Едвард Томпсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едвард Томпсон
англ. Edward Palmer Thompson
Народився3 лютого 1924(1924-02-03)[1][2][…]
Оксфорд, Англія, Велика Британія
Помер28 серпня 1993(1993-08-28)[1][2][…] (69 років)
Вустер, Англія, Велика Британія
Країна Велика Британія
Діяльністьписьменник, історик Нового часу, історик, прозаїк-романіст, журналіст, біограф, labor historian, антивоєнний активіст, anti-nuclear weapons activist
Галузьісторія
Alma materколедж Корпус-Крісті[4], Dragon Schoold і Kingswood Schoold
Знання мованглійська[5][6]
ЗакладУніверситет Лідса[7], Університет Ворика і Університет Піттсбурга
УчасникДруга світова війна
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
НапрямокНові ліві
БатькоЕдвард Джон Томпсонd
Брати, сестриФренк Томпсонd
У шлюбі зДороті Томпсон[d]
ДітиКейт Томпсонd

Е́двард Па́лмер То́мпсон (англ. Edward Palmer Thompson; 3 лютого 1924 — 28 серпня 1993) — видатний англійський історик, публіцист, літератор, соціаліст-теоретик і учасник антивоєнних демонстрацій. Зробив значний внесок у розвиток британського й загалом західного марксизму, а також у формування британських «нових лівих», беручи активну участь у дискусіях в британському марксистському середовищі в 50—80-і роки XX ст. Найбільш відомий як автор історичних праць про радикальні суспільні рухи в Британії кінця XVIII — початку XIX ст., зокрема «Становлення англійського робітничого класу»[en] (1963). Він також автор відомих біографій Вільяма Морріса (1955) і Вільяма Блейка (1993), а також науково-фантастичної сатири — роману «Документи Сікаоса» (The Sykaos Papers).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Оксфорді в сім'ї місіонерів-методистів. Батько, Едвард Джон Томпсон був поетом, перекладачем з бенгальської мови і автором біографії Рабіндраната Тагора. Старший брат Едварда Палмера — лінгвіст і офіцер Вільям Френк Томпсон — теж був членом Комуністичної партії Великої Британії, але був схоплений і вбитий болгарськими поліцаями під час зв'язкової операції на підтримку болгарських партизан-антифашистів.

В 1941 році Едвард Томпсон залишив школу, щоб воювати у Другій світовій війні. Він служив у танковій частині в італійській кампанії і, зокрема, брав участь у битві при Монте-Кассіно[8].

В 1946 році Е. П. Томпсон разом з Ериком Гобсбаумом, Крістофером Гіллом, Родні Гілтоном[ru], Доною Торр[en] та іншими брали участь у створенні Групи істориків Комуністичної партії Великої Британії[ru], яка з 1952 року видавала журнал із соціальної історії Past and Present[en] (Минуле і сучасне). В 1948 одружився з історикинею-комуністкою Дороті Тауерс[ru].

Покинув Комуністичну партію Великої Британії після угорських подій 1956 року, виступав з позицій «соціалістичного гуманізму» проти низки її політико-ідеологічних постулатів і практичних кроків (зберігши при цьому хороші наукові й людські стосунки з деякими її членами: зокрема з іншим видатним британським істориком-марксистом Еріком Гобсбаумом). В той же час Томпсон послідовно критикував політику Лейбористської партії Великої Британії, а також перебував у радикальній опозиції до консервативно-неоліберального повороту, який здійснювався урядом прем'єр-міністра Маргарет Тетчер у 1980-ті роки (тетчеризм). Зокрема, він був активним учасником і спікером антиядерного руху в той період.

Е. П. Томпсон стояв біля витоків британських академічних лівих журналів «The New Reasoner», «Socialist Register» і «New Left Review» (від редакції якого він, зрештою, відійшов уже в середині 1960-х, після полеміки з Перрі Андерсоном). Звільнившись в 1971 році з Йоркського університету на знак протесту проти комерціалізації академії, він продовжував читати лекції як запрошений професор (у тому числі в США), але ще активніше виступав з полемічними статтями. В «Бідності теорії» (1978) він різко полемізував зі школою структуралістського марксизму Луї Альтюссера, відстоюючи гуманістичне прочитання марксизму й принципи історичного матеріалізму.

Найважливішою історичною концепцією, яка принесла Томпсону визнання в науковому середовищі й справила помітний вплив на сучасну британську марксистську історіографію є його концепція «моральної економіки», яка включала в себе народні уявлення про те, що законно і що незаконно, уявлення про традиційні господарські функції, і специфічні зобов'язання окремих членів суспільства. Сукупність цих уявлень Томпсон називає «моральною економікою бідних» (англ. moral economy of the poor). Грубі порушення основних моральних принципів, які стосувались виробництва і торгівлі викликали заворушення настільки ж часто, як і злидні. Аналіз вимог бунтівників і їхніх дій показує, що головною їхньою метою було відновлення суворого дотримання норм цієї «моральної економіки»[9].

Праці

[ред. | ред. код]
  • William Morris: Romantic to Revolutionary. London: Lawrence & Wishart, 1955.
  • The Making of the English Working Class. London: Victor Gollancz, 1963.
  • Whigs and Hunters: The Origin of the Black Act. London: Allen Lane, 1975.
  • The Poverty of Theory and Other Essays. London: Merlin Press, 1978.
  • Writing by Candlelight. London: Merlin Press, 1980.
  • Customs in Common: Studies in Traditional Popular Culture. London: Merlin Press, 1991.
  • Witness Against the Beast: William Blake and the Moral Law. Cambridge: Cambridge University Press, 1993.
  • Making History: Writings on History and Culture. New York: New Press, 1994.
  • Beyond the Frontier: the Politics of a Failed Mission, Bulgaria 1944. Rendlesham: Merlin, 1997.
  • The Romantics: England in a Revolutionary Age. Woodbridge: Merlin Press, 1997.
Переклади українською

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Bess M. Encyclopædia Britannica
  3. а б в SNAC — 2010.
  4. Who's who(untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. CONOR.Sl
  7. Spartacus Educational
  8. Desert Island Discs, speaking to Sue Lawley, 3 November 1991. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 22 квітня 2017.
  9. Э. П. Томпсон. Плебейская культура и моральная економия. Архів оригіналу за 23 грудня 2016. Процитовано 22 квітня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]