| dbo:abstract
|
- El principat de Khatchen (armeni Խաչենի իշխանություն) fou un estat de l'Armènia medieval a la província històrica de l'Artsakh o Alt Karabakh (Nagorno Karabagh) establert al segle xii. El principat va exercir el domini sobre la regió i sobre part de la Siunia del que va sorgir. (ca)
- Das Fürstentum Chatschen (armenisch Խաչենի իշխանություն Chatscheni ischchanutjun, griechisch Χατζιένη oder Χατσέν) war ein mittelalterliches armenisches Fürstentum in Bergkarabach auf dem Gebiet der historischen armenischen Provinz Arzach (heutige Republik Arzach), das von 821 bis 1750 existierte. Vom 12. bis ins 15. Jahrhundert beherrschte das armenische Fürstentum Chatschen die heute als Bergkarabach bezeichnete Region. Chatschen wurde 821 gegründet und zunächst von armenischen Fürsten aus dem Geschlecht von Siunia (Sjunik) regiert. Laut Abū Dulaf, einem arabischen Reisenden, war Chatschen ein armenisches Fürstentum unmittelbar südlich von Barda'a. Der oströmische Kaiser Konstantin VII. adressierte seine Briefe an den Fürsten von Chatschen mit „An den Fürsten von Chatschen, Armenien“ (griechisch εἰς τὸν ἄρχοντα τοῦ Χατζιένης, Ἀρμενία). 1116 wurde das Königreich Sjunik mit Chatschen durch Heirat vereint. 1170 wurde Großarmenien von den Seldschuken erobert, so dass Chatschen unter eines der letzten noch unabhängigen armenischen Fürstentümer blieb. In der ersten Hälfte des 13. Jahrhunderts kam Chatschen in die Abhängigkeit der armenischen Herrscher Zakarian, doch wurde es in den 1230er Jahren bereits von den Mongolen unterworfen. Mit Dschalal-Daula (ca. 1214–1265), König von Arzach und Baghk (Sjunik), übernahm ein neuer Zweig des armenischen Geschlechts von Siunia, das Haus Hassan-Dschalaljan, den Fürstenthron von Chatschen. Das Fürstenhaus Hassan-Dschalaljan beherrschte ab 1214 große Teile des heutigen Bergkarabachs (Chatschen, Arzach). 1216 gründeten die Fürsten Hassan-Dschalaljan das Kloster Gandsassar, wo der Katholikos von Aghwank (Albania) seinen Sitz nahm, nachdem er Barda'a (Partav) im Zuge der Islamisierung hatte verlassen müssen. In Folge der Einfälle und Verwüstungen durch Timur Ende des 14. Jahrhunderts brach die Macht des Fürstentums Chatschen zusammen. In der Folgezeit bildeten sich unter der Vorherrschaft der turkmenischen Qara Qoyunlu im Gebiet von Bergkarabach fünf armenische Fürstentümer heraus, unter denen Chatschen nur eines war. Diese armenischen Fürsten trugen nunmehr den Titel Melik (arabisch ملك „König“). Die fünf armenischen Fürstentümer von Karabach, auch Chams oder Chamsa (arabisch خمسة „fünf“) genannt, erhielten ihre Selbständigkeit bis zu den Kriegen zwischen dem Osmanischen Reich und Persien unter den Safawiden. 1603 errichteten die Perser unter Schah Abbas I. ein Protektorat über Chamsa. In den Jahren 1726 und 1727 leisteten Adel und Bauern in Chatschen und den anderen armenischen Fürstentümern gemeinsam Widerstand gegen einfallende osmanische Truppen. Der russische Fürst Dolgoruki berichtete mit Erstaunen, wie die geringen armenischen Streitkräfte einer Übermacht von 40.000 türkischen Soldaten standhielten. Ein Bündnis mit dem späteren persischen Herrscher Nadir Schah führte schließlich zum Sieg über die Türken und zu einer Autonomie der Machale Chamsse („vereinigtes Land der fünf Meliken“) unter persischer Oberherrschaft. Schließlich gelang es jedoch dem Khan Panah-Ali (1693–1761), die Chamsa zu unterwerfen, und 1750 wurden die fünf armenischen Fürstentümer in das Khanat Karabach eingegliedert. (de)
