Перейти до вмісту

Журавлина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Журавлина
Журавлина болотяна
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Вересові (Ericaceae)
Рід: Чорниця (Vaccinium)
Підрід: Журавлина (Vaccinium subg. Oxycoccus)
(Hill) A.Gray, 1756
Види

Vaccinium erythrocarpum
Vaccinium macrocarpon
Vaccinium microcarpum
Vaccinium oxycoccos

Вікісховище: Cranberries

Журавлина (Oxycoccus — від грец. oxys — кислий, coccos — кулька) — таксон вічнозелених рослин родини вересових (Ericaceae). Деякі дослідники класифікують журавлину як родину брусничних (лат. Vacciniaceae), виокремлену з родини вересових.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Англійською рослина називається cranberry: від англ. berry — «ягода», і англ. crane — «журавель». Під вагою квітки журавлини нахиляються, нагадуючи нахилену шию журавля. Звідси українська назва цієї ягоди — «журавлина».[1]

Чагарнички журавлини

Систематика

[ред. | ред. код]

Систематика родини брусничних є досить складною і часто переглядалася. Деякі дослідники родину брусничних об'єднують з родиною вересових[2], інші вважають самостійною. Зокрема, журавлина (oxycoccus) деякими дослідниками виділялася в окремий рід. До нього входять чотири,[3][4] іноді п'ять видів.[5] Згідно з класифікацією Холла та Алдерса на основі вивчення хромосомних чисел, таксон Oxycoccus, разом з чотирма іншими: Batodendron, Polyodium, Herpothamnus, Cyanococcus виділені з роду Vaccinium в окремі роди.[6] Інші ботаніки, зокрема Редер,[7] розглядають Oxycoccus як підрід роду Vaccinium.

Квіти, зелені та стиглі ягоди журавлини
Ягоди журавлини

Загальна біоморфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Стебла тонкі, сланкі. Листки яйцеподібно-ланцетні або яйцеподібні, зверху темно-зелені, знизу сизо-зелені, функціонують 2-3 вегетаційні періоди. Квітки пониклі, на довгих квітконіжках. Плід — темно-червона ягода.

Поширення та екологія

[ред. | ред. код]

Всі види дико ростуть у помірній зоні Північної півкулі. Поширені у лісовому поясі, лісотундрі та тундрі Європи, Азії, Північної Америки. Росте журавлина у заболочених соснових та мішаних лісах, на оліготрофних і мезотрофних болотах. Рослина світлолюбна.

Журавлина в Україні

[ред. | ред. код]

В Україні зростає 2 види: журавлина звичайна, або болотяна (Oxycoccus palustris) й журавлина дрібноплода (Oxycoccus microcarpus). Росте на мохових болотах, у мокрих соснових та сосново-березових лісах, здебільшого на Поліссі. Найпоширеніша й має господарське значення журавлина звичайна. Журавлина дрібноплода занесена до Червоної книги України.[8] Розпочато впровадження в культуру Журавлини великоплідної (Vaccinium macrocarpon), яку здавна вирощують у промислових масштабах в Північній Америці. Дослідні насадження різних сортів Журавлини великоплодої створено на вироблених торфовищах біля сіл Вербівка Рівненської області та Секунь Волинської області.

Індичка і солодка картопля з цукатами і беконом під журавлиновим соусом

Використання

[ред. | ред. код]

Це чи не єдина ягода, яка зберігається у свіжому вигляді від урожаю до урожаю та ще й без втрат вітамінів та інших цілющих речовин.

Ще в XVI столітті цілющі властивості журавлини використовували індіанці. Мореплавці багатьох країн брали ягоди в далекі морські подорожі як ліки проти цинги та інших захворювань. В роки громадянської війни Півночі та Півдня Америки, генерал Грант наказав ввести сік журавлини до армійського раціону як напій, що зміцнює здоров'я, поліпшує самопочуття.

Кисло-солодкий журавлинний соус чи журавлинне желе є складовою кулінарних традицій корінних американців. Індичка, кукурудза, гарбуз і журавлиновий соус — символи Дня Подяки.

Лікувальні властивості

[ред. | ред. код]
Картопляне пюре з журавлиною

Ягоди журавлини містять велику кількість антиоксидантів — речовин, здатних нейтралізувати в організмі шкідливу дію вільних радикалів. Крім того, щоденне споживання склянки журавлинового соку або сиропу позбавляє від «шкідливого холестерину», та піднімає рівень «сприятливого холестерину» високої густини.

Свіжі ягоди, а також сік, морс, сироп, кисіль, варення і повидло з журавлини стимулюють виділення шлункового соку. Тому їх часто використовують для лікування гастритів з пониженою кислотністю і при запаленні підшлункової залози. Вони попереджують утворення каміння у нирках.

Журавлиновий сік використовують як засіб для лікування багатьох хвороб, у тому числі респіраторних захворювань та грипу. Він знімає жар, виводить шлаки і посилює дію ліків (антибіотиків і сульфаніламідів) у декілька разів, тому корисно запивати ці ліки журавлиновим соком. Журавлина — чемпіон за вмістом таніну. Він має здатність збирати в організмі різні хвороботворні бактерії і виводить їх назовні.

