

Корабель Lockheed Martin — сталевий однокорпусний корабель з алюмінієвої надбудовою довжиною 115,3 м, шириною 17,5 м, осадкою в 4,1 м і водотоннажністю близько 3000 т.

Корабель General Dynamics — трикорпусний корабель (тримаран), повністю виконаний з алюмінію. Довжина — 127,8 м, ширина (з аутригерами) — 28,4-30 м, осадкою в 4,1 м і водотоннажністю близько 2600 т.

Досвід використання

[ред. | ред. код]

Досвід використання виявив вади в конструкції кораблів обох типів, внаслідок яких кораблям доводилось проводити значний час в ремонті[10].

В червні 2021 року стало відомо, що ВМС США виявили сукупно 32 деталі будови кораблів, які найчастіше викликають проблеми. Серед них 5 — у кораблях типу «Фрідом» й 4 — «Індепенденс»[10].

Слабким місцем кораблів типу «Фрідом» був названий механізм, що поєднує енергію від газотурбінних та дизельних двигунів. Їхній виробник, німецька компанія RENK вже начебто створила поліпшену версію, яка пройшла берегові випробування та буде встановлена на корабель USS Minneapolis-Saint Paul (LCS-21)[10].

Для кораблів «Індепенденс» слабким місцем виявились різні деталі в дизельних двигунах, водометах, тощо[10].

Нові, поліпшені деталі будуть встановлені або під час регулярних тех оглядів або ж замінені під час ремонтів[10].

В планах командування подовжити максимальний термін ротації кораблів з 17 до 24 місяців. Екіпаж буде мінятись кожні кілька місяців, а регулярні тех огляди виконуватимуть підрядники на морських базах[10].

Список Бойових кораблів прибережної зони

[ред. | ред. код]

Серія 0

ном Ім'я Варіант Введення в експлуатацію Домашній порт Будівельник
LCS-1 USS  Freedom  Freedom 8 жовтня 2008 року Військово-морська база Сан-Дієго Marinette Marine
LCS-2 USS Independence Independence 16 жовтня 2010 року Військово-морська база Сан-Дієго Austal США
LCS-3 USS Fort Worth  Freedom 22 вересня 2012 року Військово-морська база Сан-Дієго Marinette Marine
LCS-4 USS  Coronado Independence 5 квітня 2014 року Військово-морська база Сан-Дієго Austal США
LCS-5 USS Milwaukee  Freedom 15 листопада 2015 року Морський вокзал Мейпорт Marinette Marine
LCS-6 USS Jackson Independence 5 грудня 2015 року Військово-морська база Сан-Дієго Austal США
LCS-7 USS Detroit  Freedom 22 жовтня 2016 року Морський вокзал Мейпорт Marinette Marine
LCS-8 USS  Montgomery Independence 10 вересня 2016 року Військово-морська база Сан-Дієго Austal США
LCS-9 USS  Little Rock  Freedom 16 грудня 2017 року Морський вокзал Мейпорт Marinette Marine
LCS-10 USS Gabrielle Giffords Independence 10 червня 2017 року Військово-морська база Сан-Дієго Austal США
LCS-11 USS  Sioux City  Freedom 17 листопада 2018 року Морський вокзал Мейпорт Marinette Marine
LCS-12 USS  Omaha Independence 3 лютого 2018 року Військово-морська база Сан-Дієго Austal США
LCS-13 USS  Wichita  Freedom 12 січня 2019 року Морський вокзал Мейпорт Marinette Marine
LCS-14 USS  Manchester Independence 26 травня 2018 року Військово-морська база Сан-Дієго Austal США
LCS-15 USS Billings  Freedom 3 серпня 2019 року Морський вокзал Мейпорт Marinette Marine
LCS-16 USS  Tulsa Independence 16 лютого 2019 року Військово-морська база Сан-Дієго Austal США
LCS-17 USS  Indianapolis  Freedom 26 жовтня 2019 року Морський вокзал Мейпорт Marinette Marine
LCS-18 USS Charleston Independence 2 березня 2019 року Військово-морська база Сан-Дієго Austal США
LCS-19 USS St. Louis  Freedom 8 серпня 2020 року Морський вокзал Мейпорт Marinette Marine
LCS-20 USS  Cincinnati Independence 5 жовтня 2019 року Військово-морська база Сан-Дієго Austal США
LCS-21 USS Minneapolis-Saint Paul  Freedom Marinette Marine
LCS-22 USS Kansas City Independence Austal США
LCS-23 USS  Cooperstown  Freedom Marinette Marine
LCS-24 USS  Oakland Independence Austal США
LCS-25 USS  Marinet  Freedom Marinette Marine
LCS-26 USS  Mobile Independence Austal США
LCS-27 USS Nantucket  Freedom Marinette Marine
LCS-28 USS  Savannah Independence Austal США
LCS-29 USS  Beloit  Freedom Marinette Marine
LCS-30 USS Canberra Independence Austal США
LCS-31 USS Cleveland  Freedom Marinette Marine
LCS-32 USS  Santa Barbara Independence Austal США
LCS-34 USS  Augusta Independence Austal США
LCS-36 USS  Kingsville Independence Austal США
LCS-38 USS  Pierre Independence

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Product Lines at Supship Bath. Navsea.navy.mil. Архів оригіналу за 1 March 2012. Процитовано 8 травня 2012.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 13 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 13 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. hipping & Storage Container Rentals & Sales. Архів оригіналу за 12 січня 2021.
  5. Lockheed Martin contracted to build U.S. Navy’s Next Littoral Combat Ship (defpro.com, 24.03.2009). Lockheed Martin contracted to build U.S. Navy’s Next Littoral Combat Ship (defpro.com, 24.03.2009). Архів оригіналу за 22 березня 2012.
  6. Keel to be Laid for Third Littoral Combat Ship. Архів оригіналу за 2 лютого 2013.
  7. Future warship to bear the city’s name. Архів оригіналу за 2 лютого 2013.
  8. Lesson on How Not to Build a Navy Ship.
  9. Navy’s next warship to be named for Fort Worth.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  10. а б в г д е Megan Eckstein (8 червня 2021). US Navy zeroed in on LCS flawed parts, maintenance slow-downs to improve operational days. Defense News.

Див. також

[ред. | ред. код]