Перейти до вмісту

Іван Атталь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Атталь.
Іван Атталь
фр. Yvan Attal
Іван Атталь. Студійне фото Studio Harcourt,
Париж, 2005
Дата народження4 січня 1965(1965-01-04) (60 років)
Місце народженняТель-Авів, Ізраїль
ГромадянствоФранція Франція
Професіяактор, режисер
Alma materКурси Флоран[1]
Роки активності1989 — наш час
ДружинаШарлотта Генсбур (з 2004)
ДітиBen Attald і Alice Attald[2]
IMDbID 0040939
Нагороди та премії
Кавалер ордена «За заслуги» (Франція)
Кавалер ордена «За заслуги» (Франція)
Кавалер ордена «За заслуги» (Франція)
Кавалер ордена «За заслуги» (Франція)
Сезар (1990)
Іван Атталь у Вікісховищі

Іван Атта́ль (фр. Yvan Attal; нар. 4 січня 1965, Тель-Авів, Ізраїль) — французький актор, режисер та сценарист ізраїльського походження. Неодноразовий номінант та лауреат премії «Сезар» 1990 року як найперспективніший актор за фільм «Безжальний світ» .

Біографія

[ред. | ред. код]

Іван Атталь народився у франко-алжирській єврейській сім'ї в Тель-Авіві, Ізраїль[3]. Його батько був годинникарем, а мати — домогосподаркою. До 1962 року сім'я Івана мешкала в Алжирі звідки після проголошення його незалежності поїхала та оселилася у Кретеї (департамент Валь-де-Марн) під Парижем. У дитинстві Іван любив фільми та серіали, особливо «Хрещеного батька» Френсіса Форда Копполи[3]. У 1985 році 20-річним Атталь пройшов курси актора в Cours Florent у Парижі.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Іван Атталь почав свою кар'єру в театрі у 1988 році у виставі «Білоксі Блюз» Ніла Саймона, наслідуючи телефільм «Говори мені про любов» Елі Шуракуї[4].

У кіно Атталь дебютував у 1989 році роллю у фільмі Еріка Рошана «Безжальний світ» (фр. Un monde sans pitié) за участю Іполита Жирардо та Мірей Пер'є. Його гра принесла йому приз Мішеля Симона у 1989 році та «Сезар» за найкращий чоловічий дебют 1990-го року. У 1991 році Ерік Рошан доручив Івану Атталю головні ролі у двох своїх наступних фільмах «В усіх на видноті» (фр. Aux yeux du monde), де актор зустрів свою майбутню дружину Шарлотту Генсбур, та «Патріоти» (фр. Les Patriotes) у 1993 році, знятих у Парижі та Ізраїлі, де актор грає французького хлопчину, який бере участь в ізраїльській секретній службі Моссад.

У 1997 році Іван Атталь був удостоєний премії Жана Габена як найперспективніший молодий актор французького кіно. У тому ж році він дебютував як режисер короткометражкою «У мене була жінка», а в 2001-му зняв мелодраму «Моя дружина — акторка», де зіграв у парі з Шарлотою Генсбур.

З 2000-х років Івана Атталя запрошують до зйомок у голлівудських проектах: у 2005-у він зіграв у трилері Сідні Поллака «Перекладачка» та в «Мюнхені» Стівена Спілберга, а у 2007-у — у третій частині комедійного бойовика «Година Пік»[5].

Іван Атталь часто виступає як актор дубляжу і відомий французьким глядачам як «голос» Тома Круза у французьких локалізаціях таких фільмів, як «З широко закритими очима», « Особлива думка», «Місія нездійсненна 2».

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Іван Атталь з 2004 року перебуває у шлюбі з акторкою Шарлоттою Генсбур, виховує трьох дітей: Бена (нар. 1997), Алісу Джейн (2002) та Джо (2011).[3] У 2014 році після смерті сестри Генсбур, фотографа Кейт Беррі, Атталь і його сім'я переїхали до Нью-Йорка.[6]

Фільмографія (вибіркова)

