Едвард Меєр

Едвард Меєр Edward C. Meyer
англ. Edward Charles Meyer
Народження	11 грудня 1928(1928-12-11) (95 років) Сент-Меріс, Елк, Пенсільванія
Смерть	13 жовтня 2020(2020-10-13) (91 рік) Арлінгтон, Вірджинія, США пневмонія
Країна	США
Приналежність	Армія США
Рід військ	піхота
Освіта	Військова академія США Піхотна школа армії США Командно-штабний коледж армії США Національний воєнний коледж США
Роки служби	1951–1983
Звання	Генерал
Формування	501-й парашутний полк 1-ша кавалерійська дивізія 82-га повітряно-десантна дивізія Європейська армія
Командування	начальник штабу Армії США 3-тя піхотна дивізія
Війни / битви	Корейська війна Війна у В'єтнамі
Нагороди	Медаль «За видатну службу в Збройних силах» (США) Срібна Зірка (США) Легіон Заслуг (Легіонер) (США) Хрест льотних заслуг (США) Бронзова Зірка (США) Пурпурове серце (США) Медаль ВПС (США) Президентська відзнака частині (США) Медаль «За службу національній обороні» (США) Медаль «За службу в Кореї» (США) Медаль «За службу у В'єтнамі» (США) Кавалер ордена Святих Маврикія й Лазаря

Едвард Чарльз Меєр (англ. Edward Charles Meyer; нар. 11 грудня 1928, Сент-Меріс, Елк, Пенсільванія — 13 жовтня 2020) — американський воєначальник, генерал армії США (1979), 29-й начальник штабу армії США (1979—1983).

Біографія

Військова кар'єра

• червень 1951 — другий лейтенант
• липень 1952 — перший лейтенант
• лютий 1958 — капітан
• червень 1965 — майор
• червень 1972 — підполковник
• березень 1976 — полковник
• серпень 1971 — бригадний генерал
• серпень 1973 — генерал-майор
• жовтень 1976 — генерал-лейтенант
• червень 1979 — генерал

Едвард Чарльз Меєр народився 11 грудня 1928 у містечку Сент-Меріс в окрузі Елк, штату Пенсільванія. У 1951 році закінчив Військову академію США з отриманням військового звання другий лейтенант та був направлений на продовження навчання до Піхотної школи армії у Форт Беннінг. З 1951 по 1952 роки командир взводу роти «C» 25-го моторизованого батальйону, на чолі якого бився на полях битв Корейської війни. До 1953 служив командиром роти, штабним офіцером батальйону у Кореї, згодом переведений до Піхотної школи офіцером-викладачем. У 1957 закінчив курси удосконалення повітряно-десантних військ, командував штабною ротою 501-го парашутного полку, з 1958 по 1959 — командир лінійної роти.

З 1959 до 1960 капітан Меєр навчався у Командно-штабному коледжі армії у Форті Лівенворт, Канзас. Продовжував проходження служби на різних штабних посадах в американській Європейській армії, у штабі Верховного головнокомандувача союзними військами НАТО.

З 1965 по 1966 заступник командира 3-ї бригади 1-ї кавалерійської дивізії у В'єтнамі, надалі командир 2-го батальйону 5-го кавалерійського полку. В 1967 здобув майстра стратегічних наук у Національному Воєнному коледжі у Форті Леслі Макнейр, у Вашингтоні. Після випуску — начальник відділу в офісі планування та операцій Об'єднаного комітету начальників штабів до 1969. У 1970 повернувся до В'єтнаму командиром 2-ї бригади 1-ї кавалерійської дивізії, пізніше — начальник штабу цієї дивізії.

З 1971 по 1972 помічник командира 82-ї повітряно-десантної дивізії з підтримки, після цього заступник коменданта Воєнного коледжу армії США в Карлайлі, Пенсільванія. У серпні 1971 присвоєне тимчасове військове звання бригадний генерал. У 1974 посів посаду заступника начальника штабу з операцій Європейської армії США, з 1974 по 1975 — командир 3-ї піхотної дивізії.

Після командування дивізією прийняв пост помічника заступника та заступника начальника штабу армії США з планування та операцій, перебував на цій посаді до 1979 року. У березні 1976 підвищений у званні до полковника, а у жовтні 1976 — отримав тимчасове військове звання генерал-лейтенант. У червні 1979 обраний начальником штабу армії США, який очолював до червня 1983 року. На посаді керманича сухопутних військ приділяв значну увагу модернізації американської армії у післяв'єтнамський період, наполягаючи на принципі «якість краща за кількість», розвивав довгострокові програми оснащення сухопутних військ озброєнням та військовою технікою, пильно стежив за підтримкою бойової готовності у частинах.

Меєр особисто, який на власному досвіді знав реальний стан справ, що склався в армії США після В'єтнаму, доклав чимало зусиль на вжиття заходів щодо відновлення дисципліни та звільнення персоналу, який демонстрував недисциплінованість, непокору й створював проблеми у військовому середовищі.

Див. також

• Пітер Шумайкер
• Гордон Салліван
• Пітер Пейс
• Норман Шварцкопф
• Колін Лютер Павелл
• Генрі Шелтон

Посилання

• GENERAL EDWARD C. MEYER
• General Edward Charles Meyer [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Leadership: A Return to Basics [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• William Gardner Bell. Commanding generals and chiefs of staff, 1775—2005: Portraits & Biographical Sketches of the United states Army's Senior Officer. Government Printing Office, Washington, D.C. 2005, p.154-156, ISBN 0160873304