Аброкомові
| Аброкомові Час існування: пізній міоцен — сучасність | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Аброкома Бенета (Abrocoma bennettii)
| ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Аброкомові[1] або Шиншилові щури[2] (Abrocomidae) родина ряду гризуни, підряду Hystricomorpha. Усі представники даної родини проживають на центральному заході Південної Америки (пд. Перу, Болівія, пн.-зх. Аргентина, Чилі).
Аброкомові досягають понад 400 міліметрів загальної довжини. Волосяний покрив довгий і щільний. Череп має довгий, вузький рострум і булли збільшені. Зубна формула: 1/1, 0/0, 1/1, 3/3 = 20. Кінцівки короткі і мають короткі, слабкі нігті. Великий палець відсутній. Abrocoma bennettii є незвичайними серед гризунів тим, що мають 17 пар ребер.
Ці травоїдні гризуни погано вивчені. Вони, здається, колоніальні, лазять добре, і, як правило, шукають притулок під або серед скель або в тунелях під камінням або кущами. Abrocoma cinerea живе в холодних, похмурих, кам'янистих ділянках в Андах на висоті від 3700 до 5000 метрів; її надзвичайно довгий травний тракт (2,5 метра), і об'ємна сліпа кишка вказують на дієту з листя.
Вміщує один вимерлий рід, Protabrocoma та два живі роди:
- Родина Шиншилові щури (Abrocomidae)
- Рід Abrocoma (Аброкома, або Шиншиловий пацюк)
- Abrocoma bennettii (Аброкома Бенета)
- Abrocoma boliviensis (Аброкома Болівійський)
- Abrocoma budini (Аброкома Будіна)
- Abrocoma cinerea (Аброкома Аши)
- Abrocoma famatina (Аброкома Фаматіна)
- Abrocoma shistacea (Аброкома Сьєрра-дель-Тонталь)
- Abrocoma uspallata (Аброкома Успалата)
- Abrocoma vaccarum (Аброкома Мендози)
- Рід Cuscomys (Кускоміс, або деревний шиншиловий пацюк)
- Cuscomys ashaninka (Кускоміс Ашанінки)
- Cuscomys oblativus (Кускоміс Мачу-Пікчу)
- Рід Abrocoma (Аброкома, або Шиншиловий пацюк)
- ↑ Додаток 1 до Ветеринарних вимог щодо ввезення (пересилання) на митну територію України живих тварин, репродуктивного матеріалу, та продуктів тваринного походження
- ↑ Зиков, О. Класифікація сучасних плацентарних ссавців (Eutheria): стан і проблеми // Праці Зоол. музею Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. — 2006. — Вип. 4. — С. 5–20.
- International Union for Conservation of Nature and Natural Resources [Архівовано 8 травня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski. Mammalogy. — Jones & Bartlett Learning, 2011. — С. 232. — ISBN 0763762997. (англ.)
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