- La Princlando de Ĥaĉeno (armene: Խաչենի իշխանություն) estis mezepoka armena princlando en la teritorio de historia Arcaĥo (nuna Montara Karabaĥo). La regionoj de Arcaĥo kaj Utiko estis ligitaj al la Reĝlando Armenio en Antikvo. En la frua mezepoka periodo kie ili estis sub la sasanida aŭ araba superregado ĝis la establado de la Bagratida Armenio en la 9-a jarcento. De la 12-a jarcento la armena princlando de Ĥaĉeno dominis la regionon. La bizanca imperiestro Konstanteno la 7-a adresis siajn leterojn al la princo de Ĥaĉeno per la surskribo "Al princo de Ĥaĉeno, Armenio". Laŭ Abū Dulaf, tiama araba vojaĝanto, Ĥaĉeno estis armena princlando tuj sude de . La armena princa familio komencis regi grandan parton de Ĥaĉeno kaj Arcaĥo en 1214. En 1216, la ĝalaljanoj fondis la monaĥejon Gandzasar kiu iĝis la sidejo de loka Katolikoso subigita al Barda pro la konstanta islamiĝo de la urbo. La armena princlandoj konservis armenan aŭtonomion en la regionopost la bataloj inter persoj kaj otomanoj. En 1603 la persoj establis protektoraton super la armenaj princoj kaj sponsoris la starigon de loka ĥanlando en 1750. La nomo Ĥamsa , kiu estis uzita de araboj por la ŝtato, rilatas al la kvin armenaj Melikdomoj (armenaj princaj dinastioj), kiuj regis la ŝtaton. (eo)
- El principado de Jachén (en armenio Խաչենի իշխանություն) fue un principado armenio medieval ubicado en la provincia histórica de Artsaj (el Alto Karabaj). A partir del siglo XII, dominó la región. (es)
- La principauté de Khatchen ou Khatchên (en arménien Խաչենի իշխանություն) est une principauté arménienne médiévale située dans la province historique de l'Artsakh (le Haut-Karabagh). À partir du XIIe siècle, elle domine la région. (fr)
- The Principality of Khachen (Armenian: Խաչենի իշխանություն, romanized: Khacheni ishkhanutyun) was a medieval Armenian principality on the territory of historical Artsakh (present-day Nagorno-Karabakh). The provinces of Artsakh and Utik were attached to the Kingdom of Armenia in antiquity. In the early medieval period, these provinces were under Sassanid or Arab suzerainty until the establishment of the Bagratid Kingdom of Armenia in the 9th century. From the 12th century the Armenian Principality of Khachen dominated the region. The Byzantine emperor Constantine VII addressed his letters to the prince of Khachen with the inscription "To Prince of Khachen, Armenia." According to Abū Dulaf, an Arab traveller of the time, Khachen was an Armenian principality immediately south of Barda'a (modern-day Barda, Azerbaijan). The Armenian princely family of Hasan Jalalyan began ruling much of Khachen and Artsakh in 1214. In 1216, the Jalalyans founded the Gandzasar monastery which became the seat of the Armenian Apostolic Catholicos of Albania, forced to Khachen from Partav (Barda) by the steady Islamization of the city. The Khamsa (The Five) principalities maintained Armenian autonomy in the region throughout the Persian-Ottoman Wars. In 1603 the Persians established a protectorate over the Khamsa and sponsored the establishment of a Karabakh Khanate in 1750. The name Khamsa, which was used by Arabs for the state, refers to the five Armenian Melikdoms who ruled the state. (en)
- Chatsjen (Armeens: Խաչեն, Grieks: Χατζιένη) was een middeleeuws Armeens vorstendom in het huidige Nagorno-Karabach van 1261 tot 1603. De naam van het vorstendom stamt af van een gelijknamige slot en verving vaak de eigenlijke naam van het land – Artsach. De oprichter van dit vorstendom was Sahl Smbatian, die bekendstaat om zijn succesvolle slagvelden tegen het Arabische leger. Sahl Smbatian was een afstammeling van het oude vorstenhuis van Syunik. In 822 trouwde zijn zoon Adernerseh I met Smpram Mihranian, de laatste erfgenaam van het vorstenhuis van Gardman. Chatsjen speelde vanaf de 10e eeuw een belangrijk rol in de politieke geschiedenis van Armenië en de regio. De Byzantijnse keizer Constantijn VII Porphyrogennetos had toen diplomatieke betrekkingen met de vorsten van Chatsjen en adresseerde zijn brieven aan hen met de opschrift "Aan de prins van Chatsjen, Armenië". Van de 11e tot de 13e eeuw was Chatsjen-Artsach een koninkrijk. Aanvankelijk werd de zuidelijke deel ervan, Dizak, bestuurd door het vorstenhuis , die van de oude koningen van Kaukasisch Albanië afstamde. Onder Djalal I (1214-1266), die met Mamkan van Dizak trouwde, werd dit prinsdom ook bij het Koninkrijk Artsach aangesloten. Van de 16 tot het begin van de 19e eeuw werd Nagorno-Karabach bestuurd door vijf takken van het vorstenhuis Chatsjen. Een van de laatste vorsten van Chatsjen, Melik-Daniël Hasan-Jalalian is begraven in Sjoesja, waar hij door Ibrahim Khan in 1871 vermoord werd. (nl)
