Перейти до вмісту

Діярбакир

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Діярбакир
Diyarbakır
ئامه‌د
ܐܡܝܕ‎
—  Місто  —
Вид Діярбакир
Вид Діярбакир
Координати: 37°54′39″ пн. ш. 40°14′12″ сх. д. / 37.91083° пн. ш. 40.23667° сх. д. / 37.91083; 40.23667
Країна Туреччина
Регіон Пд.-Сх. Анатолія
Іл Діярбакир
Уряд
 - Мер Осман Байдемір (DTP)
 - Губернатор Ефкан Ала
Висота над р.м. 675 м 
Населення (2013) 930,266
 - Усього 1,300,000
Населення міст Туреччини
Часовий пояс EET (UTC+2)
 - Літній час EEST (UTC+3)
Поштовий код 21x xx
Телефонний код(и) (0090)+ 412
Автомобільні номери 21
Вебсайт: www.diyarbakir-bld.gov.tr
Діярбакир. Карта розташування: Туреччина
Діярбакир
Діярбакир
Розташування міста на мапі Туреччини
Мапа

Діярбаки́р (тур. Diyarbakır), Амед (курд. Amed), Тигранакерт (вірм. Դիարբեքիր/Ամիդ/Տիգրանակերտ) — велике місто у південно-східній Туреччині, адміністративний центр ілу (провінції) Діярбакир. Місто розташоване на березі річки Тигр та має населення близько 600 тис. мешканців[1]. Місто відоме своєю культурою, фольклором і кавунами. Його населення переважно курдське[2], а місто інколи називають «неофіційною столицею» Турецького Курдистану[3].

Історія

[ред. | ред. код]

Історична назва цього стародавнього міста — Аміда або Амед. У IV ст., по велінню Констанція II, навколо нього були зведені міські мури з базальтових тесанних каменів. У 359 році Амід був завойований іранським шахом Шапуром. Згодом Юстиніан I відвоював місто і провів додаткові фортифікаційні роботи. Потім Амід знову перейшов в іранські руки. У 640 році був завойований арабським плем'ям Бекір (або Бакр), і на його честь отримав назву Діярбекір. Діярбекір був одним з пунктів Великого шовкового шляху. У 958 візантійці повернули контроль над містом. У 1001 році Діярбекір став резиденцією курдської династії Мерванідів. У 1085 році перейшов в туркменські руки. У 1534 році Діярбекір був завойований султаном Сулейманом I Кануні і увійшов до складу Османської імперії. Візантійська фортеця отримала назву Іч-кале.

14 грудня 1847 року після придушення повстання курдського вождя Бедрхан-бея, Діярбекір став центром «провінції Курдистан»[4] . Територія провінції, однак, була населена переважно вірменами. У Діярбекірі існувало 7 вірменських шкіл. У 1864 році провінція Курдистан перейменована в провінцію Діярбекір. У XIX—XX століттях османська влада часто ув'язнювала в Діярбекірській в'язниці діячів болгарського і македонського національно-визвольного руху.

1-3 листопада 1895 року, за султана Абдул-Гаміда II, турки влаштували в місті різанину вірменів і ассирійців[5].. У різанині й грабежах брали активну участь поліція і аскери. Загинуло 3000, поранено було 1500 чоловік. Вщент було зруйновано 2 приміських вірменських села. Частина вірмен, вдалася до самооборони, зуміла відкинути фанатичний мусульманський натовп. Кілька тисяч людей знайшли притулок у французькому консульстві[6], католицьких церквах. Ассирійцям вдалося захистити недоторканність своїх храмів, у них ховалися як ассирійці, так і вірмени.

У 1908—1909 роках Діярбекірське відділення партії «Єднання і прогрес» очолював місцевий туркмен Зія Гекальп — майбутній заступник міністра внутрішніх справ Талаат-паші.

На 1915 рік у місті та прилеглих селах, проживало 296 000 чоловік, з яких вірмени — 105 000 (35,5 %[7]), курди — 55 000 (18,6 %), турки — 45 000 (15,2 %), інші народи (ассирійці, араби, черкеси тощо) — 91 000 (30,7 %). Християни становили понад 50 % населення міста. В результаті організованого владою Османської імперії (перш за все — Талаатом і Гекальпом) геноциду, все християнське населення було знищено або депортовано[7]. Знищивши в червні 1915 р найбільш впливових представників вірменської громади, турецька влада до жовтня того ж року депортували в Рас-вул-Айн і винищили переважну більшість місцевих вірмен.

Кемалісти встановили контроль над Діярбекіром у 1923 році. У 1937 році Ататюрк особисто відвідав Діярбекір після чергового конфлікту з місцевими курдами і розпорядився замінити популярне у курдів ім'я міста Діярбекір на співзвучне Діярбакир (від турецького слова «bakır» — «мідь»).

У 1966 році в Діярбакирі заснована філія Анкарського університету, що стала у 1973 року незалежним університетом Тігріс.

У 1981—2002 роках Діярбакир, через бойові дій між турецькою армією і загонами КРП (Курдської робітничої партії), був закритим містом.

Клімат

[ред. | ред. код]

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується середземноморським кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 30 °C (86 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 1.7 °С (35 °F).[8]

Клімат Діярбакира
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 15 21 25 31 42 41 45 47 42 35 25 17 47
Середній максимум, °C 5 8 13 19 25 32 37 37 32 24 15 8 21
Середня температура, °C 1 3 8 13 18 25 30 29 25 17 9 4 15
Середній мінімум, °C −2 −1 2 7 11 17 22 21 16 10 3 0 9
Абсолютний мінімум, °C −21 −16 −13 −2 −2 7 12 8 3 1 −7 −22 −22
Норма опадів, мм 70 60 60 70 40 10 0 0 0 30 50 70 490
Джерело: Weatherbase

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 серпня 2009. Процитовано 4 вересня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Distribution of Kurdish People [Архівовано 6 лютого 2018 у Wayback Machine.], GlobalSecurity.org
  3. Gunter, Michael M. (April 2004). Why Kurdish Statehood is Unlikely. Middle East Policy: 106. As some have noted, Turkey's road to the EU lies through Diyarbakir (the unofficial capital of Turkish Kurdistan)
  4. Emir Bedirhan Lütfi Ahmad Ramiz bgst 2007 p.113 (translation of Takvim-i Vekayi)
  5. Gunter, Michael. The Kurdish Predicament in Iraq: A Political Analysis. с. 8. Архів оригіналу за 1 травня 2016. Процитовано 17 червня 2018.
  6. Завдяки великодушності і сміливості консула Г. Мейра.
  7. а б Dumper, Michael. Cities of The Middle East and North Africa: A Historical Encyclopedia. с. 130. Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 17 червня 2018.
  8. Клімат Діярбакира. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 24 червня 2021.


pFad - Phonifier reborn

Pfad - The Proxy pFad of © 2024 Garber Painting. All rights reserved.

Note: This service is not intended for secure transactions such as banking, social media, email, or purchasing. Use at your own risk. We assume no liability whatsoever for broken pages.


Alternative Proxies:

Alternative Proxy

pFad Proxy

pFad v3 Proxy

pFad v4 Proxy