Скальди

Скальд Еґіль Скатлаґрімссон, мініатюра з рукописної книги XVII ст.‎

Ска́льди (норв. Skald, ісл. Skáld) — норвезькі та ісландські поети, співці та декламатори ІХ–ХІІІ ст..

Скальди жили переважно при дворах і дружинах конунгів. Вони складали величальні пісні, окремі строфи з різних приводів, а також вірші, в яких ганьбили ті чи інші явища або особи. За добрий твір скальд міг отримати цілий статок.

Перші скальди з'явилися в Норвегії. У Х ст. мистецтво скальдів отримало широкий розвиток у Ісландії. Відтоді більшість найвідоміших скальдів при дворах скандинавських правителів були ісландцями.

Основні жанри поезії скальдів:

• драпа — бойова пісня, що уславлює подвиги конунга, його дружини й увиразнює героїчні ідеали.
• нід — лайлива, грубо дотепна, злободенна пісня про ворогів і недругів.
• віса

Пісні скальдів, що виконувалися ними самими зазвичай без музичного акомпанементу, в усній традиції зберігались протягом століть.

Дотепер збереглися вірші бл. 300 скальдів. Найвідоміші норвезькі скальди — Браґі Боддасон, Торб'єрн Горнклові (IX ст.), Еґіль Скатлаґрімссон, Кормак Егмундарсон (X ст.), Сноррі Стурлусон (кін. ХІІ — перша пол. ХІІІ ст.) тощо.

Вірші скальдів вважаються достовірним історичним джерелом.

Див. також

• Скальдична поезія

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 10. — К., 1983. — С.213,
• (рос.)Стеблин-Каменский М. И., «Происхождение поэзии скальдов». // кн. Скандинавский сборник., вып. 3. — Таллин, 1958 г.
• (рос.)Стеблин-Каменский М. И., «Культура Исландии». — Л.: Наука, 1967 г.
• (рос.)Стеблин-Каменский М. И., «Древнескандинавская литература». М., 1979 г.

Посилання

• Скальди // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Скальд // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 402.
• Скальд // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 529. — 634 с.