- Il Principato di Khachen (in armeno Խաչենի իշխանություն), anche Chachen, fu un principato medioevale armeno che si sviluppò nel territorio storico dell'Artsakh corrispondente all'incirca all'attuale Repubblica dell'Artsakh tra il XII ed il XVII secolo. La dinastia dei principi di Khachen deriva dalla casata dei Syunik il cui regno, sorto nel 963, dopo essere passato per matrimonio alla dinastia degli Aranshahikidi (1072), finì nella disponibilità di Hasan Djalal-Dawla (Hasan Jalalyan) che aveva sposato la figlia dell'ultimo re aranshahikide.Djalal fu nominato "Re di Artsakh e Baghkh" nel 1214 mentre i suoi successori vennero insigniti del titolo di "principi di Khachen (Chachen)". Nel 1216 la dinastia dei Jalalyan fondò il Monastero di Gandzasar che divenne sede del Catholicos costretto alla lasciare Partav (Barda) nel frattempo islamizzata dagli arabi. Nel 1603 i persiani stabilirono un protettorato sul principato e nel 1750 istituirono un khanato.Proprio nel XVII secolo il principato di Khachen si scinde in cinque melikhati: Talish (Gyulistan), Charaberd (Jraberd), Khachen, Varanda e Dizak. (it)
- O Principado de Khachen (em armênio/arménio: Խաչենի իշխանություն) foi um principado medieval arménio no território da província histórica de Artsaque (atualmente República de Artsaque). (pt)
- Хаче́нское княжество (арм. Խաչենք, др.-греч. Χατζιένης, араб. Khajin) — средневековое армянское феодальное государство на территории современного Нагорного Карабаха, сыгравшее значительную роль в политической истории Армении и всего региона в X—XVI веках. После утраты единого армянского государства княжество Хачен стало центром армянской политической самостоятельности и сохраняло по меньшей мере автономию при монгольском, туркоманском и сефевидском владычестве. (ru)
- Хачен, офіційно Хаченське князівство (азерб. Xaçın) — середньовічне вірменське феодальне князівство на території сучасної Нагірно-Карабаської Республіки, що зіграло значну роль в політичній історії Вірменії та всього регіону в цілому у X—XVI ст.. Починаючи з середини VII століття до кінця IX століття в Арцасі (історична область Вірменії), що знаходилася під арабським пануванням, процвітав княжий рід . В кінці IX століття дві гілки цього роду, під патронажем вірменського царського роду Багратуні, створили Дізакське царство і Хаченське князівство. Територія увійшла до складу Багратідської Вірменії. Візантійський імператор Костянтин Багрянородний свої офіційні листи адресував «князю Хачену — до Вірменії». На початку X століття син Грігор-Амама на півночі Арцаху та гірській частині Утіку заснував вірменське царство . Остання після 150 років існування, в результаті нашестя Гянджінського емірату Падланідів припинило своє існування. У 820 — рр. Сахл Смбатян (Сахл ібн Сунбат ал-Армані ) після низки військово-політичних заходів стає першим князем Хаченского князівства. В кінці XII століття Хачен розділилося на три гілки:
* Верхній Хачен (Сотк, Цар)
* Нижній Хачен (Гандзасар з околицями, Великий Аранк з долинами річок Хаченагету, Каркару і частиною Абанду)
