Очікує на перевірку

Сокаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сокаль (значення).
Сокаль
Герб Сокаля Прапор Сокаля
Ратуша, 2015
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район Шептицький район
Громада Сокальська міська
Засноване
Перша згадка 1098 року
Магдебурзьке право 1424
Статус міста від 1462 року
Населення ▼ 20 373 (01.01.2022)[1]
 - повне ▼ 20 373 (01.01.2022)[1]
Площа 8.47 км²[1]
Густота населення 2519 осіб/км²
Поштові індекси 80001
Телефонний код +380-3257
Координати 50°29′ пн. ш. 24°17′ сх. д.H G O
Назва мешканців сокальчанин
сокальчанка
сокальчани
День міста остання неділя травня
Відстань
Найближча залізнична станція Сокаль
До обл./респ. центру
 - залізницею 95 км
 - автошляхами 78 км
Міська влада
Адреса 80001, Львівська обл., Шептицький р-н, м. Сокаль, вул. Шептицького, 44
Вебсторінка miskrada.sokal.lviv.ua

CMNS: Сокаль у Вікісховищі

Мапа
Сокаль. Карта розташування: Україна
Сокаль
Сокаль
Сокаль. Карта розташування: Львівська область
Сокаль
Сокаль
Мапа

Сока́ль — місто на заході України, у Шептицькому районі Львівської області. Адміністративний центр Сокальської міської громади.

Географія

[ред. | ред. код]

Місто розташоване в північній Галичині, на правому березі Західного Бугу.

Західний Буг у Сокалі

Клімат

[ред. | ред. код]

У місті вологий континентальний клімат, з м'якою зимою та теплим літом. Середньорічна температура становить +7.5 °C.

Найпрохолодніший місяць січень, зі середньою температурою -4,4 °С, найтепліший місць липень, з середньою температурою +18 °C.

Опадів більше випадає в липні, у середньому 84 мм, найменше в січні — 31 мм опадів. За рік випадає близько 608 мм опадів.

Кліматограма Сокаля
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
31
 
 
−2
−7
 
 
31
 
 
0
−6
 
 
34
 
 
5
−2
 
 
43
 
 
13
4
 
 
66
 
 
19
8
 
 
79
 
 
22
12
 
 
84
 
 
23
13
 
 
65
 
 
23
12
 
 
56
 
 
18
9
 
 
40
 
 
13
4
 
 
39
 
 
5
0
 
 
40
 
 
0
−4
Середня макс. і мін. температури повітря (°C)
Атмосферні опади (мм), за рік : 608 мм.

Джерело: [2]

Назва

[ред. | ред. код]

Перша згадка 1411 року. За переказом, назва походить від слова «сокіл» (нібито колись тут було багато соколів). Проте імовірніше, що назва походить від ще дохристиянського імені половецького князя Сокала[джерело?], якого згадує автор «Слова о полку Ігоревім». Ще одна версія — від слова «сокаль», яке вживалося у староукраїнській мові в значенні «кухня» («їдальня»), яка могла стояти на місці переправи через річку Західний Буг. А ще у «Повісті минулих літ» за 1061 рік пише:

Прийшли половці вперше на Руську Землю воювати. Всеволод тоді вийшов супроти них місяця лютого у другий день. І сталася битва межи ними, і перемогли половці Всеволода, і, спустошивши землю, відійшли. Се вперше було лихо для Руської землі од поганих безбожних ворогів. Князем же був у них Сокал.

Якщо врахувати, що наші князі не раз давали можливість поселятися степовикам у своїх володіннях, то цілком можливо, що міг осісти на берегах Бугу й половецький зверхник Сокал і заснувати тут свою оселю.

Назва не виявляє очевидних етимологічних зв'язків у слов'янській ойконімії.

