Секст Помпей
| Секст Помпей | |
|---|---|
| лат. Sextus Pompeius Magnus | |
 | |
| Народився | невідомо[2] Стародавній Рим |
| Помер | 35 до н. е.[1] Мілет |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | давньоримський політик, давньоримський військовий |
| Знання мов | латина |
| Посада | консул і монетарій[d] |
| Батько | Гней Помпей Великий[1][2] |
| Мати | Муція Терція[2] |
| Брати, сестри | Помпея Магна[3], Гней Помпей Магн Молодший[3], Марк Емілій Скавр і Pompeius/Pompeia |
| У шлюбі з | Scriboniad |
| Діти | Pompeiad |
Секст Помпе́й (лат. Sextus Pompeius Magnus Pius; близько 67 до н. е. — 35 до н. е.) — римський воєначальник і державний діяч часів громадянської війни в Стародавньому Римі.
Син Гнея Помпея Великого та Муції Терції. Брат Гнея Помпея Молодшого.
Після загибелі батька бився проти Юлія Цезаря в Африці. Програвшри битви при Мунді втік на Сицилію. Після вбивства Цезаря у 44 до н. е. за пропозицією Марка Антонія прийняв командування римським флотом, проте потім вступив у конфлікт з другим тріумвіратом, захопив Сицилію і зайнявся піратством. У 43 до н. е. був оголошений Другим тріумвіратом поза законом.
Неодноразово перемагав армію Октавіана, але у 36 до н. е. його флот був розбитий Агріппою.
У 35 до н. е. втік у Малу Азію, але був схоплений у Мілеті легатом Октавіана та страчений.
- ↑ а б в Помпей // Военная энциклопедия — СПб: Иван Дмитриевич Сытин, 1915. — Т. 18. — С. 576.
- ↑ а б в Н. О. Помпей // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1898. — Т. XXIVа. — С. 512.
- ↑ а б Любкер Ф. Pompeii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1079–1085.
- Bruno Schor: Beiträge zur Geschichte des Sextus Pompeius. Hochschulverlag, Stuttgart 1978, ISBN 3-8107-2015-1. (нім.)