Перейти до вмісту

AMX-30

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
АМХ-30
AMX-30C2
AMX-30C2
ТипОсновний бойовий танк
АМХ-30
Схема: класична
ПоходженняФранція Франція
Історія використання
На озброєнніз 1967
ОператориОператори
ВійниІрано-іракська війна
Війна в Перській затоці
Інтервенція Саудівської Аравії та її союзників у Ємен
Історія виробництва
Виготовлення1966-1986
Виготовлена
кількість
2800
Характеристики
Вага36
Довжина9480
Довжина ствола56
Ширина3100
Висота2290
Обслуга4

Калібр105-мм CN-105-F1

Бронясталева катана, лита
Лоб: верх: 80 / 68°, середина: 80 / 45°, низ: 30 / 75°
Борт: верх: 35 / 35°, низ: 30 / 0°
Корма: верх: 30 / 10°, середина: 30 / 0°, низ: 25 / 75°
Дах: 15
Днище: 15
Башта: лоб: 80 / 73°, маска гармати: 150, борт: 35 / 40°, корма: 30 / 45°, дах: 20
Головне
озброєння
нарізна гармата
боєкомплект: 47
Другорядне
озброєння
1 × 20-мм M693, 1 × 7,62-мм F1
Двигунгоризонтально-опозитний 12-циліндровий дизельний рідинного охолодження
720
Питома потужність18,9
Підвіскаіндивідуальна торсіонна
Дорожній просвіт440
Швидкістьшосе: 65
Прохідністьпідйом: 30
стінка: 0,9
рів: 2,9
брід: 1,3, з ОПВТ — 4

AMX-30 у Вікісховищі

АМХ-30 — французький основний бойовий танк другого покоління, розроблений компанією AMX. Серійно вироблявся з 1966 до 1993 року.[1] Всього було випущено близько 2800 одиниць. Головною відмінністю від ОБТ інших країн світу був слабий броньовий захист, що забезпечував високу мобільність і малі розміри танка. На даний час танк і різні його модифікації стоять на озброєні деяких країн світу.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Після закінчення Другої світової війни Франція розробила три бронемашини, легкий танк AMX-13, бронеавтомобіль Panhard EBR та важкий танк AMX-50, останній зацікавив військове керівництво, оскільки він використовував корпус та підвіску, дуже схожі на ті, що використовується на німецькому PzKpfw V Panther, який французька армія використовувала в деяких кількостях після закінчення війни. У танка була хитна башта, яка також була встановлена на легкий танк AMX-13. Планувалося поставити AMX-50 у серійне виробництво, але програма в кінцевому підсумку була зупинена, оскільки велика кількість американських M47 були доставлені в рамках програми військової допомоги для Західної Європи. Через десятиліття по тому загроза переростання Холодної війни в збройний конфлікт змусила провідних європейських конструкторів з Італії, Франції й Німеччини зайнятися розробленням спільного ОБТ для країн членів НАТО. В результаті італійці задовольнилися американським M60, німці розробили Леопард 1, а французи AMX-30. Жодній зі сторін не вдалося переконати іншу в досконалості власної бойової одиниці й програма створення спільного танка провалилася. Кожна зі сторін власними силами продовжила розвивати свій проект.

Перші 2 прототипи AMX-30 були виготовлені в 1960 році. В 1963 році танк був прийнятий на озброєння, а в 1966 почалося його серійне виробництво. В 1980 році було прийняте рішення про модернізацію танка й в 1983 році було випущено зразок, який отримав назву АМХ-30В2.

Опис конструкції

[ред. | ред. код]

Компонувальна схема

[ред. | ред. код]

Компонувальна схема танка — класична, як і в більшості ОБТ. У передній частині корпусу розташовується відділення управління зі зміщеним вліво місцем механіка-водія. У середній частині корпусу знаходиться бойове відділення з баштою кругового обертання, в якій перебувають інші члени екіпажу, а саме заряджаючий, який сидить зліва від гармати, а командир і навідник — справа. Моторно-трансмісійне відділення (МТВ) розміщене в кормовій частині корпусу й займає об'єм 5,3 м³.