Історія

[ред. | ред. код]
Костел Марії та місто, 1847

На території Сокаля виявлено археологічні знахідки з доби мезоліту, неоліту й бронзи, ранньої і княжої, грецькі, кельтські. Сокаль вперше згадується у документах 1098 року як Всеволож.[3] Перша згадка під сучасною назвою датована 1377 роком як одне із міст Белзького князівства. У 1424 році дістав магдебурзьке право — надане Земовитом Белзьким; з 1462 року Сокаль — повітове місто Белзького воєводства Польщі. Починаючи з 1499 року Сокаль зазнавав спустошливих набігів татар. 2 серпня 1519 року неподалік міста відбулась Би́тва під Со́калем між татарською ордою та польсько-литовсько-руським військом під проводом князя Костянтина Острозького, великого гетьмана Литовського. Перемогу в битві здобули татари. Після того, як 1519 місто було спалене татарами, його 1524 з ініціативи сокальського старости А. Тенчинського перенесли з лівого берега Західного Бугу на правий (це зробили і з огляду на те, що розташоване на лівому низькому березі місто страждало від повеней; є відомості, що переселення сокальців почалося 1517 року). У місті було 7 ремісничих цехів. Сокаль був пунктом, де товари перевантажували з возів на судна (саме тут Західний Буг ставав судноплавним), тут діяла державна митниця.

Після 1-го поділу Речі Посполитої 1772 року відійшов до Австрії (з 1867 року Австро-Угорщина). На початку 19 століття було розплановано новий центр міста за межами колишніх міських укріплень, а Старе місто перетворилося на район, заселений переважно євреями. У 1870-х роках прокладено шосе, яке з'єднало місто зі Львовом, 1884 — збудовано залізницю від Рави-Руської. У 1880-х роках у місті почали з'являтися промислові підприємства. На 1891 Сокаль входив до 30-ти найбільших міст Галичини, маючи 8 тис. мешканців. Протягом 1897—1905 у місті відкрив адвокатську канцелярію Євген Петрушевич (майбутній президент ЗУНР), з ініціативи якого було засновано ряд українських культурно-освітніх організацій, зокрема філію Львівського товариства «Просвіта» (1898).

Під час Першої світової війни з 13 серпня 1914 до липня 1915 зайнятий російськими військами. 18 липня 1915 року німецькі та австро-угорські війска відвоювали місто, обійшовши його з півдня та півночі та, форсувавши річку Західний Буг. До кінця Першої світової війни, місто залишалось у складі Австро-Угорщини. [4]Після розпаду Австро-Угорщини (1918) — у складі Західноукраїнської Народної Республіки. У лютому 1919 року бої І корпусу Української Галицької Армії з поляками, влітку 1919 року Сокаль зайняло польське військо. З 1919 по 1939 належав Польщі, повітове місто Львівського воєводства. У 1930-х роках існував етнографічний музей «Сокальщина», експонати якого в більшості придбав адвокат д-р Богдан Чайковський в роках 1936—1939 (у 1941 році закатований більшовиками у Бригідках). Оскільки встановлений у 1939 році кордон між СРСР і Німеччиною пройшов по річці Західний Буг, лівобережна частина міста опинилася в Генеральній губернії та була перетворена на окремий населений пункт Забужжя (у повоєнний час поділений на Забужжя і Жвирку, які до 1951 перебували у складі Польщі, а згодом були приєднані до СРСР).

У період гітлерівської окупації (22 червня 1941 — 19 липня 1944) Сокаль був у складі Генеральної губернії. У цей час була знищена єврейська громада і зруйновані єврейські квартали (Старе місто; нині Міський парк).[5]

У Сокалі до 1951 року перебувала чудотворна ікона Сокальської Богоматері.

Від 1960-х рр. місто стає одним із центрів хімічної промисловості, що дало мешканцям роботу, та водночас завдало містові екологічної шкоди.

Музей «Людина. Земля. Всесвіт» створено в 1985 зусиллям подружжя Анатолія та Наталії Покотюків[6].

Навесні 1989 р. в Сокалі виникли перші осередки Товариства української мови ім Т. Шевченка, яке стало домінантою національно-духовного відродження на Сокальщині. Його очолив учитель СШ № 1 Микола Пшевлоцький; було утворено комітет зі спорудження пам'ятника Кобзареві на чолі з директором СШ № 3 Іваном Тимошиком У серпні 1989 з ініціативи багатолітнього в'язня мордовських таборів Романа Семенюка в Сокалі створено осередок Гельсінської спілки. Третього вересня 1989 року центральними вулицями міста пройшли колони людей, вперше із синьо-жовтими прапорами, з нагоди відновлення могил воїнів УГА.[7]

Ярослав Гашек та Сокаль

[ред. | ред. код]

Видатний чеський письменник Ярослав Гашек брав участь у битві під Сокалем, що відбувалася з 15 по 31 липня 1915 року між австро-угорськими та німецькими частинами з одного боку та російськими військами з іншого за контроль над містом і панівними висотами на південний схід від нього. Гашек служив вістовим у 91-му Будейовицькому піхотному полку[8].

