Джованні Верга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джованні Верга
італ. Giovanni Verga
Народився2 вересня 1840(1840-09-02)
Катанія
Помер27 січня 1922(1922-01-27) (81 рік)
Катанія
·інсульт
ГромадянствоІталія Італія
Національністьіталієць
Діяльністьписьменник
Сфера роботибелетристика[1], Італійська література[1], фотографія[1] і Italian dramad[1]
Alma materКатанійський університет
Мова творівіталійська
Роки активності1855[2] — 1922[2]
Напрямокреалізм
Жанрроман
оповідання
Magnum opusМалаволья, італ. I Malavoglia
ПартіяHistorical Leftd
Конфесіяатеїзм
Автограф
Нагороди
орден Святих Маврикія та Лазаря
CMNS: Джованні Верга у Вікісховищі

Джованні Верґа (італ. Giovanni Verga, нар. 2 вересня 1840(18400902), Катанія — пом. 27 січня 1922, там само) — італійський письменник-реаліст, широко відомий романами, що описують життя на Сицилії, передусім романом «Малаволья» (італ. I Malavoglia) та збіркою оповідань «Життя серед полів» (італ. Vita dei Campi).

Біографія

[ред. | ред. код]

Виходець із заможної, культурної родини аристократичного походження, він виховувався в атмосфері, відкритій для нових ідей. Вивчав право, а потім був покликаний до Національної гвардії для придушення аграрних заворушень, спричинених рухом Гарібальді. Він почав писати історичні та патріотичні романи.

У 1869 році він виїхав з Катанії на північ і оселився у Флоренції, тодішній столиці Італійського королівства. Тут він часто відвідував письменників та літературні салони, де познайомився з Еміліо Прага, Федеріко Де Роберто, Камілло та Арріґо Бойто та іншими.[3] Нещаслива пристрасть відвернула його від шлюбу, і він почав працювати над двома романами. «Історія капітана» (італ. Storia di una capinera) була опублікована в 1871 році, але не мала великого успіху. У 1872 році він залишив Флоренцію й оселився в Мілані, хоча регулярно відвідував Сицилію. Він відкрив для себе Флобера і французький натуралізм, що змінило його уявлення про літературу. Його роман «Єва» (італ. Eva) був опублікований у 1873 році. Він мав великий успіх, але його звинуватили в аморальності. У 1878 році він розпочав амбітний проєкт циклу романів «I Vinti» (укр. Переможені). Але з п'яти запланованих томів він врешті-решт написав лише два: «I Malavoglia» у 1881 році та «Mastro don Gesualdo» у 1889 році. У 1882 році він познайомився з Емілем Золя під час подорожі до Франції. Він також опублікував кілька оповідань, «Vita dei campi» (1880), «Novelle rusticane» (1883) та п'єси, зокрема «Cavalleria Rusticana» і «La Lupa». У 1893 році він назавжди переїхав до Катанії, де й помер у 1922 році.

Творчість

[ред. | ред. код]

У центрі уваги Джованні Верґи — «vinti dalla vita» (італ. переможені життям). Письменник морально підтримує мужню відвагу, з якою смиренні зустрічають життя.

Верга описує «l'ideale dell'ostrica» (італ. устричний ідеал), прив'язаність до місця свого народження та давніх звичаїв, покірність суворому, іноді нелюдському життю та глибоке усвідомлення того, що це закрите, архаїчне і часто вузьколобе суспільство є єдиним захистом від нового, що приходить ззовні і яке людина не готова прийняти, впертість у протистоянні перешкодам попри все, вірність простим почуттям і старим цінностям, жорстке уявлення про сімейні ієрархії, архаїчне почуття честі, усвідомлення того, що той, хто відрікається від усього цього, приречений на поразку, оскільки прогрес з'їдає тих, кого він приваблює, якщо вони не готові до нього жити.

Це мужнє бачення є песимістичним і трагічним, оскільки Верґа, у позитивістському сенсі, не вірить у Провидіння, і Бог відсутній у його книгах, але він також не вірить у краще майбутнє, яке можна завоювати на землі людською силою.

Відкриття людяності нижчих класів та аналіз негативних аспектів прогресу привели Верґу до песимістичного погляду на сьогодення і майбутнє, що змусило його критикувати буржуазне суспільство, але водночас і відмовитися від будь-яких спроб боротьби.

