Порок

Поро́к, вада — стійка негативна моральна якість, духовна вада. Протилежність чесноті. Все, що противне істині та добру.

Термін з'явився в середньовічній етиці (П'єр Абеляр) і зазвичай зіставлявся з гріхом. Якщо гріх сприймався як вчинок і результат вибору, то порок (лат. Vitium) трактувався як аморальна схильність, яка перетворюється в згубну звичку.

За засобом здійснення порочного вчинку пороки проявляються в схильності:

• до проступків розумом (свідомістю);
• до проступків словом;
• до проступків ділом.

Див. також

• Чеснота
• Гріх

Джерела

• Порок (моральна вада) Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2