Перейти до вмісту

Автаркія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Авта́ркі́я (грец. autárkeia — самовдоволення) — незалежність від усіх речей зовнішнього світу або інших людей. Життєвий ідеал кініків і стоїків. В економіці — економічна незалежність країни, що позбавляє необхідності ввезення найважливіших продуктів споживання. Термін «автаркія» часто вживається в розумінні прагнення до відособлення, схильності до вузького намісництва.

Філософське поняття

[ред. | ред. код]

В античній етиці — термін, що позначає внутрішню самозаспокоєність, задоволеність наявним станом, достатнім та незалежним. Демокріт розглядав автаркію як самозаспокоєність духу і одночасно як властивість самої природи, зазначаючи, що «природі досить власних сил». Широке поширення поняття автаркія отримало у кініків та стоїків (мудрецю-стоїку «досить самого себе»). За Антисфеном, «доброчесності досить для блаженства». Стоїку Хрисиппу належить визначення:

Автаркія є стан, який задовольняється необхідним і який здатен приводити життя до належного.

Платон і Арістотель розуміли автаркію ідеалістично. За Платоном деміург створив космос у вигляді «самодостатнього й досконалішого бога», що нічого не потребує. В пошуку найвищого блага й краси Платон прагнув до того, «що достатнє й досконале». Арістотель, розуміючи доброчесність як внутрішню самозадоволеність, детально розглянув це поняття в праці «Нікомахова етика»:

Автаркія — це те, що саме по собі робить життя бажаним і нічого не потребуючим.

в цьому розумінні вона тотожна блаженству. У нього поняття «автаркія» вперше вживається до політичного життя у праці «Політика»:

Держава являє собою спілкування… родів і поселень заради досягнення досконалого самодостатнього існування, яке, як ми стверджуємо, полягає в щасливому і прекрасному житті.

Економічне поняття

[ред. | ред. код]

В економічному відношенні — політика економічної та господарчої відокремленості певної країни або групи країн, що звільняє дану державу від ввезення найважливіших предметів споживання, створення замкнутого самодостатнього господарства.[1] Вже у Фукідіда автаркія означає політичну й економічну незалежність однієї держави від інших. Опис «замкнутої торгової держави» — закритої, економічно самодостатньої і ізольованої від решти світу, дав Фіхте.

Автаркія проявляється в максимальному обмеженні імпорту, стимулюванні експорту товарів і капіталу, захопленні чужих територій, багатих на сировину. Автаркічні погляди зустрічалися у меркантилістів; найбільшого поширення отримали в період загальної економічної кризи початку XX ст. В період Другої світової війни правлячі кола Німеччини, Італії, Японії використовували автаркію як засіб у боротьбі за переділ світу. Тоталітарні режими використовували політику задля мілітаризації економіки. Нацистська доктрина автаркії була викладена Герінгом (промова 17 грудня 1936 на засіданні Прусського ландтаґу в Берліні) і знайшла відображення в чотирирічному плані, що був затверджений німецьким керівництвом 1936 року. Політика автаркії була засуджена на Нюрнберзькому процесі як політика підготовки до війни.

Політика автаркії є економічною політикою держав, які готуються до війни, і характеризується консервацією економіки, її відокремленням від економіки континентальної та «замиканням» її саму на себе.

Повна автаркія неможлива навіть для великих і багатих ресурсами країн, тому, як правило, в літературі говорять про «автаркічні тенденції» в економічній політиці (Північної Кореї, Албанії). Історичний досвід показав, що такі тенденції завдають непоправної шкоди економіці країни, відкидаючи її назад в області науково-технічного прогресу, економічної ефективності суспільного виробництва і рівня добробуту народу. Рівень автаркії вимірюють за допомогою різних коефіцієнтів, зокрема, відношення зовнішньоторговельного обігу до валового внутрішнього продукту країни, частки імпорту найважливіших ресурсів у їх загальному споживанні тощо.