* Атерк (лівобережжя річки Трту до Дадіванку) Область Арцах змінила назву Хачен починаючи з X століття, оскільки більша частина області перебувала у складі князівства Хачен. Остання проіснувала в зазначених межах до XVI століття, після чого розпалося на ряд дрібніших вірменських князівств. До XVI століття територія власне Хаченського князівства скоротилася і охоплювала простір від правобережжя річки Хаченагет до південного берега річки Каркар (приблизно збігається з територією нинішнього Аскеранський району Нагірно-Карабахської Республіки). Аж до початку XIII століття на території Хаченського князівства сюзереними правами володіли князі Атерку. Після смерті (1214 р.) це право остаточно перейшло до владик Нижнього Хачену, першим сюзереном правителів з яких стає Гасан-Джалал Дола. З цього історичного періоду гілка Араншахіків Нижнього Хачену іменувалося Гасан-Джалалян. У той же самий час на території Верхнього Хачену продовжували панувати родинні Гасан-Джалалянам князі Допяни. Після смерті (після 1331 р.), цей рід втратив свій колишній вплив, а з кінця XV століття Верхній Хачен ділився на три княжі гілки. Рід Гасан-Джалалянів вів своє походження від князів Вахтангянів, які, у свою чергу, були гілкою княжого роду Араншахік, нащадків Арана, нащадка патріарха вірмен Айка Наапета. Рід Гасан-Джалалян (іноді зустрічається в російських джерелах як Гасан-Джалалянц, Джалалянц або Джалалови) сам послужив початком деяким іншим вірменським князівським родам; наприклад, княжий рід веде своє походження від , єдиного сина князя Гасан-Джалал Дола. Сам князь Гасан-Джалал Дола був сином князя і княгині Хорішах, сестри вірменських князів Закаре і Іване Закарянів. У період правління Гасан-Джалалянів Хаченське князівство процвітало. Князь Гасан-Джалал Дола вів активне будівництво церков, фортець та інших цивільних, духовних і військових споруд. При ньому був відновлений родовий замок — Хаченаберд, що став однією з ланок у системі оборонних споруд Арцаху. У пору політичного піднесення Хаченського князівства був також побудований Гандзасарський монастир (1238), де з XV ст. перебував патріарший престол північно-східних провінцій Вірменії. Цей монастир був і став родовою князів Гасан-Джалалянів, представник якого традиційно очолював патріарший престол Арцаху. Хаченське князівство вело активну зовнішню політику. Перед загрозою монголо-татарської навали князь Гасан-Джалал Дола зумів встановити дипломатичні відносини з монголо-татарськими завойовниками і частково вберегти свій край від розорення. Гасан-Джалал Дола також зіграв посередницьку роль у встановленні дипломатичних контактів між Кілікійським вірменським царством і монголами. Сам князь двічі очолював дипломатичну місію Хачену до столиці монгольської держави — міста Каракорум. У пізньому середньовіччі Хачен зберіг своє політичне становище. І. П. Петрушевський зазначає: З XVII по XIX ст. хаченські князі фактично очолювали боротьбу вірменських кназівств Арцаху проти османського і перського панування. Багато в чому завдяки їхнім зусиллям у 1813 році Карабах увійшов до складу Російської імперії. У середині XIX століття вже у складі Російської імперії Хаченське князівство (мелікство) було скасовано і перетворено в повіт. (uk)
- 哈琴公国是中世纪亚美尼亚的公国，领土位于今阿尔察赫，1214年起开始统治此地，1216年建立甘扎萨尔修道院，成为从伊斯兰化的巴尔达迁徙至此的卡托利科斯的聚居地。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- El principat de Khatchen (armeni Խաչենի իշխանություն) fou un estat de l'Armènia medieval a la província històrica de l'Artsakh o Alt Karabakh (Nagorno Karabagh) establert al segle xii. El principat va exercir el domini sobre la regió i sobre part de la Siunia del que va sorgir. (ca)
- El principado de Jachén (en armenio Խաչենի իշխանություն) fue un principado armenio medieval ubicado en la provincia histórica de Artsaj (el Alto Karabaj). A partir del siglo XII, dominó la región. (es)
- La principauté de Khatchen ou Khatchên (en arménien Խաչենի իշխանություն) est une principauté arménienne médiévale située dans la province historique de l'Artsakh (le Haut-Karabagh). À partir du XIIe siècle, elle domine la région. (fr)
- O Principado de Khachen (em armênio/arménio: Խաչենի իշխանություն) foi um principado medieval arménio no território da província histórica de Artsaque (atualmente República de Artsaque). (pt)