Броньовий захист і башта

[ред. | ред. код]

Корпус танка зварений із катаних бронелистів. Товщина лобової деталі становить 80-85 мм і має кут нахилу 68°, борту 30-35 мм, корми 30 мм. Башта лита, товщина її лобової частини становить 81 мм, бортової 41 мм.

У цілому броня AMX-30 може захистити танк від куль, осколків і малокаліберних боєприпасів.

Озброєння

[ред. | ред. код]

Основне озброєння

[ред. | ред. код]

Основним озброєнням танка є французька 105-мм нарізна гармата CN-105-FI з довжиною ствола 56 калібрів. Гармата не має ежектора, тому для продувки ствола використовується стиснуте повітря. Також гармата оснащена теплоізоляційним кожухом.

Спеціально для танка було створено унітарні постріли з підкаліберними, кумулятивними, осколково-фугасними, запальними й освітлювальними снарядами. Також для стрільби можуть використовуватися всі типи боєприпасів англійської гармати L7. Загальний боєкомплект танка становить 47 пострілів (19 в башті, 28 в передній частині корпусу справа від механіка-водія).

Додаткове озброєння

[ред. | ред. код]

Додаткове озброєння танка складається з 12,7-мм кулемета спареного з гарматою, 7,62-мм дистанційного зенітного кулемета, розміщеного в командирській башточці й димових гранатометів, розташованих з бортів башти. В модифікації АМХ-30В2, 12,7-мм кулемет був замінений 20-мм автоматичною гарматою M963.

Екіпаж

[ред. | ред. код]

Екіпаж танка складається з 4 осіб: механіка-водія, заряджаючого, навідника й командира. Механік-водій знаходиться в носовій частині корпусу і його робоче місце зміщене вліво. Він має односекційний люк з трьома перископами. Командир і навідник розміщені в башті, справа від гармати. Командир має свою башточку з десятьма перископами для всебічного бачення. На башточці встановлюється зенітний кулемет і інфрачервоний прожектор PH-9-A. Навідник має три перископи, одним з яких є приціл M271 з збільшенням х8, який можна замінити нічним прицілом OB-17A, що має збільшення х5,4. Заряджаючий, який також є радистом, сидить зліва від гармати.

Двигун

[ред. | ред. код]

На танку встановлений багатопаливний дизельний двигун з турбонаддувом рідинного охолодження HS-110-2, потужністю 720 к.с., який здатний розвинути швидкість в 65 км/год. Об'єм баків становить 970 літрів. Запас ходу — 600 кілометрів.

Модифікації

[ред. | ред. код]
  • AMX-30 — базовий зразок.
  • AMX-30S — експортний варіант танка АМХ-30 для дій в пустелі. Відрізнявся установкою бортових екранів, двигуном з потужністю 620 к.с. зі зміненою конструкцією коробки передач, а також посиленою системою кондиціонування і протитермітною обробкою ізоляційних матеріалів.
  • AMX-30B2 — поліпшена система управління вогнем, застосування телевізійної системи, встановлено двигун HS-110-2 і гідромеханічна трансмісія. Замість спареного кулемета була встановлена 20-мм автоматична гармата.
  • AMX-30B2 Brenus — це спеціальна модифікація, оснащена динамічним захистом у вигляді 112 контейнерів, розміщених на корпусі і башті. Для компенсації збільшення маси (до 37,7 т), на танку встановлений дизельний двигун потужністю 725 кВт.
  • АМХ-30 super — модернізований варіант АМХ-30, запропонований групою німецьких фірм для Саудівської Аравії. Відрізняється новою системою управління вогнем, двигуном потужністю 850 к.с., збільшеною до 1028 л ємністю паливних баків, автоматичною трансмісією, поліпшеною ходовою частиною.
  • АМХ-32 — покладений варіант танка АМХ-30, що був призначений для експорту, але не зацікавив жодного потенціального замовника
  • АМХ-40 — виконаний на базі АМХ-30 танк, призначений для експорту. Не зацікавив жодного потенціального замовника.

Машини на базі

[ред. | ред. код]
  • AMX-30EBD — танковий мінний тральщик.