[ред. | ред. код]
На Каннському кінофестивалі, 2009

Актор

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1989 ф Безжальний світ Un monde sans pitié Халперн
1991 ф Погана дівчинка Mauvaise fille Вінсент
1991 ф В усіх на видноті Aux yeux du monde Бруно Форньє
1992 ф Після любові Après l'amour Ромен
1994 ф Патріоти Les patriotes Аріель Брюнер
1996 ф Китайський портрет Portraits chinois Ів
1997 кф У мене була жінка I Got a Woman Арман
1998 ф Гімн шпані Cantique de la racaille Гастон
1999 ф З тобою чи без тебе With or Without You Бенуа
2001 ф Моя дружина — акторка Ma femme est une actrice Іван
2002 ф А тепер, пані та панове And Now... Ladies and Gentlemen Давид
2003 ф Легше верблюдові Il est plus facile pour un chameau мужчина в парке
2003 ф Бон вояж Bon Voyage Рауль
2004 ф Вони одружились і у них було багато дітей Ils se marièrent et eurent beaucoup d'enfants Венсан
2005 ф Перекладачка The Interpreter Філіп
2005 ф Невловимий Anthony Zimmer Франсуа Тайяндьє
2005 ф Мюнхен Munich Тоні
2006 ф Змій Le serpent Венаан
2007 ф Кандидат Le candidat Мішель
2007 ф Година пік 3 Rush Hour 3 Жорж
2009 ф Потяг Partir Самуель
2009 ф Викрадення Rapt Станіслас Графф
2011 ф Дослідження сімейних інтересів R.I.F. (Recherches dans l'Intérêt des Familles) Стефан Монро
2012 ф 38 свідків 38 témoins П'єр Морван
2012 ф Не заходити, ми не одягнені Do Not Disturb Бен Аруелос
2014 ф Його дружина Son épouse Жозеф Де Роза
2014 ф Останній діамант Le Dernier Diamant Сімон
2016 ф Небо почекає Le ciel attendra Іван, батько Мелані
2016 ф Візьми мене штурмом Raid dingue Віктор
2017 ф Рок-н-рол Rock'n Roll Іван Атталь
2018 с Ad Vitam Даріус (6 епізодів)
2019 ф Проти всіх ворогів: історія Джин Сіберг Seberg Ромен Гарі
2019 ф Мій пес Дурбес Mon chien Stupide Анрі Мохен
2023 с З грошей і крові D'argent et de sang Антон Заґурі (10 епізодів)

Режисер

[ред. | ред. код]

Дубляж

[ред. | ред. код]

Том Круз:

Джеймс Мак-Евой:

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди і номінації Івана Атталя[7]
Рік Категорія Фільм Результат
Кінофестиваль Актори екрану (Acteurs à l'Écran)
1987 Приз Мішеля Сімона найкращому актору Безжальний світ Перемога
Премія «Сезар»
1990 Найперспективніший актор Безжальний світ Перемога
2000 Найкращий дебютний фільм Моя дружина — акторка Номінація
2004 Найкращий актор другого плану Щасливою дороги! Номінація
2010 Найкращий актор Викрадення Номінація
2018 Найкращий фільм Блискучий Номінація
Кінофестиваль комедійних фільмів в Альп-д'Юез
1997 Найкращий короткометражний фільм У мене була жінка Перемога
1997
Приз Жана Габена
Перемога
Кінофестиваль романтичних фільмів у Кабурі
2002 Найкращий режисер Моя дружина — акторка Перемога
Кришталевий глобус
2010 Найкращий актор Потяг Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Les anciens du Cours Florent — Курси Флоран.
  2. ↑ https://culturieuse.blog/2013/04/04/20/
  3. ↑ а б в Yvan Attal - La biographie de Yvan Attal. Gala.fr (фр.) . Архів оригіналу за 10 червня 2009. Процитовано 22.09.2015.
  4. ↑ Біографія Івана Атталя [Архівовано 1 серпня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné
  5. ↑ Yvan Attal sur EVENE section Anecdote [Архівовано 17 лютого 2013 у Wayback Machine.] (фр.)
  6. ↑ Charlotte Gainsbourg, After 'Rest'. Stereogum (англ.). 4 квітня 2019. Процитовано 27 листопада 2022.
  7. ↑ Повний перелік нагород на номінацій Івана Атталя [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іван Атталь
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іван_Атталь&oldid=43633764
pFad - Phonifier reborn

Pfad - The Proxy pFad of © 2024 Garber Painting. All rights reserved.

Note: This service is not intended for secure transactions such as banking, social media, email, or purchasing. Use at your own risk. We assume no liability whatsoever for broken pages.


Alternative Proxies:

Alternative Proxy

pFad Proxy

pFad v3 Proxy

pFad v4 Proxy