- Хаче́нское княжество (арм. Խաչենք, др.-греч. Χατζιένης, араб. Khajin) — средневековое армянское феодальное государство на территории современного Нагорного Карабаха, сыгравшее значительную роль в политической истории Армении и всего региона в X—XVI веках. После утраты единого армянского государства княжество Хачен стало центром армянской политической самостоятельности и сохраняло по меньшей мере автономию при монгольском, туркоманском и сефевидском владычестве. (ru)
- 哈琴公国是中世纪亚美尼亚的公国，领土位于今阿尔察赫，1214年起开始统治此地，1216年建立甘扎萨尔修道院，成为从伊斯兰化的巴尔达迁徙至此的卡托利科斯的聚居地。 (zh)
- La Princlando de Ĥaĉeno (armene: Խաչենի իշխանություն) estis mezepoka armena princlando en la teritorio de historia Arcaĥo (nuna Montara Karabaĥo). La regionoj de Arcaĥo kaj Utiko estis ligitaj al la Reĝlando Armenio en Antikvo. En la frua mezepoka periodo kie ili estis sub la sasanida aŭ araba superregado ĝis la establado de la Bagratida Armenio en la 9-a jarcento. De la 12-a jarcento la armena princlando de Ĥaĉeno dominis la regionon. La bizanca imperiestro Konstanteno la 7-a adresis siajn leterojn al la princo de Ĥaĉeno per la surskribo "Al princo de Ĥaĉeno, Armenio". (eo)
- Das Fürstentum Chatschen (armenisch Խաչենի իշխանություն Chatscheni ischchanutjun, griechisch Χατζιένη oder Χατσέν) war ein mittelalterliches armenisches Fürstentum in Bergkarabach auf dem Gebiet der historischen armenischen Provinz Arzach (heutige Republik Arzach), das von 821 bis 1750 existierte. Vom 12. bis ins 15. Jahrhundert beherrschte das armenische Fürstentum Chatschen die heute als Bergkarabach bezeichnete Region. (de)
- The Principality of Khachen (Armenian: Խաչենի իշխանություն, romanized: Khacheni ishkhanutyun) was a medieval Armenian principality on the territory of historical Artsakh (present-day Nagorno-Karabakh). The provinces of Artsakh and Utik were attached to the Kingdom of Armenia in antiquity. In the early medieval period, these provinces were under Sassanid or Arab suzerainty until the establishment of the Bagratid Kingdom of Armenia in the 9th century. From the 12th century the Armenian Principality of Khachen dominated the region. The Byzantine emperor Constantine VII addressed his letters to the prince of Khachen with the inscription "To Prince of Khachen, Armenia." (en)
- Il Principato di Khachen (in armeno Խաչենի իշխանություն), anche Chachen, fu un principato medioevale armeno che si sviluppò nel territorio storico dell'Artsakh corrispondente all'incirca all'attuale Repubblica dell'Artsakh tra il XII ed il XVII secolo. Nel 1216 la dinastia dei Jalalyan fondò il Monastero di Gandzasar che divenne sede del Catholicos costretto alla lasciare Partav (Barda) nel frattempo islamizzata dagli arabi. (it)
- Chatsjen (Armeens: Խաչեն, Grieks: Χατζιένη) was een middeleeuws Armeens vorstendom in het huidige Nagorno-Karabach van 1261 tot 1603. De naam van het vorstendom stamt af van een gelijknamige slot en verving vaak de eigenlijke naam van het land – Artsach. De oprichter van dit vorstendom was Sahl Smbatian, die bekendstaat om zijn succesvolle slagvelden tegen het Arabische leger. Sahl Smbatian was een afstammeling van het oude vorstenhuis van Syunik. In 822 trouwde zijn zoon Adernerseh I met Smpram Mihranian, de laatste erfgenaam van het vorstenhuis van Gardman. (nl)
- Хачен, офіційно Хаченське князівство (азерб. Xaçın) — середньовічне вірменське феодальне князівство на території сучасної Нагірно-Карабаської Республіки, що зіграло значну роль в політичній історії Вірменії та всього регіону в цілому у X—XVI ст..
* Верхній Хачен (Сотк, Цар)
* Нижній Хачен (Гандзасар з околицями, Великий Аранк з долинами річок Хаченагету, Каркару і частиною Абанду)
* Атерк (лівобережжя річки Трту до Дадіванку) У пізньому середньовіччі Хачен зберіг своє політичне становище. І. П. Петрушевський зазначає: (uk)
|
