Артур Зеліб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артур Зеліб
нім. Artur Seelieb
Народився7 липня 1878(1878-07-07)
Облазниця, Галичина, Австро-Угорщина
Помер1958(1958)
Венцборк, Польща
Місце проживанняАвстро-Угорщина, Лозанна (Швейцарія), Польща
Діяльністьлітературознавець, публіцист, перекладач
Alma materЛНУ ім. І. Франка

Артур Зе́ліб (нар. 7 липня 1878, Облазниця, Австро-Угорщина — † 1958, Венцборк, Польща) — польський і німецький літературознавець, публіцист і перекладач, професор Лозаннського університету[1], родом з Галичини. Був редактором журналу фр. «La Revue ukrainienne», що виходив у Лозанні (Швейцарія). Перекладав на німецьку мову твори Т. Шевченка, І. Франка, В. Стефаника.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 7 липня 1878 року у селі Облазниця, що в Галичині. Вищу освіту отримав у Львівському університеті. У 1909 році переїжджає до Швейцарії[2].

У 1912 році у Лейпцигу вийшов переклад повісті Тараса Шевченка «Художник» німецькою мовою, здійснений Зелібом[1]. Юлія Віргінія, німецька поетеса і перекладачка, написала вступну статтю до цього видання.

У 1915 році у Лозанні розпочав видавництво журналу «La Revue Ukrainienne» — ілюстрований український інформаційний місячник французькою мовою, де публікувались праці українських вчених (М. Драгоманова, М. Костомарова, М. Грушевського, В. Дорошенка, Є. Бачинського), переклади творів українських письменників (Т. Шевченка, І. Франка, В. Стефаника). Метою цього журналу, за його словами було інформування світової громадськості про «українську історію та літературу»[1]:

...Українське питання поставлене, раніше чи пізніше воно має бути вирішене; тільки тоді, коли Україна стане незалежною, вона зможе розкривати всі свої таланти.[1]

За участі А. Зеліба і Є. Бачинського при редакції журналу було засновано бібліотеку і архів.

Зеліб листувався із Іваном Франком, а після смерті поета опублікував некролог у «Gazette de Lausanne[fr]»[3]:

Українська література недавно втратила найбільшого поета, якого мала від часу смерти Шевченка. Іван Франко вмер у Львові 18 березня[a]: з ним пішов зі світу один з найблагородніших представників українського народу…[3]

У 1923 році переїжджає до Польщі[2].

Роботи

[ред. | ред. код]

Книги

[ред. | ред. код]
  • Geschichte der deutschen Literatur für Ausländer (нім.)

Статті

[ред. | ред. код]
  • «Михайло Драгоманов»

Переклади

[ред. | ред. код]
  • Der Künstler [Chudožnik]. Autobiographischer Roman von Taras Schewtschenko (1912) (нім.)
  • «Вечірня година» В. Стефаника
  • «Похорон» В. Стефаника

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Помилкова дата у некролозі.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Цвенгрош Густав. За вільну й незалежну: українське питання у Швейцарії періоду Першої світової війни // «Дзвін». — Львів, 1992. — Вип. 3-4 (569-570) (березень-квітень). — С. 117–126. Архівовано з джерела 4 березня 2016. Процитовано.
  2. а б Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1. — С. 225–243. Архів оригіналу за 26 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  3. а б Ярема Кравець. Іван Франко у франкомовних перекладах і критиці (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2013. Процитовано 29 серпня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]