Перейти до вмісту

Кім Ньюмен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кім Ньюмен
ПсевдонімJack Yeovil
Народився31 липня 1959(1959-07-31)[1][2][…] (65 років)
Лондон, Велика Британія
Країна Велика Британія
Діяльністьжурналіст, прозаїк-романіст, письменник, письменник наукової фантастики, сценарист, кінокритик, драматург
Сфера роботиcreative writingd[4]
Alma materУніверситет Сассексу
Роки активності1985 — тепер. час
Жанрлітература жахів
Нагороди
Сайт: johnnyalucard.com

Кім Ньюмен, також Ньюман (англ. Kim Newman; 31 липня 1959, Лондон, Велика Британія) — англійський письменник, кінокритик і журналіст, фахівець із кінематографу в жанрі горор і літературі жахів. Багаторазовий лауреат різних літературних премій у жанрі.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Кім Ньюмен народився в Лондоні, а дитинство провів у селі Еллер у графстві Сомерсет. Другом дитинства Ньюмена став майбутній письменник (і співавтор) Юджин Бірн. Кім Ньюмен багато читав, надаючи перевагу фантастичній літературі, і з дитинства любив фільми жахів. Свій перший роман він написав у віці 15 років[5].

Закінчивши школу, Кім Ньюмен вступив на відділення англійської мови та словесності до університету Сассекса.

1980 року він повернувся до Лондона, де працював у театрі, був автором декількох постановок. Крім того, він грав у оркестрі «Club Whoopee», який виступав у лондонських кабаре[5]. Також Ньюмен займався журналістикою, що дозволило йому поступово набути певної репутації в навкололітературних колах.

Після виходу першого критичного огляду кінематографу жахів, написаного у співавторстві з Нілом Ґейманом, Кім Ньюмен зосередився на кар'єрі кінокритика та письменника.

Творчість

[ред. | ред. код]

Серія «Anno Dracula»

[ред. | ред. код]

Нині найвідомішим і комерційно успішним проєктом Ньюмена є серія романів і оповідань під загальною назвою «Anno Dracula», створена на стику кількох жанрів — альтернативної історії, інтелектуального горору і вампірського роману, і розповідає про альтернативну реальність, у якій вампір Дракула з однойменного роману Брема Стокера захопив владу у вікторіанській Англії[6].

Зараз серія включає романи «Ера Дракули» (1992), «Криваво-червоний барон» (1995) і «Дракула ча-ча-ча» (1998, також друкувався під назвою «Суд слізний»), а також кілька оповідань. Офіційно серію не завершено.

Під ім'ям «Джек Йовіл»

[ред. | ред. код]

Під псевдонімом «Джек Йовіл» Ньюмен опублікував низку книг за мотивами рольової гри Warhammer (романи «Драхенфельс», «Тварини в оксамиті» та збірки оповідань «Срібні кігтики» та «Женевьева невмерла», об'єднані спільною головною героїнею — вампіркою Женев'євою Дьєдонне). Його перу також належать кілька романів за мотивами гри Dark Future («Крокодилові сльози», «Завантажте демона», «Дорога 666» і «Камбек-тур»).

Окремі романи

[ред. | ред. код]

Також Кім Ньюмен є автором кількох позасерійних романів: «Нічний мер» (1989), «Погані сни» (1990), «Яго» (1991), «Кворум» (1994), «Життя — це лотерея» (1999), «Час та відносність» (2001). У співавторстві з Юджином Бірном Ньюмен написав також романи «Назад у СРСР» (1997) та «Справа Британії».

Оповідання

[ред. | ред. код]

Розповіді автора зібрано в книгах «Незвичайний доктор Тінь та інші оповідання», «Знамениті чудовиська», «Сім зірок», «Непробачні історії», «Мертві ходять швидко», «Там, де закопано тіла» та «Людина з клубу „Діоген“».

Сценарії та адаптації

[ред. | ред. код]

Кім Ньюмен написав сценарії до фільмів «Англійська історія про привидів» та «Зникла дівчина» (також виступив режисером). Його оповідання «Жінка тижня» лягло в основу одного з епізодів канадського телесеріалу «Голод».

Нон-фікшн

[ред. | ред. код]

Ньюмен — співавтор (разом зі Стівом Джонсом) двотомника «Горор: 100 найкращих книг», а також автор кількох монументальних критичних робіт: огляду фільмів жахів «Страшно, аж жах» (1985), книг «Кошмарні фільми: Критичний огляд фільмів жахів від 1986 року» та «Фільми про Дикий Захід». Крім того, разом із Полом Макоулі Ньюмен взяв участь у редагуванні «Альтернативної антології з історії музики».

Особливості творчості

[ред. | ред. код]

У своїх творах Кім Ньюмен часто вдається до постмодерністських ігор з читачем, по-новому обігруючи знайомі сюжети (переважно зі сфери масової культури) і вставляючи в оповідання численні відсилання до класичних творів літератури жахів[6]. Ньюмен також відомий потягом до альтернативної історії[6] і любов'ю до включення в оповідання реальних сучасників або широко відомих людей, чиї образи також химерно заломлюються (часто не без елементів сатири).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. NooSFere — 1999.
  4. Чеська національна авторитетна база даних
  5. а б Биография Кима Ньюмана на сайте «Лаборатория фантастики». Архів оригіналу за 10 травня 2011. Процитовано 3 червня 2011.
  6. а б в Василий Владимирский. Рецензия на книгу Кима Ньюмана «Семь звёзд» // Мир фантастики, № 8 (апрель 2004). Архів оригіналу за 19 листопада 2011. Процитовано 3 червня 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]
pFad - Phonifier reborn

Pfad - The Proxy pFad of © 2024 Garber Painting. All rights reserved.

Note: This service is not intended for secure transactions such as banking, social media, email, or purchasing. Use at your own risk. We assume no liability whatsoever for broken pages.


Alternative Proxies:

Alternative Proxy

pFad Proxy

pFad v3 Proxy

pFad v4 Proxy