Бойове застосування

[ред. | ред. код]
Два французьких AMX-30 в Аль-Салмані.
План операції Буря в пустелі.

Катарські AMX-30 побачили свій перший бій під час війни в Перській затоці в битві при Хафджі, де 30 січня 1991 року вони контратакували, намагаючись відбити місто Хафджі в іракських сил, які окупували його вночі. Під час операції катарські AMX-30 знищили три іракських Т-55 та захопили ще чотири.[2] Під час битви був втрачений принаймні один катарський AMX-30.

Французи використовували ці танки під час війни в Перській затоці в рамках операції «Даге». Ця операція передбачала розгортання 6-ї бронекавалерійської бригади, яка разом з 4-м драгунським полком формували дивізію Даге.[3] Дивізія оснащувалася колісними AMX 10 RC і 44 AMX-30B2s, також було близько шести старіших AMX-30B. Основним завданням дивізії було прикриття західного флангу й прикриття американського XVIII-го повітряно-десантний корпусу. Таке розміщення зменшило ймовірність зустріти іракські Т-72, які були небезпечні як для AMX-10RCs, так і для AMX-30B2s. 24 лютого 1991 року французькі війська перейшли в атаку на своєї першу ціль «Об'єкт Рохамбо», яку захищала бригада від 45-ї піхотної дивізії Іраку. За підтримки гелікоптерів Gazelle французи швидко справилися зі своєю задачею й продовжили свій бойовий шлях далі. Останньою ціллю була авіабаза Аль-Салман. Загалом за час операції французькі AMX-30 зробили близько 270 пострілів із танкових гармат.[4]

Оператори

[ред. | ред. код]

Поточні оператори

[ред. | ред. код]
Карта операторів AMX-30 (поточні оператори позначено синім, колишні — червоним)

Колишні оператори

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. AMX-30 Main Battle Tank (France). www.historyofwar.org. Архів оригіналу за 11 березня 2018. Процитовано 9 березня 2018.
  2. Westermeyer, Paul W. U.S. Marines in Battle: Al-Khafji, 28 January – 1 February 1991 (PDF). Washington D.C., United States of America: History Division, U.S. Marine Corps. Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2008. Процитовано 24 березня 2018.
  3. Perrett, Bryan. Iron Fist: Classic Armoured Warfare Case Studies. London: Brockhampton Press. ISBN 1-86019-954-2.
  4. Jeudy, Jean-Gabriel. Chars de France (in French). Boulogne: E.T.A.I. ISBN 2-7268-8369-9.
  5. The Military Balance 2010. — P. 179.
  6. International Institute for Strategic Studies. The Military Balance 2016 / James Hackett. — London : Taylor&Francis, 2016. — С. 86. — ISBN ISBN 9781857438352.
  7. Martin, Guy. Nigerian Armed Forces - defenceWeb. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  8. International Institute for Strategic Studies. The Military Balance 2016 / James Hackett. — London : Taylor&Francis, 2016. — С. 349, 350. — ISBN ISBN 9781857438352.
  9. International Institute for Strategic Studies. The Military Balance 2016 / James Hackett. — London : Taylor&Francis, 2016. — С. 416. — ISBN ISBN 9781857438352.
  10. International Institute for Strategic Studies. The Military Balance 2016 / James Hackett. — London : Taylor&Francis, 2016. — С. 357, 358. — ISBN ISBN 9781857438352.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Дмитрий Алексеев. Танки мира. Большая энциклопедия. — Litres, 2018. — С. 66-68. — ISBN 9785457678613.
  • Н. Л. Волковский. «Современная Боевая техника. Сухопутные войска». — «Полигон», 2006. — ISBN 5-17-038885-3.
pFad - Phonifier reborn

Pfad - The Proxy pFad of © 2024 Garber Painting. All rights reserved.

Note: This service is not intended for secure transactions such as banking, social media, email, or purchasing. Use at your own risk. We assume no liability whatsoever for broken pages.


Alternative Proxies:

Alternative Proxy

pFad Proxy

pFad v3 Proxy

pFad v4 Proxy