Твори

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]
  • Amore e Patria (1856-1857)
  • I carbonari della montagna, Catania, Galatola, 1861-1862.
  • Sulle lagune, 1863.
  • Una peccatrice, Torino, Negro, 1866.
  • Storia di una capinera, Milano, Lampugnani, 1871.
  • Eva, Milano, Treves, 1873.
  • Eros, Milano, Brigola, 1875.
  • Tigre reale, Milano, Brigola, 1875.
  • I Malavoglia, Milano, Treves, 1881.
  • Il marito di Elena, Milano, Treves, 1882.
  • Mastro-don Gesualdo, Milano, Treves, 1889.
  • Dal tuo al mio, Milano, Treves, 1906.
  • La duchessa di Leyra, Firenze, Le Monnier, 1964.
  • Romanzi giovanili, a cura e con postfazione di Giuseppe Leonelli, Milano, Frassinelli, 1996.

Проза

[ред. | ред. код]
  • Nedda. Bozzetto siciliano, Milano, Brigola, 1874.
  • Primavera; La coda del diavolo; X; Certi argomenti; Le storie del castello di Trezza; Nedda, Milano, Brigola, 1877.
  • Rosso Malpelo, in "Fanfulla", 1878.
  • Vita dei campi. Nuove novelle, Milano, Treves, 1880.
  • Un'altra inondazione, in "Roma-Reggio", numero speciale del "Corriere dei Comuni", Roma, Tipografia elzeviriana dell'Officina Statistica, 1880.
  • La roba, in "Rassegna settimanale di politica, scienze, lettere ed arti", 1880.
  • Casamicciola, in "Don Chisciotte", 1881.
  • I dintorni di Milano, in Milano 1881, Milano, Ottino, 1881.
  • Il come, il quando ed il perché, Milano, Treves, 1881.
  • Pane nero, Catania, Giannotta, 1882.
  • Libertà, in "Domenica letteraria", 1882.
  • Novelle rusticane, Torino, Casanova, 1883.
  • Per le vie, Milano, Treves, 1883.
  • Nella stalla, in Arcadia della carità. Strenna internazionale a beneficio degli inondati, Lonigo, Tipo-litografia ed. Luigi Pasini, 1883.
  • Drammi intimi, Roma, Sommaruga, 1884.
  • Mondo piccino, in "Nuova Antologia", 1884.
  • Vagabondaggio, Firenze, Barbera, 1887.
  • I ricordi del capitano d'Arce, Milano, Treves, 1891.
  • Don Candeloro e C.i, Milano, Treves, 1894.
  • Una capanna e il tuo cuore, in "Illustrazione italiana", 1922.
  • Tutte le novelle, 2 voll., Milano, A. Mondadori, 1940-1942.

Театральні вистави

[ред. | ред. код]
  • I nuovi tartufi (1865-1866)
  • Rose caduche (1867)
  • L'onore I (1869)
  • L'onore II
  • Cavalleria rusticana (1884)
  • In portineria (1885)
  • La lupa (1886)
  • Dopo (1886)
  • Mastro-don Gesualdo (1889)
  • Cavalleria rusticana (1896)
  • La caccia al lupo (1901)
  • La caccia alla volpe (1901)
  • Dal tuo al mio (1903)
  • Libertà, Atto unico (2014)

Галерея

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Gesù Sebastiano L'Etna nel cinema. Un vulcano di celluloide, Giuseppe Maimone Editore, Catane, 2005.
  • Nunzio Zago, Racconto della letteratura siciliana, Giuseppe Maimone Editore, Catane, 2000.
  • Verga e il cinema. Con una sceneggiatura verghiana inedita di Cavalleria rusticana, texte de Gesualdo Bufalino sous la direction de Nino Genovese et Sebastiano Gesù, Giuseppe Maimone Editore, Catane, 1996.
  • Luigi Pirandello et Vittorio Emanuele Orlando, Scritti su Verga, préface de Giuseppe Giarrizzo, Giuseppe Maimone Editore, Catane, 1992.

Примітки

[ред. | ред. код]
Джованні Верга
у сестринських Вікіпроєктах
CMNS: Файли у Вікісховищі?
  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б RKDartists
  3. ↑ Bec, Christian; Livi, François (2003). La littérature italienne. Que sais-je? (вид. 3. éd). Paris: Presses Univ. de France. ISBN 978-2-13-053640-6.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Джованні_Верга