Очікує на перевірку

Мухомор Цезаря

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мухомор Цезаря

Біологічна класифікація
Царство: Гриби (Fungi)
Відділ: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Homobasidiomycetae
Підклас: Гіменоміцети (Hymenomycetes)
Порядок: Агарикальні (Agaricales)
Родина: Мухоморові (Amanitaceae)
Рід: Мухомор (Amanita)
Вид: Мухомор Цезаря
Amanita caesarea
(Scop. ex Fr.) Pers. ex Schw.)
Синоніми
  Agaricus caesareus Scop., [1]

Agaricus clavatus Batsch, [2]
Agaricus aurantiacus Bull., Herb. [3]
Fungus caesareus (Scop.) Kuntze, [4]
Venenarius caesareus (Scop.) Murrill, [5]
Volvoamanita caesarea (Scop.) E. Horak, [6]
Agaricus aureus Batsch, [7]
Agaricus aurantiacus Bull., [8]
Amanita basii Guzmán & Ram.-Guill., [9]
 

Посилання
Вікісховище: Amanita caesarea
EOL: 161521
МСОП: 125433663
NCBI: 67695
MB: 208468
IF: 208468

Мухомор Цезаря, або яєшник[10] (Amanita caesarea (Scop. ex Fr.) Pers. ex Schw.) — гриб з родини мухоморових (Amanitaceae).

Будова

[ред. | ред. код]

Шапка 8-20 см у діаметрі, товстом'ясиста, напівсферична, згодом опуклорозпростерта, з плоским, тупим короткотрубчастим краєм, оранжево-червона або жовта, гола. Пластинки золотисто-жовті. Спорова маса біла. Спори 9-14 Х 6-11 мкм, безбарвні, гладенькі. Ніжка 8-15 Х 1-2,5 см, щільна, жовта, гола, з жовтим, широким, знизу рубчастим кільцем, біля основи з вільною, мішечкоподібною, широкою, з нерівним лопатевим краєм, білою піхвою. М'якуш білий, у периферичній смузі жовтий.[11]

Поширення та середовище існування

[ред. | ред. код]

Гриб росте у широколистяних лісах Південної Європи. Зрідка зустрічається на Закарпатті в дубових і букових лісах та в Криму (діброви на північному схилі Ялтинської яйли), у липні — вересні.[12]

Практичне використання

[ред. | ред. код]

Їстівний гриб, який цінували давні римляни.

Природоохоронний статус

[ред. | ред. код]

Збирати та заготовляти заборонено. Вид занесено до Червоної книги України. Охороняється в Кримському природному заповіднику, Карпатському біосферному заповіднику та Ялтинському гірсько-лісовому природному заповіднику.[13]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Flora carniolica 2: 419 (1772)
  2. Elenchus fungorum: 55 (1783)
  3. France: 666, t. 120 (1812)
  4. Revisio generum plantarum 3 (2): 479 (1898)
  5. Mycologia 5 (2): 73 (1913)
  6. Pilz-und Kräuterfreund: 230 (1968)
  7. Elenchus fungorum: 57 (1783)
  8. Herbier de la France 3: 3, t. 120 (1783)
  9. Bibliotheca Mycologica 187: 11 (2001)
  10. Яєшник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  11. Лессо Т. Грибы, определитель / пер. с англ. Л. В. Гарибовой, С. Н. Лекомцевой. — М.: «Астрель», «АСТ», 2003. — С. 145. — ISBN 5-17-020333-0.
  12. Вассер С. П. Флора грибов Украины. Аманитальные грибы / отв. ред. К. А. Каламээс. — К.: «Наукова думка», 1992. — С. 120—122. — ISBN 5-12-003226-5.
  13. Мухомор Цезаря у ЧКУ. Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 19 вересня 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Amanita caesarea // Mycobank.org, — CBS-KNAW Fungal Biodiversity Center Utrecht, 2016. — URL [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.]
  •   Persoon, C.H. 1801. Synopsis methodica fungorum. :1-706 
  • E. Lawrence, S. Harniess Mushroom and other fungi. Identification guides British & European. // Flame tree publishing. London, 2007—384 p. — P. 69
  • Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Козьяков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 100—101.