Джон Гартлі
| Джон Гартлі | |
|---|---|
 | |
| Громадянство | Велика Британія |
| Дата народження | 9 січня 1849 |
| Місце народження | Tongd, Шропшир, Шропшир, Англія, Сполучене Королівство[1] |
| Дата смерті | 21 серпня 1935 (86 років) |
| Місце смерті | Knaresboroughd, Harrogated, Північний Йоркшир[d], Північний Йоркшир, Англія, Велика Британія[1] |
| Мейджори | |
| Вімблдон | Перемога (1879, 1880) |
| Інші парні турніри | |
Джон Торнікрофт Гартлі (англ. John Thorneycroft Hartley, 9 січня 1849, Шропшир — 21 серпня 1935, Йоркшир) — колишній британський тенісист, дворазовий переможець Вімблдонського турніру.
Джон Гартлі був другою дитиною в родині, усього було п'ятеро дітей. Його батько, як і колись дід, був мером Вулвергемптона.
Був англіканським священиком: вікарієм, а пізніше деканом одного з приходів в Північному Йоркширі.
За своєю природою, був людиною діяльною та енергійною, і, крім того, дуже хорошим плавцем.
1875 року — одружився з Еліс Маргарет Ласкелс, онучці Генрі Ласкелса, 3-го графа Харвудского. Дітей у них не було.
Помер Джон Гартлі у віці 86 років в Йоркширі. [2]
Джон Гартлі навчався в Оксфорді, і перемагав на чемпіонатах університету з тенісу (1870) і з рекетс (1869).
В 1879 завоював одиночний титул на Вімблдоні після того як у фіналі турніру претендентів переміг ірландця Віра Гулда (фінал чемпіонату не проводився, оскільки торішній переможець, Френк Хедоу, який згідно з тодішніми правилами, гарантував собі там місце, відмовився захищати своє чемпіонське звання).
Гартлі — єдиний священик, який перемагав на Вімблдоні. Участь в турнірі не заважало йому виконувати пастирські обов'язки: після перемоги в чвертьфіналі турніру претендентів, в суботу ввечері, преподобний Гартлі поїхав в Йоркшир, в свою парафію, щоб відслужити там наступного дня недільну службу. Наступну ніч він провів біля ліжка вмираючого (одного з своїх прихожан), і потім, уже не маючи часу на відпочинок, повинен був повертатися в Лондон, щоб грати півфінальний матч проти К. Ф. Парра. На щастя для Джона Гартлі, дощ вніс корективи в розклад та півфінальний матч був перенесений на вівторок.[2] Гартлі зміг використати свій шанс: Парр був битий з рахунком 2-6, 6-0, 6-1, 6-1,[3] Гулд у фіналі також не зміг чинити гідного опору та поступився в трьох партіях.
Гартлі став першим чемпіоном Вімблдону, який зміг захистити свій титул. У 1880 у челендж-матчі (фіналі турніру) він з рахунком 6-3, 6-2, 2-6, 6-3 обіграв Герберта Лофорда.[4]
У 1881 він зазнав нищівної поразки від Вільяма Реншоу. Матч тривав всього 37 хвилин і завершився з рахунком 6-0, 6-1, 6-1 на користь Реншоу.
1926 року, на Золотому Ювілеї чемпіонату, отримав срібну медаль королеви Марії, як один з «тридцяти чотирьох нині живих чемпіонів».
Гартлі був гравцем задньої лінії та надавав перевагу спокійному обміну ударами. Зазвичай він не ризикував і не переходив в атаку, а терпляче чекав помилки суперника.[2]
| Рік | Турнір | Суперник у фіналі | Рахунок у фіналі |
|---|---|---|---|
| 1879 | Вімблдон | Френк Гедоу | технічна поразка |
| 1880 | Вімблдон | Герберт Лоуфорд | 6–3, 6–2, 2–6, 6–3 |
| Рік | Турнір | Суперник у фіналі | Рахунок у фіналі |
|---|---|---|---|
| 1881 | Вімблдон | Вільям Реншоу | 6–0, 6–1, 6–1 |
- ↑ а б Tingay L. 100 years of Wimbledon — London Borough of Enfield: Guinness Superlatives, 1977. — P. 199.
- ↑ а б в The Reverend John Hartley.
- ↑ Tennis Archives.
- ↑ Heathcote, 1891, с. 153.
- John Moyer Heathcote. Tennis. — Longmans, [Green,], 1891. — 484 с.
- The Reverend John Thorneycroft Hartley.
- Джон Гартлі на Tennis Archives[недоступне посилання з квітня 2019]