22 липня 1915 року 9-та піхотна дивізія, до якої належав 91-й Будейовицький піхотний полк, маршем дійшла до селища Опільско, на захід від Сокаля, а наступного дня вже була на позиціях східніше Поториці. Саме у цьому місці 25 липня 1915 року для підрозділу Гашека пролунала команда штурмувати російські позиції на пагорбах східніше, в тому числі на горі Сокаль. Це була жорстока битва з жахливими втратами з обох сторін. Підраховано, що 9-та піхотна дивізія втратила близько половини особового складу — загиблими, пораненими і зниклими безвісти. Полк Гашека займав одну з найбільш відкритих позицій і зазнав значних втрат (сто дванадцять загиблих, шістсот вісімдесят дев’ять поранених[9]). Після битви під Сокалем Гашека підвищено до гефрайтера[4].

2 Серпня 1915 року 91-й Будейовицький піхотний полк виведено у резерв та поповнення у село Жджари (сучасна назва - Заставне). Гашек провів у Жджарах 4 тижні, а 18 серпня 1915 року його було нагороджено срібною медаллю 2-го ступеня "За хоробрість", виявлену під час бою під Сокалем 25 липня. Як зазначалося в офіційному наказі про нагородження, Гашек "невтомно та, нехтуючи власним життям, передавав важливі накази та повідомлення про ситуацію на лінії фронту. Він також підбадьорював особовий склад жартами і вигуками, добровільно проводив розвідку та вів невеликі групи до потрібних позицій."[10]

Сокаль згадується у романі Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка». У частині другій роману під назвою "На фронті" V розділ називається "Із Моста-на-Литаві в Сокаль". Декілька офіцерів, імена яких пізніше стали персонажами у романі, брали участь у битві під Сокалем разом із Гашеком: оберлейтенант Рудольф Лукаш, штабсфельдфебель Ян Ванек, кадет Ганс Біглер, оберстлейтенант Франц Венцель, капітан Вінценц Сагнер та фельдкурат Ян Ейбл, згадуваний у романі як Ібл. Деякі з них мали вражаючу схожість з їхніми літературними відповідниками[4].

Населення

[ред. | ред. код]

Чисельність

[ред. | ред. код]

Населення Сокаля, станом на 1 січня 2019 року, налічувало — 20,986 осіб.

Динаміка населення Сокаля[11]

Національний склад

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[12]:

Національність Відсоток
Українці 95,64 %
Росіяни 3,15 %
Інші/не вказали 1,21 %

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[13][14]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 20 833 97,12 %
Російська 508 2,37 %
Інше 110 0,51 %
Разом 21 451 100,00 %

Економіка

[ред. | ред. код]

Економічний характер Сокаля — торговельно—адміністративно-промислове місто. Історично тут серед іншого було поширене гончарство. Нині в Сокалі є заводи залізобетонних виробів, дві цегельні, панчішно-шкарпеткова фабрика. Є професійний ліцей. Завод хімічного волокна демонтовано.

Освіта

[ред. | ред. код]
Сокальська гімназія імені О.Романіва

Колишні навчальні заклади:

Сучасні навчальні заклади:

Засоби масової інформації

[ред. | ред. код]
  • Голос з-над Бугу — щотижневе видання. Газета заснована 12 грудня 1918 року.
  • «Сокальщина — щомісячна громадсько-політична газета „Сокальщина“ — видання Сокальської районної організації Народного Руху України — виходить з серпня 1996 року».
  • «Храм серця» — заснований Благодійною духовно-мистецькою фундацією Анатолія Покотюка, і видається з травня 2001 року.
  • ТРК «Сокаль» ФМ станція заснована у 2002 році.
  • Голос Сокальщини — щоденне суспільно-політичне інтернет-видання. Засноване 2010 року.

