Перейти до вмісту

Неомарксизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Неомарксизм (або західний марксизм) — широкий термін, що позначає філософські та соціологічні теорії 20 ст., що намагалися продовжити й модернізувати вчення марксизму з врахуванням новітніх течій філософської думки, таких як фрейдизм, соціальну філософію Макса Вебера тощо.

До неомарксизму належать франкфуртська школа, зокрема фрейдо-марксизм, аналітичний марксизм, структурний марксизм Луї Альтюсера та інші.

Неомарксистські пошуки загалом не узгоджуються із марксизмом-ленінізмом, тому неомарксизм розглядався в СРСР як частина «буржуазної філософії».

Міжнародні відносини

[ред. | ред. код]

Представники неомарксизму (С. Амін, Р. Кокс, А. Франк та ін.), який поєднує ознаки класичного марксизму та сучасних теорій, у своїх поглядах на міжнародні відносини виходять із таких положень:

– капіталізм став глобальним явищем, світовою системою економічного та політичного панування, яка є первинною щодо національних держав і визначає їхнє місце, характер та ступінь розвитку;

– національна держава перестала бути самостійною, потрапивши під вплив ТНК;

– світова економічна система базується на експлуатації країн «третього світу» транснаціональними корпораціями високорозвинених країн, а політична – на підтриманні такого становища за допомогою дипломатії та сили.[1]

Головною категорією дослідження американського вченого Іммануїла Валлерстайна (1930–2019) є «сучасна світ-система», в основі якої знаходиться єдина капіталістична «світ-економіка». Логіка останньої неминуче призводить до поділу країн світу на ядро, або центр (група найрозвиненіших держав, які домінують у світовій економіці та політиці), і периферію (економічно відсталі країни, які повністю залежать від ядра, контролюються та експлуатуються ним). Крім того, існує ще й напівпериферія, або семіпериферія, яку творить група середньо розвинених держав, які, незважаючи на відносну незалежність, перебувають під впливом центру.

В Україні

[ред. | ред. код]

Ідеї неомарксизму в Україні не надто поширені, однак деякі соціально-політичні об'єднання все-таки існують, зокрема «Соціальний рух».

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х . :Право, 2015

Література

[ред. | ред. код]
  • Мателешко Ю. П. Теорія міжнародних відносин: навчальний посібник. Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2020. С. 27-28.
  • О. Сорба. Неомарксизм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.499 ISBN 978-966-611-818-2
  • Р. Тиса. Визволення людини. Нариси з історії суспільної думки XX ст. — Київ: «Вперед», 2023. ISBN 978-617-7699-44-5
  • Wallerstein I. World-Systems Analysis: An Introduction. Durham, North Carolina: Duke University Press, 2004. 128 p.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Мателешко, Ю. П. (2020). Теорія міжнародних відносин: навчальний посібник (українська) . Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла». с. 27. ISBN 978-617-7825-30-1.
pFad - Phonifier reborn

Pfad - The Proxy pFad of © 2024 Garber Painting. All rights reserved.

Note: This service is not intended for secure transactions such as banking, social media, email, or purchasing. Use at your own risk. We assume no liability whatsoever for broken pages.


Alternative Proxies:

Alternative Proxy

pFad Proxy

pFad v3 Proxy

pFad v4 Proxy