Flammulina filiformis
| Flammulina filiformis | |
 | |
| Коротка назва | F. filiformis |
|---|---|
| Наукова назва таксона | Flammulina filiformis |
| Таксономічний ранг | вид |
| Батьківський таксон | Flammulina |
| Тип гіменію | lamellad |
 Flammulina filiformis у Вікісховищі | |
Енокітаке (лат. Flammulina filiformis) — вид пластинчастих грибів родини Physalacriaceae. Він добре відомий в японській кухні, де його називають енокітаке (яп. 榎茸, エノキタケ) [1] і широко культивується у Східній Азії. До недавнього часу вид вважався варіантом європейського Зимового гриба (лат. Flammulina velutipes), але наразі виокремлений у повноцінний вид.
Flammulina filiformis спочатку була описана в Китаї в 2015 році як різновид F. velutipes на основі послідовностей ITS. Подальші молекулярні дослідження з використанням комбінації різних послідовностей показали, що F. filiformis і F. velutipes є різними і повинні бути визнані окремими видами.
Існує значна різниця в зовнішньому вигляді між дикими і культивованими базидіокарпіями. Культивовані енокітаке не піддаються впливу світла, що призводить до білих або блідих плодових тіл з довгими ніжками та маленькими шапинками.
Гриб зустрічається на мертвій деревині Betula platyphylla, Broussonetia papyrifera, Dipentodon sinicus, Neolitsea, Salix та інших широколистяних дерев. У природі росте в Китаї, Кореї, Японії.
Flammulina filiformis культивується в Китаї з 800 року нашої ери. Комерційне виробництво в Китаї оцінювалося в 1,57 мільйона тонн на рік у 2010 році, а Японія виробляла додатково 140 000 тонн на рік. Гриб можна культивувати на ряді простих лігноцелюлозних субстратів, включаючи тирсу, пшеничну солому та рисову солому. Енокітаке, як правило, вирощують у темряві, утворюючи бліді плодові тіла з довгими та вузькими ніжками з нерозвиненими шапинками. Вплив світла призводить до більш нормальних, забарвлених плодових тіл з короткими стрижнями.
Відомий під японською назвою «енокітаке».
Гриб містить антиоксиданти,[2][3] такі як ерготионеїн[en].[3] Досліди на тваринах показали можливість в застосуванні для розробки вакцин і онкологічної імунотерапії.[4] Дослідження Національного університету Сінгапуру, що вперше публікувалися в 2005, свідчать про те, що ніжка зимового гриба містить велику кількість білку, який дослідники назвали "Five"/"FIP-fve", який сприяє регуляції імунної системи. Гриб також містить фламмутоксин — цитолітичний і кардіотоксичний білок[5][6], який, як доведено, не є отруйним, коли всмоктується через систему травлення.[5] Культивований F. filiformis продається як у свіжому, так і в консервованому вигляді. Гриб має хрустку текстуру і може зберігатися в холодильнику приблизно тиждень. Це звичайний інгредієнт для супів, особливо в східно-азійській кухні, але його можна використовувати для салатів та інших страв.
- ↑ Dictionary.com (2012). enokitake. Dictionary.com. Dictionary.com, LLC. Процитовано 14 травня 2012.
- ↑ Bao HN, Ushio H, Ohshima T (March 2009). Antioxidative activities of mushroom (Flammulina velutipes) extract added to bigeye tuna meat: dose-dependent efficacy and comparison with other biological antioxidants. Journal of Food Science. 74 (2): C162—9. doi:10.1111/j.1750-3841.2009.01069.x. PMID 19323731.
- ↑ а б Bao HN, Ushio H, Ohshima T (November 2008). Antioxidative activity and antidiscoloration efficacy of ergothioneine in mushroom (Flammulina velutipes) extract added to beef and fish meats. Journal of Agricultural and Food Chemistry. 56 (21): 10032—40. doi:10.1021/jf8017063. PMID 18841979.
- ↑ New look at two wonder mushrooms. National University of Singapore. 2001–2012. Архів оригіналу за 26 квітня 2012. Процитовано 14 травня 2012.
- ↑ а б Tomita T, Ishikawa D, Noguchi T, Katayama E, Hashimoto Y (July 1998). Assembly of flammutoxin, a cytolytic protein from the edible mushroom Flammulina velutipes, into a pore-forming ring-shaped oligomer on the target cell. The Biochemical Journal. 333 (1): 129—37. doi:10.1042/bj3330129. PMC 1219565. PMID 9639572.
- ↑ Lin, JY; Wu, HL; Shi, GY (November 1975). Toxicity of the cardiotoxic protein flammutoxin, isolate from edible mushroom Flammulina velutipes. Toxicon. 13 (5): 323—31. doi:10.1016/0041-0101(75)90191-9. PMID 54950.