Пам'ятки архітектури

[ред. | ред. код]
  • Монастир бернардинів
    Монастир бернардинів
  • Катедральний собор святих апостолів Петра і Павла
    Катедральний собор святих апостолів Петра і Павла
  • Церква Св. Миколая
    Церква Св. Миколая
  • Церква архангела Михаїла
    Церква архангела Михаїла
  • Синагога
    Синагога
  • Сокальська ратуша
    Сокальська ратуша
  • Жіноча гімназія
    Жіноча гімназія
  • Сокальське педагогічне училище
    Сокальське педагогічне училище
  • Бурса
    Бурса
  • Вежа, оборонні мури монастиря бригіток (XVII ст.)
    Вежа, оборонні мури монастиря бригіток (XVII ст.)
  • Римсько-католицька церква (1926 р.)
    Римсько-католицька церква (1926 р.)
  • Заїжджий двір початок XIX ст.
    Заїжджий двір початок XIX ст.
  • Житловий будинок (1905)
    Житловий будинок (1905)
  • Житловий будинок (XIX ст.)
    Житловий будинок (XIX ст.)
  • Житловий будинок (XIX ст.)
    Житловий будинок (XIX ст.)
  • Житловий будинок (XIX ст.)
    Житловий будинок (XIX ст.)
  • Житловий будинок (XIX ст.)
    Житловий будинок (XIX ст.)
  • Житловий будинок (XX ст.)
    Житловий будинок (XX ст.)

Особи, пов'язані з Сокалем

[ред. | ред. код]

Сокальські старости

[ред. | ред. код]

Відомі уродженці

[ред. | ред. код]

Відомі мешканці

[ред. | ред. код]

Почесні громадяни Сокаля

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Пам'ятник Богдану Хмельницькому (ск. С. Рихва, 1954, з/бетон)
    Пам'ятник Богдану Хмельницькому (ск. С. Рихва, 1954, з/бетон)
  • Центр міста
    Центр міста
  • Кам'яниці на площі в центрі міста.
    Кам'яниці на площі в центрі міста.
  • Народний дім.
    Народний дім.
  • Обеліск з назвою міста
    Обеліск з назвою міста
  • річка Західний Буг (вид з мосту)
    річка Західний Буг (вид з мосту)
  • Віковий ясен (пам'ятка природи)
    Віковий ясен (пам'ятка природи)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
  2. ↑ Ukraine. Lviv Oblast. Sokal(англ.)
  3. ↑ Найдавніша перша згадка про Сокаль. golosznadbugu.com. 22 травня 2018. Процитовано 4 лютого 2020.
  4. ↑ а б в Jomar@honsi.org (22 липня 2010). Carnage by Sokal. Anabase Jaroslava Haška. Процитовано 10 вересня 2024.
  5. ↑ http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Sokal_mst Вортман Д. Я., Дмитрук В. І. СОКАЛЬ, місто Львівської обл. [Електронний ресурс]
  6. ↑ Художній Музей «Людина. Земля. Всесвіт» у м. Сокалі
  7. ↑ Історія Сокаля. golossokal.com.ua. 22 травня 2018. Процитовано 4 лютого 2020.
  8. ↑ The Good Soldier Švejk - Places. honsi.org. Процитовано 12 вересня 2024.
  9. ↑ Шатилов, Микола (Серпень 2017 - Травень 2018). Журнал "Всесвіт" (PDF). https://www.vsesvit-journal.com/. Процитовано 12 вересня 2024.
  10. ↑ Belohnungsantrag Jaroslav Hašek. www.svejkmuseum.cz. Процитовано 12 вересня 2024.
  11. ↑ Україна / Ukrajina
  12. ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  13. ↑ Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  14. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  15. ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 2014-11-03 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 706. (пол.)
  16. ↑ Mniszechowie (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  17. ↑ Potoccy (02) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  18. ↑ Braniccy (01) [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  19. ↑ Denhoffowie (01) [Архівовано 13 квітня 2011 у Wayback Machine.] (пол.)
  20. ↑ Ossolińscy (03) [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  21. ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr… [Архівовано 2014-10-06 у Wayback Machine.] — Lwów, 1740. — T. 3. — S. 498. (пол.)
  22. ↑ https://issuu.com/history.sumy/docs/zelenyj_klyn ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИЙ ДОВІДНИК Зелений Клин (Український Далекий Схід)
  23. ↑ У Камінь-Каширському замість вулиці совєтського розвідника — вулиця легендарного лікаря УПА.
  24. ↑ І. Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с.; іл. с.114-115
  25. ↑ «Сокальське педагогічне училище». Пам'ятна книга, видана Братством студентів Сокальського педагогічного училища. Сокаль 2006, почесний редактор — Зиновій Стоницький, відповідальний редактор — Єлизавета Цар. Наклад — 500, 280 сторінок.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Географія Львівської області Це незавершена стаття з географії Львівської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сокаль&oldid=43648172