Збирання журавлини на острові Нантакет, 1880 р.

Склад

[ред. | ред. код]

У журавлині містяться такі важливі мікроелементи як фосфор, калій, кальцій, марганець, залізо, кобальт та йод. У великій кількості в ягодах містяться вітаміни C (30 мг) та P (0,1 мг), а також вітаміни B1 (0,03 мг) та B2 (0,02 мг). У журавлині багато урсолової кислоти, яка генетично і за структурою близька до багатьох фізіологічно важливих гормонів.

Найважливішими компонентами журавлини є органічні кислоти (2-5 %) та цукри (3-4 %). Основними кислотами є яблучна, хінінова та лимонна (2,4-3,3 %). Особлива роль належить бензойній кислоті, яка володіє антисептичними властивостями. Цукри представлені в основному глюкозою (2,4 %) та фруктозою (0,3 %). Крім того, в ягодах міститься пектин (0,7-1 %).

Ця рослина — також гарний медонос.

Журавлина широко застосовується як декоративна рослина. Вона довговічна (при правильному догляді росте на одному місці понад 30 років) і може використовуватися як ґрунтопокривний і шпалерний матеріал у вересових садах і на альпійських гірках, для облямівки водойм, створення декоративних плям на газоні.

Раніше ця ягода вважалась жіночою рослиною. В Україні її приносили вагітній у подарунок для доброго виношування плоду.[9]

Вирощування

[ред. | ред. код]
Збирання врожаю журавлини в Нью-Джерсі, США

Початком культури журавлини вважають 1816 р., коли Генрі Холл (штат Массачусетс, США) виявив, що рослини журавлини, випадково засипані піском прилеглих дюн, особливо добре плодоносять, і створив першу примітивну плантацію. Перші промислові плантації були закладені в 1833 р. в околицях Бостона. Зараз найперспективніший для культивування вид — журавлина великоплода. У промислових масштабах ягоду вирощують у США, Канаді, Польщі, Білорусі та скандинавських країнах. У США селекціонерами створено близько 200 сортів журавлини великоплодої.

Розмножується журавлина насінням і живцями. При виборі місця для посадки журавлини необхідно враховувати її біологічні особливості. Оскільки ця рослина світлолюбна, для рясного цвітіння і плодоношення потрібно достатня освітленість. Для нормального росту потрібно дотримувати необхідної міри зволоження, особливо в перший період після посадки. У той же час журавлина не витримує тривалого затоплення в період вегетації. У природних умовах журавлина росте на відносно бідних поживними речовинами ґрунтах, тому і в культурі їй потрібно менше добрив, ніж іншим видам рослин. Журавлина потребує найбільше фосфорних добрив і менше — азотних і калійних. Для нормального розвитку рослин журавлини потрібні кислі (pH 4-5) ґрунти, що містять достатню кількість органічних речовин. На занадто кислих ґрунтах корисно внесення кальцію (вапнування) за умови збереження оптимальної для журавлини кислотності. У зимово-весняний період рослини журавлини можуть бути пошкоджені морозами. У безсніжні зими або ранньою весною, коли сходить сніг, а ґрунт ще замерз, рослини не здатні поглинати воду і страждають від висихання. Найкраще журавлина зимує під природним сніговим покривом. Від осінніх і весняних заморозків її добре захищають солом'яні укриття, ялинові гілки або опале листя.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Журавлина творить дива» // Журнал «ORGANIC UA» 02' 2009. Архів оригіналу за 2 червня 2013. Процитовано 22 січня 2013.
  2. Hitchcock C., Leo. Ericaceae. Vaccinium. — In: Hitchcock C., L., Crongust A., Ownbey M., Thompson J.W. Vascular plants of the Pacific Nortwesrt. Sietle, 1959, pt. IV, p. 29-37.
  3. Биология. Современная иллюстрированная энциклопедия. Гл. ред. А. П. Горкин; М.: Росмэн, 2006. Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 21 березня 2022.
  4. «Биологический энциклопедический словарь.» Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Бабаев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — 2-е изд., исправл. — М.: Сов. Энциклопедия, 1986. Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 21 березня 2022.
  5. Інтродукція найважливіших ягідних рослин з родини Vacciniaceae Lindl. в Україні
  6. Aalders L.E., Hall I.V. The intheritance and taxonomic significance of the «nigrum» factor in the common lowbush blueberry Vaccinium angustifolium. — Canad. J. Genet. and Cytol., 1963, vol.5, p.115-118.
  7. Rehder A. Manual of cultivated trees and shrubs. N.Y. 1949, p. 748-75
  8. Червона книга України. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 22 січня 2013.
  9. «Чай із журавлини лікує від хронічних жіночих хвороб» // [[Газета.ua]], 29.08.2012. Архів оригіналу за 27 березня 2013. Процитовано 22 січня 2013.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
pFad - Phonifier reborn

Pfad - The Proxy pFad of © 2024 Garber Painting. All rights reserved.

Note: This service is not intended for secure transactions such as banking, social media, email, or purchasing. Use at your own risk. We assume no liability whatsoever for broken pages.


Alternative Proxies:

Alternative Proxy

pFad Proxy

pFad v3 Proxy

pFad v4 Proxy