Анна Гаава

Анна Гаава
ест. Anna Haava
Ім'я при народженні	ест. Anna Rosalie Haavakivi
Народилася	15 жовтня 1864(1864-10-15)[…] Кодавере, Пала (волость), Йиґевамаа, Естонія
Померла	13 березня 1957(1957-03-13)[…] (92 роки) Тарту, Естонська РСР, СРСР
Поховання	цвинтар Рааді
Країна	Естонія
Діяльність	письменниця, поетеса, перекладачка, педагог, медична сестра
Сфера роботи	поезія
Alma mater	Tartu Linna-tütarlastekoold
Жанр	поезія
Magnum opus	Ei saa mitte vaiki ollad
Нагороди	Народний письменник Естонської РСР (1954)
Анна Гаава у Вікісховищі

Анна Гаава, при народженні Анна Розаліе Гааваківі (ест. Anna Rosalie Haavakivi, 15 жовтня 1864 — 13 березня 1957) — естонська поетеса, письменниця й перекладачка, Народний письменник Естонської РСР.

Біографія

Народилася на хуторі Гааваківі у Тартуському повіті (Причудьє, Кодавере) у сім'ї з селянинської інтеліґенції. Вдома завжди читали книги і газети. Співала під акомпанемент батькової скрипки, що також брав участь у зібраннях театрального товариства «Ванемуйне» («ест. Vanemuine») і був членом Тартуського сільськогосподарського товариства.

Коли Анні було 5 років, сім'я довірила свої заощадження родичу, щоб той викупив хутір у хазяїна, але родич привласнив хутір, що прирекло сімейний дім на розорення. Попри це, Анна отримала гарну освіту: навчалася в приватній німецькій школі, де носила німецьке прізвище Еспенштейн, а після здобуття диплома наполягла на поверненні прізвища Гааваківі. У 1880—1884 роках навчалася у Тартуській вищій жіночій школі (ест. Tartu Kõrgem Tütarlastekool), після закінчення якої отримала єдину доступну вищу освіту для естонської жінки — диплом домашньої вчительки. Невдовзі, у 1889 році помирають її батько, мати, сестра і коханий. 

У 1892—1894 роках Гааваківі лікувалася у різних лікарнях Німеччини, до 1899 року працювала домашньою вчителькою і сестрою милосердя в Петербурзі та інших містах Росії, була економкою в домі брата Гааваківі. Після хвороби переїхала до Тарту (1909), де прожила до кінця життя.

У 1920 році переживає параліч. До 75-річчя отримала в подарунок квартиру від міста Тарту. Була нагороджена орденом «Знак Пошани» й удостоєна звання народної письменниці.

Померла у 93-річному віці, похована на Тартуському кладовищі Рааді.

Творчість

Перші вірші Анни Гаавакілі з'явилися в газетах у 1886 році. Крім поезії, писала також прозу: «Маленькі картинки з Естонії» («ест. Väikesed pildid Eestist» 1911), збірка афоризмів «Пригорща правда» («Peotäis tõtt» 1900). Також займалася перекладом класиків — Шекспір («Сон літньої ночі»), Гете («Егмонт»), Шиллер («Вільгельм Телль»), Андерсен, — що було її основним доходом. З 1906 року стає вільною письменницею. Основні теми поезії Гаавакілі — любов, на другому місці осуд соціальної несправедливості. Завдяки музичності її віршів чимало з них було покладено на музику. Вірші Гаавакілі перекладені російською, фінською, угорською, німецькою, есперанто та іншими мовами.

Збірки:

• «Вірші I» («ест. Luuletused I») 1888
• «Вірші II» («Luuletused II») 1890
• «Вірші III» («Luuletused III») 1897
• «Хвилі» («Lained») 1906
• «З мечем і хрестом» («Ristlained») 1910
• «Діти півночі» («Põhjamaa lapsed») 1913
• «Ми» («Meie päevist») 1920
• «А все-таки життя прекрасне» («Siiski on elu ilus») 1930
• «Я естонську пісню співаю» («Laulan oma eestilaulu») 1935

Джерела

• «Кто есть Кто в культуре Эстонии», Авенариус, 1996.
• https://web.archive.org/web/20080508171200/http://www.las-flores.ru/estonia/history/estonia-great-people-haava.html