Lockheed F-104 Starfighter
 | Цей розділ містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ньому залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. |
| Lockheed F-104 Starfighter | |
|---|---|
 | |
| Lockheed F-104 Starfighter | |
| Призначення: | винищувач |
| Перший політ: | 30 грудня 1954 |
| Прийнятий на озброєння: | 1958 |
| Знятий з озброєння: | 1999 |
| Розробник: | Lockheed Corporation, Canadaird, Mitsubishi і Aeritaliad |
| Всього збудовано: | 2578 |
| Конструктор: | Lockheed Corporation |
| Екіпаж: | 1 особа |
| Крейсерська швидкість: | 2000 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 2556 км/год |
| Бойовий радіус: | 1368 км |
| Дальність польоту: | 2414 км |
| Практична стеля: | 17700 м |
| Швидкопідйомність: | 164 м/с |
| Довжина: | 16,698 м |
| Розмах крила: | 6,68 м |
| Площа крила: | 18,22 м² |
| Споряджений: | 10165 кг |
| Двигуни: | 1 ТРДФ General Electric J79-GE-7 |
| Тяга (потужність): | 1 × 4536 кгс |
| Гарматне озброєння: | 1 × 20мм, М61А-1 Vulcan |
| Кількість точок підвіски: | 5 |
| Маса підвісних елементів: | 907 кг |
| Підвісне озброєння: | 2 КР AIM-9; на кінцях крил можна підвішувати звичайні та ядерну бомбу; КР класу повітря-повітря AIM-9 Сайдвіндер та повітря-поверхня AGM-12B Булпап; НАР, керовані бомби, бомбові касети, міни, баки з напалмом |
Lockheed F-104 Starfighter у Вікісховищі | |
Локхід F-104 «Старфайтер» (англ. Lockheed F-104 Starfighter[a]) — одно- або двомісний винищувач, винищувач-перехоплювач, винищувач-бомбардувальник. Конструктивні елементи літака були використані при створенні розвідувального літака Lockheed U-2.
F-104 був першим літаком, швидкість якого вдвічі перевищувала швидкість звуку, а також першим літаком, який в один і той же час встановив рекорди швидкості і висоти польоту. 7 травня 1958 майор Говард Джонсон (англ. Howard C. Johnson) піднявся на цій машині на висоту 27 830 м, а 16 травня капітан Волтер Ірвін (Walter W. Irwin) досяг швидкості 2259,3 км/год. 14 грудня 1959 F-104с побив світовий рекорд висоти 31534 м (103389 футів) і став першим в історії літаком, який піднявся вище 100 тис. футів.
F-104 був розроблений фірмою Локхід з урахуванням досвіду війни в Кореї. Високі льотні характеристики були покладені в основу під час розробки цього літака, який згодом часто називали ракетою з людиною всередині. Робота над проектом літака почалася в 1951 році. Контракт на виробництво перших двох прототипів був підписаний в 1953 і перший з них піднявся в повітря 7 лютого 1954, лише через 11 місяців. Перші бойові машини стали надходити у ВПС США з січня 1958 і носили позначення F-104A. Ця модифікація не була по-справжньому всепогодною і тому широко поширення не отримала. У ВПС США тільки дві ескадрильї були укомплектовані F-104A. Крім того, ці літаки поставлялися в ВПС ФРН, Тайваню і Пакистану, і взяли участь в індо-пакистанських конфліктах 1965 і 1971 років.
Короткі крила F-104 стали його відмінною рисою, їх максимальна товщина була всього 10,16 см і вони мали такі гострі кромки, що під час паркування F-104 на крила надягали спеціальні захисні чохли, щоб захистити від травм членів аеродромної команди.
F-104G, який піднявся в небо в жовтні 1960, був практично повністю переробленою версією, розробленою спеціально для Німецьких ВПС, і виконував роль винищувача-бомбардувальника. Вважається, що саме ця модель F-104 була найвдалішою.
Цей літак використовувався ширше у військово-повітряних силах інших країн, ніж у самих США — ВПС США використовували тільки третю частину від загального числа побудованих літаків. Решта машин перебували на службі у військово-повітряних силах Канади, Німеччини, Італії, Японії, Бельгії, Данії, Греції, Норвегії, Іспанії, Тайваню, Йорданії, Пакистану і Туреччини. У США останні F-104 служили у Національній гвардії і були зняті з бойового чергування в 1975 році. В 1997-98 Італійські ВПС модернізували F-104, що знаходяться у них на озброєнні.
