Перейти до вмісту

Цейя Стойка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Цейя Стойка
нім. Ceija Stojka
Народилася23 травня 1933(1933-05-23)[2][3]
Kraubath an der Murd, Леобен, Штирія[4]
Померла28 січня 2013(2013-01-28)[1][2][3] (79 років)
Відень, Австрія[2]
Країна Австрія
НаціональністьЛоварі[5][6]
Діяльністьхудожниця, письменниця, візуальна мисткиня
Знання мовнімецька[7]
РодичіГаррі Стойка
Брати, сестриMongo Stojkad і Karl Stojkad
Нагороди

Цея Стойка (нім. Margarete Horvath-Stojka; 23 травня 1933, Краубат-ан-дер-Мур, Штирія — 28 січня 2013, Відень[8][9]) — австрійська письменниця і художниця. Належала до ромів Ловарі[10], які проживають в Центральній та Східній Європі. В дитинстві пережила три націонал-соціалістичні концтабори.

Сестра Карла Стойки та Монго Стойки та тітка Гаррі Стойки та Карлу Ратцеру.

Життя

[ред. | ред. код]

Цея Стойка виросла в сім'ї, яка подорожувала Австрією, продаючи коней. Батька Цеї вбили не в концтаборі Дахау, як вона помилково вважала протягом багатьох років, а у замку Гартгайм.[11] Після депортації батька в Дахау в 1941 році, решта родини була депортована в концентраційний табір Освенцим-Біркенау. Цею відправили до Освенцима-Біркенау 1943 року[12], де вона мала працювати швачкою. Незадовго до кінця війни всі троє перевели до концтабору Берген-Бельзен, де вони були звільнені в 1945 році. З роду, який складався приблизно з 200 людей, вижили лише шестеро.

Після війни Стойка оселилася у Відні, де прожила до самої смерті.

У 1988 році вона написала свою першу книгу «Ми живемо таємно» і однією з перших звернула увагу на долю свого народу в таборах концентрації та знищення. У 1992 році вийшла книга «Мандрівники у цьому світі», спогади про час у повоєнній Австрії. У 1989 році, після поїздки до Японії, вона почала писати свої перші картини. Повторювані теми — це барвисті природні мотиви, особливо ромів до війни, але також дуже похмурі зображення нацистських злочинів. Виставки її робіт були в Німеччині та Австрії, а також в інших країнах, таких як Японія та Чехія. У 2003 році вона видала свою збірку віршів «Мій вибір писати — я не можу».

В рамках проєкту «Останні свідки» в Бурґтеатрі Цея Стойка була однією із семи учасників, хто вижив у нацистських таборах винищення, чиї свідчення були представлені і яка також розповіла присутнім про свій досвід у контексті переслідування євреїв під час нацистської епохи, але вона померла перед прем'єрою в жовтні 2013 року.[13]

Цея Стойка була похована у Відні в Грос-Едлерсдорфер Фрідхоф у почесній могилі (група 13, ряд 2, номер 10).

Міжнародний фонд імені Цеї Стойки

[ред. | ред. код]

У 2018 році групою кураторів, журналістів, авторів, режисерів та фотографів разом із спадкоємцями Цеї Стойки був заснований Міжнародний фонд. Ця некомерційна установа має на меті інформувати зацікавлену громадськість про роботу та особу Цеї Стойки, а також про її виставки, важливе висвітлення в пресі та наукову рецепцію роботи.[14]

Меморіальна дошка на Цейя-Стойка-Плац у Нойбау

Нагороди

[ред. | ред. код]
Місце поховання Цейї Горват-Стойки
  • Премія Бруно Крейського за політичну книгу, 1993 рік
  • Премія Йозефа Фелдера, 2000[15]
  • Золотий хрест заслуг Віденської держави, 2001
  • Медаль гуманності міста Лінц, 2004 р.[16]
  • Золота медаль за заслуги провінції Верхня Австрія, 2005[16]
  • Австрійська телевізійна премія з освіти дорослих, 2006 рік
  • Призначення професором федерального міністерства освіти, мистецтва та культури Австрії, 2009 р.[17]
  • У 2014 році площа перед парафіяльною церквою Альтлерхенфельда була названа в її честь Ceija-Stojka-Platz .[18]

Праці

[ред. | ред. код]
  • Ми живемо таємно. Спогади про рома цигана (1988)
  • Мандрівники у цьому світі (1992)
  • Мій вибір писати — я не можу, поезія (2003)
  • Me Diklem Suno (Аудіо CD)
  • Мені сниться, що я живий? Звільнений з Берген-Бельзена (2005)
  • Освенцім — це моє пальто. Картинки та тексти. (Монографія, під редакцією Крісти Стиппінгер, Відень 2008)
  • Ceija Stojka (1933—2013) — Навіть смерть боїться Освенціму (монографія, під редакцією Lith Bahlmann / Matthias Reichelt, Verlag für Moderne Kunst Nürnberg 2014)

Кінематографія

[ред. | ред. код]
  • Ceija Stojka: Портрет ромки, 2001 (Режисер: Карін Бергер)
  • Під дошками світло-зелена трава, 2005 р. (Режисер: Карін Бергер)

Література

[ред. | ред. код]
  • Евелін Стейнталер (Ред.): Жінки 1938 року. Переслідування — стійкість — послідовники. Мілена-Верлаг, Відень 2008, ISBN 978-3-85286-161-6 . Містить розмови з Сейєю Стойкою, Дагмар Остерманн, Катаріною Сассо та Ельфріде Герстль

Вебпосилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Autorin und Malerin Ceija Stojka gestorben
  2. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118842579 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  4. ↑ Freebase Data Dumps — Google.
  5. ↑ Rombase
  6. ↑ Rombase
  7. ↑ CONOR.Sl
  8. ↑ Roma-Künstlerin Ceija Stojka gestorben. Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 16 квітня 2021.
  9. ↑ Sie hat das Schicksal der Roma öffentlich gemacht. Архів оригіналу за 31 січня 2013. Процитовано 16 квітня 2021. [Архівовано 2013-01-31 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Eintrag in Musiklexikon.ac.at. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.
  11. ↑ Zeitzeugin Ceija Stojka. YouTube. BildungsTV. 25 липня 2014. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
  12. ↑ https://www.volksstimme.de/kunst/paris-wuerdigt-roma-kuenstlerin-ceija-stojka/1519835369000
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 лютого 2016. Процитовано 16 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. ↑ Der letzte Neinsager. 23 серпня 2000. с. 12. ISSN 0931-9085. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.
  16. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 14 січня 2013. Процитовано 16 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2013-01-14 у Archive.is]
  17. ↑ Berufstitel Professorin für Ceija Stojka[недоступне посилання — історія] bei ORF.at
  18. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2021-04-18 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цейя_Стойка&oldid=43934010
pFad - Phonifier reborn

Pfad - The Proxy pFad of © 2024 Garber Painting. All rights reserved.

Note: This service is not intended for secure transactions such as banking, social media, email, or purchasing. Use at your own risk. We assume no liability whatsoever for broken pages.


Alternative Proxies:

Alternative Proxy

pFad Proxy

pFad v3 Proxy

pFad v4 Proxy