Історичні приклади

[ред. | ред. код]
  • Північна Корея, з часу свого утворення в 1948 році по наш час.
  • Афганістан під талібами, з 1996—2001 років.
  • Народна Соціалістична Республіка Албанія стала майже автаркією в 1976 році, коли лідер Комуністичної партії Енвер Ходжа проводив політику, яку він назвав «опорою на власні сили». Обсяг торгівлі зріс після смерті Ходжі, в 1985 році, хоча вона і залишалася суворо обмеженою до 1991 року.
  • Австро-Угорщина (1867—1918) була єдиним економічним і валютним союзом з населенням понад 50 мільйонів чоловік. І не залежала від світового ринку, таким чином, в ній панувала автаркія.
  • Бірма дотримується політики автаркії, відомої як бірменський шлях до соціалізму під диктаторством У Не Він, що правив країною з 1962 по 1988 рік.
  • Камбоджа під червоними кхмерами, в 1975—1979 роках.
  • Індія проводила політику майже автаркії, яка почалася після створення її як незалежної держави близько 1950 року і закінчилася в 1991 році.
  • В Італії, Беніто Муссоліні стверджував, що в країні має настати повна автаркія, особливо після вторгнення в 1935 році в Абісинію і наступних торгових ембарго. Тим не менш, як і раніше проводилася торгівля з Німеччиною та іншими країнами осі.
  • Японія частково мала автаркію в епоху відому як «період Едо», до її відкриття заходу, у 1850-ті роки, в рамках своєї політики sakoku. Існував помірний обсяг торгівлі з Китаєм і Кореєю, торгівля з іншими країнами була покладена на один порт на острові Дедзіма.
  • Румунія в 1980 на чолі з Ніколає Чаушеску прагнула до такої мети, як оплата всієї зовнішньої заборгованності, збільшення кількості виробів, зроблених в країні і покращення їх якості. Мета цієї політики полягає в скороченні залежності від імпортної продукції, тому що відношення до Чаушеску, як на заході, так і в комуністичних країнах погіршувалось.
  • Іспанія за диктатора Франциско Франко мала автаркію від 1939 року. Торгівля була дозволена знову в 1959 році, одночасно з початком «іспанського дива».
  • Сполучені Штати Америки в момент виходу з американської революції і Велика Британія, яка нарощувала економічну та військову силу, були близькі до повної автаркії в 1808 році, коли президент Томас Джефферсон заявив добровільне ембарго на міжнародні перевезення. Блокада тривала з грудня 1807 до березня 1809 року.

Економічні дилеми автаркії

[ред. | ред. код]

Самодостатня економіка може зазнавати ефекту масштабу в державному і приватному секторах бізнесу. Очевидно, що ряд країн у світі не мають прямого доступу до деяких видів сировини, таких як нафта, вугілля, газ, пшениця або тканини, що пов'язані з такими елементами як, вовна в силу географічних кордонів, включаючи клімат, розташування, розмір землі або чисельність населення. Таким чином, виробництво дефіцитних ресурсів стає досить дорогим і вимагає великих втрат для споживачів і фірм, які повинні платити більш високу ціну за ці товари і послуги. У довгостроковій перспективі це може створити неефективний ринок і на внутрішньому ринку уряд не зможе в максимальній мірі використовувати всі можливі економічні можливості. Глобалізаційний процес посилив концепцію порівняльних переваг. Економіки різних країн вирішили усунути бар'єри, які мінімізують продуктивність. Такими бар'єрами є методи самодостатності. Здешевлення матеріальних витрат, доступ до цілого ряду продуктів та підвищення рівня життя, є мотиваційними чинниками до зниження повної самодостатності.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Політичний словник. — К.:Головна редакція УРЕ, 1976.

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Історія в термінах і поняттях: довідник / За загал. ред. Орлової Т.В. – Вишгород, 2014.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Автаркія. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
  • АВТАРКІ́Я [Архівовано 17 червня 2017 у Wayback Machine.] //ЕСУ
  • В. П. Горбатенко. Автаркія [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
  • Автаркія // Митна енциклопедія : у 3 т. / редкол.: І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін. ; Держ. НДІ мит. справи. — 2-ге вид. — Хм. : ПП Мельник А. А, 2014. — Т. 1 : А — З. — 592 с. — ISBN 978-966-346-853-2.
pFad - Phonifier reborn

Pfad - The Proxy pFad of © 2024 Garber Painting. All rights reserved.

Note: This service is not intended for secure transactions such as banking, social media, email, or purchasing. Use at your own risk. We assume no liability whatsoever for broken pages.


Alternative Proxies:

Alternative Proxy

pFad Proxy

pFad v3 Proxy

pFad v4 Proxy