F-104 отримав сумну популярність через високий рівень аварійності і навіть отримав сумне прізвисько «Widowmaker» («Вдовороб») через велику кількість катастроф. Найгіршу репутацію «Старфайтер» здобув у ВПС ФРН: всього на озброєння західнонімецьких військово-повітряних сил надійшло 916 літаків (третина всіх побудованих), з яких приблизно 292 (тобто ~30 %) були втрачені в льотних подіях; загинуло 116 пілотів.
В гірший період показник аварійності становив 139 льотних пригод на 100 000 годин. Найбільше число пригод припало на перші роки експлуатації, надалі прийняті керівництвом ВПС заходи привели до зниження їх числа в кінці 1960-х років, але і в 1970-і щорічно розбивалося близько десятка літаків. Тема катастроф «Старфайтер» мала великий резонанс у німецьких засобах масової інформації та вийшла на політичний рівень (ходив навіть жарт про те, як отримати «Старфайтер»: досить купити ферму і чекати, коли він на неї впаде).
Насправді рівень аварійності німецьких машин, хоча і дуже високий, не був якимось винятковим. Слід зазначити, що ВПС ФРН втратили в льотних пригодах 36 % своїх F-84F «Тандерстрайк» [4], однак цей факт залишився порівняно маловідомим.
Абсолютна цифра розбитих літаків була дійсно рекордною, але за рівнем відносної аварійності перше місце займали ВПС Канади, які втратили приблизно 46 % свого парку F-104. Примітно, що ВПС Іспанії, експлуатували близько 20 F-104 протягом семи років з нальотом близько 17 000 годин, не втратили жодної машини.
У катастрофах «Старфайтер» загинули: в липні 1958 — ас Корейської війни Айвен Кінчелоу (Iven Carl Kincheloe, Jr.), В грудні 1967 — перший чорношкірий астронавт Роберт Лоуренс (Robert Henry Lawrence, Jr.). Жертвою «Старфайтер» ледь не став відомий льотчик-випробувач Чак Йегер. У зіткненні з F-104 було втрачено один з двох експериментальних «трьохмахових» бомбардувальників XB-70 «Валькірія».
У бойових діях F-104 брав обмежену участь.
Винищувачі ВПС США двічі направлялися в Південний В'єтнам, де використовувалися для прикриття літаків дальнього радіолокаційного виявлення EC-121, безпосередньої підтримки військ та розвідки (у тому числі над Лаосом). Боїв із північнов'єтнамськими винищувачами не було, але один літак випадково опинився в повітряному просторі Китаю і був збитий китайським МіГ-19.
F-104 ВПС Туреччини брали участь у збройному конфлікті на Кіпрі в 1974, а також в операціях проти курдських повстанців. F-104 ВПС Тайваню під час тренувальних польотів кілька разів зустрічалися з китайськими винищувачами, в результаті чого щонайменше два китайських МіГ-19 були збиті.
- Схожі розробки
- Aeritalia F-104S Starfighter
- Canadair CF-104 Starfighter
- CL-1200 Lancer and X-27
- Lockheed NF-104A
- Lockheed U-2
- Lockheed XF-104
- Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою
- Dassault Mirage III
- English Electric Lightning
- EWR VJ 101
- Grumman F11F-1F Super Tiger
- Saunders-Roe SR.177
- МіГ-21
- Су-15
- Схожі переліки
- ↑ Від англ. starfighter — «зоряний воїн» або «зоряний винищувач»
Індекс F (fighter) у старій та чинній системах позначення авіації та ракет означає «винищувач».
- www.NF-104.com [Архівовано 16 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- NF-104 Space Pilot Trainer
- Walkaround по F-104 Starfighter із Музею в Ескішехирі (Туреччина) [Архівовано 18 травня 2009 у Wayback Machine.]
- Witwenmacher mit Stummelflügeln [Архівовано 17 квітня 2009 у Wayback Machine.] (нім.)
Літаки ЗС США у В'єтнамській війні | |
|---|---|
| Бомбардувальники | |
| Винищувачі-бомбардувальники | |
| Штурмовики | |
| Легкі штурмовики | |
| Ганшипи | |
| Винищувачі | |
| Розвідники | |
| Транспортні | |
| Заправники | |
| Морські патрульні | |
| БПЛА | |
| Інші | |
 Літаки В'єтнамської війни  Літаки та вертольоти НА ДРВ у В'єтнамській війні  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Літаки В'єтнамської війни | |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
